Як це, бути частину життя без власної думки? Художниця Марина Барабанова про війну, яка її змінила

Художниця Марина Барабанова почала писати твори, щоб не боятися висловлювати свої думки

Вона любила і мовчала, слухала, повторювала, а потім вирішила – досить. Марина Барабанова – художниця, яка в рамках проекту War:inside out розповідає про свою війну – боротьбу з побоюваннями висловлювати свої думки. Їй вдалося подолати це: Марина почала відверто формулювати навколишньому світу свою позицію. Як такі зміни вплинули на її творчість?

Мені боляче усвідомлювати, що я усе своє життя була кимось: своєю мамою, своєю тіткою, чоловіком, мамою чоловіка. Не в сенсі ролей, що я виконувала. А в сенсі, що я говорила їхніми словами, фразами, інколи цілими реченнями. Я робила вибір, виходячи з їхніх упереджень та думок. Я була зручною і виконавчою. Смішно, бо для мене виконавчою може бути лише влада. Як це - бути більшу частину свого життя без власної думки? («А могла б сказати», Марина Барабанова).

У проекті War: inside out автори пишуть про війну – на сході України, з близькими, з оточуючим середовищем. У вас у творі «А могла б сказати» йдеться про війну з собою. Чому обрали саме цю тему?

Раніше я повністю розчинялася в людях, які були поруч, говорила їхніми словами
Марина Барабанова

Марина Барабанова: Я стикалася лише з такою війною. І вона дуже сильно впливає на мене. Мені 32 роки, але лише останні три роки я можу вільно висловлювати свою думку. Раніше я повністю розчинялася в людях, які були поруч, говорила їхніми словами. Навіть про війну на Донбасі. Спочатку моя думка відштовхувалася від того, що казав мій колишній чоловік, потім – мої батьки. Лише зараз я маю власну думку і можу, не боячись, казати, що це війна на Донбасі – і вона досі триває.

Зазвичай Марина використовує яскраві кольори у своїх роботах

– Ви художниця. Що зазвичай малюєте?

– Абстракцію. Цікаво, що серед моїх 30-40 робіт лише одна – на білому фоні. Усі інші – або яскраві картини (жовтий, рожевий, зелений), або в темних кольорах (червоний чи синій).

– І текст, і картини – це прояв емоцій. Чи відчуваєте ви різницю в емоційному стані після малювання та написання тексту?

Для мене тексти – це робота над собою, а картини – задоволення
Марина Барабанова

– Напевне, після картин я більше в ейфорії. Бо йде робота саме з кольорами і фарбами. Я інколи малюю не лише пензликом, а руками, іноді використовую тканину. А тексти… Мені подобається, що при написанні я занурююся в себе і свої спогади. Таким чином можу себе аналізувати. Для мене тексти – це робота над собою, а картини – задоволення.

Перші кроки до змін зроблені, вважає Марина

– Одна справа написати в тексті, що «я перестану мовчати», інша – діяти. Ви готові діяти?

– Не лише готова, а вже дію. Я вже говорю, що думаю. Зараз продовжую писати, працюю над рукописом. Навіть те, що у мене в майбутньому буде книга, яку я зараз пишу, картини, які я малюю, – це вже прогрес.

– Якщо порівнювати ваші картини до проекту і зараз: вони змінилися?

– Вони стали більш впевненими. Я не знаю, як це пояснити технічно, але в них стало більше глибини та переконливості в довершеності.

War:inside out – «Війна всередині і назовні» – українсько-американський літературний проєкт, покликаний показати всі грані боротьби людини: війну з собою, конфлікти в родині, оборону власної країни. 60 текстів українських і американських авторів, покликаних розповісти про біль, прийняття та розуміння. Їх писали, зокрема, і учасники бойових дій, а прочитати зможуть і за океаном.

Історії інших учасників:

Військова медик Регіна Гуманець: «Відчувала, що все те, що «перло», треба викласти на папері»

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ

(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите)