Вони залишаться чи підуть? Миротворці Росії на пострадянському просторі (фотогалерея)

Учасник російських миротворчих сил стоїть поруч із танком неподалік від кордону з Вірменією після підписання угоди про припинення збройного протистояння між Азербайджаном і вірменами в Нагірному Карабасі.

Понад 400 російських військовослужбовців із запланованих 2000 вже прибули на місце 11 листопада в рамках п’ятирічної миротворчої місії

Військова техніка поруч із літаком під час прибуття російських миротворців в аеропорт під Єреваном 11 листопада.

Оголошення про припинення вогню викликало святкування в Азербайджані, а у Вірменії –​ гнівні протести, демонстранти штурмували урядові будівлі і парламент

Перемир’я було підписане після того, як азербайджанські сили досягли значних успіхів на полі бою, включно із наближенням до головного міста Нагірного Карабаху Степанакерту після взяття сусіднього стратегічного міста Шуші, відомого як Шуша азербайджанською мовою

У червні 1992 року президенти Росії Борис Єльцин (праворуч) і Грузії Едуард Шеварднадзе зустрілися в Сочі і підписали угоду, яка поклала кінець спорадичним бойовим діям у Південній Осетії, в результаті яких за попередні кілька років загинуло до 1000 осіб. Були створені тристоронні спільні миротворчі сили у складі 500 миротворців із Росії, Грузії і Північної Осетії, а також комісію, яка спостерігала за ними

Російські миротворці охороняють контрольно-пропускний пункт у Південній Осетії.

Мир тримався до 2004 року, коли до влади в Грузії прийшов Міхеїл Саакашвілі. Між бажанням знищити транскордонну контрабанду і прихованою невдалою спробою відвоювати регіон силою, напруженість зростала, й комісія з підтримання миру не збиралася взагалі, бо кожна зі сторін висловлювала свої застереження

Російські танки рухаються через Цхінвалі в серпні 2008 року.

На початку серпня 2008 року збройні підрозділи в Південній Осетії почали обстріли грузинських сіл, а грузинські війська завдали удару у відповідь. Кожна із сторін звинуватила іншу в ініціюванні насильства. 7 серпня Грузія здійснила введення військ і намагалася відновити контроль над Південною Осетією. Але Москва вдалася до воєнної операції, використавши велику кількість танків і військ, змогла відкинути грузинські війська назад і окупувала низку населених пунктів, що тривало до припинення вогню 12 серпня

Російський миротворець охороняє блокпост на річці Інгурі в Абхазії 14 серпня 2008 року

В іншому сепаратистському регіоні Грузії, Абхазії, з 1994 року російські миротворці дислокувалися разом із неозброєними спостерігачами ООН, щоб зупинити воєнні сутички й етнічні чистки, що почалися в 1992 році. Ці російські сили час від часу воювали з місцевими грузинськими бойовиками, а також з бойовиками із сусіднього Північного Кавказу. Коли в серпні 2008 року в Південній Осетії почалися бойові дії, російські й абхазькі війська атакували грузинські підрозділи в Кодорському міжгір’ї, а потім вторглися в Грузію

Президент Росії Дмитро Медведєв (у центрі) тисне руку лідерам Південної Осетії і Абхазії Едуардові Кокойти (праворуч) і Сергієві Багапшу в Москві у вересні 2008 року

26 серпня 2008 року Росія визнала ці два грузинські регіони «незалежними державами». Росія зберегла війська в обох регіонах, які теж були визнані «незалежними» лише кількома іншими країнами, включаючи Сирію в 2018 році

Колона російської бронетехніки рухається через село Рухі, Грузія, на шляху до Абхазії в жовтні 2008 року

Після визнання Абхазії і Південної Осетії «незалежними» Росія побудувала низку військових баз у цих двох регіонах, а також захищає їхні межі і надає фінансову підтримку обом регіонам. Абхазія і Південна Осетія фактично стали залежними від Росії

Російські військові охороняють контрольно-пропускний пункт у Придністров’ї, сепаратистському регіоні Молдови, січень 2012 року

Сили, до складу яких увійшли військові з Молдови, Росії і сепаратистського Придністров’я, були створені після перемир’я в 1992 році, щоб зупинити бойові дії між молдовськими силами і силами Придністров’я за підтримки «казаків» і російських військ, дислокованих в анклаві. Відтоді мир зберігається, але проголошена Придністров’ям «незалежність» не визнається жодною країною. Росія відхилила неодноразові вимоги молдовського уряду сприяти заміщенню російських військ міжнародно визнаними миротворцями і зберігає сильний вплив у Молдові загалом