«Що з ними зробити? Спалити?»: у Білорусі знищують «небажані» режиму Лукашенка книжки

Перелік «екстремістських матеріалів» у Білорусі, якою уже 30 років керує Олександр Лукашенко (уперше обрали 20 липня 1994 року – ред.). налічує понад 2750 позицій. Це книги, диски, інтернет-сайти, канали у Telegram та інших месенджерах. Білоруська редакція Радіо Свобода зібрала інформацію, як у сучасній Білорусі нищать книжки та інші інформаційні матеріали, які режим Лукашенка визначає як небезпечні для нього і маркує як «екстремістські».

Перелік «екстремістських матеріалів» у Білорусі уже займає 1093 сторінки та оновлюється практично щодня.

Якщо раніше рішення про визнання публікацій екстремістськими ухвалювали спеціальні експертні комісії, то тепер це роблять районні суди у маленьких містах.

«Влада хоче заплямувати всю судову систему, тому залучає до виконання своїх завдань суддів із усіх районних центрів, маленьких міст, щоб вони своїми ж руками заплямували свою репутацію як суддів. Зрозуміло, що ні про яку кваліфіковану експертизу не йдеться.

Йдеться про репресії всього, що не узгоджується з політикою нинішньої влади. Для чого їм експертиза? Це просто заважатиме процесу», – розповідає професор Інституту філософії та соціології Польської академії наук, колишній викладач БДУ Павло Барковський.

Павло Барковський

Знищення книг показує, що влада Білорусі бере за приклад тоталітарні та авторитарні режими, зокрема і минулого, вважає філософ.

Спалювання книжок у нацистські Німеччині

«Прийшли двоє в цивільному, самі перерили полиці»

«Екстремістські» видання шукають не лише в публічних бібліотеках і книгарнях, а й у квартирах білорусів. Так сталося з жителем Кобрина, який був відповідальним за книгу Володимира Орлова «Вітчизна. Барвиста історія. Від Рагнеди до Костюшка» заарештовано на 10 діб у книжковій шафі. У повідомленні вказано, що мало місце «пікетування».

Такі бестселери, як «Собаки Європи» та «Остання книга містера А. Альгерда Бахаревича, «Вибрані твори» Володимира Някляєва, Вацлава Ластовського, Алеся Петрошкевича з «Білоруської книгозбірні» і навіть «Балада про буксир» нобелівського лауреата Йосифа Бродського донедавна продавалися в державних книгарнях. У «Белкнизі», «Академкнизі», «Центральній книгарні» та «Передплатних виданнях», що поруч із КДБ.

Склад комісій, які приходять із перевірками до бібліотек, книгарень, букіністичних магазинів, невідомий. Їхні учасники зазвичай не представляються під час візитів, повідомили Радіо Свобода кілька джерел у книжковій сфері. Якщо такі люди знаходять непотрібну літературу, їм наказують її списати та «утилізувати».

Продавчиня столичного букіністичного магазину розповіла, як у травні туди зайшли двоє людей у цивільному та довго розмовляли з менеджером.

«Вони самі перерили полиці. У нас немає партій книг, лише поодинокі видання. Знайшов близько п'яти видань. Дві книги були бордові, відомі – із серії «Книгазбір». Керівник писав якісь акти на списання. «Комісія» забрала книги із собою», - сказав співрозмовник.

Центральний книжковий магазин Мінська. Архівне фото

«Цього не повинно бути в бібліотеці»

Зі шкільних бібліотек масово забирають старі підручники з історії, іноземних мов, методичну літературу, повідомила колишня завідувачка бібліотекою Брестської гімназії Тетяна (ім'я змінено з міркувань безпеки). Перевірка прийшла до гімназії у 2023 році.

«Нам не сказали, звідки ці люди. У гімназії було велике свято, всі збиралися. Окрім кабінетів історії, їх зацікавила бібліотека. До мене прийшло двоє. Один – місцевий, другий – із Мінська. А також директор школи. Мінський показує картинку на смартфоні з якимось зображенням. «Де полиця з історичними книгами? Є така книжка?» Я кажу: «Не пам’ятаю, все давно списано». «Ну, подивимося, в інших школах, чи щось таке є». Ну, знайшли підручники і книги 90-х років. «Цього не повинно бути в бібліотеці. Терміново спишіть, — крикнув він. Була така істерична реакція на книги — наче вибухівка! Я кажу: «Офіційно приїхали – з міністерства, я їх не привезла!» – не приховує емоцій жінка.

За словами співрозмовниці, в результаті директорка наказала скласти акти списання заднім числом – за два місяці до перевірки. Навіть методистка здивувалася. Бібліотекарка розповіла, що така ситуація є і в інших школах.

«Колеги написали методистам, щоб повідомили список заборонених книг. Вона скинула список, але в ньому були зовсім інші книги. У шкільних бібліотеках тих, що в списку, не було.

І ми все одно виявилися крайніми: мовляв, треба було вимагати документи з тієї комісії – де написано, яких книг не повинно бути в бібліотеці. А нам показали фото на смартфоні!» — обурюється Тетяна.

Національна бібліотека в Мінську. Архівне фото

Меморіальна функція

Співрозмовниця каже, що списування книг у бібліотеках – явище звичне. Старі, «пошарпані» книги списуються. Щодо шкільних підручників, то їхній вік – 5 років. Упродовж цього терміну підручники передаються з класу у клас, а потім списуються.

«Згідно із законом, списані підручники та книжки здають у макулатуру (по кілограмах), навіть деякі гроші зараховують на рахунок школи. Але все до останнього примірника не запишеш – бібліотеки виконують меморіальну функцію. Один примірник повинен зберігатися в бібліотеці. Цьому мене вчили на бібліотечному факультеті. Я сказала про це і директорці, і комісії. Моїх заперечень щодо останнього примірника ніхто не почув», – каже колишня бібліотекарка.

За її словами, вчителі та учні-учасники олімпіад часто користувалися підручниками різних років: там деякі теми розроблені краще. Раніше в гімназії були платні заняття з польської мови. На полицях стояли польські підручники для 1–3 класів. Після тієї перевірки у 2023 році курси закрили, підручники вилучили, – розповіла колишня бібліотекарка Брестської гімназії.

Ілюстративне фото

«Арешт» за книгу білоруською

Колишній політв'язень, нещодавно звільнений із новополоцької колонії № 1, розповів, що раніше там була дуже пристойна бібліотека: багато книг, журналів, періодичних видань білоруською мовою. Було також багато книг іноземними мовами. 2023 року їх усіх заборонили.

«Якщо говорите білоруською - ага, «боєць»! Нема права! І всі книги були конфісковані білоруською мовою. Крім того, в бібліотеці було багато підручників з іноземних мов, носіїв: англійською, іспанською, німецькою. Вони навіть конфіскували кілька книг китайською мовою. Ми жартували: «Китайці – наші друзі». Пристав цинічно відповів, що спалять», – розповів колишній ув'язнений Андрій.

Від часів інквізиції до Білорусі 2020 року

Павло Барковський, професор Інституту філософії та соціології Польської академії наук, колишній викладач БДУ, пояснює, що в державах, де книги різали чи спалювали, був встановлений сильний ідеологічний режим, який бореться з інакомисленням.

«Навмисне знищення книг почалося ще за часів інквізиції, коли твори, які церква вважала вільнодумними, потрапили до списку заборонених книг. Книги публічно спалювали на вогнищах.

У нацистській Німеччині багаття запалювали також на площах. У Радянському Союзі це теж було, але менш театрально – адже спалення чи знищення книг не вважалося досягненням, щоб публічно про це повідомляти. Книги знищувалися тихо, таємно», – заглиблюється в історію філософ Барковський.

Знищення книг відбувається не вперше в історії Білорусі: 87 років тому, на початку червня 1937 року Головліт БРСР, який підпорядковувався НКВС, наказав вилучити з бібліотек і книгарень 421 книгу білоруських авторів, у тому числі твори класиків. У наказі пояснювалося, що книги повинні бути пропущені через різальні машини або спалені.

У незалежній Білорусі «екстремістською» літературу почали визнавати, мабуть, після Майдану – у 2010 році. Частково це книги, які білоруси завозили з-за кордону – митники були пильними.

У листопаді 2012 року у фотографів Юлії Дарашкевич і Олександра Васюковича в – «Кам'яному Лагу» вилучили 41 примірник альбому «Пресфото Білорусі – 2011» і відправили на експертизу. Спеціальна комісія вирішила, що «друкована продукція визнана незаконною і підлягає знищенню».

У 2013 році митники вилучили книгу Валера Карбалевича «Олександр Лукашенко. Політичний портрет», виданий у 2010 році. Попередньо експертиза міських ідеологів не знайшла в книзі нічого крамольного і рекомендувала повернути видання власнику. Книгу пану Малочку не повернули.

У квітні 2014 року у політика Павла Северинця на прикордонному переході «Брузги» вилучили книги Зенона Позняка Terra Dei, Razvagy, Parsival, які він віз із Польщі. Їх направили до тієї ж Городенської комісії облвиконкому по боротьбі з екстремізмом.

Через 3 місяці Северинцю повернули 25 книг із 26, одну залишили собі.

Однак у квітні 2016 року дві книги Зенона Позняка – «Хороша фотографія» та «Захист куріпок. Народний Меморіал» – Брестський суд визнав екстремістською літературою.

У 2016 році книгу «Смертна кара в Білорусі» ошменські митники вилучили в історика Володимира Володіна. Трохи раніше міські «експерти» вже шукали в цій книзі екстремізм, але не знайшли.

Письменник Альгерд Бахаревич, книги якого в Білорусі визнані «екстремістськими»

Як тепер «утилізуватимуть» небезпечні книги?

Раніше, коли білоруська влада знищувала книжки, їх чавили бульдозерами і тракторами, а також спалювали, каже професор Павло Барковський.

«Звичайно, вони можуть використовувати цілий спектр можливостей. Можна розчавити книги бульдозером – росіяни показали приклад під час продовольчих санкцій, навіть спецмашину винайшли. Тут не так важливо, як вони будуть знищені. Важливо, що знищення книг загалом (навіть якщо вам не подобається їхній зміст) вважається нормальною і доброю практикою у 21 столітті. Це лише показує, як далеко в минуле затягнули нас поплічники цього режиму. Зараз уже не просто 1937 рік, чиновники режиму готові повернутися до вогнища інквізиції. Це просто ганебна сторінка білоруської історії. Знищувати книги – це злочин», – каже професор філософії Барковський.