Чому в Україні заборонили книжку журналіста Радіо Свобода

В Україні вчергове заборонили книжку російського автора. Цього разу заборона розповсюдження торкнулася роботи журналіста Радіо Свобода, керівника Російської служби Андрія Шарого. Чому і хто забороняє ті чи інші книжки в Україні?

У 2017 році в Україні набрав чинності закон щодо обмеження і розповсюдження іноземної друкованої літератури з антиукраїнським змістом. Зокрема, закон забороняє ввезення видавничої продукції, зміст якої ставить під сумнів незалежність України, закликає до порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриває її безпеку чи закликає до зміни державної влади насильницьким шляхом.

З того часу близько 100 видань підпали під цю заборону. Це означає, що громадяни мають право ввозити ці книжки без спеціального дозволу в кількості не більше ніж 10 примірників на людину.

Андрій Шарий (у центрі) під час урочистостей з нагоди 25-річчя московського бюро Радіо Свобода

Нещодавно серед таких «небажаних» в Україні книжок опинилася й робота Андрія Шарого «Балкани: околиці імперії», яка присвячена історії балканських країн, а Україна у ній згадується лише побічно. Як наслідок – видання потрапило до списку заборонених до розповсюдження в Україні. Такі рішення в країні ухвалює Державний комітет України з питань телебачення і радіомовлення (Держкомтелерадіо).

​Згідно з законом, експертна рада з питань аналізу та оцінки видавничої продукції «формується з представників органів державної влади, галузевих асоціацій, спілок, громадського експертного середовища, видавців, провідних діячів культури, мистецтва, науки і освіти, соціальних психологів, медіаекспертів та інших фахівців інформаційної сфери».

Експертна рада Держкомтелерадіо дійшла висновку, що книжка Шарого (хоча в офіційному повідомленні на сайті установи зазначено його прізвище як «Шарій» – ред.) «написана у дусі імперської ідеології держави-агресора».

Чому ж експерти вважають, що книжка про історію Балкан несе загрозу безпеці України?

Сім зауважень Держкомтелерадіо України

«Балкани: околиці імперії» – це третя частина історично-публіцистичної епопеї про балканський регіон, над якою Андрій Шарий працював близько 10 років.

В експертному висновку Держкомтелерадіо є сім претензій до 448 сторінок твору Андрія Шарого, які призвели до заборони книжки в Україні. Серед них – п’ять абзаців, одне речення та одне фото.

У цих фрагментах автор згадує царську Росію і її вплив на Болгарію та Сербію. Також у зазначених абзацах журналіст цитує теоретиків панславізму, зокрема хорватського лінгвіста середини XVII століття Юрая Крижанича, який вважав, що «російська мова є головною у слов'янській сім'ї, а росіян називав «старшим слов'янським племенем».

Фото, яке викликало занепокоєння – це зображення пам'ятника російському імператору Олександру ІІ у Софії, офіційна назва якого «Паметникът на Царя Освободител».

Згадка «царя-освободителя» без окремого пояснення та наведені цитати і були розцінені експертами Держкомтелерадіо як пропаганда імперської ідеології.

Зображення, яке викликало занепокоєння Держкомтелерадіо

«Текст не можна сприймати без контексту»

​Ці претензії української держустанови видаються Андрію Шарому абсурдними. Зокрема, й через те, що перша частина його трилогії минулого року вже була опублікована українською мовою.

«Мої книжки уже майже 20 років продаються у Києві, Одесі та Львові. Книжка про Австро-Угорщину торік не тільки вийшла друком українською мовою, але й була закуплена державою для шкільних та публічних бібліотек. У середині цього року має з'явитися переклад книжки про Дунай», – розповідає журналіст.

Після ознайомлення із зауваженнями Андрій Шарий дав публічну відповідь на них, детально прокоментувавши кожен з пунктів. Сам Шарий переконаний, що жоден текст не можна сприймати без контексту. На його думку, також не можна оцінювати 350-річні цитати за політичними критеріями сьогодення.

«Я цитую Крижанича, однак це не означає, що я з ним згоден. Після нього я цитую ще десятки інших історичних постатей і намагаюсь зробити аналіз сказаного», – додає автор «Балкани: околиці імперії».

Цензура, непрофесіоналізм чи інформаційна безпека?

Однак Андрій Шарий – не єдиний, хто з непереконливих причин опинився поряд із відвертими пропагандистами «русского мира», такими як Олександр Дугін, Захар Прилєпін, Едуард Лімонов, Наталя Поклонська та інші.

Так, у березні 2017 року у книжці російського релігієзнавця Андрія Десницького експерти Держкомтелерадіо теж побачили «ознаки пропаганди держави-агресора» та заборонили її. На що Десницький також відреагував публічно. Він навів повну цитату з твору, в якій установа побачила «виправдовування загарбницької політики РФ», з якої зрозуміло, що його слова були вирвані з контексту.

Уже за три тижні після заборони Десницький оприлюднив лист, у якому повідомлялося, що експертна рада повторного розглянула книжку автора і допустила її до розповсюдження на території України. Жодних спростувань чи вибачень від держустанови не було – лише зникла назва книжки із загального переліку заборонених видань.

Утім, у чисельних інтерв’ю та публікаціях ані перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак, ані керівник управління дозвільної процедури й контролю за розповсюдженням друкованої продукції Держкомтелерадіо Сергій Олійник не вбачають у своїй роботі цензури – лише оборонну функцію.

«Це – не цензура, а намагання української держави протистояти інформаційній війні, яку веде проти України Російська Федерація, – каже Богдан Червак. – Претензії варто мати до Путіна і до Росії».

Журналіст Андрій Шарий, попри обурення несправедливістю позиції Держкомтелерадіо щодо свого твору, каже, що розуміє причини такої тенденції в Україні щодо російських книжок та авторів.

«Якби не російська анексія Криму та агресія на Донбасі, такої жорсткої цензури, а часом і невиправданих заборон російських книжок в Україні не було б», – вважає Шарий.

Попри це, автор книжки «Балкани: околиці імперії» сподівається на адекватність українських представників, а також, що його твір все ж таки буде видано українською мовою.