Дмитро Бєлоусов, який зараз живе в Нідерландах, багато років пропрацював на російському державному телебаченні. Протягом декількох місяців Бєлоусов був шеф-редактором на НТВ і сценаристом на телеканалі РЕН і під керівництвом Олексія Малкова працював над пропагандистськими «фільмами-викриттями» – такими як «Справа в кепці», «Білоруське диво» і «Лібералам – чорним налом». В інтерв'ю Російській службі Радіо Свобода Бєлоусов розповів, як виробляються російські телеагіткіи, і що відчуває співробітник пропагандистської машини.
Дмитро Бєлоусов
– Дмитре, нещодавно ви дали коментар для матеріалу видання «Проєкт» про систему стеження, яка вибудувана навколо Олексія Навального. Інші опозиціонери і активісти теж перебувають в зоні такої уваги?
На всіх є особиста справа в ФСБ. І ось вони почали такого роду речі зливати фактично на хлопців по всій країні
– Те, що за Навальним стежать, і що він сам прекрасно про це знав і про це відкрито говорив в своїх ефірах, це навряд чи для когось є таємницею. Про це багато було публікацій. Для мене шоком і останньою краплею на цьому проекті були матеріали про підготовку до муніципальних виборів 2017 року. Якщо ви пам'ятаєте ту кампанію, тоді «Відкрита Росія» заявила публічно, що «ми беремо хлопців практично з вулиці». І ось на них тоді нам почали приносити якийсь компромат, матеріали стеження, якісь довідки. Ось це була шокуюча річ. Що називається, на всіх є особиста справа в ФСБ. І ось вони почали такого роду речі зливати фактично на хлопців по всій країні.
Олексій Навальний
– А ви розумієте, навіщо це робилося?
Меседж зрозумілий був: якщо ви лізете в політику, то чекайте проблем – за вами стежитимуть, що-небудь на вас знайдуть і якось вас дискредитують
– Меседж зрозумілий був: якщо ви лізете в політику, то чекайте проблем – за вами стежитимуть, що-небудь на вас знайдуть і якось вас дискредитують. Звичайно, всі ці компромати (особливо на малозначущих якихось персонажів) знімають не для того, щоб їх опублікувати на телевізорі. Вони знімаються для того, щоб людей шантажувати, «брати в оборот», якимось чином залучати до роботи, щоб вони виконували завдання ефесбешників, їх слухалися якимось чином.
– Тобто коли активісти починають говорити, що за ними ходить «особистий ешнік», це не параноя, а реальність?
– Я не знаю, чи ходять за ними «ешнікі» чи ні. Ми не можемо це знати напевно. Але в цьому власне і полягає мета ФСБ, адміністрації президента: навіть якщо ми за вами [поки] не стежимо, то ми можемо за вами стежити. Звичайно ж, вони не можуть стежити за всією країною, за всіма людьми, які думають якось інакше [ніж влади]. Меседж в тому, що за кожною конкретною людиною вони можуть стежити, якщо буде треба. І ви самі бачите, ці новини про те, що люди втрачають роботу, що на них заводять якісь фейковий кримінальні справи, що в психушку можна потрапити, якщо ти, як шаман цей, йдеш виганяти Путіна.
Споруда ФСБ на Луб'янській площі в Москві
– Але навіщо тій же ФСБ або АП це все потрібно?
– Ви зрозумійте: ФСБ не має права цим займатися. Відкрийте федеральний закон про ФСБ. У ФСБ є конкретне коло завдань: вони повинні охороняти кордони, вести контррозвідку, вони повинні боротися з тероризмом і організованою злочинністю. Плюс їм нещодавно дали ще ці війська ФСО (Федеральна служба охорони Росії, – ред.). Усе! Там немає нічого про політику!
Про політику конкретно сказано, що ФСБ не має права лізти в політику. Або послухайте, що говорив Бортников (Олександр Бортников, директор ФСБ, – ред.) в 2017 році, а він говорив, що ФСБ не пов'язане з жодними політичними інтересами, ні з якими груповими інтересами, це незалежна структура. (Глава ФСБ говорив «Зараз ФСБ Росії вільна від політичного впливу та не обслуговує будь-які партійні або групові інтереси» – ред.)
Але в реальності за всіма цими [політичним] справами ми бачимо, що вони при цьому хочуть показати в тому числі і самих себе в цих справах. Публікують компромат на опозиціонерів, відео зі спальні. Я, наприклад, не розумію, навіщо було публікувати недавно відео з Яшиним.
Илля Яшин
Вони не знайшли нічого іншого? 10 років це тримали в запасі і – а давай-но викладемо. Про що це говорить? Про те, що головна мета – залякати.
– Чи не для того, щоб формально виправдати участь ФСБ, опозиціонерам постійно навішують нібито контакти зі Заходом?
– Якби вони знайшли щось ... Але ж не було кримінальних справ проти того ж Навального або Касьянова після того, як у фільмі «Касьянов день» були показані «якісь зустрічі з іноземними спонсорами». Чому? Тому що, працюючи над останніми фільмами, я питав Малкова: «А що це за документи? Якийсь фінансовий транш, переказ – але який рік у цього документа?» Але в документах, які були у нас, ніде не стояв рік, так що це міг бути який завгодно рік і це могла бути цілком законна грантова підтримка на той момент. Все це публікується для створення певної громадської думки, для створення атмосфери страху, щоб ті, хто займається будь-якою опозиційної діяльністю, відчували за собою стеження. Це не означає, що за ними за всіма дійсно стежать.
– Дмитре, а ви можете розповісти, в якому вигляді приносили матеріали для майбутніх фільмів? Це були години стеження і прослуховувань, з яких ви з колегами вибирали потім те, що потенційно можна використовувати?
– Звичайно ж, нам не приносили все життя Олексія Навального на відео. Вони самі вибирали те, що вважали цікавим. Мені приносили вже розшифровки телефонних переговорів, припустімо, або вибрані шматки якихось зустрічей.
Прослуховування в томському штабі Навального
– Виходить, що у тих, хто організовує стеження і прослуховування, є свій редактор, хто відбирає найцікавіші місця?
– Судячи з масштабів матеріалів, цим займається, я думаю, не одна людина, а багато людей, які отримують за це зарплату. Всі ці матеріали, які потім вставлялися в фільм, заливалися в мережеву папку проекту, доступ до якої був всього в кількох людей – у Малкова і ще пари продюсерів. Загальний контекст фільму був спочатку зрозумілий. І в сценарії передбачені були жирні шматки під ці зливи від ФСБ. Їх легко помітити. Якщо за кадром сказано, припустимо: «У наше розпорядження надійшли ексклюзивні кадри з квартири Касьянова ...», то самі подумайте: хіба самі журналісти можуть поставити прослушку? Нас би повинні тоді були притягнути до кримінальної відповідальності за вторгнення в приватне життя.
– Дмитро, ви сказали, що для вас останньою краплею стала муніципальна кампанія 2017 року. Але до цього ви розуміли, що те, чим ви займаєтеся, це, скажімо так, не зовсім журналістика?
– Я на телебаченні пропрацював багато років. Я працював на Першому каналі кореспондентом. І не можу сказати, що ніякої цензури я там не пам'ятаю. Цензура була на рівні вибору теми: ми про це знімаємо або про це не знімаємо. Але ніхто не ліз в моє інтерв'ю: «Напиши ось так, напиши ось так».
До того ж треба розуміти, що коли я в 2011 році працював з тим же Малковим, то це було не те ж саме, що в 2016-2017 роках. У 2011-му були фільми про Лужкова, про Лукашенка, про велику політику. В цьому була якась відповідальність: так, Кремль хоче викрити кримінальні зв'язки, кримінальні фінансові схеми лужковського оточення. Або був фільм про [екс-главу Банку Москви] Андрія Бородіна, на якого були надані ФСБ матеріали (йдеться про фільм НТВ «Справа в кепці – 3», – ред.). Ця історія не торкалася моєї особистої свободи, вона стосувалася якихось розборок усередині Кремля.
Але в 2017-му РЕН випустив цикл «Лібералам – чорним налом». Я не пам'ятаю, який з них перший був – про «Відкриту Росію» або про Навального. Були два поспіль фільми, а третій був для міських депутатів. Коли стежать за Навальний і він знає, що за ним стежать, то він веде відповідний спосіб життя.
Але коли з'явилася історія до виборів муніципальних депутатів і коли як компромат стали приносити матеріали, що, мовляв, подивіться, кого вони обрали як кандидата – це якийсь страшенний мерзотник, він, умовно кажучи, скло розбив в 11-му класі, то я зрозумів, що ця історія стосується особисто мене. І я пішов на конфронтацію зі своєю редакцією, я почав з ними сперечатися. Я знав, що це закінчиться розлученням, тому що сама модель роботи, взаємодії в цій редакції була побудована на тому, що суперечкам там немає місця. Я ж знав, що не сам Малков придумував ці фільми. Тому коли ти сперечаєшся, ти сперечаєшся не з ним, а з замовниками. Я розумів, на що йду, але я не міг з деякими речами погоджуватися і про це говорив. І те, що ми розлучимося, це було очевидно.
Мітинг проти цензури на російському телебаченні біля телецентру «Останкіно» в Москві
– А питання з'явилися тільки у вас або у когось із колег теж?
– Я поняття не маю, у кого які питання були. Я не цікавився їхньою душевною організацією, що вони відчувають і так далі. Але сам я дійшов до точки кипіння, коли зрозумів, що все це стосується моєї власної свободи думки. Виявилося, що будь-яка висловлена точка зору – привід боятися. Те, що відбувається з більш-менш системною ліберальною опозицією, це ще квіточки, дитячі ігри, в порівнянні з дійсно незалежною, повністю позасистемною опозицією, як анархісти. Ось там взагалі не церемоняться. Якщо ви подивитеся такі кримінальні справи, то там людей катують струмом і заводять на них справи за терористичними статтями.
І до речі, дуже важливий момент – чому вони це роблять саме за терористичними статтями? Саме тому, що ФСБ не має права займатися політикою, вони і придумують ті статті, які є в їхній компетенції. У їхній компетенції є тероризм, тому що ми пришиємо? Ми пришиємо тероризм. Або екстремізм.
– Дмитре, коли ви працювали як сценарист над цими «фільмами-сенсаціями», ви давали ФСБ якусь підписку про нерозголошення, що ви ніколи і нікому не повинні розповідати, з якими матеріалами ви працювали?
– Я не давав ніяких підписок про нерозголошення, я взагалі з ними ніколи не зустрічався. Це було цілком очевидним. Жоден з моїх колег (навіть з тих, хто пішов звідти голосно) не сказав про це, тому що це неможливо зробити, не побоюючись за свою безпеку.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: За Навальним пильно стежили. Як тоді пропустили момент його можливого отруєння?– Ви ж вирішили говорити, тому що ви зараз перебуваєте за кордоном і відчуваєте себе у відносній безпеці?
Якщо не говорити про це і [зі мною] щось раптом трапиться, то ніхто про це не дізнається
– Ні, я не відчуваю себе в безпеці. Я просто прийняв рішення, тому що у мене вибір який? Якщо не говорити про це і [зі мною] щось раптом трапиться, то ніхто про це не дізнається. А якщо я про це розповім, то хоча б знатимуть люди про те, що трапилося.
– Після того як ви почали говорити, хтось із колишніх колег зв'язувався з вами? Писав? Дзвонив?
– Ви знаєте, ні, ніхто з них нічого не писав. Ви ж бачите, що ця історія просто замовчується, навіть не придумали, як її коментувати прігожінським троллям. Вони ж не можуть заявити, що їхній сценарист, який писав їхні програми, не адекватний. Це було б логічним глухим кутом.
Колючий дріт по периметру паркана телецентру «Останкіно» в Москві
– Поки ви працювали на державному телебаченні, ви розповідали своїм близьким або друзям, чому саме ви займалися?
– Та ні, я не втаємничував свою сім'ю в деталі своєї роботи. Ви зрозумійте, я на телебаченні пропрацював 17 років, і ці малковські проєкти – це дуже невеликий проміжок моєї роботи. Це трохи більше, ніж півроку в 2011 році і близько семи місяців в 2017-м. Ні, я не змішував особисте життя і роботу.
– А вам самому не було огидно всім цим займатися? Ви ж часто порпалися в чужій брудній білизні?
– Коли мені приносили, дійсно, нижню білизну людей, то я сказав (в тому числі того ж Малкову і своєму керівникові), що я не буду про це писати. Різного характеру там матеріали були. Основна частина стосувалася фінансів, грошей. Це вже потім почали тягнути такого особистого характеру компромат.
Вони не хочуть визнавати і будуть відмовлятися, що ФСБ фактично займається тим же самим, чим займався раніше КДБ, що служба перетворилася знову в політичну поліцію
Зрозумійте мою мотивацію, чому я про це розповідаю. Адже вони не хочуть визнавати і будуть відмовлятися, що ФСБ фактично займається тим же самим, чим займався раніше КДБ, що служба перетворилася знову в політичну поліцію. Цю еволюцію ми можемо простежити. Якщо в 2011 році вони публікували якісь міжсобойні матеріали, то в 2017 році все вже було набагато ширше. Ви мені говорите про мою там етичну позицію ... Та я не міг знати, коли там опинився, що вони принесуть [за матеріали], що вони будуть показувати. Ти приходиш на роботу, а тобі кажуть: «Пиши про ось це відео, там Касьянов з Пелевіною ...» Хоча це відео було опубліковано ще за пів року до цього в великому фільмі. Просто порахували, що це його ще раз потрібно повторити. Типу люди не насолодилися повною мірою. Ось така історія.
– Ми дочекаємося, коли почнуть говорити не тільки співробітники телебачення, які використовували відео стеження і прослушками телефонних дзвінків, але і ті, хто все це організовує?
– Вони ж недавно прийняли закон, за яким тепер взагалі вони як би не зобов'язані ні в чому звітувати. Їх діяльність можна засекретити, так що ніхто навіть з колишніх співробітників ФСБ не може нічого коментувати. Я сам працював на документальних проєктах чимало, і ми часто записували колишніх співробітників, які коментували ту чи іншу історію за сюжетом. Але зараз навіть це неможливо, навіть коли ми говоримо про якісь минулі речі.
До того ж ФСБ не все робить своїми руками. У них дуже багато ресурсів на аутсорс, рухів на зразок SERB, які відпрацьовують ефесбешні інфоприводи
До того ж ФСБ не все робить своїми руками. Це теж треба розуміти. Не можна буквально сказати, що саме феесбешники за всіма стежать. У них дуже багато ресурсів на аутсорс, рухів на зразок SERB, які відпрацьовують ефесбешні інфоприводи.
А їх інфоприводи – це фактично будь-який захід опозиції: який-небудь семінар або зустріч. Вони туди приходять, вони намагаються це зірвати, вони роблять відеозйомку, яка потім викладається на якихось помийних телеграм-каналах, використовується телеканалами, в тому числі для створення подібних фільмів, щоб розповідати, що на таких семінарах і зустрічах нібито відбувається. Використовується дуже багато різних інструментів. У них не так багато своїх людей, до того ж зручно, коли можна сказати «це не ми, це якісь у нас волонтери бігають, стежать за опозицією», – розповів Радіо Свобода Дмитро Бєлоусов.