Напруга між Єрусалимом та Москвою зростає через спробу Росії закрити «Сохнут» – організацію, яка допомагає євреям виїхати до Ізраїлю. За словами експертів, Москву не влаштовує політика нового прем’єра Яїра Лапіда щодо війни в Україні. Однак позиція Єрусалиму щодо України може змінитись після парламентських виборів у листопаді.
Майже 30 тисяч російських, українських та білоруських євреїв переїхали до Ізраїлю від початку повномасштабної російської війни проти України, підрахували у Міністерстві алії та інтеграції Ізраїлю.
Від березня цього року еміграція з України в Ізраїль почала щомісячно спадати. Якщо у березні до Ізраїлю виїхали майже 6 тисяч українців, то в травні їх було 1410 осіб, а в червні – 995.
Кількість росіян, охочих виїхати до Ізраїлю, у березні цього року різко зросла у понад 4 рази, порівняно з періодом до повномасштабного вторгнення в Україну. І ця кількість не спадає.
Якщо у січні, до російського вторгнення в Україну, до Ізраїлю імігрували трохи більше за 700 росіян, то з березня кількість новоприбулих з Росії щомісяця налічується у 3 500 – 4 500 людей.
Загалом кількість емігрантів з Росії до Ізраїлю за останні пів року вдвічі перевищила кількість російських емігрантів, що прибули в Ізраїль за увесь попередній рік.
«Ізраїль виявив, що люди менше тікають від війни, ніж від режиму, який стає усе більш тоталітарним», – пише Га-Арец (HAARETZ), найстаріша газета Ізраїлю, із посиланням на Бенні Хадада, керівника операцій з алії в Міжнародному товаристві християн і євреїв – організації, яка займається перевезенням євреїв з України до Ізраїлю.
Росію часто покидають через ріст антисемітизму, економічну кризу та повернення репресивної політики Радянського Союзу, розповідає Пінхас Гольдшмідт, головний рабин Москви, який також виїхав з Росії після початку повномасштабної війни в Україні.
«Найперша причина – це страх перед закриттям залізної завіси. Це означає, що у найближчому майбутньому виїхати з Росії буде просто неможливо. Цей страх існує у багатьох членів єврейської громади в Росії», – каже Гольдшмідт.
Переїхати до Ізраїлю євреям допомагає найбільша міжнародна некомерційна організація «Сохнут». У липні російське Міністерство юстиції заявило, що «Сохнут» в Москві порушує законодавство. Наступний судовий розгляд щодо закриття московського офісу найстарішої єврейської організації відбудеться 19 серпня цього року.
«Сьогодні в Москві відбулося попереднє слухання у справі про асоціацію, яка керується Єврейським агентством Ізраїлю в Росії. Судове засідання було призначене на 19 серпня. У цей день асоціація представить свої аргументи», – опублікували на офіційній твітер-сторінці «Сохнут» в Ізраїлі.
A preliminary hearing took place in Moscow today in the case concerning the association operated by The Jewish Agency for Israel in Russia. It was determined that a trial will take place August 19. The association will then present its arguments on said date.
— The Jewish Agency for Israel (@JewishAgency) July 28, 2022
Натан Щаранський, колишній ізраїльський політик та урядовець, а також колишній голова виконавчої ради «Сохнут», вважає, що бажання Кремля закрити Єврейське агентство Ізраїлю є політично вмотивованим.
«Росія, яка майже повністю ізольована від вільного світу, шукає шляхи виходу. Вони намагаються тиснути на різні країни. Німеччину вони лякають тим, що люди почнуть помирати від холоду взимку. Так само вони починають тиснути і на нас, використовуючи Єврейську організацію «Сохнут», – стверджує Щаранський.
Як вважають ізраїльські аналітики, Росію не влаштовує політика нового прем’єра Яїра Лапіда щодо війни в Україні. Його попередник, Нафталі Беннетт, намагався не критикувати Росію і навіть прилетів до Москви на початку повномасштабної війни з пропозицією стати посередником.
«Яїр Лапід, будучи міністром закордонних справ і пізніше ставши прем’єр-міністром, дотримувався менш виваженого підходу. Він чітко визначив Росію як агресора. Це стосується більше риторики, ніж якихось конкретних дій, але в цьому конфлікті риторика має значення», - коментує «Голосу Америки» Джонатан Декел-Чен, професор Єврейського університету Єрусалиму.
Яїр Лапід
Однак прем’єрство Яїра Лапіда може виявитись коротким. 1 липня цього року він очолив тимчасовий уряд в Ізраїлі, який працюватиме до парламентських виборів 1 листопада.
Лідерство в новому Кнесеті соцопитування прогнозують партії іншого колишнього прем’єра Беньяміна Нетаньягу. Він найдовше з усіх ізраїльських політиків перебував на посаді прем’єр-міністра Ізраїлю.
Нетаньягу був 13-м (1996–1999 рр.) та 17-м прем’єром країни (2009–2021 рр.), а також у різні роки обіймав високі посади в декількох урядах, зокрема, очолював міністерства юстиції, фінансів та закордонних справ.
Беньямін Нетаньягу
Протягом своєї політичної кар’єри Нетаньягу неодноразово заявляв про дружні стосунки з президентом РФ Володимиром Путіним і навіть використав це у своїй передвиборчій кампанії.
У травні 2018 року Нетаньягу був одним із небагатьох державних лідерів, які були запрошені на парад перемоги до Москви і прийняв це запрошення.
Тим часом повномасштабна війна Росії, яку Кремль називає «спецоперацією із денацифікації», обернулась окремою трагедією для українських євреїв.
«Своєю денацифікацією вони майже зруйнували єврейські громади України. По перше, ніхто тут не просив нікого денацифікувати. Нам тут чудово жилося – і євреям, і росіянам, усім в Україні жилося добре. Нині багато єврейських громад евакуювались. А громади в Маріуполі вже просто не існує. Дві синагоги в Маріуполі зруйновані. Зрозуміло, що серед українців та росіян, які жили в Маріуполі, загинули і євреї. В Харкові громада постійно сидить під обстрілами. Тобто те, що залишилось від громади. Те саме відбувається в Миколаєві. Ось така «денацифікація», – розповів «Голосу Америки» Моше Реувен Асман, один із головних рабинів України.
Моше Реувен Асман
Однак, попри зруйновані синагоги та культурні будівлі, багато єврейських релігійних та громадських організацій, які могли виїхати в Ізраїль, залишились в Україні та допомагають протистояти російській агресії.
«Більшість лідерів єврейської громади (це стосується тих, хто залишився в Україні, тому що залишились не усі) вони активно зайняті допомогою усім громадянам України. Тут не існує поділу за національністю. І це стосується усіх. Можна навести такі приклади, як в західних, так і в центральних містах України. Є купа прикладів того, як лідери єврейської громади, якщо вони не виїхали з України, стали лідерами громадянського суспільства і надають масову допомогу усім, хто потребує», – розповідає «Голосу Америки» Альберт-Лейзер Фельдман, засновник Інституту Голди Меїр в Ураїні, чинний голова Ізраїльської медичної місії в Україні.
Натомість російські євреї, які запевняють, що вони – проти війни в Україні, стверджують, що не можуть говорити про це відкрито. Мовляв, через страх переслідувань.
Голова правління Єврейського музею та центру толерантності в Москві Борух Горін каже: «Після 24 лютого, після початку «спецоперації» Росії в Україні, економічні, політичні та усі інші чинники призвели до того, що величезна кількість євреїв або вже виїхала, або задумалась про це».
За словами єврейських оглядачів, нині російські євреї висловлюють позицію своїми діями, тисячами покидаючи Росію з часу повномасштабного вторгнення в Україну.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.