«Це не шантаж, але настав час ці справи «поховати» – Бартошевський про Волинь

Історичні питання, а головно Волинської трагедії, дуже важливі для Польщі. На цьому наголошують і політики усіх таборів, і історики, і громадські діячі. Вони говорять про необхідність ексгумувати та поховати останки загиблих. Втім, як і коли це робити – думки різняться.

Уряд, зокрема, міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш і прем'єр-міністр Дональд Туск висловлюють рішучі заяви про те, що Україна не стане членом ЄС, доки не буде розв’язане питання Волині.

Натомість президент Анджей Дуда заявив: «Якщо хтось говорить, що збирається заблокувати вступ України до ЄС, то він «вписується» в політику Володимира Путіна». Схожої думки і маршалок Сейму Шимон Головня, він вважає, що Україна має стати членом ЄС, попри розбіжності щодо Волинської трагедії.

Про аргументи і контраргументи Радіо Свобода поспілкувалася із заступником міністра закордонних справ Польщі Владиславом Теофілом Бартошевським.

– У Польщі з новою силою почали лунати політичні заяви, які пов'язують вступ України з історичними питаннями між нашими країнами. Чи не вважаєте ви це певним елементом шантажу?

– Ні, тому що це проблема, яка не вирішена продовж кількох десятків років. Не можна цього безкінечно відкладати. Першим розділом переговорів щодо членства України в ЄС, які почнуться, я сподіваюсь, за польського головування на початку наступного року, буде питання верховенства права і правосуддя. Це власне пов'язано з цим. Ми не очікуємо справедливості в сенсі покарання, помсти, але очікуємо прийняття того, що є цінностями ЄС – ставлення до померлих.

У нашій культурі нормально говорити про померлих, ми ходимо з лампадками на цвинтарі і так далі, є певна повага. Ми не хочемо нічого іншого, тільки щоб Україна дала нам ексгумувати і поховати тих померлих. Лише про це йде мова, не потребуємо нічого іншого. Це є одна з європейських цінностей, які ми – 27 країн ЄС – дотримуємося. Кожна інша країна теж має сказати: «Так, це наші цінності також». Це не є жоден шантаж, але настав час, щоб ці справи остаточно вирішити і в певному сенсі «поховати».

Владислав Теофіл Бартошевський, заступник міністра закордонних справ Польщі. Варшава, 2 жовтня 2024 року

– Українська сторона призупинила ексгумацію через те, що Польща перестала виконувати міжурядову угоду, своїх зобов'язань про захист місць поховань жертв минулого. Зокрема, йдеться про таблицю на братській могилі на горі Монастир.

– Я не хочу вникати в такі деталі. Таблиця є відновлена.

– Але не у тому першопочатковому вигляді, вона без імен і прізвищ загиблих.

– Фактом є те, що ми дбаємо про всі могили людей, які тут поховані, включно з гітлерівськими німцями, котрі нас вбивали. Вони теж мають свої могили і ніхто цього не заперечує, бо вони просто вже не живі. На цей час навіть не проведені дослідження, чи справді там, де таблиця, є могили, існують дискусії на цю тему, але з усією впевненістю можу сказати, що ми не будемо ставити пам’ятників Українській повстанській армії, котра на Волині поводилася так, як поводилася. Отже, тут важко їх вшановувати. Прізвища людей так, звичайно, бо це прізвища померлих, але якщо там є цвинтар, то там повинен бути цвинтар, якщо там люди поховані, то нема питань.

2–3 березня 1945 року в Підкарпатському воєводстві Польщі у важкому та нерівному бою з внутрішніми військами НКВС загинули понад 60 воїнів Української повстанської армії. Вони поховані у братській могилі на горі Монастир поблизу села Верхрата Підкарпатського воєводства. Надгробну плиту на могилі з іменами і прізвищами загиблих встановили офіційно, за погодженням з польською владою у 2000 році. На таблиці був напис «Полягли за вільну Україну» і вказані імена, прізвища та роки народження всіх 62 загиблих. У 2015 році вандали її розбили.

Згідно з польсько-українськими домовленостями, польська сторона мала відновити таблицю. Під кінець 2020 року це було зроблено, але вже з іншим написом і без прізвищ убитих – «Братська могила українців, які загинули в битві з радянським НКВС у монастирських лісах у ніч з 2 на 3 березня 1945 року».

Пам’ятник 62 воїнам УПА на горі Монастир (Верхрата, Підкарпатське воєводство). 22 лютого 2017 року

– Колишній міністр закордонних справ Яцек Чапутович каже, що так насправді Польща не надто хоче ексгумації, натомість хоче, щоб ця тема далі була на слуху. «Не йде мова, щоб спіймати кролика, а лише ганятися за ним»: так образно пан Чапутович змальовує нинішньою ситуацію.

– Я знав Анджея Пшевозніка (польський історик, генеральний секретар Ради охорони пам’яті боротьба та мучеництва у 1992–2010 роках. Загинув під час Смоленської катастрофи 10 квітня 2010 року – ред.), який займався цією проблемою 20 років тому і не міг вирішити. Це не є справа теперішнього уряду, це не є політична справа. Ми хочемо провести ексгумацію. Професор Чапутович зараз є особою приватною і може мати свої погляди. Натомість ми, як уряд, попередній уряд говорив те саме, ми говоримо те саме, це питання має бути розв'язане і проблема зникне.

– Тобто ви повністю підтримуєте заяви міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша про те, що Україна не стане членом ЄС без розв'язання питання Волині?

– Я би сказав так, Україна мусить прийняти цінності, якими керуються всі країни Європейського союзу і якщо буде деякі цінності відкидати, то буде проблема.