Влітку 1941 року Дітер Келлер був одним із мільйонів нацистських солдатів, які вторглися на територію СРСР під час «Операції Барбаросса».
Келлеру пощастило вціліти на тій війні і повернувся до мирного життя. З війни він привіз фотографії, на яких, серед іншого, були фотосвідчення злочинів нацистів в Україні.
За життя Келлер тримав у секреті, що має такий вражаючий фотоархів Другої світової війни. Та коли він помер, його донька продала частину фотографій художній галереї.
У 2010 році один колекціонер дізнався про ці фотографії й домовився із галереєю про купівлю 201 фотографії.
Ці фотосвідчення нещодавно були опубліковані у книзі «Око війни» одним німецьким видавництвом.
На жодній фотографії немає підпису, але подружжя Ана Друг і Томас Густ, які опублікували книгу, розповіли Радіо Свобода, що Келлер був у складі німецьких військ, які дислокувалися у прикордонних районах нинішньої України і Білорусі.
Подружжя каже, що, нібито Келлер закохався в місцеву жінку, яка працювала перекладачем для гітлерівців в Україні.
Цей небезпечний роман із перекладачкою може пояснити, як він знайшов фотоапарат і плівки радянського виробництва, щоб робити свої «незаконні» світлини. Фотографувати на фронті було заборонено.
Келлер використав 35-міліметрову камеру FED (на фото), зроблену в Україні і названу на честь Фелікса Дзержинського. «Залізний Фелікс» був комуністичним чиновником, який очолював криваву таємну поліцію, Всеросійську надзвичайну комісію (ВНК), яка згодом стала КДБ.
Деякі українці спочатку вітали німців. Після розкуркулення і Голодомору-геноциду, коли радянський диктатор Йосип Сталін і чиновники-комуністи влаштували штучний голод, який убив мільйони українців на початку 1930-х років, багато хто вважав, що ворог їхнього ворога є другом.
Але жахлива реальність полягала в тому, що нацисти планували вбити більшість слов'янських людей у Європі і замінити їх «расово вищими» поселенцями.
Багато фотографій Келлера є занадто шокуючими, щоб бути тут опублікованими. Смерть, муки і терор на них.
Оскільки єдиним джерелом інформації про життя Келлера є його дочка, неможливо з упевненістю сказати, якими були його завдання під час війни, а відтак чи був він причетний до звірств, які він задокументував,
Донька ж Келлера каже, що його участь у війні була адміністративною.
Томас Густ має відомості, що перед війною Келлер брав участь в опорі нацистському режиму «доти, поки він жив в умовах диктатури».
Густ зауважує, що Келлер організував підпільні зустрічі в 1930-х роках між колекціонерами і деякими в основному єврейськими художниками, чиї роботи були тоді заборонені.
Густ вважає, що «цього було б достатньо, щоб його точно відправили в концтабір».
За словами Густа, після війни Келлер витратив роки на пошуки перекладачки, в яку він закохався.
«Він довго шукав її, оскільки це була велика втрата для нього, але він її більше ніколи так і не знайшов», – каже Густ.
Келлер помер у Штутгарті в 1985 році у віці 76 років від ускладнень хвороби Паркінсона.