«Жорстка посадка». Як на Заході бачать можливе завершення війни у «вирішальному» 2025 році?

БРЮССЕЛЬ – Українська влада будує амбітні плани на 2025 рік: хоче проголосити його роком миру. Втім, досягнення цієї мети мало в чому залежить від волі Києва.

Західні політики в унісон твердять, що Кремль, маючи явні успіхи на полі бою, не зацікавлений ні у згортанні бойових дій, ані в мирних переговорах. Навпаки: вбачає нині відкритим вікно для досягнення своїх цілей.

Початок 2025-го ознаменується поверненням до влади Дональда Трампа. Можливі зміни в зовнішній політиці країни, що є ключовим донором військової допомоги Україні.

Обраний президент США виступає за припинення вогню й налаштований швидко завершити «жахливу» війну шляхом прямих переговорів Києва і Москви. Своєю чергою це бентежить Європу, яка завмерла в очікуванні умов.

Чи можлива угода між лідерами Росії й США за спиною України? Коли розпочнуться мирні переговори? Що може втратити Україна і чи зможе запобігти поновленню бойових дій?

Радіо Свобода зібрало прогнози на 2025 рік від експертів, що спеціалізуються на військових конфліктах і міжнародній політиці, а також західних дипломатів, не готових озвучувати їх відкрито. На умовах анонімності своїми думками поділилося п’ять співрозмовників.

Дежавю для України

«Буде жорстка посадка. Немає хороших сценаріїв (для України – ред.): є погані чи ще гірші. Гадаю, ми прямуємо до «Мінська-3», – сказав Радіо Свобода один із дипломатів ЄС, не уповноважених давати офіційні коментарі ЗМІ.

Перші два «Мінська», що передбачали, зокрема, припинення вогню, були підписані 2014-го й 2015-го відповідно. Підписання обох угод слідувало за болючими поразками української армії на Донбасі.

Спочатку – в Іловайську, потім – після сумнозвісних подій біля Дебальцевого і Донецького аеропорту. Другий «Мінськ» засвідчував повну підтримку першому, тільки вже на рівні лідерів України, Росії, Німеччини, Франції.

Втім, угоди, на які нині часто посилаються, не були виконані. Москва й Київ по-різному трактували їхню суть. Суперечки точилися довкола того, що має статися спочатку: вибори на окупованих територіях Донеччини і Луганщини, за що виступала Росія, чи ж їхнє повернення під контроль України. Тільки за цих умов у Києві вбачали можливим проведення демократичних виборів.

Президент Росії Володимир Путін, канцлерка Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Франсуа Олланд і президент України Петро Порошенко під час групового фото. Білорусь, Мінськ, 11 лютого 2015 року

«Мир, якого би ми всі хотіли, – це справедливий мир, що дозволив би Україні жити вільно, демократично. Контролювати власну територію і вільно вибирати альянси (до яких хоче приєднатися – ред.). Це те бачення, яке українці відстоювали ще 2014-го і за яке боролися останні 10 років…

Але я просто не бачу, як можемо забезпечити реалізацію цього миру й бачення України. Зокрема – доки при владі залишається Володимир Путін», – каже Радіо Свобода Барт Шевчик, аналітик Німецького фонду Маршалла.

«Мінськ-3», де перевагу отримує Росія, – погано для глобальної безпеки… Сподіваюся, будуть залучені гравці, які штовхнуть Росію до більших поступок цього разу, ніж це було в минулому», – ділиться своїми міркуваннями з Радіо Свобода колишній глава розвідки Сил спецоперацій США Кервін Аукойн.

Експерт-міжнародник про шанси України на справедливий мир

Вирішальний фактор США

Впливовим «гравцем», від якого значною мірою залежить результат, вважають Дональда Трампа. У низці європейських столиць, де в російській війні проти України вбачають екзистенційну загрозу собі, завмерли в очікуванні на план дій обраного президента США.

Його команда, намагаючись окреслити цю «дорожню карту», зважає на суспільні настрої. Згідно зі свіжим опитуванням, частка американців, що виступає за швидке завершення війни в Україні, зросла й складає тепер половину. Трохи менше від половини (48%) підтримує допомогу їй із боку США у поверненні тимчасово втрачених територій.

«Мене, звісно, мої виборці запитують: чи входить у національні інтереси Америки очікування, що кожен росіянин піде з кожного дюйма України, включно з Кримом? Скільки часу це займе? Скільки грошей коштуватиме? Скільки життів?» – ретранслює ці настрої майбутній радник президента США з нацбезпеки Майкл Волц.

Дональд Трамп спілкується зі ЗМІ в кримінальному суді Мангеттена. Позаду стоять республіканці Палати представників, серед яких – кандидат у радники з нацбезпеки Майкл Волц. США, Нью-Йорк, 16 травня 2024 року

Трамп налаштований швидко завершити війну, яку називає «жахливою» насамперед через втрати. За словами Волца, «Україна і Європа поступово приймають прагнення Трампа завершити війну».

Втім, команда обраного президента США ще аналізує, як посадити сторони за стіл перемовин і яку структуру угоди запропонувати.

Декого у Європі спантеличили суперечливі сигнали від Трампа, який не виключав припинення підтримки України в нинішніх обсягах. Водночас обіцяв «не залишити» її. А в Києві свідомі стосовно того, що ЄС не зможе повністю компенсувати роль Вашингтона у військовій допомозі Україні.

«Без американської допомоги підтримати Україну (силами ЄС – ред.) дуже складно. І саме це ми обговоримо з президентом Трампом, коли він буде в Білому домі», – казав Володимир Зеленський у Брюсселі наприкінці 2024-го.

Що зробить Трамп: прогнози, амбіції, ставки

«У мене немає відчуття, що Трамп повністю відмовиться від України… До того ж, як мені видається, у Зеленського є розуміння, що саме хоче почути Трамп», – зазначає в розмові з Радіо Свобода дипломат ЄС, не уповноважений коментувати тему офіційно.

Співрозмовник припускає, що український президент може зацікавити американського колегу бізнесом в Україні – «якимись промисловими угодами для американських компаній – вочевидь, ЄС від цього програє».

Інший чиновник ЄС, що спілкувався з Радіо Свобода на умовах анонімності, менш оптимістичний. Його турбують «украй неоднозначні» сигнали зі столиці США.

«У Вашингтоні є багато ізоляціоністів, які вважають, що Росія має «природні сфери впливу», – пояснює свої занепокоєння цей європейський посадовець.

Обраний президент Дональд Трамп перед виступом на церемонії нагородження FOX Nation Patriot Awards. США, Грінвейл, 5 грудня 2024 року

Експерти, з якими спілкувалося Радіо Свобода, впевнені, що так звані «сфери впливу» неодмінно стараннями Росії знайдуть своє місце в переговорному порядку денному.

«Не знаю, що на це скаже Трамп, бо його позиція не «монолітна». Вона коливається, і він прийме найкращу угоду для себе і, за його словами, для захисту американського народу. Чи означає це, що Україна опиниться у сфері впливу Росії на кшталт молдовського Придністров’я? Ця доля може чекати на її схід», – зауважує колишній глава розвідки Сил спецоперацій США Кервін Аукойн.

Колишній посол США в Києві Джон Гербст вважає, що майбутній президент США прагне отримати Нобелівську премію миру за Україну. І Києву, на його думку, ці амбіції вигідні.

«Мир, який дозволить Путіну поглинути Україну, не принесе йому Нобелівської премії. Ми також знаємо, що Трамп і його команда непокояться, що укладена угода, яка не виконуватиметься, може зіпсувати його репутацію. Як репутацію Джо Байден зруйнував катастрофічний вихід США з Афганістану», – сказав Радіо Свобода дипломат зі стажем Джон Гербст, який нині очолює Євразійський центр Атлантичної ради.

Джон Гербст про «нобелівські» амбіції Дональда Трампа

План Трампа і шанси на виконання

Іспанське видання El Pais написало, що обраний президент США дає зрозуміти Зеленському, буцімто час припиняти вогонь і йти на територіальний компроміс. А саме – відмовитися від планів відвойовувати землі, тимчасово окуповані агресором, апелюючи, зокрема, до тривалої й дороговартісної відбудови.

The Wall Street Journal повідомляло про чотири ключові елементи можливого «мирного плану» Трампа:

• замороження конфлікту без повернення захоплених земель;
• відмова від членства України в НАТО щонайменше на 20 років;
• озброєння України для стримування потенційної агресії в майбутньому;
• демілітаризована зона між українськими та російськими військовими, яку охоронятимуть миротворці з Європи.

Разом з тим видання визнало, що наразі неясно, як саме буде діяти обраний президент США.

Команда Трампа не оприлюднювала поки жоден план і не коментувала відповідні публікації в медіа. Сам майбутній очільник США лише закликав Київ і Москву до негайних переговорів і «негайного припинення вогню».

Кандидат Трампа на посаду спецпосланника США з питань України, генерал Кіт Келлог, що перед інавгурацією відвідає українську і європейські столиці «для збору фактів», запевняв, що його майбутній керівник хоче «справедливого, стійкого і безпечного миру». Келлог сумнівається, що Трамп піде «мінським» шляхом, бо ті спроби «з тріском провалилися».

Обраний президент США Дональд Трамп із генерал-лейтенантом армії у відставці Кітом Келлогом у маєтку Мар-а-Лаго. Палм-Біч, 20 лютого 2017 року

Тим часом Володимир Зеленський дав зрозуміти, що готовий відмовитися від негайного повернення непідконтрольних районів. За умови, що землі, підконтрольні Києву, стануть частиною НАТО.

Володимир Путін, коментуючи можливість переговорів, згадав так звані, неіснуючі «стамбульські угоди», що, серед іншого, передбачали нейтральний статус України та суттєве скорочення чисельності її армії.

На Заході вважають, що очільник Кремля не налаштований на компроміс, адже його армія просувається на сході України, ЗСУ мають труднощі з поповненням своїх лав, а українці виснажені обстрілами.

«Реалізація всіх чотирьох елементів плану Трампа вимагатиме значних компромісів від обох сторін. Мені було би прикро за українців, які в результаті такої угоди потрапили би під російські репресії в окупованій Україні.

Для України як країни це не так страшно, якщо вона досягне стійкого миру. Однак не мир – мета Путіна, а ефективний контроль Росії над Україною. Тож не вважаю, що він погодиться дотримуватися угоди, яка включатиме ці чотири елементи», – каже Джон Гербст.

Експерти зауважують, що подальший розвиток подій залежатиме від готовності Трампа максимально озброїти Україну, щоб натиснути на Путіна. Але думки різняться, чи підуть на це США.

«Трампа важко передбачити, припускаю, що він може покинути Україну. У світі MAGA до неї також чимало неприязні. Україну бачать як такий собі центр діяльності проти Трампа і за Байдена. Це не відповідає дійсності, та вони так бачать. Тож я стурбований», – каже Радіо Свобода професор із політології Колумбійського університету США Лінкольн Мітчелл.

«Є сигнали, що, можливо, тягар витрат буде перекладено на європейців та інших для фінансування поставок зброї. Але всі ознаки, які я бачив наразі, свідчать, що нова команда Трампа хоче зміцнити Україну та її позиції на переговорах… Гадаю, наміри як у Європі, так і в Сполучених Штатах, зараз правильні», – зауважив Барт Шевчик.

Політолог із Нью-Йорка про ризики для України внаслідок зміни влади у США

Умови завершення війни 2025-го

Аналітики й дипломати, опитані Радіо Свобода, одностайні в тому, що 2025-го за наполягання Вашингтона розпочнуться мирні переговори між Україною та Росією. Найбільш вірогідним їхній старт вважають навесні-влітку. Ніхто не береться прогнозувати, скільки триватимуть перемовини й коли завершаться. А головне – чим.

«У 1950-х роках переговори щодо перемир’я в Кореї тривали два роки. Не прогнозую, що стільки ж буде у випадку України, та не здивувався би і якби це було вісім місяців. Та як би там не було, від Путіна можна очікувати негайних спроб саботувати умови домовленостей», – зауважує колишній посол США в Україні Джон Гербст.

З огляду на нинішню ситуацію й настрої, експерти припускають домовленість про припинення вогню й фактичну втрату Україною окупованих територій. У тому, що «гармати стихнуть», і співрозмовники Радіо Свобода вбачають і користь для України, й ризики.

«Припинення вогню було би на користь Україні: вона могла би перегрупувати й поповнити запаси… Це також би випробувало санкційну політику ЄС, оскільки бізнес-спільнота наполягала би на скасуванні деяких санкцій», – каже чиновник ЄС, не уповноважений публічно говорити на цю тему.

Президент України Володимир Зеленський з військовослужбовцями на прифронтовій Харківщині. Куп’янськ, 18 листопада 2024 року

Водночас експерти дещо скептично налаштовані щодо шансів у сторін домовитися бодай про перемир’я з огляду на максималістську позицію Путіна, небажання Трампа бути слабким і бажання Зеленського – отримати дієві гарантії безпеки.

Залишається незрозумілим, як запобігти подальшій втраті земель Україною, якщо (чи коли?) свої війська також перегрупує Путін і нападе знову. Якщо партнери України так і не знайдуть рішення, його агресію проти України можна вважати «винагородженою», вважають аналітики.

«Ймовірним великим переможцем тут є Росія та Володимир Путін. І це створює багато проблем не лише для України, а й для багатьох наших історичних союзників у Європі, які вважали США безпековим партнером упродовж десятиліть», – зауважує Лінкольн Мітчелл.

Президент Росії Володимир Путін тисне руку прем’єр-міністру Словаччини Роберту Фіцо під час його візиту в Росію. Москва, 22 грудня 2024 року

Утім, європейські союзники не надто рішучі, коли йдеться про довгострокові безпекові рішення для України. Запросити її до НАТО не готові, зокрема, Німеччина, Угорщина, Словаччина, Туреччина. Експерти вважають, що спротив надто сильний, щоб Київ навіть у теорії міг його подолати.

«Здається, членство в НАТО – найменш вірогідна гарантія безпеки, на яку Україна може сподіватися. Принаймні за нинішніх обставин. Це не дуже бажаний або обґрунтований результат з моральної точки зору. Але з практичної – здається, 2025-го прямуватимемо саме туди», – каже Радіо Свобода Ерік Геррон, професор політології в Університеті Західної Вірджинії (США).

«Не думаю, що Україна отримає членство в НАТО. Радше це буде якась гарантія безпеки у вигляді повітряного щита над її територією», – сказав Радіо Свобода дипломат ЄС, не уповноважений коментувати тему офіційно.

«Можливе положення, подібне до 5-ї статті… НАТО може сказати: якщо буде нова атака на Україну, то ми надамо більше боєприпасів і підтримки, ніж під час вторгнення в 2022 році. І це може стримати Путіна від чергового нападу», – припускає колишній глава розвідки Сил спецоперацій США Кервін Аукойн.

Колишній розвідник США про можливі гарантії ненападу Путіна в майбутньому

Гарантії безпеки, які «важко продати»

Сумніви викликає навіть широко обговорювана нині гарантія безпеки, яку в Києві готові сприймати як проміжну, доки Україна не в НАТО: миротворча місія, що стежила би за режимом припинення вогню. Низка країн ЄС, серед яких Німеччина, Італія, Швеція, не виключають, що долучилися би до неї.

Та дипломати, знайомі з перебігом дискусій, сумніваються, що Європа організує миротворців самотужки, якщо США не братимуть участі .

«Не вірте в європейських солдатів на українській землі з двох причин: росіяни цього не приймуть – перше. Друге – це важко «продати» європейському населенню (відправлення «наших хлопців» в Україну вмирати – чудова фраза для популістів)», – каже дипломат ЄС, що спілкувався з Радіо Свобода на умовах анонімності.

Майже дослівно цю думку авторці цих рядків повторив і чиновник ЄС, який теж висловив оцінку без повноважень коментувати це офіційно.

«Гарна ідея, але достатньо поглянути на скептицизм у Чехії та Польщі (дві країни, які мають забезпечити досить багато солдатів), щоб побачити, що це буде важко продати», – зауважив посадовець.

Президент Євроради Антоніу Кошта, очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн і прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск йдуть з колегами на групове фото під час саміту лідерів ЄС. Брюссель, 19 грудня, 2024 року

Та найважчі виклики для України – попереду, після завершення переговорного процесу, яким би не був результат. І тут, кажуть експерти, теж вирішальну роль відіграють Сполучені Штати.

«Уявімо, що в перші шість місяців 2025-го буде досягнуто певного врегулювання шляхом переговорів. Українців не бомблять щодня ракетами й безпілотниками, є певна гарантія безпеки, що передбачає певну участь західних військових. Не кажу, що так буде, кажу – уявімо!

Друга половина 2025-го – напрочуд складна й небезпечна. Післявоєнний сценарій передбачає перебудову суспільства й політичного устрою, відбудову інфраструктури. Незрозуміло, чи збираються США надавати необхідні кошти.

Сигнали від Конгресу Сполучених Штатів свідчать, що вони не надто готові допомагати оплачувати це. Тож попереду дуже важкий рік, навіть якщо завершиться активна фаза війни», – резюмує Ерік Геррон, професор політології в Університеті Західної Вірджинії (США).

Американський політолог про післявоєнні часи в Україні

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Жахливий підхід»: генерал Бен Годжес про позицію США щодо переговорів між Україною та РФ