Анна Романдаш
Поки українці все більше довіряють медіа, у Центральній Європі не все так однозначно. Тамтешній рівень довіри до ЗМІ – один з найнижчих у світі і продовжує падати.
Довіра – не єдина проблема: поляки, чехи, словаки та угорці все частіше дивляться та читають лише ті платформи, які підтримують їхні політичні погляди та уникають альтернатив. Уряди активно впливають на суспільних мовників, а політики купують канали і видання, і так сприяють поляризації населення.
Медіа-експерти із Центральної Європи розповіли про місцеві медіа-тренди – зокрема, про відкрите втручання уряду у звільнення з роботи журналістів, завищене фінансування провладних каналів і сегментацію аудиторії.
300 мільйонів для громадського мовника
«Громадські мовники використовують близько 300 мільйонів євро державного фінансування – це величезна сума як для угорських медіа», – говорить журналіст Габор Кардош, керівник незалежного видання 444.
Габор Кардош
«За ці гроші, держава фінансує кілька теле- та радіо-каналів, а ще – Угорське інформаційне агентство, яке надає усі свої сервіси безкоштовно. Так воно витісняє незалежних конкурентів і часто публікує провладну пропаганду», – додає він.
Сайт Кардоша, який відомий своїми розслідуваннями, навпаки, мав конфлікти із чинним урядом – два роки тому усім його журналістам відмовили в акредитації в парламенті. Така практика доволі поширена в Угорщині і застосовувалася й до інших ЗМІ.
Окрім цього, провладні бізнесмени і політики впливають на ринок реклами в країні, і незалежним медіа складно заробляти на себе – деякі медіа уже припинили свою роботу через те, що уряд вирішив відмовитися від їхньої реклами на користь інших мовників. Інша стратегія – скупівля ЗМІ бізнесом, який має стосунок до правлячої партії. Менше третини угорців довіряє ЗМІ, а рівень довіри до державних каналів – найнижчий.
Це – найгірший показник в регіоні. Тим не менше, довіра зростає до каналів, які користувачі дивляться регулярно. Більше половини населення вірить тим ЗМІ, які вони обирають, і вважають, що маніпуляції і фейки публікують ті медіа, які вони не дивляться або не читають.
Не довіряють і протестують
Рівень довіри до ЗМІ у Чехії мало відрізняється від Угорщини – менше третини вірять новинам, і рівень довіри падає. Цікаво, що чехи не довіряють і тим каналам, які самі обирають і дивляться регулярно, і не має великої різниці у ставленні до державних чи приватних каналів. Частково, це може бути викликане тим, що впливові політики і олігархи – наприклад, прем’єм-міністр Андрей Бабіш – є власниками великих ЗМІ.
«Довіра – це проблема всюди, бо складно робити якісний контент. Як громадський мовник, ми маємо готувати новини для всіх, але з іншого боку, ми не таблоїд», – говорить Ленка Кабргелова, журналістка Чеського радіо. За її словами, місцеві журналісти поки змагаються кількістю, а не якістю новин, а також переживають кризу через фейки з Росії. Сама Кабргелова п’ять років працювала кореспондентом в Москві і каже, що маніпуляції в чеських ЗМІ мало чим відрізняються від того, як працюють тролі і фейкові новини в Росії. «Є ініціативи коли журналісти йдуть в школи і намагаються розказати дітям про медіа-грамотність», – ділиться вона.
«У Чехії, ми перебуваємо в центрі політичного скандалу, і це приклад доброї роботи журналістів-розслідувачів», – говорить Якуб Клепал, виконавчий директор Фундації Forum 2000. Йде мова про поточні протести проти Бабіша, якого підозрюють в корупції. Син чеського прем’єра – який може свідчити проти нього – понад рік тому опинився в Криму на час парламентської виборчої кампанії і звинувачує батька в викраденні. Чеські журналісти
Чеські журналісти отримали свідчення сина і оприлюднили цю історію, яка і викликала масове незадоволення серед населення.
«Чеські ЗМІ намагаються бути сталими і заробляти на себе, але ринок великий і дуже конкурентний, тому є питання чи це вдасться, – говорить Кабргелова. – Наприклад, це пробує робити газета Denik за прикладом своєї словацької «копії» Dennik N – але поки словакам вдається значно краще».
Журналісти масово звільняються
Dennik N, про який згадує Ленка Кабргелова, – вдалий приклад незалежного видання, яке заробляє на себе. Газету створили у 2015 журналісти, які покинули SME, інший впливовий ресурс. У 2014, центральноєвропейська інвестиційна група Penta (яка, до речі, володіє чеським Dennik) придбала SME – після цього головний редактор і близько 40 репортерів звільнилися в знак протесту і заснували Dennik N. Події набули широкого розголосу, і Dennik N, який працює за моделлю підписки, отримав багато користувачів. Більшість прибутків сайту – саме внески читачів.
Давід Трдон
Наразі SME і Dennik N успішно працюють в Словаччині. Давід Трдон, який працює в SME, каже, що власники не впливають на видання. Більше того, газета заробляє на себе. «80% прибутку – це реклама, а решта – підписка», – розповідає він. На думку Трдона, після вбивства розслідувача Яна Куцяка, словаки почали більше довіряти медіа.
Довіра до ЗМІ справді зросла порівняно з минулим роком, однак вона теж низька – третина словаків вважає, що місцеві новини загалом чесні. Проблема залишається із державним мовником, на якого тисне влада. «Коли я працювала на RTVS, прем’єр-міністр дзвонив нашому керівництву і вимагав аби мене звільнили бо я поставила йому незручне запитання», – говорить Зузана Ковачіч-Ганзелова, у минулому – журналістка державного словацького телебачення RTVS.
Жінка звільнилася з телеканалу після того, як уряд призначив нового керівника, який почав впливати на публікацію новин про одну з партій в коаліції. «Коли ми з колегами почали опиратися, декого з нас звільнили, а 25 працівників пішли з роботи, – каже журналістка, – Державний мовник має правління, яке призначає парламент, і це правління не зробило нічого коли ми всі звільнилися».
«Поки що у нас краща ситуація, ніж в Польщі чи Угорщині, але те, що відбувається в Словаччині, змушує непокоїтися», – підсумовує вона.
Пьотр Пацевіч та Зузана Ковачіч-Ганзелова
Довіряють і розділяють Поляки, на відміну від своїх сусідів, ЗМІ довіряють значно більше. А ЗМІ, які дивляться регулярно – і поготів. У Польщі склалася тенденція, що прихильники партії при владі найбільше довіряють державному телебаченню. Опоненти влади, навпаки, більше довіряють приватним телеканалам і менше дивляться державне мовлення.
«Коли ми запитали людей, яким теленовинам вони довіряють найбільше, то побачили чіткий розкол за політичними вподобаннями», – говорить Пьотр Пацевіч, головний редактор незалежної платформи Oko.press. Зокрема, державне телебачення – основне джерело інформації прихильників владної партії ПіС, і вони йому довіряють. Державне телебачення також дуже популярне серед людей без вищої освіти та старшого віку. Молодь і ті, хто не підтримує владну партію, частіше отримує новини з інших джерел – однак державне телебачення залишається одним з найпопулярніших ЗМІ в країні.
«У Польщі, політики призначають керівників суспільних медіа. Були спроби зробити цей процес менш політизованим, – пояснює Пацевіч і додає: – В країні бракує балансу, тому чинна влада не відчуває потреби якось міняти своє ставлення – і вплив – на державного мовника».
Якщо рухатися на Захід, то загалом довіра до ЗМІ вища, а вплив власників менший – хоча є винятки.
«Держава повинна активно захищати суспільне мовлення, але не вказувати як йому працювати. У Німеччині є закон, який вказує, хто має бути у правлінні суспільних ЗМІ – наприклад, профспілки,
релігійні громади, і жодних політиків, – пояснює Патрік Льойш, керівник європейського напрямку на Deutsche Welle. – У такому випадку складно скеровувати журналістів до якоїсь політичної сили».
Утім, німецький досвід – де новинам довіряє половина населення – не завжди підходить до інших країн, де бракує політичного плюралізму, ефективних законів, або активного медіа-ринку.
«Довіра до ЗМІ не знизилася, а посунулася – люди і досі довіряють медіа, але своїм медіа», – говорить австрійський журналіст Міхаель Фляйшхакер.
За його словами, люди довіряють невеликій кількості видань або телеканалів, чиї погляди вони підтримують – наприклад, право-радикали шукають ресурси, які мають такі самі ідеї. Медіа, які не поділяють принципи аудиторії, також не викликають довіри серед цієї аудиторії – тому користувачі часто живуть у новинних бульбашках ЗМІ, які ж самі обрали.