Не дезертир, а безвісти зниклий. Дружині бійця, щоб довести це, знадобилося 4 роки

Дніпро – Дружина безвісти зниклого на Донбасі українського бійця Ольга Кравчук довела в суді, що її чоловік – не дезертир. Для цього їй із допомогою правозахисників довелося пройти суди трьох інстанцій, на це пішло чотири роки. Зрештою, Верховний суд України ухвалив рішення на її користь: у військовій частині мають визнати бійця зниклим безвісти, а не таким, що «самовільно залишив частину», як це було написано в документах. Також держава має виплатити багатодітній родині фінансове забезпечення чоловіка, зниклого на війні. Правники Правозахисної групи «Січ» кажуть, що ця справа може стати прикладом для інших родин українських військових, які опинилися в схожій ситуації.

36-річний Олег Яцун із Верхньодніпровська, що на Дніпропетровщині, був призваний до лав Збройних сил України у квітні 2015 року. Його дружина Ольга Кравчук каже: просила чоловіка не йти, адже він мав відстрочку – удома залишилося троє неповнолітніх дітей. Однак Олег наполіг на своєму: іти служити було його свідомим вибором, каже вона.

«Він казав: а ти уявляєш, якщо вони сюди дійдуть? Хто, якщо не я? Ми були патріотами», – каже Ольга.

Зникнення

Олег був стрільцем-санітаром у мотострілецькій бригаді, їхній підрозділ стояв поблизу Мар'їнки, яку в той час активно обстрілювали бойовики російських гібридних сил. 28 липня 2015-го зв'язок із ним перервався. Кілька днів жінка телефонувала йому та побратимам, писала смс, просячи сповістити, що сталося. Потім почула: покинув місце служби та зник у невідомому напрямку. Дружина не вірить, що він, батько трьох дітей, яких він дуже любив, міг так вчинити. Старший син у той час закінчував школу, середній – мав іти до першого класу.

У військовій частині в документах позначили – «самовільне залишення частини», фактично оголосивши його дезертиром. Підставою для такого висновку було те, що на посту Олега лишилася його зброя.

«Мені казали: та він десь ховається, та він знайдеться. Де можна ховатися 6 років? Без документів, без грошей», – каже жінка.

«Розслідування було формальним»

З’ясовувати обставини зникнення бійця командування почало тільки через два тижні, зазначає адвокатка Правозахисної групи «Січ», яка допомагала жінці боротись у судах, Марина Кіптіла. Вона каже: службове розслідування провели формально.

«Вони пишуть, що провели службове розслідування, що він зник вночі в невідомому напрямку, зброя на місці, а на дзвінки він не відповідає. Вони вирішили, що це дає підстави оголосити, що це СЗЧ – самовільне залишення військової частини. Було очевидно, що розслідування було формальним. Не встановили навіть, хто саме перебував на блокпосту в момент його зникнення», – каже Марина Кіптіла.

Аби дізнатися про долю свого чоловіка, Ольга зверталась до багатьох інстанцій – Центру звільнення полонених, правоохоронців, штабу АТО, пошуковців і навіть до бойовиків. Один із військових, який служив разом із Олегом, сказав дружині, щоб не чекала чоловіка – той, мовляв, мертвий – і навіть обіцяв дати свідчення в суді, однак потім відмовився.

«Я звернулася до Верхньодніпровського військкомату – чоловіка через нього призивали, але далі залізних ґрат на першому поверсі мене не пустили. Завжди мені була відповідь: начальника нема на місці... Куди я тільки не зверталася. У списку полонених його також немає», – сказала Ольга.

«Ваш чоловік має вам дати генеральну довіреність…»

Між тим, родина зниклого безвісти бійця опинилася без засобів до існування. Утримувати самій, без чоловіка, будинок у селі та трьох дітей Ользі було важко. Зіткнулася і з чиновницькою бездушністю, розповідає жінка.

«У мене є довідка, що він отримав статус учасника бойових дій. Але був ухвалений закон, що має бути «корочка», посвідчення УБД. Мені кажуть: у вас немає самого посвідчення. Добре, як я можу його отримати? Мені відповідають: ваш чоловік має вам дати генеральну довіреність. Я дивлюсь і питаю: та ви знущаєтеся? Або кажуть: подайте заяву, що ваш чоловік не сплачує аліменти. Та які аліменти, його самого немає… От так мене футболили між інстанціями. Я лишилася біля розбитого корита. Я – ніби й не заміжня і не вдова, на мені троє дітей», – зазначає жінка.

Олег Яцун

«Діти весь час його чекали. Середній син брав фотографію тата, ховався за диван і плакав: «Тато не приїхав на день народження, тато не приїхав на Новий рік». Старший-то знав, а молодші діти думали, що тата «командир не відпускає». І тільки недавно вони дізналися, що тата, ймовірно, немає серед живих», – додала вона.

Судова тяганина тривала чотири роки

За підтримки правозахисників, родина звернулася до суду. У квітні 2017-го райсуд визнав Олега Яцуна безвісти зниклим в АТО. Однак військове командування рішення суду виконувати не поспішало. Судова тяганина тривала ще майже чотири роки, зрештою Верховний суд України ухвалив рішення на користь дружини бійця.

Тепер у військовій частині мають визнати бійця зниклим безвісти, а не таким, що «самовільно залишив частину». Також родині мають виплатити його фінансове забезпечення.

За фактом зникнення бійця було відкрите кримінальне провадження – за статтею «вбивство». Розслідування триває вже понад п’ять років. Радіо Свобода готує інформаційний запит до поліції Дніпропетровської області, аби дізнатися, на якому воно етапі.

«Мені гірко за Україну» – дружина зниклого безвісти бійця

Між тим дружина зниклого безвісти бійця Олега Яцуна, щоб якось утримувати родину, була змушена поїхати за кордон на заробітки. Жінка не приховує свого розчарування державою, від якої в скрутний час не отримала ніякої підтримки.

«Я хочу дізнатись – де наша держава? У нас нема субсидії, у нас немає пільг, немає нічого. За цей час старший син підріс, працює. На двох молодших дітей я отримую 2 тисячі гривень допомоги. В Україні я не можу знайти таку роботу, аби утримувати себе і дітей, оплачувати комунальні послуги, тому я знайшла для себе вихід – працювати за кордоном. На нашу державу я не надіюсь. Якби надіялась, я б сиділа вдома, плакалась, бігала по інстанціях. Мені гірко й образливо за Україну», – додала Ольга.

Куди можна звернутися

У березні в Україні почав працювати перший сайт об'єднання сімей зниклих безвісти за особливих обставин. Його започаткувала ГО «Об'єднання рідних зниклих безвісти «Надія». Одна з цілей організації – створення повного єдиного реєстру людей, зниклих під час війни на Донбасі. Кожен охочий може розмістити на сайті анкету близької людини, яка зникла в зоні АТО.

Об'єднання вже зібрало дані про близько ста зниклих військових, чиє місце перебування невідоме.

«Ми розуміємо, що не всі ті, кого ми шукаємо, повернуться до нас живі. Кожен з наших хлопців має право на гідне життя, а якщо то неможливо, то на гідне поховання. Поховання саме під тим ім’ям, під яким він народився, жив і загинув, боронячи Батьківщину», – зазначила керівниця проєкту Вікторія Солодухіна.

Станом на листопад 2020 року в Кадровому центрі Збройних сил України Міністерства оборони повідомили, що невідомою є доля 69 військових, зниклих на Донбасі від початку бойових дій на сході України. Міністерство не веде обліку зниклих в зоні бойових дій цивільних.

У січні 2021 року представниця родичів тих, хто був заарештований, засуджений або зник безвісти на нині непідконтрольних Києву частинах Донбасу, Марина Шифер у Берліні заявила, що таких людей набагато більше, але вони не потрапляють в офіційні списки, тому що достовірної інформації про них немає.

Минулого року керівник «Харківської правозахисної групи» Євген Захаров повідомляв, що від початку збройного конфлікту на Донбасі правозахисники зафіксували 4649 випадків зникнення людей по обидва боки лінії розмежування, доля 1165 із них – невідома.

На цю ж тему:

Зниклі безвісти: новий закон досі не працює, кажуть правозахисники

Інші дзвонили з оточення прощатися, а Ярік сказав: «Ма, я скоро буду вдома. У мене все добре»

На папері 251, а насправді набагато більше. Полонені та заручники на окупованій частині Донбасу

Зеленський підписав указ щодо захисту прав й інтересів зниклих безвісти