Тиждень на карантині перед зустріччю з президентом РФ Володимиром Путіним, боротьба за владу в Луганську та проблеми мобілізованих. Сьогодні у програмі проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» ексклюзивний аудіозапис розмови ватажка угрупування «ЛНР» Леоніда Пасічника із закритими подробицями його зустрічі з президентом Росії. А також загалом поговоримо про ситуацію в Донецьку та Луганську – ми поспілкувалися із родичами загиблих та зниклих безвісти мобілізованих й розпитали, як на їхні скарги реагують в армії РФ?
Пасічник на карантині перед зустріччю з Путіним
Тиждень на карантині перед зустріччю з Путіним, боротьба за владу у Луганську та проблеми мобілізованих. У «Донбас Реалії» опинився ексклюзивний аудіозапис розмови ватажка угрупування «ЛНР» Леоніда Пасічника із закритими подробицями його зустрічі з президентом Росії. А також, журналісти проєкту поспілкувалися із родичами загиблих та зниклих безвісти мобілізованих і дізнались, як на їхні скарги реагують у російській армії?
У Москві 20 грудня 2022 року відбулося нагородження керівників окупаційних адміністрацій 4 українських областей. За кадром офіційної церемонії залишилася важлива умова для такого прийому Леоніда Пасічника, лідера угруповання «ЛНР» у Кремлі. Він сам розповів про неї своєму помічнику.
Леонід Пасічник на у Москві 20 грудня 2022 року на нагородженні керівників окупаційних адміністрацій 4 українських областей
«Степанич, добрий вечір! Отже, коригування перше: я перебуваю в Москві, лежу тут у готелі, мене відправили на карантин. Маю тиждень карантин. Я тут лежатиму, тому що 20-го в Кремлі мене нагороджуватимуть і в мене зустріч із першою особою країни 20-го числа», – каже Пасічник у перехопленій телефонній розмові своєму помічнику.
Цей аудіозапис «Донбас Реалії» отримали від своїх джерел в одній зі спецслужб України та верифікували його за допомогою західної експертизи, звернувшись до Національного центру медіаекспертиз – освітньо-наукового центру Університету Колорадо в Денвері.
«Значить 20-го маю зустріч. До 19-го я безвилазно сиджу в кімнаті. Мене тут зачинили. Двокімнатний номер. Сиджу, бл*дь, вже другий день, вже всі боки болять, дупа болить, вже забодався лежати. Нікуди не випускають, ходити нікуди не можна. Жратву приносять в номер. Загалом сиджу тут безвилазно до 19-го включно. 20-го зустріч, нагородження», – продовжує Пасічник.
Аудіозаписи з голосом Леоніда Пасічника «Донбас Реалії» отримали від своїх джерел в одній зі спецслужб України
«Щоб зустрітися з Путіним, треба два тижні просидіти в карантині – це досі. Як доходять чутки з Кремля, ковід, вже можливо в Китаї його немає, проте десь у Кремлі він залишився і цей карантин потрібен. Це трохи дивно, що ці люди – це здається такі, якісь викопні ящіри із забутої ОРДЛО, і вони, тим не менш, ті часи всі пережили і досі десь перебувають як намісники. Я думаю, що причина їхнього існування в тому, що більше нема кому. Людей готових ризикувати всім цим не так багато, напевно, а вони таки там прижилися і їм тікати нема куди», – каже експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Іжак.
Боротьба за владу в Луганську
Щоб зрозуміти, які процеси зараз відбуваються серед колаборантів на окупованому Донбасі, треба трохи нагадати історію людей, яким Путін особисто вручив орден за заслуги. Денис Пушилін угрупуванням «ДНР» управляє з 2018 року – після вбивства Віталія Захарченка. А Леоніда Пасічника в це крісло посадили у 2017-му. Тоді стався конфлікт між колишнім головою угруповання «ЛНР» Ігорем Плотницьким та так званим «міністром внутрішніх справ» «ЛНР» Ігорем Корнетом.
«І ось ці «путчисти», як їх тоді називали в Луганську, в тому числі Корнет і Пасічник, який стояв за ними до певного часу, перемогли. Плотницький, за деякими повідомленнями, нібито втік до Росії, але насправді багато хто підозрює, що нікуди він не втік, бо публічно так і не з'являвся. Він міг бути убитий, і ми досі таку версію не виключаємо. Корнет переміг, але через якийсь час чомусь саме Пасічник, який під час усього цього конфлікту мовчав і взагалі себе ніяк не показував, був оголошений так званим виконувачем обов'язків голови «Луганської народної республіки», цього угруповання», – пояснює Андрій Діхтяренко, головний редактор «Реальної газети».
Колишній глава угруповання «ЛНР» Ігор Плотницький
Андрій Діхтяренко, який до 2014-го жив і працював у Луганську, розповідає, що батьки Корнета та Пасічника добре знали один одного ще по роботі в радянській міліції і самі колаборанти тривалий час працювали спільно.
Але, як стверджують джерела «Донбас Реалії» в українській розвідці, Пасічник не контролює Корнета і зараз активно збирає на нього компромат. Йдеться про конфлікт і в згаданому аудіозаписі.
Так званий «міністр внутрішніх справ» угруповання «ЛНР» Ігор Корнет
«За Корнета, так, мені сьогодні теж там повідомили, що наче його викликали сюди на нараду. Начебто, по ньому там вирішували питання, типу, ну, позитивно. Що типу того, що продавили його таки. Ну не знаю, бл*дь. Ну, вже це питання я точно напевно озвучу у першої особи країни, щоб хоча б, бл*дь, його не було. Бо інакше мені взагалі буде ніяк. Не те, що тяжко, взагалі неможливо. Тому думатиму, в будь-якому разі спробую якось переговорити так, щоб мене почули. Може мені залишать якийсь контакт такої близької людини, якій, скажімо, вірить перша особа. Може, через нього щось можна буде вирішувати, якісь там питання, доводити, просити, розмовляти. Бо, ну, я так сам дивлюся – не випливу. І ви мені не допоможете, ніхто мені не допоможе. Ви бачите, що вони, блядь, творять? Що хочуть – те творять», – каже Пасічник на аудіоперехоплені.
Як угруповання «ЛНР» забирає бізнес в українських фермерів
Скаржиться Пасічник своєму помічнику, громадянину Росії Олександру Сороці, представнику російських спецслужб, який, за даними наших джерел, служив у головному управлінні генерального штабу збройних сил РФ. Судячи з розмови, Сорока допомагав Пасічнику збирати факти про налагоджену Корнетом схему обкрадання фермерів, у тому числі на окупованій після 24 лютого частині Луганської області.
«Це, швидше за все, там говорять, ну всі говорять, це прокурор Троїцького району. Він робить-мутить. Вони там пробивають фермерів всіляких та комерсантів. А з подачі, мабуть, найшвидше «поліція» «ЛНР», тобто він зателефонував, звідти приїхали, із Куп'янська. Там наші луганські підрозділи стоять. Найшвидше приїхали, забрали, поділили. У такий спосіб проривають. Тобто цей не піддається, ті фермери вже платять гроші, цей не піддається. Ось його кошмарять», – звучить від помічника Пасічника Сороки.
«Донбас Реалії» зв'язалися з представником одного із фермерських господарств, яке опинилося в окупації в лютому минулого року. Ця людина з міркувань безпеки захотіла залишитися невідомою, описала схему, за якою працюють так звані «силовики» з угруповання «ЛНР».
«Усі колаборанти, які з 14 року в «ЛНР» залишилися – силові структури, це колишні працівники СБУ, менти, прокурори, поліція. Усі створили банду на чолі якої Корнет, це міністр «МВС», ось він створив банду з прокурорів, МДБ, поліція та комендатура. І вони просто приїжджають, спочатку кидають на підвал, заводять фальшиві кримінальні справи, яких немає у реєстрі та починають просто знущатися. Вони примушують до виплат, ну бабки вони хочуть, або безкоштовну передачу підприємств», – розповідає «Донбас Реалії» анонім.
Фермери з окупованих територій розповідають про схеми вимагачів
«Все, що стосується фермерів, то це величезна проблема. Перше, що зробили окупанти – вони покрали врожай. Вони вивозили врожай «Камазами», потім перевантажували в вагони і в бік Росії вивозили. Вивезли багато техніки. Дехто з колаборантів домовлявся з певними фермерами, які залишились на окупованій Луганщині і намагались там, не знаю точно умов, але на якихось кабальних умовах вони працювали, тобто казали – ви тут працюйте на своїй же землі, своєю ж технікою, десь беріть там добрива, засівайте, збирайте врожай, але є певні умови, ну, тобто там половина врожаю піде нам, до прикладу», – каже Сергій Гайдай, голова Луганської ОДА (2019–2023).
20 грудня минулого року, окрім вже згаданої церемонії нагородження, Путін також особисто провів розмову з Пасічником. На сайті Кремля є повідомлення, що обговорили питання економіки, соціальної сфери та охорони здоров'я. Про конфлікт Пасічника з Корнетом в офіційній стенограмі не згадується.
Особиста розмова Володимира Путіна та Леоніда Пасічника у Москві
«Степанич, добрий вечір. Досі не можу відійти, бо якось хвилююче все. Ну, сказав все. Все, що хотів, сказав. Тож решта без телефону. Приїдете, говоритимемо. Все нормально. Думаю, що буде нормально, ну шеф такий, людина вдумлива, одразу рішення не ухвалює. Сказав – розберемося, подумаємо та ухвалимо рішення. Ну, ось такі справи. Я думаю, що якщо почнуть розбиратися, то думаю, що правда буде на нашому боці. Так що – ось такі справи. Дякую за переживання, дякую за привітання. Всього доброго. Обійняв. На зв'язку. Якщо чесно – хоч пожеру та 100 грамів вип'ю, а то ж наче свято сьогодні. Ось такі справи. Все. На зв'язку», – продовжує Пасічник у телефонній розмові.
Мобілізація на окупованому Донбасі
Ми кілька разів намагалися додзвонитися до Пасічника, але його телефон не відповідав. До аудіозаписів та конфлікту всередині угруповання «ЛНР» ми ще повернемось, а зараз поговоримо про одну з головних проблем на захопленій ще з 2014 року частині Донбасу. Там мобілізували величезну кількість чоловіків. Джерела «Донбас Реалії» в українській розвідці надали документи, які свідчать про комплексні проблеми, з якими стикаються сім'ї мобілізованих – комусь не виплатили обіцяні гроші, хтось зник безвісти, когось не відпускають з армії попри смерть на війні рідного брата.
«Наполягає на тому, щоб він підписував контракт. Він упирається, не хоче цього робити, ну там з іншими хлопцями. І чути про звільнення ніхто не хоче – до кінця «СВО» ви тут, ви повинні бути тут і жодних... захищати свою землю. Я все розумію, але вже в цій землі лежить мій маленький син 18-річний, але хоча б цього можна мені залишити», – розповідає телефоном жінка.
«Коли його мобілізували, у нього на руках була бронь. Ніхто на неї уваги навіть не звернув, на цю бронь. Він працював у тепломережі, у нас там у тепломережі – не те, що там не вистачає людей, дуже багато з бронню забрали. Ну, звичайно, загинули, 80% людей загинуло. Тому працювати нема кому. Ось у нас комунальні служби порожні, взагалі страшна річ, що коїться в «ДНР». Бо навіть у Велику Вітчизняну лише 50% брали комунальників, а в нас усіх загребли», – розповідає інша.
«Донбас Реалії» поспілкувалися з кількома матерями та дружинами мобілізованих. Частина розповіла про свою проблему на умовах анонімності, частина відкрито поділилася інформацією з журналістами. Наприклад, історія Олексія Міхна з Макіївки, якого мобілізували наприкінці вересня минулого року, а вже 12 листопада він перестав виходити на зв'язок.
Родичі зниклих безвісти та загиблих мобілізованих з окупованого Донбасу розповідають про пошуки тіл своїх рідних та про проблеми, з якими стикнулися
«З військової частини не надають мені жодного документа, що підтверджує, що мій чоловік взагалі перебував на бойовому завданні. Ні виписку з бойової книги. Мені не надають жодної інформації щодо того, як ведуться розшукові заходи, шукають його чи не шукають. Загалом жодної інформації абсолютно немає. Жодних виплат мені немає. У нас є неповнолітня дитина, яка залишилася без батька, і нам нічого не платять. Нам не повертають його речі, але мене цікавлять на даний момент не гроші. Мене цікавить те, що я не можу підтвердити те, що мій чоловік був, якби, воював. Я їжджу щотижня моргами, я шукаю там неопізнані тіла, тощо, але мені на даний момент, ось уже 5 місяць, мені ніхто не йде назустріч. Я просто знаю, що нас таких дуже багато і нам нема кому допомогти. Тобто військові частини відморожуються одразу, грошове забезпечення припиняють платити одразу, а мій чоловік, бо його наприкінці вересня лише призвали, він взагалі жодного разу не отримав», – каже Наталія Кислухіна, дружина мобілізованого на окупованій частині Донецької області.
Ще одна історія 24-річного Сергія Головка із Чистякова (раніше Торез), який 16 січня зник під Авдіївкою.
«Забрали з дому дитину мою. 24 лютого повістку всунули, 25-го він поїхав на збори, нібито з цих зборів його не відпустили, ну… і забрали, отак. Авдіївський напрямок, десь між Опитним та Водяним. Він мені 16-го подзвонив, каже (їх відправили туди, він же на постах увесь час стояв, а його відправили)... мам, там, каже, хлопці загинули, ми маємо їх дістати. І все, і більше нічого не чула. Нас посилають, каже, хлопців дістати загиблих. Ось і все, що я знаю. Я до Червоного Хреста телефонувала ще на початку лютого. Вони сказали – чекайте своєї черги, звернень дуже багато. Ну, а в «міноборни» сказали – він вважається у вас безвісти зниклим. Я говорю, а які мої подальші дії? Він сказав – чекайте. А що чекати? Чого чекати? Не знаю нічого. Третій місяць уже чекаю. Пишу, пишу, їжджу в морг щотижня, раз на тиждень. У Калініна здала, в Університетській здала ДНК, та й усе», – каже Оксана Лисенко, мати мобілізованого на окупованій частині Донецької області.
Масова мобілізація на окупованих частинах Донецької та Луганської областей почалась ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну
«Мобілізація була справді масовою, давайте згадаємо, що вона розпочалася ще до повномасштабного вторгнення, 18 лютого 22-го року. Потім мобілізація ще більше посилилася, тому що главам так званих «республік» треба було показувати і доводити свою лояльність Москві, доводити, в тому числі російському суспільству, що не тільки Росія їх захищає, що вони не нахлібники якісь, а справді вони борються за Росію за свою незалежність. Тим більше, ми пам'ятаємо настрої в Росії. Путін дуже довго не хотів проводити свою мобілізацію в РФ, він розуміє, що політично йому це невигідно, що це непопулярний крок і він цього не робив дуже довго, доки скажемо були ресурси для мобілізації якраз у так званих «республіках», – розповідає Сергій Гармаш, головний редактор видання «Острів».
За словами місцевих мешканці окупованих територій, через тотальну мобілізацію в населених пунктах майже не залишилось робочої сили
У результаті цей ресурс майже закінчився. Самі ж представники окупаційних адміністрацій ще торік визнавали – у них катастрофічно не вистачає, наприклад, лікарів – більшість пішла на фронт. Нині цю проблему вирішують за рахунок приїжджих із Росії. І схожа ситуація там у багатьох галузях
«Людська психіка так влаштована, що вона приймає будь-яку ситуацію, якщо це комфортно для неї, якщо це не становить небезпеки для людини. Зараз антиросійські настрої на тій території, вони небезпечні, тому людині простіше змиритися з думкою, що, скажемо, це була жертва заради нього зроблена і може, скажемо, тихо ненавидіти Росію або, припустимо, Пасічника, який формально оголосив цю мобілізацію, або Пушиліна, але при цьому не бажати повернення України. Знову ж таки - саме тому, що його родичі або служать, або загинули, і відповідно на них, як вони вважають, буде тавро зрадників батьківщини», – продовжує Сергій Гармаш.
Конфлікт Пасічника і Корнета
Родичі загиблих чи зниклих безвісти мобілізованих розповіли нам, що проблеми, з якими вони стикаються, не можна порушити у ЗМІ на окупованій частині Донбасу. Не говорять про це ні глави угруповань «ЛДНР», ні представники російської влади. Той самий Пасічник, судячи зі згаданого нами аудіозапису після зустрічі з Путіним, у грудні планував повернутися до Луганська і знову взятися за Корнета.
Ігор Корнет
«Можливо, 22-го доїду до Воронежа і 23-го буду на території. І тільки тоді щось думатимемо, зустрічатимуся, спілкуватимуся. Бо зараз нічого не знаю. Телефонів у мене їх нема. Ні полковника ось цього, ні керівника прокуратури, нічого немає. Я, хрін його знає, я не слідчий, я то мислю з точки зору оперативного співробітника так само, як і ви. Як на мене – так поїхав, відвіз у посадку, звіздюлєй ввалили, бл*дь, все розповів, записали, притягнули доказуху, проїхали, позбирали купу заяв. Ну, це треба якось усі ці моменти узгодити. Може, нехай Діма вийде ще раз на цього полковника, спишеться з ним, чи хто там займається? Журавльов цей… що ми готові тут зібрати заяви, подивитися, попрацювати. Може ви б тоді з ким проскочили, взяли військових, з кимось проїхали б там, людей пошукали, щоб там понаписували заяви, у кого там що забирали, кого на підвал кидали, чим там займаються, бл*дь, ці ОБТФ… (оперативно-бойове тактичне формування так званого «МВС угруповання «ЛНР» – ред.). Ну і плюс, я тут, напевно, все-таки озвучуватиму, щоб їх нахєр прибирали, ці ОБТФ. Тому що вони нах*р не вср*лися, так звані війська НКВС, х**ня повна. Бл*ть, самі себе охороняють, мало того людей кошмарять, просто бабки вимагають, більше нічого не роблять. Загалом, позиція, диспозиція ось така приблизно, Степанич», – звучить в перехопленні.
Майже через 4 місяці після цієї розмови Пасічника та його помічника Сороки Корнет залишається на посаді так званого голови «МВС ЛНР».
«Справді, це людина, яка зробила дуже багато злочинів навіть за мірками сепаратистів. Наприклад, він міг убити російського офіцера, який зайшов до нього в будівлю поліції Луганська, і просто застрелити абсолютно принародно, і після цього йому нічого не було. Він міг пропасти на якийсь час, але потім знову спливав і залишався на своїй посаді. Я ніколи не бачив підтвердження, хоча багато про це говорили в інформаційному середовищі, про те, що ось Корнета повинні знімати, Корнета повинні прибирати, а він весь час залишався на місці», – каже Андрій Діхтяренко.
«Просто зараз я думаю, що ці конфлікти будуть трошки розводити оскільки, знову ж таки, ось всі ці силові структури, вони переходять у пряме підпорядкування Москві. Я думаю, що тій самій Москві буде вигідніше його купірувати і мати не одного, а двох намісників у вигляді Пасічника і Корнета, які контролюватимуть один одного і доповідатимуть Москві один на одного. Тому, я думаю, швидше за все, цей конфлікт ні до чого не приведе, тобто він буде зберігатися штучно для підтримки балансу та контролю Москви над цим регіоном», – вважає Сергій Гармаш.
Путін у Маріуполі
19 березня Путін приїхав до Маріуполя, це поки що його єдина поїздка на окупований Донбас. Містом він пересувався у супроводі російського віцепрем'єра Марата Хуснулліна, без Пушиліна. Цікаво ще й те – як Путін міг на вулиці спілкуватися з випадковими перехожими, якщо тому ж Пасічникові для зустрічі треба тиждень просидіти на карантині?
До речі, ще одна поїздка голів окупаційних адміністрацій до Москви відбулася зовсім недавно – 5 і 6 квітня. Пасічник і Пушилін були на засіданні російського Радбезу, а потім особисто поговорили з Путіним – фотозвіт практично ідентичний, як і в грудні.
Президент Росії Володимир Путін в окупованому українському Маріуполі у ніч на 19 березня 2023 року
«Я думаю це один сигнал, що все це добре, що сигнал елітам, сигнал усім, що Путін тримає руку на пульсі, ніхто не збирається відступати, вони збираються утримувати ці території – це один сигнал. Ну а другий сигнал, паралельно з цим, що не все гаразд і потрібен додатковий імпульс цим людям, щоб дати їм якусь впевненість. Ну загалом не Путін вирішує, чи не Путін керує цими територіями, він просто дає сигнали, але реально керує уряд. На уряд це спустили, там щотижня є вирішення якогось питання, пов'язаного з окупованими українськими територіями. Суто господарські – будівництво, те, що материнський капітал, соціальні програми, надбавки тим, хто туди їде із Росії щось робити, управляти, забезпечувати соціальну сферу. По-моєму, там навіть стосовно банків щось вирішується, стосовно системи платежів. Тобто цей весь процес він йде, він йде на рівні уряду», – вважає Олексій Іжак.
Росія все більше і більше поглинає Донецьк та Луганськ
«Раніше до цих територій ставилися, знаєте як – як конкістадори до аборигенів, так, ось до територій, які можна грабувати. І справді вони всі перебували там або під ФСБ, або під російським ГРУ, були поділені сфери впливу. Зараз, коли вони «анексовані», відбувається переділ фактично сфер впливу, російська держава намагається ставитися до цих територій вже як до своїх. Той самий процес відбувається у так званих адміністраціях Пушилина чи Пасічника. У них фактично немає важелів для впливу на ситуацію, їх повністю обклали людьми з Москви, з російських регіонів, вони ні на що не впливають сьогодні, крім того, що виступають десь. Враховуючи, що обирати їх, швидше за все, будуть не прямими виборами, а так звані парламенти, я думаю, що їх можуть залишити саме як вітрини для того, щоб показати, що місцеві кадри цінні для Російської Федерації», – каже Сергій Гармаш.
Наразі російський уряд готує законодавство для створення на окупованих територіях вільної економічної зони. За словами Олексія Іжака – це ознака того, що схеми розкрадання бюджетних грошей у планах російського уряду залишаються. А майбутня доля регіону – не Москва чи Петербург, а скоріше Сирія чи Центрально-Африканська Республіка. Втім, контрнаступ української армії все може змінити.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Це тисячі трупів. Ти йдеш, повзеш по комусь»: полонені «вагнерівці» про свої втрати під Бахмутом. Ексклюзив