Останній том матеріалів розслідування комітету у справах розвідки Сенату Конгресу США про втручання Росії у президентські вибори 2016 року, яке протривало 3,5 роки, не містить ніяких «вибухових» даних. Але він додає нові деталі про фізичних і юридичних осіб, пов’язаних із Кремлем, і про їхні контакти з людьми, які працювали на кампанію Дональда Трампа.
П’ятий і останній том матеріалів розслідування комітету у справах розвідки Сенату Конгресу США про втручання Росії у президентські вибори 2016 року став дзвінким і гучним завершальним ударом у цьому процесі, що додав шуму й завзяття виборам цьогорічним, які відтак стануть несхожими на всі попередні.
Звіт обсягом у 966 сторінок, оприлюднений 18 серпня, додав останній розділ до зусиль тривалістю в 3,5 роки, що мали на меті осягнути повний обсяг тієї кампанії, яка, за словами всієї розвідувальної спільноти США, здійснювалася тоді за наказом безпосередньо президента Росії Володимира Путіна з метою втрутитися у вибори у США в інтересах Дональда Трампа.
Your browser doesn’t support HTML5
Сенат США: Путін особисто керував зломом пошти демократів на виборах (відео)
Це питання затьмарює президентство Трампа від самого моменту, коли він обійняв посаду, і нинішні зусилля Сенату, підтримані обома провідними партіями, вважають настільки відповідними поняттю авторитетного звіту про ту кампанію, наскільки це можливо в Вашингтоні, поділеному за партійними лініями.
Звіт не містить ніяких «вибухових» викриттів: багато його деталей раніше вже проривалися в повідомлення засобів масової інформації чи в політичні повідомлення.
Серед іншого, автори документу доходять висновку, що 2016 року російські розвідувальні служби вбачали в членах виборчої кампанії Трампа легкі цілі для дезінформації і що деякі радники Трампа були по суті охочі прийняти допомогу з Росії.
Члени сенатського комітету, що перебуває під проводом республіканців, трактують загальні висновки звіту по-різному. Республіканці кажуть: він однозначно свідчить, що Трамп не йшов на змову з Росією, щоб виграти вибори. Демократи бачать у висновках звіту прямо протилежне.
Ці розбіжності дають знати, що цей звіт навряд чи перекриє міжпартійну прірву.
Але останній том сенатського розслідування, що ґрунтується на десятках тисяч засекречених документів і на інтерв’ю із більш ніж 200 свідками, дає значне відлуння в іншому: він далі доповнює інші взаємодоповнювальні розслідування, такі, як кримінальне розслідування спеціального юридичного радника Роберта Мюллера обсягом у 448 сторінок.
Нинішній звіт пропонує детальний погляд на декого з дійових фізичних і юридичних осіб, які постійно з’являються протягом усієї оповіді про епопею російського втручання в вибори.
Ось деякі з основних моментів.
Хто такий Костянтин Килимник?
У сенатському звіті багато сторінок присвячені дослідженню діяльності Пола Манафорта, давнього функціонера Республіканської партії, лобіста і знавця внутрішніх сторін виборчої кампанії, який очолив штаб Трампа 2016 року. Перед тим Манафорт кілька років працював в Україні, де був відповідальним за відновлення політичної кар’єри Віктора Януковича, обраного президентом 2010 року після програшу на президентських виборах 2004 року.
Викриття про консультаційну і лобістську роботу Манафорта в Україні призвели до того, що кампанія Трампа звільнила його, а весь обсяг цієї роботи переважно з’ясувався, коли його притягали до відповідальності за шахрайство й фінансові злочини слідчі Мюллера.
У перебігу того процесу, що завершився засудженням Манафорта, також був яскраво висвітлений похмурий світ українських олігархів і політичних партій.
Розслідування Сенату зосередилося на одному з чільних помічників Манафорта – громадянинові України і Росії на ім’я Костянтин Килимник, який керував офісом Манафорта в Україні.
За даними звіту, Пол Манафорт (л) продовжував співпрацювати з Костянтином Килимником (п) і після виборів
Попередні звіти і розслідування вивчили історію життя Килимника, що призвело до припущень, що він може бути агентом російської розвідки. Розслідування Мюллера дійшло висновку, що він має зв’язки зі спецслужбами. За освітою він є фахівцем із іноземних мов і навчався в московському інституті, що пов’язаний і з російською військовою розвідкою, відомою як ГРУ, і з попереднім радянським КДБ.
У сенатському звіті про нього сказано прямо: «Килимник – офіцер російської розвідки».
«Килимник, найімовірніше, був каналом зв’язку Манафорта з російськими спецслужбами, і ці служби, найімовірніше, намагалися використати доступ Манафорта до кампанії (Трампа), щоб дізнатися її внутрішні сторони, – мовиться у звіті. – Коли розглядати в цілому, то Манафортів доступ високого рівня і його охота ділитися інформацією з особами, тісно пов’язаними з російськими спецслужбами, особливо з Килимником, становили тяжку загрозу з контррозвідувального погляду».
Розслідування Сенату також, згідно з документом, виявило інформацію, що Килимник, ім’я якого в звіті згадано понад 800 разів, міг бути пов’язаний і з хакерською операцією, і викраденням та оприлюдненням даних, які здійснювалися під керівництвом ГРУ. Ця операція охоплювала викрадення електронних листів чільних посадовців Демократичної партії і їхнє оприлюднення, в першу чергу через сайт «Вікілікс».
Але конкретні свідчення, які дали можливість дійти такого висновку, в оприлюдненій версії звіту видалені, так що отримати детальніший погляд на ці зв’язки неможливо.
І навіть після американських президентських виборів 2016 року, які виграв Дональд Трамп, і посеред дедалі більшого занепокоєння щодо обсягу російського втручання Манафорт продовжував співпрацювати з Килимником, з’ясували автори звіту, задля того, щоб підірвати висновки американської розвідки про це втручання і поширювати фальшиву інформацію, ніби втручання здійснила не Росія, а Україна.
Після того, як прокурори з команди Мюллера звинуватили Килимника в червні 2018 року в перешкоджанні правосуддю, він зник із публічного поля зору. Але, мовиться у звіті, він під псевдонімом створив обліковий запис у твітері, через який поширював англійською мовою коментарі на теми України, політики США й інших питань.
Як вважають, нині він живе в Росії.
Олег Дерипаска
Протягом багатьох років Манафорт діяв у співпраці з російським олігархом Олегом Дерипаскою, який має високі політичні зв’язки в Росії, – і на його користь. Дерипаска, мільярдер, статки якого походять із інвестицій в алюмінієву промисловість, енергетику, будівництво і сільське господарство, 2004 року представив Манафорта деяким провідним українським підприємцям, які відтак фінансували політичну роботу Манафорта в інтересах Януковича.
Розслідування Сенату не шкодує слів, описуючи Дерипаску як агента російської влади. «Принаймні відколи Олег Дерипаска найняв Пола Манафорта приблизно 2004 року, він діє як уповноважений російської держави і російських спецслужб. Дерипаска керував операціями впливу і фінансував їх в інтересах Кремля», – мовиться у звіті.
«Діяльність Дерипаски охоплює схвалені і керовані Кремлем активні заходи, включно з інформаційними операціями і зусиллями для втручання у вибори, що здійснювалися з метою встановлювати прокремлівські режими і посилювати пов’язаних із Кремлем діячів по всьому світі», – мовиться далі в документі.
Президент Росії Володимир Путін (л) і металургійний магнат Олег Дерипаска (п) розмовляють під час конференції у В’єтнамі, листопад 2017 року
Манафорт був чільним гравцем у цих зусиллях в інтересах Дерипаски, і його робота з часом розширилася поза межі України. «Сюди належала й програма політичного впливу, яку фінансував Дерипаска. У межах цієї програми Манафорт працював над запровадженням впливу в Середній Азії, Кіпрі, Грузії, Гвінеї, а також Чорногорії й деінде в Європі», – мовиться у звіті.
Кремлівські контакти Дерипаски дали йому змогу отримати паспорт ООН (як правило, видається працівникам ООН чи міжнародних організацій у системі ООН), що давало йому змогу їздити до США – візу до яких йому не давали вже роками через його підозрювані зв’язки з організованою злочинністю. Одного з його чільних помічників, який брав участь у низці російських операцій впливу, ідентифікували як офіцера ГРУ Віктора Бояркіна.
«Інші працівники Дерипаски, крім Бояркіна і Килимника, теж пов’язані з операціями впливу ГРУ, що наводить на думку, що діяльність Дерипаски дбайливо інтегрована в кремлівське планування таких операцій впливу», – мовиться у звіті.
«Право на зброю»
У травні 2016 року 28-річна жінка з сибірського міста Барнаулу на ім’я Марія Бутіна приїхала до Вашингтону, щоб вступити в магістратуру Американського університету в столиці США. Перед тим у Росії вона успішно створила громадську організацію «Право на зброю» і завела тісні зв’язки з впливовим російським законодавцем Олександром Торшиним.
Разом вони прагнули використати розвиток своїх відносин із впливовою американською Національною стрілецькою асоціацією (NRA) для розбудови контактів із важливими представниками Республіканської партії у Вашингтоні й інших місцях.
Бутіна і Торшин, мовиться у звіті, «залучилися до багаторічної кампанії впливу і збирання розвідувальних даних, що була спрямована на NRA, Республіканську партію і консервативні американські організації на користь російської влади».
Марію Бутіну вітають після повернення в Росію в аеропорті «Шереметьєво» під Москвою, 26 жовтня 2019 року
«Їхньою метою було створення і використання прихованих каналів зв’язку для впливу на політику США поза межами офіційного дипломатичного процесу на користь Росії і на шкоду Сполученим Штатами», – мовиться у звіті.
У кількох випадках Бутіна і Торшин намагалися домовитися про свої зустрічі з Трампом чи про зустрічі між Трампом і президентом Росії Володимиром Путіним», – мовиться далі в документі.
«Комітет встановив, що Бутіна і її спільники заявляли кампанії (Трампа), що хочуть створити прихований канал зв’язку між США і Росією поза межами нормальних дипломатичних каналів, – мовиться у звіті комітету з питань розвідки. – Працівники кампанії Трампа не повідомили представників служб національної безпеки про ці пропозиції».
У квітні 2018 року під час допиту в комітеті Бутіна заявила, що її російську групу «Право на зброю» фінансує російський мільярдер Костянтин Ніколаєв. Згідно із даними звіту, Ніколаєв має зв’язки і з Кремлем, і з російськими спецслужбами.
Через три місяці після виступу Бутіної в сенатському комітеті її арештувало ФБР і звинуватило в роботі як іноземного агента в інтересах Росії. У грудні 2018 року вона визнала себе винною в цьому і відбула дев’ять місяців в американській в’язниці, перш ніж її депортували до Росії.
Весельницка і Магнітський
У червні 2016 року, за п’ять місяців до дня виборів у США, юристка з відомими зв’язками з генеральним прокурором Росії прийшла на зустріч у будівлі «Трамп-тауер» у Нью-Йорку, в якій працював штаб Трампа, в якій узяли участь Манафорт, зять Трампа Джаред Кушнер і інші чільні представники кампанії Трампа.
Ця юристка була Наталія Весельницька, а зустріч організував посередник, якому було обіцяно, що Весельницька принесе документи, які стануть обвинувальними для суперниці Трампа від Демократичної партії, колишньої держсекретарки США Гілларі Клінтон.
Згідно зі свідченнями, наведеними у звіті, ця зустріч закінчилася врешті тим, що працівники кампанії Трампа назвали її витраченим часом, бо Весельницька і Рінат Ахметшин, вашингтонський лобіст із громадянствами Росії і США, принесли з собою замість обіцяних документів проти Клінтон текст американського правозахисного закону 2012 року, відомого як «Акт Магнітського».
Інформація ж, яку подала там Весельницька, «була елементом ширшої операції впливу, спрямованої на США і координованої, принаймні частково, представниками російської влади», мовиться у звіті.
Російська юристка Наталія Весельницька під час інтерв’ю в Москві 8 листопада 2016 року
Весельницька, власне, приїхала до США, щоб представляти інтереси російського підприємця, якого влада США звинуватила у використанні відмитих грошей із Росії для купівлі нерухомості на Мангаттані в Нью-Йорку.
Ці викрадені гроші спершу викрив російський юрист Сергій Магнітський. А по тому його смерть у російській тюрмі викликала ухвалення закону, названого його іменем, – і Весельницька й Ахметшин намагалися виплутатися з його вимог.
У січні 2019 року правоохоронці США звинуватили Весельницьку в перешкоджанні правосуддю у зв’язку з її роботою на російського підприємця. Конкретно її звинуватили в тому, що вона таємно співпрацювала з генеральною прокуратурою Росії.
Весельницька і Ахметшин, мовиться у звіті, «мають значні зв’язки у владі Росії, зокрема в спецслужбах».
«Ці зв’язки, які викрив комітет, особливо стосовно Весельницької, були значно ширші, ніж було відомо публічно, і викликали значне занепокоєння, і ні Весельницька, ні Ахметшин не запропонували комітетові пояснень щодо цих зв’язків», – мовиться в звіті сенатського комітету.
Ахметшин на той час уже був у Вашингтоні до певної міри сумнозвісним, зокрема, через його роботу для організації зйомок нібито документального фільму, який мав на меті підірвати факти щодо смерті Магнітського і податкових шахрайств, які викрив цей юрист.
Але, крім того, про Ахметшина й попередніми роками знали, що він, зокрема, працював в інтересах казахстанських опозиціонерів.
«Улюблений конгресмен Путіна»
За два місяці до згаданої вище зустрічі в будівлі «Трамп-тауер» конгресмен Дейна Рорабакер відвідав Москву разом із іншими депутатами і штатними працівниками Конгресу. Рорабакера, республіканця з Каліфорнії, вже давно знали як «улюбленого конгресмена Путіна» через його проросійські симпатії і відверті заяви про захоплення Путіним.
У Москві Рорабакер і його помічник Пол Берендз відокремилися від решти делегації, щоб зустрітися з Володимиром Якуніним, колишнім президентом державної компанії «Російські залізниці» і президентом базованої в Берліні неурядової організації «Діалог цивілізацій».
Якунін – також давня довірена особа Путіна. І за два роки до тієї зустрічі США наклали на нього фінансові санкції після того, як Росія анексувала український Кримський півострів.
За даними сенатського звіту, Якунін питав Рорабакера, чи був би той зацікавлений у звіті російської прокуратури у справі Магнітського. Рорабакер погодився, і на зустрічі, що відбулася пізніше, з Костянтином Косачовим, чільним російським законодавцем, який дещо пізніше опинився під санкціями США, йому передали документи, пов’язані зі справою Магнітського.
Конгресмен Дейна Рорабакер під час слухання в комітеті з закордонних справ Палати представників щодо Росії у Вашингтоні в червні 2016 року
Сенатське розслідування порівняло документи, передані Рорабакерові, з тими, які принесла Весельницька на зустріч у «Трамп-тауер» на два місяці пізніше, і з’ясувало: «організація і суть обох документів схожі, а частини цих двох документів майже чи повністю ідентичні».
2018 року Рорабакер програв боротьбу за переобрання до Палати представників, коли його опонент-демократ викривав його через його аж надмірну прихильність до Росії і «зустрічі з російськими функціонерами».
Сам Трамп категорично заперечує припущення, що його команда співпрацювала з представниками Кремля під час виборів. Росія також заперечує втручання у вибори 2016 року.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: 75% американців вважають можливим втручання Росії у вибори в США – опитування