Росія застосовує на окупованих територіях України досвід, здобутий під час чеченських воєн – Семиволос

Війна Росії проти України залишається головною темою для всіх найбільших українських медіа. Але при цьому лише 3% новин стосуються окупованих територій. Про це свідчать результати дослідження українського Інституту масової інформації, опубліковані у грудні 2023 року. При цьому більше половини (53%) таких повідомлень розповідають про атаки ЗСУ на об'єкти російської армії в анексованому Криму та інших окупованих територіях. А ось про те, як живуть люди на окупованих Росією територіях України повідомляють лише 10% публікацій.

Проєкти Радіо Свобода – Крим. Реалії, Донбас. Реалії і Новини Приазов'я – постійно розповідають про те, що відбувається в окупації

Телеканал «Настоящее время» (створений Радіо Свобода за участі «Голосу Америки») також у своєму спеціальному ефірі до других роковин початку повномасштабної війни Росії проти України поговорив із українськими мерами окупованих міст, а також розпитав експертів, які досліджують суспільні настрої в окупації. В яких умовах живуть люди? Який тиск на них чинить російська окупаційна влада? У кого відбирають житло? Що роблять з незгодними? Та кого і як схиляють до співпраці з окупаційною владою?

На окупованій частині Запорізької області України російські окупанти провели заходи до «Дня защитника Отечества». 23 лютого 2024 року

• Наразі під російською окупацією перебуває майже п'ята частина території України – 18%.
• Це близько трьох тисяч населених пунктів у Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях, а також незаконно анексований ще у 2014 році Крим.

Міські голови окупованих міст – Маріуполя та Мелітополя, – які змушені були виїхати після захоплення їх російською армією, кажуть, що у населених пунктах поступово стає дедалі більше переселенців із Росії.

«З самого початку Росія проводить у Маріуполі дві політики великі. Одна з цих політик, найголовніша, – це політика маргіналізація населення. Все це посилюється безробіттям, що росте», – говорить Петро Андрющенко, радник мера Маріуполя.

«Друга політика, щодо заміщення населення, українців на росіян, вона в процесі, – продовжує Андрющенко. – Рівно рік тому в Маріуполі було приблизно 110-120 тисяч маріупольців усіх вікових категорій. А російського контингенту разом із громадянами Російської Федерації, з військовими, було не більше 30 тисяч. За рік наших поменшало майже на 40 тисяч, а їхніх – приблизно на стільки ж збільшилося».

Схожу ситуацію описує Іван Федоров, мер Мелітополя:

«Мета номер один – це поглинання здебільшого завезеним населенням меншої частини місцевого населення. Якщо у нас 150 тисяч було населення до окупації, то на сьогоднішній день у нас населення залишалося приблизно 60 тисяч, а також приблизно таку ж кількість ворог завіз на нашу територію нелегальних прокурорів, вчителів, поліцейських, військових».

Росіян заманюють на окуповані території пільговими іпотеками, каже Петро Андрющенко.

Для українських громадян вона виявляється свідомо недоступною за своїми умовами:

«Умови прописані таким чином, що, умовно, маріуполець, бердянець, житель Мелітополя, Донецька не може отримати [іпотеку]. Там потрібна кредитна історія, стабільна робота, стабільне місце проживання і так далі. Тобто всі ті умови, за якими маріупольці не підходять – і росіяни розкуповують усе».

Мелітополь. 13 лютого 2023 року

Доноси та репресії

Центр провів дослідження на звільнених територіях Херсонської області, а також по можливості досліджує те, що відбувається на окупованих територіях.

Автори дослідження описують механізми, за допомогою яких Кремль утримує контроль над населенням захоплених українських територій.

Серед таких механізмів – руйнація довіри усередині суспільства.

Про те, як це відбувається, директор Центру Ігор Семиволос розповів в ефірі телеканалу «Настоящее время»:

«Безперечно, це головна гідність, яка була всередині українських громад: місцеве самоврядування багато в чому забезпечило довіру між громадянами, взаємодію. І перше, що почали робити російські окупанти, – це її знищувати.

Знищується це дуже просто: створенням певної атмосфери доносів. Постійні обшуки. Під час цих обшуків зазвичай кажуть: «Ви знаєте, на вас доніс ваш сусід» і т. д. Такий метод [використовується] для того, щоб створити відчуття, що навколо вороги і один на одного

Хоча доносів багато, і це правда: частина людей намагається використати ці доноси для вирішення своїх проблем, проте головне завдання було максимально атомізувати людей, другий момент, який вони використовують, – це, звичайно, репресії.

Основний метод, який застосовується російськими військами на окупованих територіях, – це, безсумнівно, досвід, який вони здобули під час чеченських воєн», – каже Ігор Семиволос.

Дослідник зазначає, що об'єктом репресій стає українська ідентичність та будь-які спроби її зберегти. Дорослим загрожує переслідування, дітей долучають до «Розмов про важливе» та перевиховують поїздками до Москви:

«Йдеться про українську мову, українську літературу, українську інформацію, тобто про все, що пов'язано з Україною, символікою і так далі – вся символіка оголошена нацистською, відповідно, за виявлення цієї символіки люди переслідуються, затримуються.

Якщо йдеться про українську мову , то за використання в публічних місцях української мови теж застосовуються запобіжні заходи, покарання.

Якщо мова йде про дітей, то головне для них [окупаційних сил] завдання – це залучити їх усіх до навчального процесу, який відбувається російською мовою, максимально залучити їх до якісь заходи, починаючи від «Розмов про важливе», якими починається щопонеділка в окупаційних школах, і закінчуючи поїздками до Москви, як це було свого часу в Радянському Союзі – долучити дітей до високого мистецтва.

І пропаганда: коли вони їдуть до дитячі табори, там уже їх за повною програмою обробляють у такому мілітаристському дусі».

Хто і чому співпрацює із окупаційною владою?

Серед українських громадян, які опинилися в окупації, є ті, хто активно співпрацює з російською армією та надісланими з «великої Росії» чиновниками.

Ігор Семиволос розповідає, хто погоджується на таку співпрацю:

«Є ті, хто мав таку радянську ідентичність, хто чекав на «русский мир» тією чи іншою мірою. Вони досить швидко пішли на співпрацю. Є люди, які з тих чи інших причин були скривджені попередньою українською владою або ж, як вони вважають, не помітили їхніх переваг, не врахували... Вони теж досить активно йдуть на співпрацю, колаборацію з окупантами. Ці люди, після того, як їх зламали, вони можуть бути навіть більш жорстокими по відношенню до інших категорій»

Ті, хто вступив на службу до окупаційних сил, які безпосередньо беруть участь у репресіях, після звільнення захоплених Росією територій України підпадають під дію закону про колабораціонізм.

Але є і «сіра» колаборація, зазначає Ігор Семиволос, і подолання її наслідків – найсерйозніша проблема, оскільки суспільство виявляється роз'єднаним:

«На деокупованих територіях, у громадах, які деокуповані, звичайно, виникає досить серйозна напруга. І дуже багато людей не хочуть жити разом з ними. Але це, знову ж таки, питання, яке може бути вирішене лише шляхом деяких процедур, що передбачає формування довіри в самій громаді: це відверта розмова про те, що відбувалося за часів окупації, і, відповідно, ці категорії, швидше за все, зможуть залишитися [у громадах] після деокупації швидше за все, втечуть разом із росіянами».