(Рубрика «Точка зору»)
Далеко не всі війни закінчуються ясною й однозначною перемогою чи поразкою, навпаки, після Другої світової війни багато воєн закінчувалися дуже невизначеними результатами, які дозволяли висловлювати десятки інтерпретацій на тему, хто переміг, а хто – програв.
Поширені приклади – це заморожені чи напівзаморожені воєнні конфлікти без договорів про мир чи, навіть, перемир’я, коли лінія фронту перетворюється у квазістабільну лінію, яка може існувати у такому стані десятиріччями.
Основна причина – війни перестали бути закритими, локальними подіями, де є очевидна перевага однієї сили над іншою, відтак результат детермінований співвідношенням сил і закритістю конфлікту. Відкриті війни майже приречені на замороження, бо у світі є багато сил, які підживлюють противників, аби не дати їм програти.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Річниця початку масштабної війни Росії проти України: чому Захід так помилився у оцінках і прогнозахВійна Росії проти України менше ніж за рік непомітно для багатьох трансформувалася з чисто імперіалістичної реваншистської війни на майже світовий конфлікт (Третю світову війну), бо сьогодні, передусім опосередковано, у ній беруть участь десятки країн світу, і кількість таких країн швидко зростає.
Навколо України об’єдналися близько 50 демократичних країн, які надають нам різноманітну допомогу.
Росія залучила Північну Корею, Китай, Іран, Сирію, терористичні угруповання – Хамас, Талібан, Хізбола та інші, які допомагають їй обходити санкції.
Можемо констатувати, що вперше в світовій історії внаслідок війни світ розділився за цивілізаційним розломом: демократична цивілізація протистоїть агресивному воєнному натиску авторитарно-тоталітарної цивілізації.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Не заспокоїмося, поки Україна не переможе – заява Ради ЄСЧого ми хочемо від перемоги?
– Ідеальний мир для України – це такий результат війни, який дає Україні реальні довготривалі гарантії ненападу на неї у найближчі десятиріччя.
Росія в сьогоднішніх кордонах, з її історією, за визначенням, не може трансформуватися у демократичну країну, яка живе в мирі зі своїми сусідами. При будь-якій владі вона рано чи пізно знову застабілізується в оновленому імперіалістичному форматі, бо це не Путін створив таку Росію, це така Росія обрала на трон такого, як Путін. І буде обирати й далі, аж до повного, нищівного розгрому.
Росія повинна вивести усі свої війська з території України за кордони 1991 року.
Керівництво Росії та всі виконавці злочинних наказів повинні постати перед Міжнародним трибуналом («Новим Нюрнбергом») та понести заслужене покарання.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Путін і Гаага: як можна провести новий «нюрнберзький процес» – над російськими воєнними злочинцями?Росія повинна повністю виплатити Україні всі репарації та компенсації за економічні наслідки війни.
В Україні на найближчі 30 років мусить бути гарантований мир, а це буде можливим лише тоді, коли Росію буде повністю демілітаризовано та дерашизовано.
Якщо наведені вище аксіоми не викликають спротиву, то розуміння Української перемоги однозначно має бути пов’язано з нищівною поразкою Росії в цій війні та її бажано контрольованим розпадом на купу уламків, деякі з яких через десятиріччя мають невеликі шанси стати демократичними країнами.
Я маю освіту фізика-теоретика і тому часто рефлексую у аспектах теорії ймовірності. Усе викладене у цьому есеї є суб’єктивними думками, заснованими на моїх відчуттях світу, що оточує нас.
Одразу зазначу, що дуже хочу помилитися у своїх оцінках ситуації навколо нашої країни та всередині її.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Великий наступ» Росії розпочався, але Путін уже програв – заступник голови ПентагонуВаріанти результатів війни
Спробую позначити чотири основні варіанти результатів цієї війни, як я їх бачу, починаючи з варіанту найменш ймовірного і закінчуючи найімовірнішим:
- 1-й варіант – ідеальний
Україна за допомогою союзників перемагає у цій війні. Росія капітулює, міжнародні окупаційні сили контролюють російську територію, під цим контролем Росія розділяється мирно на природні частини, які поступово стають окремими країнами та в яких, за рахунок коаліції союзників, починає системно запроваджуватися нова економічна система, демократичний лад, політичні партії, демократичні вибори, незалежна судова система та інші складові демократичної цивілізації. Приклад – Друга світова війна.
Ціна – дуже великі жертви як людські, так і економічні.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Ми воювали на інстинктах». Як обороняли Схід у лютому 2022-го. Спецпроєкт- 2-й варіант – компромісний
ЗСУ витісняють російські війська за кордони 1991 року, і на цьому війна на якійсь час припиняється. Росія залишається у своїх кордонах, з авторитарним режимом, під певними санкціями, бо не погоджується на умови переможців, тягне з мирним договором, бо в ньому не зацікавлена, мріє про реванш, збирається з силами, провокує сутички та обстріли через кордон, накопичує зброю та ресурси за допомогою своїх союзників-ізгоїв і через декілька років розпочинає нову війну проти України. Приклад – війна на Близькому Сході.
Ціна – великі людські та економічні жертви.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Захищати Херсон готові були тисячі: не було чим». Як обороняли Південь у лютому 2022-го3-й варіант – незадовільний.
Україні вдається звільнити тільки частину території, умовно до лінії 23 лютого 2022 року, офіційного перемир’я немає, мирного договору – також, бо обидві сторони цього не хочуть, а бажають продовжувати війну, але великих сил немає ні в кого, тому війні немає кінця.
Ціна – помірні жертви.
- 4-й варіант – безпросвітний
Після декількох потужних наступів і контрнаступів з обох сторін, восени цього року лінія фронту стає квазі-стабільною, сил на нові наступи немає ні в кого, війна стає напівзамороженою, взаємні обстріли тривають з невеликою активністю, трапляються вилазки ДРГ і провокації, ситуація ні миру-ні війни стає перманентною, без надії на кардинальне вирішення. Приклад війна на Донбасі між 2017 та 2022 роками.
Ціна – мінімальні жертви.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Нескорене місто. Як вдалося захистити Харків, не допустити окупації?Зрозуміло, що наведений вище розподіл ймовірностей різних варіантів Української перемоги не є статичним, оскільки залежить від багатьох потужних чинників (нашої мотивації та нашого терпіння, допомоги союзників, а головне – від нашої здатності до масової соціальної інтеграції, і як результат – від терміну досягнення національного консенсусу). Тому ми можемо побачити з часом зміни чи навіть рокіровки сусідніх позицій.
Єдине, чого нема і ніколи не буде в цьому розподілі ймовірностей – це нашої поразки.
Йосип Зісельс, учасник Ініціативної групи «Першого грудня»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Текст було написано для антології «Воєнний стан» від Meridian Czernowitz за підтримки USAID.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Україна має перемогти»: що надважливого для українців прозвучало у Варшаві ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Більшість німців підтримують постачання зброї Україні: інтерв'ю із послом Німеччини Анкою Фельдгузен