#ЖіночаСправа: Ірина Ярмоленко – ексжурналістка, яка лобіювала Хартію гендерної рівності в Житомирі

#ЖіночаСправа – проєкт Радіо Свобода в рамках висвітлення місцевих виборів 2020 року. Він присвячений жінкам, які будують власну кар’єру в місцевих органах влади. Черговий матеріал присвячений депутатці Житомирської міської ради Ірині Ярмоленко. Вона розповіла про те, що спонукало її йти в депутати, які складнощі виникають у роботі в місцевому самоврядуванні, та чому не варто ділити політику на «чоловічу» і «жіночу».

Коротка довідка:

• Ірина Ярмоленко стала депутаткою Житомирської міської ради від «Радикальної партії Олега Ляшка» в 2015 році, у віці 23 років.
• Народилася в Житомирі.
• У 2013 році закінчила Київський національний університет культури і мистецтв за фахом журналіста, з 2016 по 2018 рік вчилася в Житомирському національному технологічному університеті за фахом «менеджмент».
• В 2014 році заснувала громадську організацію «Центр суспільних комунікацій», яку очолювала до 2019 року.
• Входить до громадської ради міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» у Верховній Раді.
• Згідно з декларацією, Ярмоленко не має своєї нерухомості. Її мати володіє квартирою в Житомирі.

До розмови з Радіо Свобода житомирчанка Ірина Ярмоленко підключається з Бучі, що в Київській області. Туди вона перебралася не так давно, за її словами, з сімейних обставин. З 2015 року Ярмоленко є депутаткою Житомирської місцевої ради, але, як випливає з нашої розмови, подальше своє політичне життя бачить не там.

У політику Ірина Ярмоленко прийшла з журналістики. Після навчання в Києві повернулася до рідного міста, де стала заступницею головного редактора в місцевій газеті. За висвітлення роботи місцевих ЖЕКів та водоканалу її видання отримало відзнаку «Української правди» та посольства Сполучених Штатів.

«Я завжди піднімалася з тематики про соціальну справедливість, чи легко бути жінкою в Україні, моя дисертація ще на четвертому курсі в моєму виші була про це. Я написала близько пів сотні інтерв’ю з жінками, які досягли успіху, і це стало таким мотиватором, щоб ухвалити рішення, що так, мені це цікаво.

Я стала одним із учасників регіонального штабу під час Революції гідності, і зокрема була творцем комунікаційного контенту саме для штабу Революції гідності і часто бувала в Києві. Власне, там я ще більше познайомилася з бізнесом різного рівня – малим, середнім, ближче познайомилася з депутатами чинної Ради, коли вже з ними спілкувалася. І я зрозуміла в розмові з ними, що іноді навіть маю більше поглядів і вони ширші, ніж коли вони відповідали на мої запитання», – розповідає Ярмоленко у відповідь на питання, чому вирішила йти в політику.

Із початком політичної діяльності роботу в журналістиці вона припинила – з етичних міркувань: «будучи обраним від певної політичної сили, ти вже маєш політичне забарвлення і, щоб ти не писав, ти вже через призму своїх політичних поглядів це пропускаєш».

Київський національний університет культури і мистецтв, який закінчила депутатка, протягом тривалого часу (в тому числі й під час її навчання) очолював Михайло Поплавський, щодо якого неодноразово лунали закиди в сексизмі щодо студенток. Втім, їй із таким ставленням стикатися не доводилося, каже вона.

«Я була дуже віддалена від діяльності органів студентського самоврядування, про що наразі шкодую... Відповідно, я не була дотична до ректорату, до студентського самоврядування, тому ніколи не бачила жодних сексистських викликів у свій бік», – розповідає вона.

Інший чоловік із певним «шлейфом», опосередковано дотичний до кар’єри Ярмоленко – голова «Радикальної партії» Олег Ляшко. У 2017 році, відповідаючи на виступ парламентарки від «Батьківщини» Альони Шкрум, він звернув увагу на її молодий вік і зовнішність, за що зазнав критики. А в 2018 році його звинуватила в сексизмі тодішня віцеголова Верховної Ради Ірина Геращенко, яку головний «радикал» назвав «віцеголовихою».

Лідера «Радикальної партії» Олега Ляшка неодноразово звинувачували в сексистських висловлюваннях щодо колег-депутаток

Ярмоленко пояснює: вирішила балотуватися від партії Ляшка, тому що ця політична сила дозволила їй йти від рідного округу і не продавала місця в партійному списку.

«Деякі партії за це брали гроші, яких у мене не було. Радикальна партія, розуміючи, що їм треба гендерну квоту витримати, запросила жінок, у тому числі мене. Але «Радикальна партія» ще й дала мені можливість балотуватися на своєму окрузі і, крім того, власне, з людей, які входили, можна було відчути, що з цими людьми можна спробувати займатися питаннями розвитку міста», – розповідає вона.

Втім, одразу додає: «Але це також було помилкою в плані того, що я не відчула, що ми з моїми колегами стали одним цілим. Ми так і працювали всю каденцію: кожен за себе, якщо хтось має свої проєкти – на розвиток міста, хтось мав свій бізнес і його розвивав, і наш голова фракції абсолютно нічого не робив для того, аби згуртувати команду».

На сайті Житомирської міської ради Ірина Ярмоленко все ще вказана як представниця фракції «Радикальної партії». Вона зазначає, що фактично вийшла з фракції ще в січні цього року і повідомила про це голову Олександра Раковича, але він не зачитав її заяву.

«Ще раніше двоє інших моїх колег-депутатів вийшли з партії. Вони залишалися у фракції з поваги до голови фракції. В той же час, коли я побачила, що комунікації жодної немає, я повідомила голову фракції: я виходжу. Але він не сказав, що команди не існує. Так воно все й тягнулося і досі тягнеться», – констатує вона.

За словами політикині, членство у фракції політичної сили Ляшка не завадило їй просувати ідею гендерної рівності. Житомирська міська рада у 2018 році приєдналася до Європейської хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад – крок, до якого закликала і Ярмоленко.

Житомир став другим містом в Україні, яке приєдналося до Європейської хартії рівності жінок і чоловіків

«Я Хартію рівності в житті місцевих громад просувала дуже багато. І на момент, як я взялася, була лише Вінниця підписана, а наразі ми маємо 60 підписантів, і я є членом Ради європейських муніципалітетів зокрема завдяки цьому. То я просувала на всеукраїнському рівні тему гендерної рівності й поваги до жінок і їхньої діяльності».

Окрім лобіювання гендерної рівності, депутатка опікується питаннями захисту довкілля та протидії змінам клімату. В березні 2020 року вона ініціювала кліматичний форум у Житомирі, а тема «розумних міст» була частиною її порядку денного під час участі в проєкті «Нові лідери» в 2018 році.

Під час виборчої кампанії 2015 року молодій політикині довелося зіткнутися з упередженнями, але, за її словами, їм було реально протистояти.

«Як я йшла на виборчу дільницю, мені говорять: Боже, дівчинко, ти така молоденька, така гарненька, ну що ж ти там з ними зробиш, там і корупціонери, і мільйонери. Я кажу: послухайте, я дівчина, але в мене вже є такий досвід, я й журналістські розслідування писала, декого було звільнено після цих журналістських розслідувань. Я сьогодні прийшла до вас ось із цією листівкою, кажу, що я є, я тут живу поряд із вами і хочу займатися розвитком нашого округу. І коли люди це чують, в них вже відпадає цей стереотип. Але ти маєш про це сказати», – наголошує вона.

Ірина Ярмоленко про упередження виборців і колег

Натомість деякі колеги в міській раді, додає Ярмоленко, у відповідь на пропозиції радили їй «підрости».

«Коли я вже потім прийшла з програмами про те, що у програмах розвитку міст мають бути ключові показники ефективності, як це робиться в бізнесі – до чого ми йдемо, чому витрачаємо ці кошти, який кінцевий результат – то мені почали говорити: «та, створиш ще свій бізнес, підростеш, а тоді будеш виходити пропонувати». Я казала: стоп, ваші відповіді на рівні Радянського Союзу вже не прогресивні в сучасному світі. Зараз є питання ейджизму, сексизму і гендерної рівності. І після цього мої колеги, навіть які мали достатньо такі стійкі бачення, що я жінка і молода, вже принаймні публічно мовчали. Тобто на закиди можна зробити відповідь, особливо коли ти кажеш: те, що ти говориш – не прогресивно, а те, що я роблю, підтримує весь світ».

У 2018 році проєкт «Чесно» назвав Ярмоленко серед депутатів, що пропускали засідання постійних комісій – за підсумками 2017 року її не було на 13 засіданнях із 43. Вона згадує, що засідання доводилося пропускати через хвороби дитини, а також участь у міжнародних заходах.

«Постійні комісії – це часто приходить три-чотири людини, і ти розумієш, що замість просто прийти послухати, ти краще можеш добряче попрацювати зі своїми колегами-юристами чи економістами над цими проєктами рішень, але не в той момент, коли вони відбуваються. В усьому цивілізованому світі є reimbursement time, тобто витрачений час тобі компенсується за те, що ти присвятив його тій чи іншій роботі. В нашій Україні, на жаль, кількість депутатів настільки велика, що загальнонаціональний бюджет не витримає такого, а місцеві бюджети мають право дати якісь компенсації, проте не дають», – зауважує вона.

Читайте також: У МОН перед місцевими виборами попередили – політична агітація у закладах освіти заборонена

Порівнюючи бізнес-середовище і політику, Ярмоленко вбачає основну відмінність для політикинь в тому, що виборці «слів не добирають». Втім, додає, що політичне цькування – проблема і для чоловіків, і для жінок.

«Чи то ти чоловік, чи то жінка, все одно політичний булінг дуже жорстокий, і немає жодної відповідальності. В коментарях боти пишуть що завгодно, одна людина тобі 10 коментарів, які хоче... Наприклад, я наразі виховую сина сама. Мені таке писали свого часу! При тому це були хлопці років 17-18. Я говорю: послухай, я вже мама, в тебе є своя мама, яка могла б тебе навчити не спілкуватися так із жінкою. Мені кажуть: навіщо ти відповідаєш, блокуй одразу. А я ще набираюся це вичитати, цю грязюку, а потім ще спробувати не нахамити людині, а поспілкуватися: звідки в тебе стільки жовчі? Чому ти так мене ненавидиш?» – згадує вона.

При цьому позиватися на кривдників до суду, на думку Ярмоленко, немає сенсу: окрім судових зборів і видатків на адвоката, це вимагатиме також і витрат часу, а міська рада не надає депутатам своїх юристів.

Про політичний булінг

Робота в міській раді не оплачується. Депутатка, говорячи про джерела доходів, пояснює, що зараз перебуває в декреті з маленьким сином, але також працює в проєктному менеджменті як фрілансер. Переважно це пов’язано з організацією «Центр суспільних комунікацій», яку вона заснувала і тривалий час очолювала, і яка займається комунікаційними проєктами в галузях захисту довкілля та просування рівності. Ярмоленко згадує, що їй певний час доводилося залишати дитину в матері, щоб їздити на роботу до Києва, і свої заробітки вона вказує у публічній декларації.

«Я готова це розповідати, тому що я розумію – я публічна людина. Але, коли тебе не запитують і говорять, що ти там «легкої поведінки» чи ти якась не така, то це неприємно. Але й чоловікам, я думаю, такі закиди є… Є кілька людей, до речі, пишуть прямо, і я кажу: я буду позиватися на вас до суду, бо те, що ви пишете, не відповідає дійсності і повністю спотворює фактаж, ви не володієте фактажем і просто мене принижуєте. «Та роби що хочеш», – розповідає політикиня.

Все це, за її словами, знижує мотивацію жінок йти до політики, адже натомість можна реалізовувати себе в бізнесі. Робота в міській раді, додає Ярмоленко, не рахується і як трудовий стаж: «при тому, що ти реально вичитуєш купу документів на рівні з чиновниками, сидиш на комісіях, обговорюєш, дискутуєш, пропонуєш проєкти, виходи з кризових ситуацій часто, рятуєш якийсь скандал, який вже вони начудили з виборцями. А потім ніхто навіть дякую не скаже за нову прокладену доріжку, новий підземний інклюзивний перехід, нове освітлення, де вас раніше грабували».

Втім, йти з політики дівчина не планує. На прийдешніх місцевих виборах вона планує балотуватися в Бучі від партії «Нові обличчя». Її очолює міський голова Ірпеня Володимир Карплюк, якого активісти пов’язують із корупційними скандалами, зокрема – ухиленням від сплати податків, розтратою бюджетних коштів, незаконним виділенням лісу під забудову. За словами Ярмоленко, вона вирішила долучитися до цієї партії на запрошення її голови, тому що побачила інтерес до своєї програми та планів роботи в місцевій раді.

На новому місці Ярмоленко вже встигла організувати кілька акцій, серед них – ініціативу «Місяць без пластику в Бучі».

Верховна Рада нещодавно знизила до 10 тисяч населення населених пунктів, де можна балотуватися до місцевого самоврядування самовисуванцями. На питання, чи партизація виборів не вплине негативно на залучення жінок, Ярмоленко висловлює переконання, що мотивовані громадяни зможуть знайти спосіб обратися незалежно від статі.

«Нещодавно прийшов до нас один із кандидатів, каже: «а я підписаний як «маменькин бизнесмен» у вайбері, знайдіть мене», – наводить вона приклад. – То чому ми не говоримо про якість політики, а говоримо про якість політики жіночої чи чоловічої? Є загроза того, що їх поставлять лише формально, але ті жінки, які захочуть бути неформальними, переможуть. Ті, кому скажуть «ви готові формально (бути депутаткою – ред.)», вони скажуть «так» – то є й чоловіки, які готові формально. Зрештою, ми звикли, все-таки в Україні такі традиції, що до початку 20-го століття жінок не було при владі. Генетично закладено, що це роль тільки чоловіків. Ще роками ми будемо відходити від цього, але на це потрібен час. Тому що історично так склалося, що в нас вже сидить те, що це не жіноча справа, але це не так і це буде змінюватися».

Ярмоленко входить також до громадської ради при парламентському об’єднанні «Рівні можливості», яке ставить собі за мету просування гендерної рівності та покращення становища жінок у суспільстві. Громадська рада не так давно долучилася до розробки проєкту «Вибори без сексизму», в рамках якого створений спеціальний чатбот для повідомлень про сексистські випади під час виборчого процесу.

Говорячи про розробку національного законодавства, зокрема і в цій галузі, депутатка підкреслює, що його практичне застосування на місцях багато в чому залежить від місцевих лідерок.

Попри всі складнощі роботи в місцевому самоврядуванні, Ярмоленко радить жінкам із активною позицією не вагатися, якщо в них виникне бажання взяти участь у політичному житті власної громади.

«Якщо ви тільки навіть замислюєтеся, що ви активна, маєте думку, позицію, хоч якийсь навіть дрібніший проєктик, бачите, що без вас це страждає – йти до партій і говорити, що я маю своє бачення і пропозиції до партії, як разом розвивати місто. Дивитися, кому це цікаво, обійти кілька партій, і зрозуміти, з ким ви найкраще це можете втілити. Йти і пробувати перемагати. І, коли переможе або коли не переможе – не розчаровуватися, не мати рожевих окулярів, що це буде легко. Це буде складно, але це точно буде чудовий плюс, тому що це новий соціальний ліфт».

Поради жінкам, які хочуть йти в місцеву політику

Ставши депутаткою, я зрозуміла, як я можу спілкуватися з людьми, що я можу їх не боятися, від бізнесмена до чиновника – вони працюють на наші податки, а бізнес залежний також від комфорту і якості місцевих послуг, чи наскільки він буде тут якісно працювати і заробляти. Я втратила можливість боятися людей, і це також важливо, коли ти хочеш досягнути чогось, то треба не боятися», – підсумовує вона.