Президент України Володимир Зеленський дав інтерв’ю американському ЗМІ Axios, яке транслювалось на платформах HBO. Розмова відбулась через три дні після інавгурації Джо Байдена. В 15-хвилинному інтерв’ю Володимир Зеленський розповів про те, чого очікує від президента Байдена, чи ображений він на Дональда Трампа і чи готова Україна сприяти в розслідуванні проти соратника Трампа Руді Джуліані чи сина президента США Гантера Байдена. Далі – основне з розмови українського президента та журналіста Джонатана Свона.
Про Джо Байдена і роботу з новою адміністрацією США
На сході України триває війна, триває агресія Російської Федерації, анексія Криму. Я хотів би, щоб США, і зокрема президент Байден, який дуже знайомий з Україною, допомогли нам вийти з цієї по-справжньому трагічної ситуації
– Я щиро бажаю Джо Байдену успіху з усіма викликами, які перед ним постануть. Що стосується України, я б хотів, щоб ми увійшли в новий етап та стали на новий шлях. Президент Байден казав, що він турбується і продовжуватиме турбуватись та працювати задля безпеки в Європі.
Для нас це найважливіше, бо безпека в Європі – це про нас. На сході України триває війна, триває агресія Російської Федерації, анексія Криму. Тож я хотів би, щоб США, і зокрема президент Байден, який дуже знайомий з Україною, допомогли нам вийти з цієї по-справжньому трагічної ситуації.
– Чого саме ви потребуєте від Сполучених Штатів?
– Ми вдячні за все. Але якщо ми, українці, і Україна хоче бути рівноправним членом альянсу, рівноправним членом НАТО… Це одне з найважливіших питань безпеки – тієї самої безпеки, про яку говорить президент Байден. В такому разі в мене є дуже просте запитання: «Пане президенте, чому ми досі не в НАТО?».
Про війну в Україні
– Чи я правильно вас розумію, якщо Україні не дозволять стати членом НАТО, тоді неможливо, щоб Росія забралася з вашої країни?
Якби Україна була членом НАТО, на сході України, на Донбасі не було б ескалації
– Якби Україна була членом НАТО, на сході України, на Донбасі не було б ескалації.
– Тоді б ми мали вас захищати.
– Так, так. І це правильно. Тому що ми зараз захищаємо Європу. Ми вдячні Європі за її допомогу, за санкції. Ми вдячні Сполученим Штатам. Санкції важливі, але санкціями ви не можете повернути людських життів.
– В 2014 році ви не були президентом. Попередня адміністрація США робила невеликі речі, але вони не надіслали зброї. І це була адміністрація Обами-Байдена, і Байден відповідав за Україну. Що б ви їм сказали, щоб переконати допомогти?
Ми говоримо не лише про збройне втручання. Ми маємо справу з інформаційною війною
– Вони повинні розуміти, що сьогодні це Україна. А хто наступний? Це провокація. Завтра це може бути будь-хто, будь-яка європейська країна, Сполучені Штати. Ми говоримо не лише про збройне втручання. Ми маємо справу з інформаційною війною. І Сполучені Штати – один із яскравих прикладів, як це відбувається.
Про Дональда Трампа і його соратників
– Що відбувалось у вас в голові [протягом історії з першим імпічментом Дональду Трампу – ред.]?
– Я багато читав, коли моє ім’я з’являлось на сторінках тих чи інших медіа. І я читав, що Трамп тиснув. По-перше, це було дуже образливо. Чому? Тому що я – президент України. Можливо, ми менші, ніж Сполучені Штати, але ми – незалежна Україна. Ми довели це Росії, коли втримали свою територію, і ми продовжуємо це доводити. Ось чому він не тиснув. Я б цього ніколи не сказав.
Але неприємність одна була. До цього моменту я про це не говорив. Коли опублікували нашу розмову… Я вважаю, що це дуже неправильно. І опублікувала це не Україна. Я б ніколи цього не допустив. Неважливо, про що ми говорили, але ця розмова – перша серйозна розмова між двома президентами, між стратегічними партнерами. І в жодному випадку ніхто з нас не мав права опубліковувати такі речі.
– Я бачу ви дещо злі на Дональда Трампа? Можливо, трішки?
– Трішки? (Сміється...)
– Ви ж, мабуть, думали: «Що, заради Бога, тут взагалі коїться?»
– Джонатане, чесно кажучи, я до цього не так ставився. Для мене найважливішим було зберегти наші відносини. Для мене було найважливішим почути, що ми як країни підтримуємо одне одного.
– Чи готові ви співпрацювати чи сприяти розслідуванню проти особистого адвоката Трампа Руді Джуліані стосовно його зв’язків з російськими агентами в Україні?
– Ми готові допомагати. Наша позиція дуже правильна і продуктивна: ми готові допомагати Сполученим Штатам отримати правду. Тому що для нас це дуже і дуже важливо.
– Чи готові ви сприяти федеральному розслідуванню проти Гантера Байдена і його справ в Україні, якщо вашу адміністрацію попросять?
– Кримінальні органи – прокуратура чи інші органи в будь-якій країні можуть співпрацювати. Я вважаю, що це нормально.
Про затримку з вакцинацією в Україні
– Є декілька емоцій щодо глобальної кампанії з вакцинування. Те, що Україна не є рівноправним членом Європейського союзу чи світу в плані термінів вакцинації… Ми не є в пріоритеті країн світу, які отримують вакцини, як всі інші. Країни ЄС, з якими у нас прекрасні відносини, я говорив з їхніми лідерами, і вони сказали, що допоможуть. Потрохи з своїх поставок вакцини. Це буде складно пояснити їхньому народу, я розумію. Але вони будуть трішечки нам якось віддавати. Це дуже неприємно – відчувати, що ти стоїш з простягнутою рукою.
Про штурм Конгресу США 6 січня
– Ми були дуже вражені. Я був дуже здивований, я навіть не міг уявити, що щось таке можливе в Сполучених Штатах Америки. Я вважаю, що це був потужний удар по демократії США. Ми звикли вірити через книжки, фільми, телебачення, що Сполучені Штати мають ідеальні демократичні інституції, де передача влади відбувається мирно, без війн і революцій. Де влада передається від одного президента іншому.
Ми бачили це в Україні. В нас було дві революції. Ми бачили це. Ми розуміли, що такі речі могли статись у світі, але що це буде в Сполучених Штатах – ніхто цього не очікував. І це свідчить про те, що ніщо не є ідеальним.
– Звучить так, що ви були сильно стурбовані, коли за цим спостерігали.
– Я був серйозно стурбованим. Я не хотів, щоб у вас був бунт, стрілянина і, не дай Боже, жертви. Я думаю, що після чогось такого світові було б дуже складно сприймати Сполучені Штати як символ демократії у світі.