Позиція України похмура, але якщо Київ і його американські та європейські союзники діятимуть рішуче зараз, Україна все ще може перемогти, вважають колишній командувач Сухопутних військ США в Європі Бен Годжес та російський гросмейстер з шахів й опозиціонер Гаррі Каспаров.
«Стратегія потрібна саме зараз, поки для України не пізно», – наголошують Годжес і Каспаров у огляді для CNN. А довгоочікуваний пакет додаткової допомоги для України вони назвали ілюстрацією суті американської підтримки Києва — «тактика без стратегії».
Годжес і Каспаров пояснюють, що конкретно мають на увазі під словом «перемога»: «Це означає перемогти Росію на полі бою».
Вашингтон, вважають вони, «ніколи щиро не намагався об’єднати у єдиний план» усі ресурси, які виділяються Україні з-за океану.
Адміністрація президента США, на їхню думку, повинна окреслити «конкретні цілі США: перемога України – і разом з нею поразка Росії».
На практиці, кажуть автори огляду, прагнення перемоги України означає надання їй можливості не лише захищати себе, але й активно «відмовляти Росії у здатності атакувати».
Для цього США та їхні союзники повинні були б прискорити постачання F-16 та інших літаків, одночасно нарощуючи навчання українських пілотів. «Ці літаки можуть допомогти захищати небо над східними та південними містами, такими, як Харків та Одеса, водночас ведучи бій проти ракетних пускових пунктів у Росії та Чорному морі, звідки Москва тероризує цивільне населення», – йдеться у публікації CNN.
Стратегія, яку пропонують Годжес і Каспаров, є не лише військовою, але й політичною:
«Нам потрібен переконливий меседж, який би гарантував внутрішню підтримку послідовної законодавчої допомоги Україні».
Зокрема, щоб наданий пакет допомоги не став останнім, слід усіма можливими способами спростовувати російську пропаганду, що здійснила вплив на погляди окремих республіканців.
Чи не «найзгубніша російська брехня про війну» є вигадки про переслідування українцями християн, зазначили автори статті.
«Ми продемонстрували (американським – ред.) законодавцям, як насправді Росія переслідує неправославних християн, використовуючи православну церкву як інструмент шпигунства та інше святотатство», – пишуть Годжес і Каспаров.
На особливо важливій ролі стратегії щодо України наголошує і вашингтонський аналітик Майкл Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнегі:
«Усе залежить від того, як це фінансування (пакет додаткової допомоги Україні – ред.) буде використане і нами, і Україною».
Найбільші труднощі для ЗСУ
Кофман наголосив у подкасті на платформі War on the Rocks, що Україна має у списку завдань до вирішення низку накопичених проблем. Окрім нестачі боєприпасів, жива сила, фортифікаційні споруди, технічне обслуговування.
І навіть при належному постачанні боєприпасів для України, Росія все одно все ще матиме чималу перевагу у ресурсах, констатує експерт.
При цьому, вважає Кофман, найбільше труднощів для ЗСУ становить брак військових. Все більшою проблемою стає і шкода, якої Росія завдає енергетичній інфраструктурі України та цивільним об’єктам. Дворічний досвід націлювання грає на користь Росії у цьому.
На думку Кофмана, російський план залишається незмінним – повністю захопити Донецьку та Луганські області. «І хоча я не думаю, що Росія має достатньо сил, щоб захопити Харків, це величезне місто, але вони можуть здійснити вторгнення, щоб створити так званий «буферний простір», щоб постійно тримати життя міста під ризиком», – каже експерт.
Зупинити російський наступ до літа
Попри наявність західної допомоги, за словами Кофмана, все одно не йдеться про те, що «Росія наштовхується на стіну спротиву», він, навпаки, називає цей рік «вікном можливостей» для Росії.
У неї є гроші та ресурси, а також «росіяни, особливо з регіонів, які готові брати ці гроші, щоб воювати».
Усе ще РФ активно долучає до війни і «конвеєр» ув’язнених.
Водночас на заваді масштабним здобуткам Росії стоїть те, що суттєва кількість молодого керівництва у війську втрачена разом з іншими жертвами війни у перші її роки.
Водночас Кофман висловив сподівання, що протягом наступних двох-трьох місяців українські військові зможуть ефективно стабілізувати лінію фронту, користуючись з отриманої допомоги. А також зупинити російський наступ до літа.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: ISW: Україні варто не обмежуватися обороною й боротися за ініціативу на полі бою протягом 2024 року ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: В Україну вже надходить зброя США. Але війська РФ продовжують активні спроби проривів ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: FT: у Білому домі вважають, що ЗСУ готують контрнаступ у 2025 році після отримання допомоги СШАМасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.