«Такою і має бути сучасна виставка» – почула від групи молодих людей, які прийшли на виставку «Футуромарення», розгорнуту у Мистецькому арсеналі Києва. Концептуально підібрані і розміщені експонати, цікаві інтерактивні прийоми, глибокі і лаконічні тексти. І відео, які переносять у епоху, що спочатку спровокувала мистецький вибух, а потім стратила художників і вихолостила мистецтво, поставивши його на службу Компартії СРСР.
Виставка «Футуромарення» у Мистецькому арсеналі ( 15.10.21- 30.01.22) присвячена «яскравому авангардному спалаху», маловідомій частині європейської культурної спадщини України початку ХХ століття – футуризму.
«Бацила футуризму», за метафоричним визначенням першого українського футуриста, основоположника і теоретика цього мистецького руху, поета і редактора багатьох видань Михайля Семенка, зародилась в Італії і поширилась світом на початку ХХ століття.
Немає нічого певного є тільки спонтанна творчість, яка руйнує межі між мистецтвом і життям. Є марення, які нічим не обмежуються у своєму прагненні творити...Щось таке вчувається у слові «Футуромарення».
Проєкт простежує шлях розвитку українського футуризму від Одеси 1910-х до «інфікування» ідеями нового мистецтва Києва, Херсона, Миколаєва і закріплення його зусиллями Семенка у Харкові в 20-х роках минулого століття.
Михайль Семенко експериментував із зображеннями і текстами, гуртував навколо себе людей, провокував і епатував. За його задумом, футуризм мав провести деструкцію усього, що було до цього, щоб спонтанно творити нове.
Семенко проілюстрував цю ідею своїм контроверсійним – «Я палю свій Кобзар», демонструючи, що не сприймає закостенілого сприйняття творчості Тараса Шевченка, іконізації його образу та й усіх корифеїв минулого.
Михайль Семенко
Семенку мало через два місяці виповнитися 45, коли його розстріляли у Києві у в'язниці НКВС.
А 3 листопада цього ж року у карельскому Сандармоху кулею у потилицю, разом із іншими в'язнями Соловецького етапу, кат Матвеєв убив ще одного натхненника авангардистського руху тих часів – «філософа з головою хлопчика» письменника і поета Валер'яна Поліщука.
«Динамічним спіралізмом» називав Поліщук той напрямок, куди рухався у своїй творчості, а дослідники назвали його українським конструктивізмом.
Провокатор та експериментатор у літературі, ловелас і дотепник, Поліщук був яскравою величиною тогочасного мистецького середовища.
Блажен, хто може горіти,
Бо після нього
залишиться попіл,
А не гній.
Валер'ян Поліщук. Фото 1917 рік.
Валер'ян Поліщук один із тих кількох, хто не зламався на допитах і не «потягнув» із собою нікого із друзів та знайомих...
Ще один «магніт» виставки – Гео Шкурупій, устиг позначитися і в літературі, і в кіно, і у публіцистиці.
Його збірка оповідань «Переможець дракона» і зараз зацікавить сучасного вимогливого читача. А у 1928 році Шкурупій видав перший в українській літературі експериментальний роман «Двері в день», який був сплавом детективу, кіносценарію, художнього репортажу, любовного і історичного романів.
Гео Шкурупій працював на кінофабриці, був редактором фільмів «Темрява» (1927), «Пригоди Полтинника» (1928), «Наговір» (1928), а також став сценаристом кінострічок «Синій пакет» (1926) та «Спартак» (1926). Їх зняли на Одеській кінофабриці, але досі жодної із збережених копій не вдалося знайти.
Шкурупію вдалося попрацювати редактором авангард-альманаху «Нова генерація». Він встиг випустити два номери, де була опублікована кіноповість Олександра Довженка «Земля».
Потім арешт, допити і розстріл 25 листопада 1937 року.
Портрет Гео Шкурупія. Художник Фотій Красицький. Виставка «Футуромарення» про український футуризм 20-х років. Мистецький арсенал. Київ, жовтень-листопад 2021 року
Богомазов і...
«Експозиція в Мистецькому арсеналі презентує найбільш радикальну візію мистецтв 1920-х в Україні: деструкції старої мистецької форми та її модернізації. Експеримент і провокація, змішування серйозного і смішного, політичного і побутового – таким був шлях футуризму», – повідомляють організатори виставки.
Куратори проєкту «Футуромарення» – Вікторія Величко та Ігор Оксаметний – понад два роки досліджували архіви та фонди українських музеїв, щоб показати не лише мистецький експеримент футуристів, а їх самих – людей, для яких саме життя було творчістю.
Найяскравіше «футуристична константа» українського мистецтва початку XX століття проявилась у творчості Олександра Богомазова і Віктора Пальмова.
Про них розповідає Олена Кашуба-Вольвач, завідувачка науково-дослідного відділу мистецтва XIX–поч. XX ст. Національний художній музей України / National Art Museum of Ukraine.
Як футуризм захопив український театр?
Проєкт «Футуромарення» не залишив без уваги і те як футуризм вплинув на становлення українського нового театру, тих підходів і інструментів, якими тепер користується усе світове театральне мистецтво.
Про Михайля Семенка, Леся Курбаса та Марка Терещенка, про рух і візуальність на сцені, про костюми і декорації Вадима Меллера, ескізи до вистав Олександри Екстер, про художників-постановників Олександра Хвостенка-Хвостова і Анатолія Петрицького, про те «як захоплення футуризмом прийшло в український театр? Яким чином опера, такий консервативний музичний театральний жанр міг бути долучений до футуризму?» – розповідає театрознавиця Ганна Веселовська.
Брати Бурлюки, Екстер і Маяковський
Кожен експонат виставки є з одного боку віддзеркаленням тієї епохи, а з іншого – місточком до сучасного. Ідеї, що бурлили у тогочасному мистецькому казані, запліднили не лише живопис, літературу і театр, а й архітектуру, дизайн і кіберпідходи до проєктування.
Експозиція містить чудові світлини, на який тогочасні епатажні зірки першої величини: художники футуристи Олександра Екстер, Давид і Володимир Бурлюки.
Олександра Екстер із братами Володимиром (ліворуч) і Давидом Бурлюками
Бурлюки експерементували з фактурою і кольором, входили у різні мистецькі об’єднання і мали велику притягальну силу у тогочасному творчому колі.
Брати Давид і Володимир Бурлюки, Олексій Кручених, Володимир Маяковський, Бенедикт Лівшиць.
Ігор Оксаметний, співкуратор виставки «Футуромарення» їздив до села Чорнянкана Херсонщині, де у садибі Бурлюків зародилася і базувалося у 1910-х роках творче об'єднання футуристів «Гілея».
Окрім братів Бурлюків Давида, Володимира та Миколи до групи входили Велемир Хлєбников, Володимир Маяковський, Василь Каменський, Олексій Кручоних, Олена Гуро.
Відчути енергію футуристів також допомагають спеціальна концертна програма «Фокстроти» письменника і дослідника літературного футуризму Сергія Жадана з Юрієм Гурджи; перформанс Алли Загайкевич «Музика футуризму»; імерсивний перформанс-презентація «EXTER.Live».
- Виставка «Футуромарення» розгорнулася на 4-х тисячах квадратних метрів Мистецького арсеналу.
- На ній представлені майже півтисячі експонатів із 19 державних інституцій культури (музеїв, архівів, бібліотек, дослідницьких центрів) та 8 приватних колекцій, архівні документи, фотографії, ігрові та хронікальні кінострічки.
- Унікальними є єдині збережені в Україні супрематичні вишивки Ніни Генке-Меллер, а також твори Давида Бурлюка, Вадима Меллера, Олександра Богомазова, Марії Синякової, Бориса Косарева, Сандро Фазіні, Василя Єрмилова, кінокамера і фільми Євгена Деслава та інші.
- На виставці глядачі також побачать реконструкцію сцени з вистави Ігоря Терентьєва «Дивак», нереалізованого футуристичного архітектурного проєкту Театру масового музичного дійства у Харкові, мультимедійну інсталяцію «Поезомалярство» на вірші Михайля Семенка.