«Дорога України до ЄС через Волинь»? Як у Польщі сприйняли нову заяву польського політика

24 липня в ефірі «Polsat News» віце-прем'єр міністр і міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш згадав події на Волині 1943 року. Політик натякнув, що Польща може блокувати вступ України до ЄС, доки не будуть вирішені історичні питання.

«Не буде вступу України до ЄС, якщо не буде вирішено справу Волині. Не буде відкритих кордонів і не буде торгівлі на такому рівні як є, якщо не буде вирішене волинське питання», – сказав політик. Косіняк-Камиш наголосив, що це реальна політика і що «не можна залишати рану, яка не загоїлась не перев'язаною».

У 2017 році лідер партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський в інтерв'ю «Gazeta Polska» висловив схожу думку. Він сказав: «З Бандерою в Європу не ввійдете, треба вибрати – або інтеграція з Заходом і відмова від традицій УПА, або Схід і все, що з цим пов'язано».

Чому політики знову підняли тему Волині? Як у Польщі відреагували на нову заяву пов'язану з найтрагічнішими подіями польсько-української історії? Про це Радіо Свобода запитала у експертів.

Сигнал для України і польських виборців

Віце-прем'єр і міністр оброни Польщі Владислав Косіняк-Камиш є лідером Польської селянської партії (PSL) , яка досить консервативна і має підтримку у Східній Польщі, де питання історії вбивств на Волині та Галичині 1943-1945 років доволі чутливі, пояснює польський історик, експерт з питань Східної Європи Лукаш Адамський. Він не здивований заявою політика і певен, що так вважає більша частина польського суспільства.

Лукаш Адамський, польський історик

«Заява Косіняка-Камиша – продовження такої публічної дипломатії щодо України. Це сигнал і для України, і для своїх громадян, до електорату, який є чутливим на питання історії. Я не здивований, бо ми такі заяви чули і від міністра закордонних справ одного з попередніх урядів «Права і справедливості», у 2017 році, Ярослав Качинський також щось подібне говорив. Це така демонстрація, що не тільки попередній уряд турбувався про різні історичні питання, але і цей уряд, а зокрема це Польська селянська партія, це посил виборцю», – зазначає Адамський.

За словами аналітика, минуло вже приблизно 7 років, відтоді як українська влада наклала мораторій на проведення ексгумаційних та пошукових робіт цивільних, які були вбиті УПА на Волині і в Галичині і за цей час майже жодного зрушення у цих питаннях, на думку Лукаша Адамського, не відбулося: «Маємо ситуацію, що Україна дає дозвіл на пошуково-ексгумаційні роботи, а потім і на поховання, спорудження могил солдатів «Вермахту», тобто окупантів, а не погоджується на те, щоб польські установи у співпраці з українськими могли пошукати на полях, в криницях чи ровах Волині і Галичини кістки тих цивільних, які були вбиті, а потім поховати їх, поставити хрест і зробити могили».

Білборд з написом «Український геноцид на поляках 1939-1947. Памʼятаємо!», Варшава, липень, 2024 року

Історик каже, що у Польщі ніхто не розуміє, чому Україна не дозволяє перепоховати убитих, ані прихильники України, а тим паче польські націоналісти. «Я не знаю нікого в Польщі, в кого б це не викликало нерозуміння – в людей, які прихильно налаштовані до України, або злості і неприязні у різних україноскептиків. Ба більше, цього майже ніхто в Україні не розуміє, в тому числі представники українського уряду, з якими я мав нагоду неофіційно поспілкуватися», – вважає експерт.

Адамський вважає, що заяву міністра оборони треба сприймати серйозно, адже прозвучала вона з вуст дуже впливового політика, від партії якого нині залежить, хто буде в Польщі керувати: «Тут також варто згадати, що партія «Право і справедливість» має найбільше депутатів в Сеймі, але не змогла сформувати більшість і мати свій уряд в Сеймі, пропонувала Косіняку-Камишу навіть посаду прем'єр-міністра. Він відмовився і пішов на співпрацю з представниками польського ліберального крила, тобто Дональдом Туском і його партією, і з лівими партіями. Хоча з точки зору ідеології, то Польська селянська партія є консервативною партією».

А ще від міністра оборони залежить надання військової допомоги Україні – нагадує історик. Під час інтерв'ю Косіняк-Камиш наголосив, що було б абсолютно неморально узалежнювати гуманітарну чи військову допомогу Україні під час війни від вирішення історичних питань, натомість все інше може бути предметом політики.

«Політика полягає на трансакціях. Ми щось даємо, але щось хочемо мати взамін. І це саме розчарування, що нічого не змінилося, плюс бажання показати, що навіть уряд Туска, який не так сильно наголошує на питаннях історії, як попередній уряд, але для нового уряду це питання все одно важливе – це все схилило Косіняка-Камиша до цього висловлювання», – каже Лукаш Адамський.

Шантаж чи відчай?

Історик не знає, чи заява Косіняка-Камиша є узгодженою з позицією усього уряду Туска, але впевнений, те, що міністр сказав публічно – це те, про що багато хто мовчки думає.

«Вступ України до ЄС має ратифікувати кожна країна-член ЄС, у Польщі це повинен робити парламент. Однією з вимог, яка ставиться будь-якому кандидатові ЄС, є дотримання певних загальних стандартів, верховенства права, певних цінностей. Вибачте, але думаю, що право бути похованим – воно беззаперечне. Держави можуть мати різні, часом суперечливі інтереси, але навіть ворожі держави, які воюють, як Росія і Україна, те, що Росія не дотримується того, то інша річ. Але повинні дотримуватися певних стандартів, наприклад, тих, що людські тіла треба з гідністю поховати», – наголошує Адамський.

Він каже, що виборці запитують політиків, чому Польща так багато допомагає Україні, а Україна не надає дозволів на ексгумацію і перепоховання жертв Волині, і на ці запитання політики мають відповідати так, щоб не мати в очах електорату вигляду політичних невдах, які неспроможні вирішувати проблеми: «Одна річ – це питання УПА, Шухевича, Бандери, це складніше розв'язати, бо маємо справу з конфліктом історичної пам'яті. Натомість відповіді на запитання, хто відповідає за ці злочини, українська держава досі не назвала. Більше того, не дала дозвіл на те, щоб постали цвинтарі жертв. Цим користується російська пропаганда, цим користуються україноскептичні чи ворожі Україні політичні сили в Польщі».

Плакат з написом «Стоп фінансуванню воєнної машини». Варшава, липень 2024 року

На думку історика, у Польщі дійшло до драматичного моменту, коли політик вирішив зробити публічну заяву. Її він називає кроком відчаю, натомість в Україні це трактують як шантаж. «Розумію, що в Україні багато хто не знає цих нюансів і може це сприйняти як негативну заяву, але по суті це такий відчай. Ми хочемо допомагати, бажаємо Україні щиро перемоги, але не можемо дозволити, що ми все будемо давати і нічого не отримувати взамін, навіть не можемо добитися права на поховання. Тому, я думаю, Косіняк-Камиш вирішив підняти це питання знову», – каже Лукаш Адамський.

На думку історика, хтось на дуже високому рівні блокує рішення про ексгумацію або вважає, що Україна не повинна піддаватися на такий собі шантаж, але від цього, каже Адамський, втрачають обидві країни: «Це також досить очевидне аналітичне спостереження, що якщо не буде зрушення в питаннях ексгумації, то це стоятиме на заваді відносин двох країн і це уповільнить інтеграцію України до ЄС. Ця проблема буде накручувати антиукраїнські настрої у Польщі. І це я кажу як великий друг України».

Вшанування біля пам'ятника жертв Волинської трагедії у Варшаві, Польща, 11 липня 2023 року

Лукаш Адамський зазначає, що право на поховання не має бути предметом політичних торгів, але, на жаль, поки що так воно є у польсько-українських стосунках: «Я би хотів, щоб на шляху України до ЄС не було жодних перешкод, але як аналітик, я розумію, що це буде проблемою, якщо ми чогось не зробимо. Є такі дві справи, розв'язання яких зменшило б цю напругу. Перше – якщо б Україна сказала, що немає жодних перешкод, щоб поховати жертв конфлікту, який відбувся між громадянами Польщі українського походження з УПА і громадянами польського, чеського і українського походження, які були їхніми жертвами. Це багато б що залагодило. А якби ще було визнано, що це вчинила УПА, а не «зелені чоловічки», то це б заспокоїло критиків України, зокрема польських націоналістів, які постійно піднімають це питання».

Окремі польські оглядачі відзначають, що така одноосібна заява лідера PSL, а також те, що партія не голосує за законопроєкт про лібералізацію абортів, може бути передвісником розпаду коаліції. На думку Лукаша Адамського, певне напруження в коаліції є, але серйозних ознак розпаду він не бачить.

«Політична акробатика» для виборців

Те, що питання вступу України до ЄС і тема Волині не мають між собою нічого спільного, вважає Надзвичайний і Повноважний Посол Польщі в Україні (2016-2019) Ян Пєкло. На думку дипломата, дорога України до ЄС буде довгою і складною, але не через історичні розбіжності з Польщею.

Ян Пєкло, Посол Польщі в Україні (2016-2019) Київ, 17 квітня 2018

«Україна зможе увійти до ЄС тільки тоді, коли буде мати гарантії безпеки. Єдині гарантії безпеки, які будуть ефективні, це гарантії безпеки НАТО. Тому побоююся, що ці обіцянки, які звучали з Брюсселя, є для фон дер Ляєн і для Європейської комісії якимось елементом політичної гри. Те, що є декларація, що Україна може розпочати переговори про вступ, то дуже важливо, натомість щодо самого процесу прийняття України до ЄС, це можливо, коли будуть гарантії безпеки. Побоююся, що ті безпекові угоди, які Україна підписала з понад 20 країнами, це є щось інше, бо мусить бути колективна система гарантії безпеки для України, щоб вона могла увійти до ЄС», – вважає Ян Пєкло.

За його словами, поєднувати ЄС і Волинь це не дипломатично і немає сенсу, тому що питання Волині – це польсько-українська справа, яка справді потребує розв'язання: «Це вимагає праці над темою, яка обросла міфологією з одного і другого боку. Треба пам'ятати: те, що відбулося на Волині у 1943 році, не відбувалося на території держави України, бо її тоді не було, як і не було тоді Польщі, Польща була окупована. Відбувалося це на території, окупованій совітами і німцями по різному під час війни. Україна як держава не мала багато спільного з тим, що відбулося, бо просто України не було. Натомість була УПА, яка для українців є частиною історії боротьби не з поляками, а з совітами, і важко це заборонити українцям. Так само якби хтось хотів заборонити полякам права до вшанування Армії Крайової».

Ба більше, дипломат вважає, що «вкидання» теми Волині в час, коли Україна бореться з російський агресором, є не те що некоректно, а не мудро.

«Міністр мав бажання висловитися і висловився у спосіб, на мою думку, не до кінця продуманий. Якби я міг порадити йому, то сказав би, що не варто цих речей поєднувати, бо це українська сторона може потрактувати як шантаж. Бо наступним кроком може бути: «Ага, якщо не вирішимо справи Волині і Україна не відреагує на це, то ми ще й призупинимо військову допомогу», – каже Ян Пєкло.

Пам'ятник жертвам Волинської трагедії у Варшаві, Польща. 11 липня 2023 року. Напис: «Пам'ятник жертвам геноциду, вчиненого українськими націоналістами над громадянами Другої Речі Посполитої у південно-східних воєводствах у 1942-1947 роках»

Чи підтримує польське суспільство думку, яку висловив міністр оборони, дипломат не знає. Він каже, ніхто не має відваги зробити відповідне соціологічне дослідження:

«Фактом є те, що питання УПА було використане різними політичними силами для формування собі виборчої бази та електорату. Досі побутує у польській історії, у польському суспільстві радянський стереотип. Тоді, коли

в Польщі перестали боротися, були знищені і заарештовані офіцерський і солдатський склад підпільної польської держави, то УПА далі боролася з росіянами до початку 60-х років минулого століття і досягла певних успіхів. Отже, ми повинні поглянути на це інакше і перестати використовувати певні радянські кальки з комуністичних часів Польської народної республіки. Акція «Вісла», тобто насильне переселення українців, мала бути нібито караю за УПА і боротьбу УПА, і тоді українців в комуністичній Польщі довгий час вважали громадянами третього сорту».

Щодо перспектив коаліції, то на думку Яна Пєкло, її розпад – це питання часу. Дипломат каже, що вона діє хаотично і неефективно.

Радіо Свобода звернулася по коментар щодо висловлювань Косіняка-Камиша до восьми політиків з різних політичних сил. Одні відмовили через брак часу, інші залишили прохання без відповіді. Тим часом громадські активісти та журналісти доволі гостро відреагували на контраверсійну, на їхню думку, заяву політика.

Польський журналіст і соціолог Славомір Сєраковський наголосив, що знову у Польщі минуле взяло гору над майбутнім. «Так, ніби ми не можемо залишити це історикам. Чому раптом Владислав Косіняк-Камиш зайнявся Волинню? Міністр оборони у час війни, яка йде по сусідству? Який у цьому сенс?», – написав Сєраковський у соцмережах.

У коментарі Радіо Свобода журналіст підкреслив, що ставити ультиматуми в історичних справах країні, яка воює з Росією біля польських кордонів, це не є місією міністра оборони. «Політики повинні передусім дбати про майбутнє і нашу безпеку. Ми маємо історичний шанс на союз з Україною, відсутність якого вже неодноразово призводила до розпаду польської держави. Замість того, щоб підлизуватися до антиукраїнського електорату, очільник міністерства оборони повинен ще раз глянути на карту», – вважає Славомір Сєраковський.

Відома чеська україністка, редакторка аналітично-публіцистичного «Українського журналу» Ленка Віхова у соцмережах теж відреагувала на заяву польського міністра.

«Польщу прийняли у ЄС без «вирішення питання Акції Вісла», Чехію прийняли у ЄС без «вирішення питання декретів Бенеша». Міністр оборони Польщі, як на мене, нині повинен взяти урок з минулого і намагатись не допускатись тих помилок, яких допускалися його попередники, бо це знову може довести до катастрофи не лише України. І мав би бути готовим до неприємної правди. Здається, Єжи Ґєдройць колись сказав, що на поляках він оцінює передусім те, що вони врешті-решт є спроможні прийняти правду. То будем надіятись, що у випадку пана Косіняка-Камиша не буде по-іншому», – написала Віхова у Фейсбук.

Єжи Владислав Ґедройць відомий польський публіцист, політик і громадський діяч, провідник ідеї польсько-українського примирення. Наприкінці 1950-х Ґедройць разом з польським журналістом, публіцистом і політичним оглядачем Юліушем Мєропевським сформулювали геополітичну доктрину: «Не може бути вільної Польщі без вільної Литви, Білорусі та України».