«Ми хочемо, щоб люди не загубилися»: як працює центр для українських біженців в Ізраїлі

Від стихійних зборів речей у перукарні до організації в двоповерховій будівлі – так за час великої війни виріс центр допомоги українським біженцям в Ізраїлі. Він розташований на півночі країни у місті Хайфа. Це – третє за величиною місто в країні. Волонтери центру постійно допомагають понад 1,5 тисячі родин українських мігрантів.

«Ми не хочемо, щоб це було на рівні роздати булки, одяг. Ми хочемо, щоб люди не загубилися», – каже волонтерка Тетяна Михайленко, яка чотири роки тому переїхала з Харкова в Ізраїль. Жінка з власного досвіду знає, що таке починати життя з нуля у новій країні.

Журналісти проєкту «Ти як?» Радіо Свобода поспілкувалися із волонтеркою про проблеми, з якими найчастіше зіштовхуються українські біженці, та про те, як вплинула на роботу центру вже війна в самому Ізраїлі. У світлі останніх подій – ракетних обстрілів і атак екстремістів – інформація про організації, що допомагають українцям, є дедалі актуальнішою.

«Вони прийшли по допомогу, а зараз ключові координатори центру»

«Я не уявляла іншого шляху – як піти, знайти тих людей, хто буде допомагати біженцям. Ми прийшли в перукарню, почали зносити речі, які давали сусіди, знайомі», – пригадує Тетяна Михайленко перші дні повномасштабного вторгнення Росії до України. З її слів, українці почали прибувати до Ізраїлю у перші ж дні. Тоді жінка одразу взялася волонтерити. І нині Тетяна – одна з координаторок у Центрі допомоги біженцям у місті Хайфа.

Волонтерка розповідає, що навколо центру об’єдналися люди різних національностей

Волонтерка розповідає, що навколо центру об’єдналися люди різних національностей: українці, які тривалий час жили в країні, ізраїльтяни, білоруси і навіть росіяни. Вони називають себе громадянською ініціативою і приймають допомогу виключно товарами.

З часом речей ставало дедалі більше. Надати безкоштовно приміщення волонтерам погодилася одна з місцевих церков. Нині центр орендує двоповерхову будівлю. На першому – реєстрація, видача ваучерів на продукти. А на другому – одяг для вимушених мігрантів.

Біженці можуть тут отримати їжу, речі

«Була зима, нам дали 200 ковдр. Є пекарня, яка нам вже пів року віддає хліб свіжий. Хтось привозить солодощі, овочі, ми це фасуємо», – каже волонтерка.

Зараз центр допомагає 1650 сім’ям, які живуть у Хайфі. Це – літні люди, мами з дітьми, багатодітні родини і навіть змішані – наприклад, коли тато – громадянин Ізраїлю, а мама – українка, і вони виїхали з України під час повномасштабної війни.

Волонтери допомагають вимушеним мігрантам з пошуком житла, роботи

Тут працюють 15 координаторів, понад 70 людей виконують різні фасувальні роботи. Ті, хто знає іврит, супроводжують біженців до різних установ. Ще 20 волонтерів мають машини, які привозять потрібні речі чи можуть завести літніх людей до лікаря.

Тетяна розповідає: «Третина біженців, які прийшли до нас щось отримати, залишилися у нас, ми подружилися. Вони прийшли просто по допомогу, а зараз – ключові координатори центру. Дівчата кажуть: «Я прийшла, а мені – бери це і це. Мені захотілося також чимось допомогти».

«Ми не хочемо, щоб це було на рівні роздати булки, одяг»

Згодом центр почав отримувати гранти від міжнародних організацій і зміг реалізовувати різні проєкти. Так тут розпочали робити курси для жінок, під час яких вони втілювали власні ідеї. Наприклад, одна з біженок працювала в Україні психологом – тож тут розробила курс підтримки для жінок, які через війну покинули свої домівки.

Також тут організовують курси для жінок і майстер-класи для дітей

Волонтери допомагають вимушеним мігрантам з пошуком житла, роботи. Є тут і юристи, які надають безкоштовні консультації. Співпрацює центр і з українським посольством.

«Зараз дуже важко знайти чергу в українські установи в Ізраїлі. Для людей, які в кріслі колісному, літні люди, вагітні з маленькими дітьми – ці люди чисто фізично не можуть туди поїхати, виходячи зі стану здоров'я. Вони не можуть чекати, бо дуже довгі черги. Іноді це, без перебільшення, питання життя та смерті. І для таких людей, як виняток, вони (дипустанови – ред.) роблять слоти раз або два рази на місяць. Ці люди мають можливість прийти і вирішити своє питання», – каже Тетяна.

За спостереженнями волонтерки, найбільше біженці чекають на зустрічі та свята, коли можуть провести час у колі своїх

За спостереженнями волонтерки, найбільше біженці чекають на зустрічі та свята, коли можуть провести час у колі своїх. «На День Незалежності діти робили повітряні змії, розфарбовували їх у кольори прапора і запускали. Були пригощання, українські страви для пікніка приготували харків’яни, які відкрили у місті кафе після початку війни. Люди не могли розійтися, тут вони знаходять своє коло спілкування», – розповідає Тетяна.

Зараз волонтери ремонтують ще одне приміщення. Там хочуть на постійній основі організовувати майстер-класи та гуртки для дітей: «Ми не хочемо, щоб це було на рівні роздати булки, одяг. Ми хочемо, щоб ці діти не втратили культуру, щоб люди не загубилися. Розуміємо, що війна закінчиться, але ми не знаємо, хто з них повернеться. Є люди, яким нікуди повернутися, тому хочемо, щоб вони мали куди прийти».

«Ми хочемо, щоб ці діти не втратили культуру, щоб люди не загубилися»

«Біженці можуть залишитися без нічого»

Попри те, що Хайфа на півночі країни, війна тут теж відчувається, каже Тетяна. У місті лунає повітряна тривога, чути вибухи, а на вулицях можна помітити машини, які везуть поранених військових з південного кордону. 16 жовтня Міністерство оборони Ізраїлю оголосило про евакуацію мешканців 28 населених пунктів на кордоні з Ліваном. Місто Хайфа розташоване за 30 кілометрів від межі, що розділяє обидві країни. За спостереженнями волонтерки, великого припливу біженців, зокрема українських, наразі немає.

З початком війни в Ізраїлі до центру звернулися шість літніх людей, які жили на півдні країни. Раніше вони були біженцями з України

«Приїхало до нас декілька родин літнього віку. Вони з Ашкелону і Ашдоду. Це – ті міста, які поряд з епіцентром подій. Вони жили в установі для літніх людей. В них не було захищеної кімнати – мамаду, а бігати до бомбосховища кожного разу їм важко. Ми шукали їм тут хостел. Якщо б людина хотіла знайти якесь затишне місце – його немає зараз в Ізраїлі», – каже волонтерка.

Ті, хто давно навідується до центру, за словами Тетяни, поки вирішили не залишати країну. Але є у волонтерки побоювання, що через війну в країні життя українських біженців може погіршитися: «Ізраїль – країна, яка з перших днів задекларувала, що не дає біженцям ніякої допомоги. В деяких маленьких містах біженці можуть залишитися без нічого. Зараз всі зусилля, гроші на армію, людей з півдня, які теж втратили все. Ми це передбачили, і в грантах заклали пункт «надзвичайні ситуації», тож можемо допомагати цим родинам».

«Ми це передбачили, і в грантах заклали пункт «надзвичайні ситуації», тож можемо допомагати цим родинам»

На початку цього року влада Ізраїлю тимчасово припинила щомісячну виплату для біженців з України, а також медичну та соціальну допомогу через закінчення терміну відповідного розпорядження і нестачу фінансування. Однак у серпні посадовці вирішили продовжити надання соцдопомоги для вимушених мігрантів.

Станом на серпень 2023 року в Ізраїлі проживали понад 14 тисяч біженців з України. За даними українського посольства, після нападу «Хамасу» понад дві тисяч українців звернулися, щоб евакуюватися з країни та Смуги Гази. Трьома евакуаційними рейсами Ізраїль покинули 436 громадян України.