Як вгамувати Путіна? Зеленський їде до Макрона

Президент України Володимир Зеленський зустрінеться зі своїм французьким колегою Макроном на тлі загострення ситуації на Донбасі. Також до зустрічі у Парижі у режимі відеоконференції має доєднатися канцлерка Німеччини Меркель. Лідери трьох держав зможуть узгодити позиції у переговорах з Росією. Крім того, можуть бути знайдені рішення для деескалації російської агресії, зазначають фахівці.

Президент України вирушає з робочим візитом до Франції у п’ятницю, 16 квітня. Про це повідомив Офіс глави держави.

Крім того, Володимир Зеленський розповів журналістам, що деталі нинішньої ситуації, що склалася, стануть темою обговорення з президентом Франції Емманюелем Макроном віч-на-віч, після чого має відбутися відеозустріч з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель.

«Поки у нас такий «нормандський формат». Але це важлива підготовча зустріч до зустрічі у «нормандському форматі», – зазначив президент.

Участь канцлерки Німеччини Ангели Меркель у переговорах у Парижі є принципово важливою. Оскільки після відеоконференції з президентом Росії Володимиром Путіним виникли занепокоєння з приводу того, що лідери Франції та Німеччини відійшли від принципу не говорити про Україну без України. Тепер буде логічним, якщо Україна з ними «звірить годинники», говорить у коментарі Радіо Свобода професор «Києво-Могилянської академії», науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань. На його думку, саме тристороння зустріч має більше шансів на конструктивні рішення, принаймні щодо напрацювання спільної позиції у переговорах з Росією.

«Важливо, що буде потім. Ми маємо розуміти: не потрібно ілюзій, що все швидко вирішиться. Маємо пам’ятати, що Макрон відвідував Росію багато разів, їздив на економічний форум у Санкт-Петербурзі. Українська сторона вважала, що це неправильні сигнали Росії посилає президент Франції. Це традиційна позиція французької дипломатії, яка завжди прихильно ставиться до Росії.

Також давайте не забувати «Північний потік-2». І Меркель, і Макрон говорять, що цей трубопровід має бути добудований. Це, звичайно, не відповідає українським позиціям, і тут Зеленський може ще раз роз’яснити позицію цим двом лідерам.

Ще один момент: маємо розуміти, що насправді і у Меркель, і у Макрона є свої внутрішньополітичні обмеження. У Німеччині вибори восени цього року, Меркель вже не буде канцлером, і ми не знаємо, якою буде коаліція, хто буде канцлером. У Макрона – вибори наступного року, йому потрібні зовнішньополітичні успіхи, але на які він готовий йти компроміси з Росією, чи буде це за рахунок українських інтересів, сказати важко», – зазначає Гарань.

Деескалація в обмін на поступки?

Водночас тяжіння французької дипломатії до альянсів з Росією і є підставою сподіватися на те, що Емманюель Макрон може впливати на позицію Володимира Путіна. Натомість вплив Ангели Меркель зменшується з наближенням її каденції на посаді канцлерки Німеччини, зауважує у коментарі Радіо свобода політолог, експерт з міжнародних відносин Геннадій Друзенко. Він припускає, що саме тому Володимир Зеленський відвідує з робочим візитом Париж, а не Берлін.

«Зеленський згадав уроки Саакашвілі. Америка нічого не зробила, щоб зупинити російські танки, які рухалися на Тбілісі. Тоді «розрулив» ситуацію Саркозі. Щоправда, із втратою території для Грузії.

Нині ситуація дуже схожа. З одного боку, Україна б’є себе в груди, що Захід нас захистить, з іншого боку, зрозуміло з дзвінка Байдена, що за Україну США воювати не будуть, якщо Путін вирішить таки сюди сунутися.

Історія говорить, що ефективніше є погладжувати Путіна «за шерстю», а не називати його вбивцею. Можливо, Зеленський хоче залучити до процесу «доброго поліцейського». З Макроном Путіну набагато легше спілкуватися, ніж з Байденом.

Подивимося, що вийде цього разу. Можливо, певної деескалації і вдасться досягти, але за це доведеться заплатити поступками. Зрештою, можливо, доведеться прийняти щодо Криму, як було з балтійськими країнами, коли ми не визнаємо його російським, але і не турбуємо світ вимогою його повернути», – припускає Друзенко.

Зі свого боку Емманюель Макрон робить кроки, щоб демонструвати лідерські позиції у політиці Європи, зокрема у переговорах з Росією. Втім, ані це, ані традиційна лояльність Франції до Росії не означають, що Москва уважно дослухається до позиції Парижа, зауважує у коментарі Радіо Свобода директор Центру дослідження міжнародних відносин Микола Капітоненко.

«Франція не належить до легких і безпроблемних напрямків зовнішньої політики, там більше проблем і складнощів, ніж успіхів. Швидше за все, там буде не дуже приємна розмова, зокрема щодо Донбасу.

Франції не те, щоб Росія була ближчою за Україну, але вона виходить з розуміння власних інтересів, безпеки. Вони хочуть мінімізувати ризики. Але особливих важелів на щось вплинути, навіть в Україні, у них немає. Тому і не варто покладати якісь сподівання на розмови з французьким керівництвом. Вони просто не можуть істотно впливати, навіть якщо хочуть», – наголошує Капітоненко.

Росія останніми тижнями активно нарощує військову присутність біля українських кордонів і в анексованому Криму. За даними розслідувачів, вже стягнула 80 тисяч військових до східного кордону з Україною та у Криму. Також розслідувачам вдалося зафіксувати великий табір російських військових у Воронезькій області, за 250 кілометрів від кордону з Україною.

У Кремлі заявили, що пересування російської армії територією Росії не повинне викликати занепокоєння інших країн, зокрема України.

Західні союзники України – США, ЄС, G7 та НАТО – висловили Києву свою підтримку.