Могили місцевих жителів просто на городах, вбитих страусів на знаменитій фермі, знищені будинки, розбиту школу, селищну раду та амбулаторію лишили по собі російські війська у селищі Ямпіль біля Лиману. Окупація тут тривала з кінця квітня і до кінця вересня 2022 року. Лінія фронту весь цей час лишалась у близько 20 км від Ямполя, нині ситуація ще погіршилась – селище лежить на одному з напрямків просування армії РФ у бік Лиману та Слов’янська. Як виживає Ямпіль зараз і чи думають люди про евакуацію, – у репортажі Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
Розбита дорога на Ямпіль зберігає згадки про запеклі бої дворічної давнини: випалений скалічений ліс, кілька вигорілих скелетів бронетехніки.
Зупиняємося біля стели на в’їзді, – тут уже гучно, бо чути і «виходи», і «приходи», від яких вібрує земля: бої йдуть лише у кількох десятках кілометрів звідси.
Уздовж дороги нас стрічають розбиті будинки. Біля одного з них, двоповерхового, помічаємо жінку середнього віку. Питаємо, чи згодиться розповісти на камеру про ямпільське сьогодення. Вона з неприхованою злістю відмовляється, мовляв, йдіть геть, і так вже стільки сліз тут виплакали.
Що ж, із надією зустріти місцевих, які згодилися б поговорити, їдемо далі.
Your browser doesn’t support HTML5
«Стільки бачила тут загиблих»: як виживає прифронтовий Ямпіль на Донеччині (відео)
«У нашому магазині ціни просто скажені»
Разом із нами на один із «п’ятачків» серед руїн заїжджає «пиріжок» «Укрпошти». Автівку одразу ж оточують місцеві жінки.
Підвозимо товари до бабусь, які вже не ходятьВолодимир
«У Ямполі я забираю посилки і сюди ж везу товари. Підвозимо їх до дворів, до бабусь, які вже не ходять. І вони із задоволенням їх беруть, обіймають нас, цілують, дякують, – це взагалі «тихий жах, – ділиться з нами Володимир, співробітник «Укрпошти». – Тут найнеобхідніше: і печиво, і цукерки, і ковбаска, сірники, туалетний папір. Все те, що потрібне людям».
Поки ми спілкуємося, товари собі обирає жителька селища Валентина Василівна. Видно, що в неї, попри руїни довкола, гарний настрій.
«Хлопчики сюди везуть все дуже гарної якості, особливо ця людина, Володимир. І вартість мене влаштовує, – не те що у нашому магазині, де ціни просто скажені», – говорить жителька Ямполя і обіймає співробітника «Укрпошти».
Ікони в одному із розбитих будинків Ямполя
На ціни в місцевій крамниці нам поскаржилася і Валентина: «Он є в нас магазин, – там можна купити хліб. По 30 гривень за буханку. Купуй що хочеш».
Наразі в Ямполі живуть 403 людини, переважно пенсіонери. Дітей звідси евакуювали ще восени минулого року. Майже від самого початку повномасштабного вторгнення РФ люди тут виживають без електрики, медицини та автобусного сполучення з найближчими Лиманом та Слов’янськом. Після звільнення Силами оборони у вересні 2022-го армія РФ почала знову обстрілювати селище – лінія фронту лишалась у близько 20 км.
Читайте також: «Поки займатися відбудовою ніхто не буде». Як живе Лиманщина після деокупації
Місцевих підтримують українські та іноземні волонтерські організації, «Укрпошта» та правоохоронці.
«Гуманітарну допомогу привозять і співробітники UNICEF (дитячий фонд ООН – ред.), World Central Kitchen привозять нам усе, що пов’язане із харчами; доставляють нам гуманітарну допомогу також поліцейські екіпажу «Білий янгол». Також двічі на тиждень приїжджає відділення «Укрпошти», – доставляють людям пенсії, посилки, листи, поповнення для мобільних телефонів, продукти. – описує реалії життя у Ямполі Тетяна Мазніченко, головна спеціалістка Ямпільського старостинського округу.
«Аптек у нас немає. Проте до нас раз на місяць приїжджають медики організації «Лікарі без кордонів». Вони і людей приймають, і ліки дають безкоштовно», – додає вона.
«Нікуди я не поїду!»
Після виходу ЗСУ з Авдіївки агресор почав просуватися далі, останні кілька тижнів загострилась ситуація і на лінії Лиман–Кремінна–Купʼянськ. Аналітики не раз акцентували на тому, що Росія хоче знову захопити Лиман, а Словʼянськ є бажаною ціллю агресора ще від його звільнення ЗСУ на початку липня 2014 року. До цих міст є два шляхи, і ними зараз намагаються пробитись загарбники: один через Часів Яр і потім Костянтинівку, другий – з іншого боку і коротший – через Ямпіль.
Про що думають місцеві жителі, які вже пережили російську окупацію і можуть знову опинитися на вістрі атак військ армії РФ? Валентина в очікуванні черги до автівки «Укрпошти» розповідає, як не дала загарбникам розташуватися на своїй вулиці навесні 2022 року.
Евакуюватися я не хочу. З моєю пенсією у 2,5 тисячі гривень, – куди мені їхати?!Валентина
«Це були луганчани. На нашій вулиці я не дала їм стати: прогнала їхню автівку… Вийшло їх людей 15-20. А я їм і кажу: «Давайте звідси, хлопчики. Не вірите? Я, кажу, Баба Яга, – за 5-6 хвилин вас тут усіх накриють. Сто відсотків, кажу їм, і до бабки не ходи». Вони, звісно, подивилися на мене, як на дурепу, проте «злиняли» усі», – згадує жінка.
Валентина надіється, що війна скінчиться, і всі лишаться живими, бо за два роки, каже, все вже набридло.
«Евакуюватися я не хочу. З моєю пенсією у 2,5 тисячі гривень, – куди мені їхати?! І кому ми такі потрібні?!», – нервово посміхається жителька Ямполя.
А 86-річна баба Шура – так вона представилась – гріється на сонечку біля свого будинку, чухає свого песика. Ділиться спогадами, як змогла пережити розруху, хвороби і голод років Другої світової. І тепер страждає від нової війни.
Баба Шура, жителька Ямполя
«Я вже божеволію: скільки вже я тут бачила загиблих. І місцевих, і солдатів. Багато їх було. Ось тут стояли дітки, військові [ЗСУ], я до них ходила, – загинули, молодесенькі, – ділиться жінка, втираючи тремтячими руками сльози. – Один казав мені: «Бабуню, ви тут тримайтеся. Скоро буде перемога, і ми отут на площі будемо святкувати. Повезли цю дитину на Київщину, загинув він».
Питаємо в баби Шури, чи не думає вона евакуюватися подалі від фронту.
Я вже божеволію: скільки вже я тут бачила загиблихБаба Шура
«Куди я поїду? Вже нікуди я не поїду! Хіба що, дивись, ось тут кладовище недалечко, хіба туди можу виїхати», – сумно посміхається жінка.
Цю тему підтримує її сусідка, теж Валентина.
«Виїжджати, – кому ми здалися з купою хвороб. Там і здорові не потрібні з повними гаманцями. А в нас у кишенях вітер гуляє. А ті, хто виїхав, – багато з них повернулися назад. От кажуть на нас: «Ждуни». Ніякі ми не «ждуни», не п…здуни тут! Розумієте? Люди просто на своїй землі. Ми – вдома, і зі своєї землі вже нікуди не підемо, навіть якщо й поляжемо тут усі!», – каже Валентина.
Розбитий будинок у селищі Ямпіль
Співробітниця старостату Тетяна Мазніченко теж визнає: люди, які досі лишаються жити в Ямполі, вже на евакуацію, попри вмовляння, не погодяться.
«Це був рай»
До повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Ямпіль був відомий рекреаційним потенціалом: річки, ліси, страусина ферма. Всі ці принади донецької природи приваблювали сюди людей з різних куточків країни.
Закинутий став на території страусиної ферми у Ямполі
Тут усе було райське: ліс, повітря, гриби, природаВалентина
Так сталося і з місцевою жителькою Валентиною. Вона переїхала сюди 17 років тому.
«Це був рай. Земний рай. Тому я сюди й переїхала. Тут усе було райське: ліс, повітря, гриби, природа, розумієте», – із сумом у голосі згадує жителька Ямполя.
Пригадує довоєнне минуле і Наталія: «Ямпіль був красивий, чистий. Кожен тут працював на землі. Свої продукти возили на ринки, продавали. Де нас тільки не носило по цих ринках! І в лісі ми гриби збирали. І голки збирали, аби часник укривати. А зараз наш ліс – порожній».
Справді, ліси біля Ямполя, як і страусина ферма, – скалічені, а подекуди, – вбиті снарядами армії РФ. Окупанти не полишають спроб просунутися в цьому районі, аби взяти в облогу спочатку Лиман, а потім спробувати наступати у напрямку Слов’янська. Місцеві кажуть, що не мають жодних надій на майбутнє, зневірилися в усьому, і хочуть одного, – миру.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Поки займатися відбудовою ніхто не буде». Як живе Лиманщина після деокупації ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Мої батьки, якби побачили це, знову б померли»: ситуація у Часовому Яру біля Бахмуту ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Йдуть на повний зріст». Як ЗСУ відбивають штурми армії РФ на Лиманському напрямкуОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.