Останні місяці у Швейцарії зростає градус дискусії про непрямі поставки зброї в Україну. Закипає і в політичних колах, і в суспільстві. Надто після кожної чергової новини про те, що уряд (Федеральна рада) «штампує» відмови на запити європейських країн передати швейцарське озброєння Україні. Так уже відмовили Німеччині, Іспанії та Данії, коли ті просили надіслати в Україну боєприпаси, зенітні установки та бойові машини швейцарського виробництва.
«Швейцарський нейтралітет захищає агресора!», «Швейцарський нейтралітет – це жадібність і егоїзм!» – з такими плакатами швейцарці вийшли на акцію солідарності з Україною 4 березня до будівлі парламенту в Берні.
У парламенті (Федеральних зборах) цього тижня розпочалися дебати про реекспорт озброєння. У понеділок, 6 березня, уже навіть встигли відхилити одну з пропозицій, яку розглядала верхня палата (Рада кантонів). Там довго і емоційно сперечалися, чи дозволити бодай тим країнам, які «віддані швейцарським цінностям», постачати швейцарську зброю Україні. 23 проти, 18 за.
У середу, 8 березня, не менш емоційно дебатувала вже нижня палата (Національна рада) щодо вже іншої пропозиції. Згідно з нею, уряд повинен дозволити реекспорт за умови, якщо зброя призначена для країни, що зазнала нападу з порушенням міжнародного права. І про це має бути резолюція або Ради безпеки ООН, або Генеральної асамблеї ООН. Врешті депутати посварилися і розійшлися з невтішним для України результатом. 98 за, 96 проти, 2 утрималися. Більшість за. Але тільки якщо Рада безпеки ООН, а не Генасамблея, офіційно визнає факт нападу на Україну. Але як це зробити, якщо в Радбезі сидить Російська Федерація і все ветує?
Ми постійно шукаємо нові способи та можливості спонукати уряд переглянути свої рішення. Щоби парламент всіляко тиснув на уряд і щоби там врешті дали дозвіл на реекспортКріста Марквальдер
Здавалось би, швейцарські парламентарі просто майстерно переливають з пустого в порожнє. Утім, попри невдалі перші спроби, питання зброї знову і знову повертається до порядку денного парламенту. Різних напрацьованих ініціатив загалом 6, що свідчить про активні потуги Швейцарії вийти з цього глухого кута.
«Ми постійно шукаємо нові способи та можливості спонукати Федеральну раду, тобто уряд, повернутися і переглянути свої рішення. Щоби парламент всіляко тиснув на уряд і щоби там врешті дали дозвіл на реекспорт», – розповідає Кріста Марквальдер, депутатка Національної ради від ліберальної партії FDP, яка неодноразово була в Україні з офіційними візитами.
Кріста Марквальдер, депутат Національної ради парламенту Швейцарії, партія FDP (ліберали), Берн, Швейцарія, 4 березня 2023 року
«Ми рухаємося вперед, але занадто повільно для такої ситуації»
Найбільше шансів пройти всі пекельні кола дебатів і голосувань має спільна ініціатива двох партій – лібералів FDP і соціал-демократів SP, які є одними з найвпливовіших політичних сил Швейцарії.
Для такої маленької держави, як Швейцарія, важливо, щоби діяло міжнародне право, а не право найсильнішого. Тому ми вболіваємо, щоб Україна не програлаСедрік Вермут
Кілька тижнів тому їм вдалося порозумітися у питанні реекспорту зброї Україні. Утім, їхня співпраця все ще дуже хитка.
«Слава Україні!» – вигукує зі сцени перед парламентом співголова соціал-демократичної партії SP Седрік Вермут. «Я зараз справді в доброму гуморі, бо ми зрушилися з місця і зробили крок вперед. Хоча і в притаманному нам дуже неспішному темпі. Це занадто повільно для такої ситуації, – каже він в інтерв’ю Радіо Свобода і пояснює, чому його партія таки наважилася на компроміс. – У моєму розумінні нейтралітет – це відстоювання міжнародного права. А зараз ми бачимо явну агресію імперської держави, яка односторонньо порушує міжнародне право. Для такої маленької держави, як Швейцарія, важливо, щоби діяло саме міжнародне право, а не право найсильнішого. Тому ми вболіваємо, щоб Україна не програла, бо це стало б катастрофічним сигналом для такої маленької країни, як ми».
Седрік Вермут, депутат Національної ради парламенту Швейцарії, партія SP (соціал-демократи), Берн, Швейцарія, 4 березня 2023 року
Швейцарія може змінити свою політику нейтралітету, якщо буде прийнята резолюція ООН, яка засуджує факт нападу на Україну.Седрік Вермут
Компроміс полягає в тому, щоб розблокувати поставки в Україну лише того озброєння, яке Швейцарія продала іншим країнам більш ніж 5 років тому. Окрім того, знову ж таки, за умови, що Рада безпеки ООН або Генеральна асамблея ООН (більшістю у дві третини голосів) підтвердить, що Україну атакували із порушенням міжнародного права. «Ми заявляємо, що Швейцарія може змінити свою політику нейтралітету, якщо буде прийнята резолюція ООН, яка засуджує факт нападу на Україну. Але, на жаль, у нас в парламенті є сильні націоналістичні сили, які все одно наполягатимуть на нейтралітеті і не будуть підтримувати Україну. Але ми продовжуємо боротися. Ми вже пройшли довгий шлях, тривалістю майже рік», – підсумовує Седрік Вермут.
«Ми ж не на острові живемо!»
Згідно з останніми соцопитуваннями, 50% швейцарців виступають за непрямі поставки зброї Україні.
Я – швейцарка, для мене нейтралітет – це важливо. Але як взагалі в цій ситуації людина може залишатися нейтральною?Сара Горбулінскі
«У нас нейтралітет, у нас нейтралітет, і знову, і знову цей нейтралітет. Але, вибачте, хоч щось ми маємо дати! Забороняємо Німеччині дати танки, все забороняємо. Я цього не розумію. Ми ж не на острові живемо!» – обурюється швейцарка Сара Горбулінскі, яка прийшла на акцію під парламент в шкарпетках «русский военный корабль» і з синьо-жовтими нігтями. Щоб вивчити українську, вона дивиться новини українською і слухає українські пісні. «Якщо орки з’їдять Україну, вони такі голодні, що з’їдять і всю Європу, разом зі Швейцарією. Тому терміново треба щось робити! Я – швейцарка, для мене нейтралітет – це важливо. Але як взагалі в цій ситуації людина може залишатися нейтральною?! Як?!!»
Сара Горбулінскі, швейцарка
«Якщо хочете знайти «нейтральних», їдьте в села, поближче до гір», – радить швейцарець Доменік Фрай, який сам виріс в одному з таких сіл поблизу Давоса, в гірському кантоні Ґраубюнден, але вже давно живе в Цюриху.
Доменік Фрай, швейцарець
Саме в маленьких містечках і селах мешкають багато прихильників Народної партії Швейцарії SVP з правоцентричними консервативними поглядами. Ця партія блокує будь-яку пропозицію щодо зброї. У середу, 8 березня, під час дебатів депутат від SVP Роджер Кеппель навіть звинуватив симпатиків реекспорту «у порушенні присяги на вірність Конституції» і назвав це потворним.
«У часи локдаунів SVP стала особливо популярною у Швейцарії через свої популістські заклики проти «ковідних» обмежень. Вони також не дуже прихильні до біженців. На жаль, у них добре представництво і в парламенті, і в уряді», – пояснює Доменік Фрай.
Берн, будівля парламенту, Бундесплац, Швейцарія, 4 березня 2023 року
Я підтримую реекспорт зброї, бо це єдиний шлях продемонструвати солідарність з Україною і з нашими сусідами, які допомагають УкраїніНаталі Імбоден
«Всередині усіх партій дуже різні голоси»
Партія зелених (GP) теж проти непрямої військової допомоги Україні. Переважно, але не одностайно. «Я, наприклад, точно за», – заявляє депутатка Національної ради від зелених Наталі Імбоден. Одягнена в синьо-жовті кольори, вона роз’яснює Радіо Свобода тонкощі швейцарських вагань: «Дуже різні голоси всередині усіх партій. Для мене як представниці зелених все очевидно. Я підтримую реекспорт зброї, бо це єдиний шлях продемонструвати солідарність з Україною і з нашими сусідами, які допомагають Україні».
Наталі Імбоден, депутатка Національної ради парламенту Швейцарії, Партія зелених GP, Берн, Швейцарія, 4 березня 2023 року
У будь-якому випадку депутати мають напрацювати зміни до закону, назва якого у всіх на устах, – Kriegmaterialgesetz, закон про військові матеріали. Саме він регулює збройне питання і у чинній редакції забороняє передавати швейцарську амуніцію і зброю у треті країни: під час покупки підписується декларація про нереекспорт.
Поки дійде до голосувань по суті і перших ухвалених рішень, настане зима, прогнозують швейцарські аналітики та й самі парламентарі. «Це дуже складне питання. Я думаю, можливо, вдасться дійти згоди до кінця цього року або вже в наступному році», – стверджує Наталі Імбоден.
«Зміни до законодавства завжди потребують багато часу. А в нас так мало часу! До того ж, у нас двопалатний парламент, а це означає, що рішення погоджуються обома радами», – додає Кріста Марквальдер.
Берн, будівля парламенту, Бундесплац, Швейцарія, 4 березня 2023 року
Крім того, у будь-який момент може вигулькнути ініціатива старого-доброго й улюбленого у Швейцарії референдуму, що також затягне процес. І ще неясно, як сильно змінам до законодавства, а відтак і змінам загального курсу, буде опиратися уряд.
До слова, Федеральна рада Швейцарії – це 7 міністрів. 1 – від центристів (Mitte), 2 – від лібералів (FDP), 2 – від соціал-демократів (SP) і 2 – від правих, Народної партії SVP. І хоча лише остання відкрито блокує будь-які спроби військової допомоги Україні, одразу 6 федеральних радників голосували проти того, щоб Німеччина, Данія та Іспанія змогли передати швейцарську зброю Україні. Виступала «за» лише міністр оборони Швейцарії Віола Амхерд, партія Центр.
Пані міністр оборони ще не оговталась від поглядів, повних нерозуміння, на Мюнхенській конференції з безпеки (17-19 лютого 2023 року), як європейські партнери продовжують звертатися до швейцарського нейтралітету з черговими проханнями про зброю.
Нещодавно Німеччина офіційно, у письмовій формі, звернулася до швейцарського уряду з проханням отримати 96 танків Leopard 2. Німці б хотіли собі ці танки на заміну тим, які вони надіслали в Україну. Про «Леопарди» Швейцарію також запитує Чехія. А це означає: у парламенті знову і знову вибухатимуть гарячі дискусії про зброю, покликані врешті розбудити Швейцарію з нейтральної сплячки.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Жодного франка агресору!»: в Берні відбулась акція на підтримку України ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Швейцарія звинуватила банкірів у сприянні грошовим переказам другові Путіна ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Путін готовий до багаторічної війни «на виснаження» – розвідка СШАМасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.