«Контрактні перегони»: як бійці РФ віддають життя за українську територію

Нижня оцінка втрат Росії у війні в Україні – поіменний список убитих російських військових, встановлених Бі-бі-сі, Медіазоною та групою волонтерів. Наразі у списку 83 тисячі 338 осіб, смерть яких на війні підтверджена з відкритих джерел. Самі дослідники кажуть, що реальна кількість втрат, ймовірно, значно більша. Як ведеться лік, дізнавалась російська служба Радіо Свобода.

Верхня оцінка – дані української влади. 8 грудня президент Володимир Зеленський назвав цифри у 198 тисяч убитих та понад 550 тисяч поранених російських військових.

Західні оцінки в принципі схожі на ці дані. Міністр оборони США Ллойд Остін 7 грудня заявив, що Росія втратила у війні не менше 700 тисяч людей убитими та пораненими. «Російські втрати тільки в перший рік розв'язаної Путіним війни, мабуть, перевищили втрати Москви у всіх конфліктах після Другої світової війни, разом узятих».

У 2024 році Росія була успішнішою з погляду захоплення української території, зокрема, її наступ у Донецькій області, від Авдіївки до Покровська, був найзначнішим після першого етапу війни, але водночас відбулося різке зростання втрат.

Ціна просування. Співвідношення втрат та захоплених територій

Протягом року швидкість захоплення територій зростала. За даними українського проекту DeepState, який відстежує ситуацію на фронті, з липня до листопада щомісячні темпи наступу зростали в середньому в півтора раза. (Усього з початку року Росія захопила близько 3 тисяч квадратних кілометрів, або піввідсотка території України – приблизно з 18 до 18,5%.)

Зі швидкістю наступу зростали і темпи втрат. Про це пише Бі-бі-сі, порівнюючи кількість повідомлень про смерть російських військових із ситуацією річної давнини: «У вересні щодня в середньому ми фіксували повідомлення про загибель 140 російських військових… Показники жовтня 2024 року ще вищі – підтверджувалося в середньому 152 смерті російських військових на добу. Темпи зростання втрат за останні два місяці в 1,6 раза перевищують середні щоденні показники 2023 року. Тоді ми отримували підтвердження близько 90 смертей кожну добу».

Міністерство оборони Великобританії наводить оцінки російських втрат убитими та пораненими, спираючись на дані генерального штабу українських сил (і очевидно, довіряючи цим даним) – від 846 осіб у середньому на день у січні до 1523 осіб у середньому на день у листопаді.

Графіки захоплення територій і втрат мають високу кореляцію.

Графік втрат/захоплення територій

1523 особи в середньому в день у листопаді означає 45 690 вбитих та поранених за весь місяць (для порівняння: у травні канцлер Німеччини Олаф Шольц оцінював щомісячні втрати російських військ у 24 тисячі осіб).

Канцлер Німеччини Шольц виступає перед парламентом

Американський аналітичний центр «Інститут вивчення війни» (ISW) підрахував, що з вересня до листопада Росія втратила 125 800 осіб, захопивши 2356 квадратних кілометрів, або приблизно 53 особи на квадратний кілометр української території.

Аналітики та українські військовослужбовці описують тактику російських військ, що змінилася, і дозволила їм успішніше долати оборону ЗСУ: постійний тиск малими мобільними штурмовими групами піхоти. Ця тактика спирається на значну перевагу Росії в живій силі і, очевидно, супроводжується високими втратами.

Про великі втрати говорять не лише українські та західні джерела. У Росії можна чути скарги родичів військових та провоєнних блогерів. Видання «Верстка» описує стан 810-ї бригади російської морської піхоти, кинутої проти українських сил, що увійшли до Курської області, посилаючись на свідчення самих військових та їхніх родичів: «Там повне пекло. Хто штурмовики, там повний… Там дохера трупів дуже багато. Вони їх просто відправили як на м'ясо». «Там йдуть м'ясні штурми та бої у дуже важких умовах, 810-та бригада зазнала пекельних втрат». «Тисяча людей безвісти зникла у жовтні, це що за бермудський трикутник».

Про 810-ю бригаду згадував і z-блогер Юрій Подоляка, скаржачись керівництву країни на «командування на Курській ділянці», яке «примушує 810-ю бригаду, по суті, обнуляти себе. Великі втрати, безглузді».

Бої на Курщині. Росія, 20 серпня 2024 року

Можливість вдаватися до тактики, пов'язаної з високими втратами, російському командуванню дає, мабуть, згадувану перевагу в живій силі, а вона базується зараз на значному припливу в армію контрактників, яких дослідники називають добровольцями (тобто людьми, що йдуть на війну з власної волі, хоча в багатьох випадках за цим стоїть не лише безкорисливий порив, а прагнення заробити, оскільки виплати за контрактами у Росії зросли багаторазово і тепер значно перевершують інші можливості заробити для середнього мешканця країни).

У згадуваному вже аналізі Бі-бі-сі говориться, що саме «добровольці» тепер складають більшість загиблих: «У перші 3 місяці війни типовий загиблий солдат російської армії – це 21-річний контрактник, який служить в елітних підрозділах. У 2023 році типовим загиблим РФ був 34-річний ув'язнений, який вирушив на фронт із колонії. До осені 2024-го портрет середньостатистичного російського військового знову змінився. Наразі найчастіше гинуть добровольці, тобто ті, хто підписав контракт вже після початку повномасштабного вторгнення».

Російський контрактник під час навчань на танку Т-72 на полігоні на півдні Краснодарського краю. Росія, 2 грудня 2024 року

В іншому аналізі Бі-бі-сі зауважує, що багато військовослужбовців-добровольців «гинуть протягом двох-чотирьох тижнів після відправлення на фронт».

Цей конвеєр з вербування контрактників та негайного відправлення їх у бій з високою ймовірністю загинути критикують навіть провоєнні блогери. Анастасія Кашеварова: Життя штурмовика на фронті часто варіюється від двох тижнів до місяця, витрати держави від 6 до 12 млн рублів. Ефективність такого «штурмовика» фактично нульова. Більш нерентабельного підходу до людського ресурсу та державних грошей, ніж в армії, немає в жодній сфері… «штурмовик» ще років зо два тому – це еліта... Сьогодні «штурмовик» – це непідготовлений солдат або недолікований/поранений боєць, який через брак ресурсу або з інших причин вирушає знову на бойове завдання. Відправлення «в штурм» вважається покаранням, «обнуленням», та й взагалі подається так, що це просто принизливо бути «штурмовиком». Як ілюстрація Кашеварова навела дані трьох людей:

• 21.06 виповнилося 18 років, 14.08 підписано контракт, 26.08 направлено на завдання, 31.08 визнано зниклим безвісти (17 днів з моменту підписання контракту).
• 12.09 підписано контракт, 29.09 визнано зниклим безвісти. (17 днів із моменту підписання договору).
• 12.09 підписано контракт, 20.09 направлено в зону СВО, 24.09 визнано зниклим безвісти. (12 днів із моменту підписання договору).

Виставка знищеної російської бойової техніки в Києві. 22 жовнтя 2024 року

«Штурмовики – найризиковіші бійці на фронті. Тривалість життя там значно нижча, ніж у арті (артилерії. – ред.) або у танкістів, або у БПЛА-операторів. Але через те, що непідготовлених одразу кидають у бій, багато, одразу 200 чи 300 (убитих чи поранених – ред.). На думку деяких командирів, будь-який мужик, який підписав контракт – готовий штурмовик. Але це негаразд. Висновок: нинішня система неефективна як у бойовому плані, так і в грошовому. Непідготовлений боєць з ефективністю, що дорівнює нулю, обходиться державі від 6 до 12 млн рублів за 2 тижні – місяць перебування на фронті».

Інший провоєнний блогер, втім, зауважує, що українські сили в умовах нестачі піхоти ведуть війну значною мірою за допомогою дронів, і в цій ситуації дії російських військ – безперервна, нескінченна розвідка боєм... За такої тактики, коли треба проломити масою людей масу дронів і вбити кілька людей в укріпленні, підготовка військ особливого впливу на результат бою не дає, звідси й тижнева підготовка нових контрактників перед відправкою в бій. Це неправильно, звичайно, і під кінець весни у нас можуть скінчитися люди, якщо втрати при наступі по всьому фронту не вдасться знизити».

В іншому пості блогер припускає, що деякі російські чиновники готуються до завершення війни, і тому «Росія, не намагаючись ніяк радикально підняти ефективність армії, жене на забій піхоту – цим людям треба протриматися кілька місяців, після чого все вирішиться саме, а до цього моменту піхоти вистачить».

Про подібне пише Re:Russia: «Контрактні перегони», що стартували ще на початку року, посилилися в травні – червні: регіони наввипередки підвищують виплати тим, хто підписав контракт на війну… Важливою складовою конкурентності нового контракту є також ймовірність бути вбитим. В умовах російського наступу та різкого нарощування дронового арсеналу ЗСУ така ймовірність може суттєво збільшитися цього літа і в результаті завести нову контрактну модель у глухий кут. Однак поки що російська влада, здається, вірить у «вікно можливостей», що відкрилося перед ними цієї весни, і прагнуть за допомогою контрактних перегонів наблизитися до ситуації критичної переваги в живій силі».

Гонка виплат, зростання контрактів

Виплати за підписання контракту на війну в Україні безперервно й швидко зростають, у цій гонці витрат беруть участь центральна та регіональна влада – аналітики зауважують, що регіонам спущено план, і вони конкурують між собою за залучення нових контрактників. Вважається, що Кремль не хоче вдаватися до нової мобілізації і вважає за краще залучати «добровольців» грошима. Це створює своєрідну ринкову економіку війни з балансом попиту та пропозиції, і тоді стрімке зростання виплат може свідчити, що за менші гроші вже не достатньо людей, готових йти на війну.

Реклама служби за контрактом в Москві

Наприкінці липня 2024 року президент Росії Володимир Путін збільшив одноразову федеральну виплату вдвічі, до 400 тисяч рублів, і рекомендував регіональній владі збільшити місцеву виплату до тієї ж суми. Але у багатьох регіонах виплата у багато разів перевищує мінімальну рекомендовану межу. У середньому регіональна виплата становить 897 тисяч рублів, за рік вона зросла в 5,3 рази, підрахувало видання «Важливі історії»: «Стільки росіянин, який отримує середню по країні зарплату, міг би заробити лише за півтора роки».

Підписавши контракт ,зараз отримує в середньому 1,3 мільйона рублів з урахуванням двох виплат: регіональної та федеральної. Ось яким є останнє підвищення в Челябінській області: одноразова виплата – 2 млн. рублів (регіональна частина – 1,5 млн. рублів, федеральна – 400 тисяч, 100 тисяч від муніципалітету). У деяких регіонах (Білгородська та Нижегородська області) добровольці можуть сумарно отримати 3 мільйони рублів – це більше, ніж у Москві та Петербурзі.

6–12 мільйонів рублів, про які писала Кашеварова, очевидно, включали виплати за важкі поранення і смерть. В огляді Re:Russia йдеться про кілька великих виплат сім'ям загиблих: від Міністерства оборони («президентська») – 5 мільйонів рублів, дві виплати на загальну суму понад 8 мільйонів від страхової компанії, що належить «Газпрому», і регіональні виплати до 3 мільйонів.

Розміри російської армії в Україні оцінюють приблизно 600–700 тисяч осіб. (Влітку Путін говорив майже про 700 тисяч, «Рейтер» у листопаді наводив оцінку українського військового джерела у 575 тисяч.)

Високопосадовець НАТО стверджував, що Росія щомісяця вербує 30 тисяч осіб. У жовтні The New York Times наводила подібні оцінки американських чиновників: 25–30 тисяч на місяць, «приблизно стільки, скільки губиться на полі бою». (Мабуть, це ґрунтувалося на уявленнях про втрати російських військ до цієї осені.)

Могили вбитих в Україні російських військовослужбовців на околиці Волгограда

Це приблизно збігається з оцінками «Важливих історій», які, вивчивши видатки російського бюджету, дійшли висновку, що у першій половині 2024 року темп набору контрактників становив 166 тисяч (у 6 разів більше у порівнянні з першою половиною 2023-го, 26,7 тисячі, хоча ці дані можуть не відображати реальну кількість тих, хто підписав контракт через ймовірні затримки з виплатами, сказано у дослідженні).

Аналітики Conflict Intelligence Team у розмові з Радіо Свобода припустили, що подібні темпи, щонайменше 30 тисяч контрактів щомісяця, зберігалися й у третьому кварталі 2024 року.

Проте співробітник Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Яніс Клуге, вивчаючи дані російського бюджету, дійшов висновку, що в третьому кварталі 2024 року кількість тих, хто підписав контракт, могла скоротитися. Незважаючи на підвищення виплат, загальна сума, витрачена на бонуси для тих, хто підписав контракт, знизилася на 12%: з 18 до 16 мільярдів рублів за квартал, зазначає Клуге. Він побудував три моделі, і всі вони показують зниження кількості новобранців. Мінімальна оцінка Клуге – якщо обіцяне Путіним підвищення виплат одразу набуло чинності – дає 49 500 нових контрактників у третьому кварталі. Максимальна, якщо виплати насправді ще не підвищилися чи затрималися – 82 788 нових контрактників. Клуге передбачає, що реальна цифра тих, хто підписав контракт, перебуває десь у середині, в межах 65 тисяч осіб за квартал.

Невідомо, втім, чи є можливе падіння разовим, викликаним сезонними факторами, чи йдеться про початок систематичного зниження кількості контрактів, що підписуються, зазначає Клуге.

Команда CIT не береться прогнозувати, чи піде кількість завербованих на спад, оскільки виплати можуть продовжити зростати, і наголошує, що на мотивацію нових контрактників можуть впливати не лише виплати, а й питання статусу. «Дехто йде не тому, що вони отримають суму, а тому що це дуже простий спосіб вирішити свої проблеми, змінити статус. Підписуєш папери – і одразу ти «герой», дружина тебе любить. Держава вигадує нові фішки: дітей відправити вчитися, путівки до таборів, проїзд безкоштовний. Ми поки не бачимо об'єктивних причин, що набір знижуватиметься».

Про те, що статус і тиск з боку суспільства, а не виплати, відіграють ключову роль у прийнятті рішення про підписання контракту, йдеться у дослідженні Європейського центру аналізу та стратегій, заснованому на відповідях понад двох тисяч респондентів. Дослідники, втім, припускають, що респонденти могли прагнути дати відповіді, що «соціально схвалюються».

39% опитаних допускають можливість своєї участі у «СВО»: йдеться про продовження чинних контрактів (бажання перепідписати контракт висловили трохи більше половини дійових учасників війни) та про первинне відправлення на фронт.

61% опитаних заявив, що не готовий воювати, з них 54 відсотки не готові підписати контракт за жодних умов. 43% діючих військовослужбовців, із якими вдалося поспілкуватися дослідникам, також хочуть знову підписувати контракт.

Аутсорсинг

Російська влада шукає можливості заповнити втрати не лише за рахунок громадян своєї країни: на війну заманюють громадян країн Азії та Африки. Так, наприклад, Росія обманом завербувала кілька сотень єменців на війну: їм обіцяли високі зарплати та російське громадянство, але коли вони приїхали до Росії, їх змусили підписати контракт.

Головним зовнішнім постачальником живої сили для російської армії, втім, залишається КНДР: зараз у Росії є щонайменше 10–12 тисяч північнокорейських військовослужбовців.

За оцінками джерел на саміті G20, Росія може розраховувати на участь у війні до ста тисяч військовослужбовців з Північної Кореї, але із застереженням, що йдеться не про одномоментне розміщення, а загалом з урахуванням ротацій.

Перспективи

Безперервний відступ українських сил на Донеччині цього року за очевидної нестачі військовослужбовців (американські представники публічно говорять про необхідність для України розширити мобілізацію) викликав дискусію, чи не є українська оборона на межі колапсу.

Навіть ті, хто не згодні з таким припущенням, наводять контраргументи, які швидше виходять з того, що російська армія також перебуває в не кращому стані. ISW: «Темпи російського просування в Україні зросли останніми тижнями, але залишаються повільними і відповідають радше позиційній війні, ніж швидким механізованим маневрам».

Професор стратегічних досліджень університету Сент-Ендрюс Філіпс О'Брайан: «Росія не продемонструвала здатності проводити швидкі наступи у взаємодії різних родів військ, які необхідні для проривів... Україна не може дозволити собі втрачати солдатів щодо 1:1 або навіть 1:2 з Росією ... Те, що зараз відбувається, – вони виграють час в обмін на дуже маленькі території і змушують Росію платити за них жахливу ціну». О'Брайан також зауважує, що падіння режиму Башара Асада в Сирії демонструє – «Путін кидає все, що має проти України».

У такому вигляді схема російського наступу така: «території в обмін на життя, в обмін на гроші, поки вистачає ресурсів». Re:Russia оцінює витрати Росії за минулий рік на виплати воюючим, пораненим та сім'ям загиблих до 3 трильйонів рублів, або 1,5% ВВП країни.

Ллойд Остін у згаданій промові 7 грудня заявив, що, крім 700 тисяч людських втрат, Росія витратила у війні понад 200 мільярдів доларів. Це понад 20 трлн рублів.

Росія й Україна майже не дають інформації про свої втрати у війні. Москва офіційно востаннє називала кількість убитих у вересні 2022 року ‒ тоді заявляли про 5937 загиблих. Київ тривалий час цього не робив, заявляючи, що дані будуть розкриті після війни. 8 грудня президент України Володимир Зеленський повідомив, що з початку повномасштабної війни Україна втратила загиблими 43 тисячі військових, 370 тисяч зазнали поранень.