Відрізала волосся...для перемоги: які перепони долають волонтерки-помічниці ЗСУ

ЛЬВІВ ‒ Кермо праворуч чи ліворуч, керувати джипом чи бусом. Волонтерка зі Львова Ольга Тимощук, яка працює в ІТ-компанії, переборює страх, сідає за кермо і перевозить машини через українсько-польський кордон для потреб військових частин Збройних сил України. А ще вона ‒ більшу частину своєї зарплати віддає на допомогу ЗСУ.

Ольга Тимощук, коли продала свій автомобіль, то заріклась, що більше не сяде за кермо. Бо водити машину не вельми їй подобалось та й задавало клопотів. Утім вона різко змінила свою думку з першим днем повномасштабного вторгнення Росії на територію України. З'явилася мета і відчуття місії.

Троє троюрідних братів Ольги пішли воювати і вона почала їм допомагати спершу з різною амуніцією, а потім й іншим воїнам, водночас працюючи в ІТ компанії. А оскільки була велика потреба у жінках-водійках, які могли перетинати кордон і перевозити необхідні речі, то зголосилася допомогти.

«Все почалось із того, що брат попросив допомогти купити йому машину для виконання бойових завдань. Я оголосила збір коштів у фейсбуці. На це авто скинулись мої друзі, і за ці кошти я його купила.

Безумовно, ніхто нам не дарує за кордоном машини, ми самі збираємо гроші і купуємо. Хлопці можуть докласти, якщо мають. Громадські організації допомагають. Таким чином, це швидко і можливо.

За 7 місяців мого активного волонтерства, я лише один раз перевозила речі за запитом військової частини. Всі решта ми перевозимо на громадську організацію чи благодійний фонд, який готовий нам допомогти. Я допомагаю просто: як водій перевожу авто з Польщі в Україну. Не керую процесом передачі його військовій частині, ані не беру участі у купівлі», ‒ говорить Ольга Тимощук.

Ця машина допомагає воїнам

Щоразу, сідаючи за кермо машини, яку доведеться перевезти з Любліна у Львів, Ольга відчуває хвилювання, адже автомобіль для неї ‒ новий у керуванні, все незнайоме. Бувало, що й ламалася автівка, не доїхавши до кордону.

«Є машини не дуже справні, але, зазвичай, мене попереджають про те, коли я погоджуюсь перевезти авто. Була машина, яка не заводилась, то мені всі допомагали. Була машина, в якої працювала погано третя передача, а була машина, в якої опускалось праве скло і його довелось заклеїти скотчем. Кожен раз я сідаю за кермо і думаю: минулого разу так страшно не було. Але вибору особливого немає. Це не те, що ми вибираємо ‒ воювати чи ні. Це на нас напали і ми маємо захистити державу. Тому сідаєш за кермо ‒ і їдеш. Перші 10 хвилин адаптуєшся. Допоки доїду у Львів, то машина вже, як моя», ‒ розповідає волонтерка.

Волонтерка зі Львова Ольга Тимощук

Перевозячи чергову машину для фронту, дорогою Ольга фантазує, хто був попереднім господарем. І доволі часто стан машини дає чимало підказок. Чи на ній їздив фермер? Чи може будівельник, на що вказують плями фарби, як це було в одному з бусів.

Наразі Ольга допомогла перевезти близько десяти машин для ЗСУ. Одну з останніх привезла для військової частини, де служить її брат. За свої гроші поміняла двигун, проплатила інші ремонтні роботи та запчастини, звісно, й заправила машину. Це авто вже перебуває на передовій.

«За цю автівку КІА «Сорента» заплатили 3100 євро і ці гроші були зібрані моїми друзями. А вся решта витрат ‒ мої. Ця міфологія навколо волонтерства... Я себе намагаюсь волонтером не називати. У людей очікування, що коли ти волонтер, то тобі звідкись приносять гроші. Зазвичай, допомагають друзі.

Волонтери виникли, як можливість такого буферу між державою і військовими. Тобто, потенційно ці потреби мала б забезпечити держава за гроші платників податків. Але так не є. Машини не все, чим я займалась від початку війни. Було і комплектування аптечок, купівля одягу.

Я б хотіла, щоби була активна взаємодія між волонтерами і певними посадовими особами у плані навчання, а не покарання, у плані запобігання випадкам, де волонтер може постраждати. Волонтери працюють дуже швидко і злагоджено, а коли залучаєш державу, то процес у рази затягується. Якщо бажаєш перемоги, то вкладаєш у неї весь ресурс. Я завжди мала у місяць бюджет, який виділяла на соціальні ініціативи. А сьогодні він набагато більший. майже вся зарплата. Є вища мета. Я не витрачаю гроші на одяг, на якісь дорогі речі, сьогодні перемога для мене має найбільший сенс» ‒ каже Ольга Тимощук.

Ця автівка ‒ вже на передовій

Доводиться креативити

У волонтерському русі є потреба у жінках-водійках. Адже вони можуть без проблем виїхати за кордон і перевезти необхідні речі. Тетяна Турчина допомагає перевозити і автомобілі з-за кордону, і займається закуповує з друзями необхідні для війська речі. Вони організували благодійний ярмарок у Бельгії, на якому українки продавала народні вироби, серед яких були вишивані речі, писанки, малюнки, а також розмальовані уламки ракет і гільз.

«Доводиться креативити, щоб привернути увагу до збірок для війська. За кордоном і в Україні зараз купуємо зимову амуніцію. Потрібна термобілизна, зимові куртки, фліски для військових. Насправді, все зараз важко дається. Тому організовуємо благодійні аукціони для збору коштів», ‒ говорить волонтерка зі Львова Тетяна Турчина.

А коли військові попросили знайти для передової машину, то Тетяна Турчина відрізала власне волосся і продала його. Це був її фінансовий внесок у справу, іншу частину грошей надали благодійники з Бельгії та України.

Розмальований уламок ракети, який продали на благодійному аукціоні

У благодійному фонді «ЗдійсниТИ мрію» повідомили, що попри ухвалену процедуру перетину кордону чоловіками призовного віку, на сьогодні є велика потреба у жінках із правом керування автомобілем.

«Жінки ‒ оперативні, мобільні, можуть швидко перетнути кордон. Наші партнер у Вроцлаві організовують купівлю автомобіля, ми тут шукаємо військову частину, якій цей автомобіль потрібен. З Вроцлава машину перевозять до прикордоння. А вже звідти комусь авто треба перевезти в Україну. З перших днів війни жінки учасників АТО, загиблих воїнів, багатодітні матері допомагають перевозити автомобілі. Зараз ми шукаємо теплі речі, спальники, каремати і це все будемо везти через кордон», ‒ каже представниця благодійного фонду Уляна Флишко.

Розмальовані уламки ракети, які продали на благодійному аукціоні

З перевезеннями волонтерам допомагають водії фур. На початку повномасштабної війни Росії проти України вони створили чат, збирають запити від військових, щомісяця з зарплати перечислюють кошти на допомогу ЗСУ, за які купують і привозять воїнам ті речі, які вони потребують і просять.