Між Чехією і Росієї точаться суперечки на історичному ґрунті. Спочатку керівник одного з районів чеської столиці хотів знести пам'ятник маршалу Конєву, а тепер голова іншого району Праги хоче створити меморіал «власівцям» – силі, яка, як стверджують деякі чехи, зробила навіть більше для визволення Праги, аніж Радянська армія.
Your browser doesn’t support HTML5
Як район Праги посварився із Росією через пам'ятник «власівцям» – відео
Мова йде про сили, якими керував Андрій Власов. Деякі російські історики називають його прихильником нацистів.
Це ще один приклад, коли історична версія якоїсь події від країни колишнього Варшавського договору не збігається із московською версією післявоєнної історії.
Тож ким саме був Власов, і якою була його Російська визвольна армія (РВА), також відома як –«власівці»?
Екстраординарний стратег?
Андрій Власов народився у 1901 році в тогочасній імператорській Росії. У 1919 році він був призваний до Червоної армії і брав участьу так звані «Громадянській війні».
У 1930 році він приєднався до Комуністичної партії більшовиків, і у 1938 році відвідав Китай, щоб працювати військовим радником у Чана Кайші, китайського націоналістичного лідера, який боровся з китайськими комуністами і в кінцевому рахунку цю боротьбу програв.
Люди, які вивчали життя Власова, кажуть, що він був висококласним військовим тактиком, і довів це на полі бою. Військові історики кажуть, що на початку війни СРСР із нацистською Німеччиною у 1941 році Власов врятував радянську армію від оточення поблизу Києва.
Генерал Власов
За це у листопаді Власова запросили до Москви. Там він зустрівся із радянським диктатором Йосипом Сталіним, який згодом доручив йому допомогти генералу Георгію Жукову організувати оборону столиці СРСР – Москви.
Навесні 1942 року Власову – за особистим наказом Сталіна – доручили командування Другою ударною армією, щоб спробувати зняти облогу Ленінграда, вважають історики.
Полон і співпраця з нацистами
Після того, як Власов потрапив у полон до німців, у липні 1942 року нацистські офіцери запропонували йому перейти на їхній бік та можливість сформувати батальйон. Він погодився.
Людей до свого батальйону він залучав серед тисяч військовополонених, захоплених нацистами. Їм запропонували вибір: приєднатися до Власова або голодувати.
За словами історика Крістофера Сімпсона – переважна більшість радянських військовополонених відмовилася.
Власов вірив, що «є можливість скинути Сталіна та встановити іншу форму правління в РосіСімпсон
«Два мільйони військовополонених, яким запропонували обрати між співпрацею або голодом у період між 1942 та 1945 роками, обрали смерть замість допомоги нацистам», – писав Сімпсон у своїй книзі «Відбій: Вербування нацистів в Америці та руйнівний вплив на внутрішню та зовнішню політику».
Власов, ймовірно, вірив, що Адольф Гітлер не тільки дозволить йому сформувати силу, забезпечивши її всім необхідним обладнанням та зброєю, але й також дозволить битися.
Він був «переконаний, що є можливість скинути Сталіна та встановити іншу форму правління в Росії», – писав Сімпсон.
Незалежно від його мотивів, «організація Власова складалася з великої частини перерозподілених ветеранів з деяких з найбільш «розбещених» есесівців та безпекових підрозділів цілої нацистської машини вбивств», – каже Сімпсон.
Нацисти не знали, що робити з РВА
На думку кількох істориків, нацисти не були впевнені, що робити з силою під назвою РВА (РОА, Русская Освободительная Армия).
З одного боку, Гітлер заохочував антибільшовицькі зусилля Власова, щоб посіяти розбрат усередині Радянської армії. Найбільш помітними зусиллями Власова були листівки, які у 1943 році поширили над територією, яку контролювали радянські війська.
З іншого боку, Гітлер вважав слов’ян людським підвидом і відмовився працювати із силою, складеною із чоловіків, яких німецький диктатор вважав «Untermenschen», що одначає «недолюди».
Армія Власова налічувала десятки тисяч солдатів і воювала з радянськими силами лише один раз у лютому 1945 року біля річки Одер, що на схід від Берліна. Після трьох днів жорстокого протистояння переможені власівські підрозділи відступили, прямуючи на південь до Праги в окуповану Німеччиною Богемію.
Перехід на інший бік
5 травня, коли чеські сили опору влаштували повстання проти нацистських окупаційних військ у Празі, підрозділи Власова були розміщені у таборі приблизно в 40 кілометрах від міста. Про це писав Кирило Олександров, російський історик, який багато писав про Власова.
Через день підрозділи РВА були у Празі, але без Власова. Він залишився позаду. Різні історичні версії суперечать одна одній. Згідно з однією, Власов був хворий та мав температуру, з іншою – був у запої.
Сергій Буняченко, головний офіцер РВА, який керував празькими підрозділами, попросив Власова дозволити бійцям РВА приєднатися до чеських бійців опору. Зрештою Власов дав згоду з причин, яких так ніхто ніколи й не виявив.
Деякі історики стверджують, що це може бути обурення тим, як до бійців РВА ставилися нацисти, що й стало причиною зміни сторін. Інші кажуть, що бійці РВА, сподіваючись, що Захід це оцінить, хотіли залучитися підтримкою громадськості, сприяючи чеському опору.
У 2015 році в інтерв’ю для Radio Prague International Олександров заявив, що чеські бійці опору у Празі мали лише просте озброєння, таке як мисливські гвинтівки, а у німців були танки та артилерія.
Власовські підрозділи також мали артилерію та танки, тож без власовців, мабуть, не було б і повстання.
«Абсолютно ясно, що без бійців армії Власова празькі [бійці] зазнали б колосальних людських втрат», – сказав Олександров. «Кількість жертв була все ще висока, близько 1500 осіб, але все могло бути і гірше, і набагато гірше».
Після припинення бойових дій Власов перебував серед бійців РВА, які потрапити до рук американських солдатів. Пізніше американці передали Власова та інших членів РВА до СРСР під час обміну полоненими.
Власов та інші керівники РВА були страчені в Москві у серпні 1946 року після судового розгляду, який проходив за зачиненими дверми.
Про перемогу Червоної армії
8 травня, коли набрав чинності офіційний «протокол капітуляції» між Чеською національною радою та нацистським керівництвом – власівці були в Празі.
Частини Червоної Армії тільки через день увійшли до столиці Чехії.
«Де-юре і де-факто Червона армія з’являється у Празі лише після закінчення війни», – заявив Олександров в інтерв’ю 2015 року.
Це суперечить спочатку радянській, а тепер і російській версії подій.
«Питання про власівців передбачає, що весь російський міф базується на брехні», – заявив чеському новинному сайту Lidovky.cz Ян Сір, професор кафедри з питань Росії та Східної Європи у Празькому Карловому університеті.
У 2016 році Олександров зіткнувся з жорсткою критикою через його докторську дисертацію про Власова. Ветерани та деякі вчені закликали притягнути його до кримінальної відповідальності на основі російського закону, що забороняє розповсюджувати військову агресію.
Один професор з історії Росії, який також служив на війні, заявив у 2016 році, що теза Олександрова «руйнує пам’ять про найбільшу перемогу Росії».
Чия історія?
Насправді така суперечлива історія про армію Власова – не єдина глава з історії Другої світової війни, з якою Росія не погоджується.
На початку цього року деякі російські історики, а також Міністерство закордонних справ навіть виступили на захист пакту Молотова-Ріббентропа, який фактично розв’язав Гітлеру руки для нападу на Польщу.
Через багато років після підписання пакту історики виявили, що він включав таємний протокол, про який домовилися Гітлер і Сталін, і який розділив Центральну та Східну Європу на сфери впливу.
Російські та західні експерти стверджують, що прославлення елементів радянської історії та замовчування жорстокої спадщини Сталіна стали політичним інструментом для президента Росії Володимира Путіна.
Район Праги – проти російської офіційної історії
Місцева рада у Празі має обговорити пропозицію щодо меморіалу Власову в південно-західному районі міста 16 грудня.
Суперечка виникає цього року вже не вперше. Раніше чехи та росіяни вже сперечалися через історичний пам’ятник.
У 2018 році чеські чиновники встановили меморіальну дошку на пам'ятник маршалу Червоної армії Івану Конєву.
На дошці зазначено, що Конєв брав участь у придушенні угорського повстання в 1956 році та відіграв роль у вторгненні держав Варшавського договору до Чехословаччини у 1968 році, що «розчавило» демократичну «Празьку весну».
Прага, війська Варшавського договору блокують «Празьку весну» 21 серпня, 1968 року
Меморіальна дошка також розлютила Кремль. Росія звинуватила Чехію у наклепі на роль Конєва.
На початку цього року пам’ятник Конєву, розташований у північно-західному районі Праги, облили фарбою та обмалювали графіті, а деякі чеські чиновники закликали взагалі його знести у віддалений куточок міста. Але це також розлютило Москву.
«Вони [росіяни] думають, що звільнили нас від нацистів у 1945 та 1968 роках», – сказав Сір сайту Lidovky.cz.
Читайте ще:
Як ідея встановлення пам'ятника «власівцям» посварила Чехію та Росію