З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну пліч-о-пліч з армією стали всі силові українські відомства. Воюють Національна гвардія, поліція, ГУР, прикордонники, держслужба транспорту. Одними з перших прийняли бій із країною-агресором сили територіальної оборони. Яка їхня роль у нинішній ситуації і якою є місія ТрО у структурі ЗСУ?
Початок повномасштабної війни сили ТрО зустріли як окремий рід військ у складі ЗСУ – з власним фінансуванням та повноваженнями. При цьому кадрових військовослужбовців там було небагато. Для повноцінного навчання потенційних бійців фахівців не вистачало. Тому ще 2021-го відповідним законом чисельність Збройних сил збільшили на 10 тисяч осіб, які якраз і пішли до тероборони, щоб кадрових військових там побільшало.
«Після цих змін, якраз протягом 2022 року, кадровані бригади тероборони мали б налічувати десь по 200-300 людей. І від такого збільшеного кадрового ядра дійсно частини змогли займатися підготовкою, могли займатися якоюсь господарською діяльністю у своїх частинах та підрозділах і так далі. Відповідно, передбачалося, що ці кадровані частини мають бути готовими до приймання великої кількості резервістів, з якими перед цим вони мали б провести підготовку і так далі. Тобто ідея була дуже проста. Цей підхід набагато дешевший, ніж створювати регулярні бригади. Вони перебувають на всій території України, рівномірно розподілені. А я наголошую, що станом на лютий 2022 року у нас було 25 бригад у кожній області, і ще окремо у місті Київ, як у місті зі спеціальним статусом. І в кожному районі у нас був батальйон територіальної оборони. Тобто це досить унікальна ситуація для Збройних сил, тому що, фактично, йдеться про рівномірний розподіл військових частин на всій території України. І це одна з важливих особливостей саме Сил територіальної оборони», – каже Антон Муравейник, військовий аналітик та колишній офіцер військової розвідки.
Читайте також: Пріоритет Залужного – резерви: у чому проблема, яких змін прагнуть військові та що пропонують експерти
З перших днів вторгнення військ РФ сили тероборони вступили в бій із окупантами поряд із регулярними українськими військами у Чернігівській, Харківській, Херсонській, Київській, Запорізькій областях. У Києві охочих захищати батьківщину зі зброєю в руках було стільки, що комплектація деяких батальйонів ТрО складала від 400 до 500 відсотків. Тому в столиці створили одразу дві бригади тероборони.
«Україна, у 22-му році не розпочала завчасне мобілізаційне стратегічне розгортання. Це означає, що коли відбулося вторгнення, багато резервістів та представників оперативного резерву першої та другої черги, вони заздалегідь не були запрошені до своїх військових частин, де вони стояли у резерві. Це означає, що люди, які прокинулися умовно у Чернігові або в Києві під час наступу, вони пішли до найближчої військової частини. А найближчою військовою частиною часто опинилися саме частини СТрО. Це означає, що це не проблема насправді була для СТрО, частково це була проблема для регулярних наших частин і бригад, бо ці резервісти взагалі-то мали б потрапити одразу до своїх бригад. Наприклад, танкісти, які резервісти, вони мали б потрапити в танкові бригади, але вже за буквально тиждень-два цих людей групами почали відправляти за фахом у свої частини і підрозділи», – продовжує Антон Муравейник.
Військовослужбовець 241 окремої бригади ТрО ЗСУ Марек
«Коли закінчилася оборона Києва, наприкінці березня, і дуже багато хто був розчарований, що йому так і не вдалося помститися, проявити себе, повоювати. Він просто ніс чергування у військовій частині, або стояв на блокпосту, як більшість київських ТрОшників – було бажання воювати далі. Ми готувалися до цієї війни не просто так, щоб зараз розійтися по домівках. І тоді ще не було легальної можливості відправляти батальйони ТрО за межі їхнього району оборони. І тому все це було на добровільній основі. Нам запропонували поїхати до Харківської області і переважна більшість з радістю прийняла цей виклик і поїхала до Харківської області. Я тоді служив в іншому батальйоні – ми воювали десь пів року на Слобожанщині. Це дуже цінний досвід. Я думаю, не на кожній війні можна такому навчитися», – каже військовослужбовець 241 окремої бригади ТрО ЗСУ Марек.
Читайте також: FPV-дрони тотально змінили поле бою, і це не межа. Чого чекати далі – пояснює Сергій Флеш
«Після того, як північ СТрО відстояли, виникла потреба застосування додаткових військ на всіх зонах, що цілком закономірно. Відповідно, одні з перших бригад, які були перекинуті із Західної України на Схід – це були бригади Львівської, Франківської та Закарпатської областей, якщо не помиляюся, і вони також були задіяні безпосередньо на Луганщині та Донеччині. Окремо, варто наголосити, що в законі про основу, який було ухвалено у 2021 році, і який вступив у дію на початку 2022 року, чітко було визначено завдання територіальної оборони, яких на той час було 12, наразі 13, якщо не помиляюся. Одне із завдань, насправді, передбачало, в тому числі, застосування військ СТрО у зоні бойових дій», – додає Антон Муравейник.
Від Бахмуту до Часового Яру менше від 10 кілометрів. За час повномасштабної війни тут майже не залишилось цілих будівель. На даний момент армія країни-агресора намагається захопити сусіднє Хромове і просунутися далі Бахмутською трасою. Місто регулярно обстрілюють російська авіація та артилерія. Наступ окупантів на цьому напрямку, зокрема, стримує київська 241 бригада ТрО.
«Наступальний потенціал того підрозділу, який атакував на нашій ділянці фронту, ми знизили. Досить ефективно понизили завдяки артилерійській роботі, завдяки злагодженій роботі постів спостереження піхоти та станом на зараз їм не вдалося проламати нашу оборону, змінити позиції. Вони намагалися підійти ближче, але в нас хлопці всі Чемберси – змогли відбити атаку, знищити ворога. Ну і плюс артилерія працювала досить активно у ці дні, що дало свій позитивний результат звісно. Є напрямки, на яких трохи складніша ситуація. Але знову ж таки – ситуація є контрольованою. Ми розуміємо, що, звісно, заморозки – це може бути отак – бронетехнікою. Але ми до цього готові. Ми все заздалегідь обговорюємо, у нас дуже злагоджені підрозділи і суміжні, й наш підрозділ є дуже злагодженим, тому обмін інформацією відбувається дуже швидко і ворогу продавити нашу оборону не так вже й легко. Вони несуть шалені втрати. І судячи з того, що ми чуємо і бачимо – там уже крики: «ми туди не підемо, хлопчиків на смерть гоните, ми туди не хочемо». Тобто в них відчувається такий спротив особового складу», – зазначає військовослужбовиця 241 окремої бригади ТРО ЗСУ Ольга.
Читайте також: Найтехнологічніша зброя війни – РЕБ: що пропонують Залужний та інженери, щоб перемогти Росію
«Вони не можуть стати в глуху оборону в Бахмуті – їм доводиться постійно контратакувати малими групами. Трохи бронетехніки, трохи піхоти. Іноді більші групи, іноді менші групи. Вони не шкодують людей. Вони готові піти на більш безрозсудні операції, щоб не підпустити нас до себе. Для них був дуже сильний удар під час втрати Кліщіївки, вони досі не можуть схаменутися. Вони не залишають зусиль зі спробами відбити Кліщіївку. І можна побачити геть абсурдні кадри, як вони женуть цілі взводи, які розбиваються ще на підході з нашої артилерії і потім добитими повертаються назад. Або шлють бронемашину за бронемашиною яка застрягає в ямі або стає у пробці на переправі і теж знищується. Вони просто вигризають собі годину», – додає Марек.
У Часовому Яру, за час повномасштабної війни, майже не залишилось цілих будівель
«Я б сказала, що це один із найвмотивованіших родів сил ЗСУ, тому що всі люди, які прийшли в Сили територіальної оборони – це люди, які розуміли, на що вони йдуть і для чого вони сюди йдуть. Тому, звісно, враховуючи той досвід, який ми здобули за останні два роки, ми здобули професійну підготовку і до цієї професійної підготовки додається ще й висока мотивація. Кожен з нас розуміє для чого він тут і для чого він воює. У нас немає такого, що я не піду, я не знаю, я не хочу, мене взагалі десь на базарі взяли у військкомат – у нас абсолютно відсутня ця складова. Офіцерський склад був спочатку кадровий. Це або резервісти-офіцери, або були кадрові офіцери, які перейшли до підрозділів сил ТрО. Щодо особового складу – порівняйте. Зараз набирають той самий резерв у сухопутні підрозділи, у ДШВ і їх навчають зараз. А ті люди, яких набрали два роки тому – вони вже мають досвід і мають вже певні здобутки у військовій сфері», – каже Ольга.
Військовослужбовиця 241 окремої бригади ТрО ЗСУ Ольга
Чимало командирів ТрО на початок повномасштабної війни не мали бойового досвіду. Набувати його доводилося вже на передовій. Близько року тому командування Сил тероборони разом із благодійним фондом «Повернись живим» започаткувало спеціальні курси для своїх офіцерів та офіцерів ЗСУ за стандартами НАТО. За цей час інструктори змогли підготувати майже пів тисячі людей.
«Інструктори проходили навчання за кордоном, інструктори мають безпосередній бойовий досвід в Україні. Це дозволяє їм фактично накласти той здобутий досвід на знання, які їм пропонують закордонні партнери, і таким чином ми отримуємо свого роду якийсь унікальний курс, який враховує і іноземний досвід ведення бойових дій та операцій, а також враховує здобутий досвід у війні з Росією, якого немає ні в кого, і він є унікальним. І разом цей курс постійно також удосконалюється, кожен новий випуск отримує якісь удосконалені знання, тому що програма змінюється адаптивно, звичайно, не суттєво, основа залишається тією ж самою, але від шкільного курсу адміністративний склад вишколу отримує фідбек, після чого враховує його для того, щоб кожна наступна група курсантів отримала більш якісні знання. Завжди з'являються якісь нові елементи, ті ж таки дрони і так далі. Тому потім, наскільки ця програма, вона теж така, знаєте, пластилінова, тобто вона враховує нинішні реалії війни і всі ці виклики, всі нові засоби війни, які з'являються протягом, вже на другого року, всі там умовно розуміють, що зараз тактика ведення інша, артилерія з появою дронів інша і так далі», – каже координатор проєкту «Вишкіл капітанів» Максим Зінчук.
Курс призначений для командирів взводів, рот і офіцерів штабів батальйонів. Офіцери освоюють управління військами під час загальновійськового бою, навчаються ухвалювати рішення за західними стандартами. Вивчають роботу штабу батальйону – як планувати та вести бойові дії.
Проєкт «Вишкіл капітанів» для навчання офіцерів
«Власне, курсанти навчаються планувати наступ у бою, планувати оборонний бій, планувати дії роти сил ТрО під час стабілізаційних дій. Тобто це про підходи, про тактику наступу і оборони. Власне, ця підготовка враховує дуже багато елементів, буквально починаючи від погодних умов і підстилаючої поверхні в ту годину доби чи в ту пору року, враховувати наявні власні засоби, засоби противника, допоміжні засоби противника, розвідку, передбачення шляхів підходу, альтернативних шляхів підходу, шляхів відходу і так далі. Курсанти навчаються за рахунок воркгеймінгу, борючись за різні команди і таким чином отримують якийсь досвід, оскільки вони не знають дії противника і для них це може бути сюрпризом, й відразу стає помітним, де був якийсь прорахунок у плануванні. Є виїзди на реконструкцію, це безпосередньо планування дій на місцевості, зокрема такі планування відбуваються у Київській області на місцях, де були військові дії і де було відомо, як діяв противник, щоб це було більш практичним, ніж теоретичним», – каже Максим Зінчук.
Читайте також: Наступ Росії: армія РФ атакує на багатьох напрямках одразу
«Як би ми не хотіли, ми не зможемо собі дозволити у майбутньому велику регулярну армію. Звичайно, багато хто цього прагне, особливо військові, і це логічно, бо це було б найпростішим варіантом, але ані ми, ані наші партнери, вони навряд чи зможуть забезпечити нас достатнім рівнем сил та засобів ураження, снарядів, артилерійських, в тому числі, боєкомплектів. А ми навряд чи зможемо забезпечити таку велику регулярну армію, не знаю, пів мільйона, не більше, навряд чи ми зможемо її забезпечити людьми повноцінно. Відповідно, створювати армію, яку ми не можемо забезпечити, не має жодного сенсу, в тому числі і тому, що це банально дорого. Саме тому концепція із резервістами, резервними частинами, а у ситуації з Силами тероборони – це резервні частини, які розміщені по всій території України. Як на мене, це чудовий інструмент, по-перше, антикризового реагування на будь-які загрози, не обов'язково бойові, до речі, але в тому числі й бойові», – каже Антон Муравейник.
Дискусії щодо ролі ТрО в обороні України точаться з початку повномасштабної війни. Хтось говорить про те, що підрозділи Територіальної оборони треба підпорядкувати сухопутним військам, хтось за автономію у складі ЗСУ. На думку Антона Муравейника, активна фаза бойових дій рано чи пізно закінчиться, а рівномірний розподіл сил ТрО по території України дасть можливість резервістам та цивільним, умовно, поряд з будинком проходити військову підготовку, щоб відточувати необхідні навички та будь-якої миті бути готовими вступити в бій на передовій.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Вбивця дронів: чому Залужний заговорив про РЕБ – та чим загрожує ЗСУ перевага Росії ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Що насправді відбувається з дронами на фронті – детальний розбір ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Тактика 1000 порізів від ЗСУ: як може змінитись ситуація під Бахмутом