Війна в Україні стала черговим викликом для Китаю та його позицій в Євразії 

Коли Чжан Мін залишив посаду посла Китаю в Європейському союзі і 1 січня став генеральним секретарем Шанхайської організації співробітництва (ШОС), Центральна та Південна Азія мали зовсім інший вигляд.

Регіон вже зазнав потрясінь від талібів, які захопили Афганістан у серпні, але декілька вирішальних днів несподівано змінили розвиток кар’єри дипломата.

На початку січня у Казахстані відбулися протести, спричинені тривалим народним невдоволенням та залаштунковою боротьбою за владу, яка завершилася військовою інтервенцією під керівництвом Росії. Вторгнення в центральноазійську країну відбулося під прикриттям Організації договору безпеки (ОДКБ), блоку, в якому домінує Москва.

Приблизно через сім тижнів Кремль здійснив повномасштабний наступ на Україну й поклав початок найбільшому конфлікту в Європі з часів Другої світової війни. Це викликало жорсткішу, ніж очікувалося, відповідь Заходу, яка за ланцюговою реакцією вплинула на сусідів як України, так і Росії, змінюючи їхню політику та економіку.

Обидві кризи виявилися значними випробуваннями у визначенні обсягів і меж зовнішньої політики Китаю, особливо в Євразії, де ШОС була одним з основних засобів взаємодії Китаю з Центральною та Південною Азією.

У результаті розпаду Радянського Союзу утворився багатосторонній безпековий та економічний блок на чолі з Китаєм – Шанхайська організація співробітництва. До нього належать Індія, Казахстан, Киргизстан, Пакистан, Росія, Таджикистан та Узбекистан.

Тепер ШОС повинен врегулювати наслідки для регіону від вторгнення Росії в Україну, зокрема ризик продовольчої кризи, наслідки західних санкцій проти російської економіки та наростання тривоги через можливі політичні махінації Росії в Центральній Азії.

«Загалом війна в Україні глибоко розчарувала китайців, а також значною мірою зруйнувала їхні цілі щодо ШОС», – сказав Радіо Свобода Хайюн Ма, професор державного університету Фростбурга, який вивчає відносини Пекіну з країнами Центральної та Південної Азії.

Китай вже віддавна використовує ШОС як парасольку, яка слугує для забезпечення більш конкретних інтересів Пекіну в регіоні, а також представляє баланс сил між Китаєм і Росією. Президент Росії Володимир Путін і його китайський колега Сі Цзіньпін якраз на початку лютого поглибили й закріпили зв’язки між країнами.

Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) на зустрічі з головою Китаю Сі Цзіньпіном у Пекіні 4 лютого 2022 року

Однак війна в Україні розхитала цей баланс і його, на думку експертів, вже ніколи не вдасться відновити.

«Китай намагається сприяти не тільки двостороннім, а й і багатостороннім зв’язкам з Росією. Шанхайській організації співробітництва була відведена значно більша роль у врегулюванні відносин між Пекіном і Москвою, – сказав Ма. – Проте вторгнення Росії та бумеранг наслідків війни означають перехід ШОС до стадії переоцінки. Організації буде потрібно знайти нову ідентичність».

Нове обличчя Євразії

Пошук цього нового обличчя лягло на плечі 64-річного Чжана. Очільник ШОС матиме на це свій трирічний термін.

Під час перебування на посаді в Брюсселі він проявив здатність доходити консенсусу, згідно з принципами «старої школи» дипломатії, яка є дуже відмінною від зухвалого та протиборчого стилю «дипломатії воїна-вовка», притаманного молодому поколінню китайських дипломатів, які за останні роки стали приводом для гучних заголовків. Таку думку висловив чиновник ЄС, який мав справу з Чжаном під час його перебування на посаді посла в Брюсселі.

«Він – людина компромісу та прагматизму», – підтвердив інший чиновник ЄС, який працював із Чжаном і попросив залишитися невідомим.

Обидві ці риси знадобляться, коли Чжан буде керувати «уламками» регіону, які утворяться внаслідок війни в Україні.

Президент Китаю Сі Цзіньпін (праворуч) потискає руку президенту Казахстану Касим-Жомарту Токаєву на церемонії у Великому залі народу в Пекіні в 2019 році

Серед країн Центральної Азії і Узбекистан, і Казахстан направили допомогу Україні та заявили, що поважають її територіальну цілісність.

Ці кроки хоч і не є прямим докором Кремлю, все ж підкреслюють, на яку хитку кладку нині ступають уряди Центральної Азії, вагаючись між своїм занепокоєнням і невдоволенням через вторгнення Росії та необхідністю зберегти традиційно тісні робочі відносини.

Оскільки в Україні тривають жорстокі бої, а всередині Росії зростає націоналізм, країни регіону прагнуть не потрапити під приціл Кремля, зберігаючи при цьому простір для маневру. Вони також намагаються захистити себе від наслідків падіння російської економіки, що вже знизило оцінки зростання в регіоні.

За словами Темура Умарова, співробітника Московського центру Карнегі, Росія залишається міцно закріпленою в Центральній Азії. Однак політичні наслідки війни в Україні можуть зробити Пекін головною економічною силою й ще більш привабливим партнером у регіоні, куди він уже інвестував мільярди.

Китайський солдат під час спільних військових навчань «Мирна місія» ШОС в Киргизстані в 2016 році

«З одного боку, репутація Росії зіпсована, а її бренд стає токсичним, – сказав Умаров Радіо Свобода. – З іншого боку, усі російські активи в Центральній Азії не зникли. Москва все ще присутня у сфері економічної безпеки, ба більше, Росія, на відміну від Китаю, все ще має глибоке розуміння того, як працює внутрішня політика».

Заснована Китаєм, Росією, Казахстаном, Киргизстаном і Таджикистаном у 1996 році Шанхайська п’ятірка перейменувала себе в Шанхайську організацію співробітництва у 2001 після доєднання Узбекистану. Індія та Пакистан приєдналися у 2018 році, а заявка на членство Ірану була схвалена у 2021 році, хоча країні ще потрібно пройти технічний та юридичний процес, перш ніж вона зможе офіційно приєднатися.

ШОС стала першим форматом для врегулювання тривалих територіальних суперечок Китаю з іншими членами. Також Пекін спочатку мав намір створити потужне економічне направлення для блоку, але ці зусилля були значною мірою відсунуті Росією, яка як ще один гегемон організації оберігала свій вплив у Середній Азії.

В результаті ШОС об’єдналася навколо того, що вона називає «трьома злами»: тероризму, сепаратизму та релігійного екстремізму, і зосередилася на боротьбі з організованою злочинністю та торгівлею наркотиками, а також запровадила нечітко визначений наказ щодо боротьби з тероризмом.

З моменту заснування ШОС зіткнулася з критикою за занадто розбіжні ідеї її членів та відсутність розвитку через нестачу фінансування та фундаментальну недовіру між урядами.

Пекін уважно ставився, зокрема, до інтересів Кремля в Центральній Азії, яку він розглядає як «сферу свого впливу», хоча за останні роки обидві країни посилили співпрацю.

Коли Путін і Сі Цзіньпін зустрілися в Пекіні 4 лютого і підписали стратегічний документ, щоб закріпити «безмежне» партнерство країн, вони також пообіцяли посилити роль і актуальність ШОС, очолюваною Пекіном і Москвою.

Учасники слухають промову президента Китаю Сі Цзіньпіна через відеозв’язок під час саміту Шанхайської організації співробітництва у Душанбе у вересні 2021 року

Однак тепер Китай має вирішити, як задовольнити бажання багатьох своїх членів віддалитися від Росії, й водночас політично підтримувати Москву у війні, надалі повторюючи оповідки Кремля про конфлікт і відмовляючись засуджувати ймовірні воєнні злочини в Україні.

«Через розміри та географію Китаю його роль буде зростати, але ШОС не матиме багато успішних історій, – сказав Умаров. – Пекін також зараз сприймають як прихильника Росії і країну, яка не робить багато для стримування Москви, коли багато членів ШОС бачать у ній потенційну загрозу».

Західні сусіди Китаю

Подолання цих проблем буде нелегким завданням для Пекіну.

Чжан і міністр закордонних справ Китаю Ван І висловили думку про те, що ШОС відіграє роль посередника в українській кризі, але таку ідею не надто сприйняли за межами китайських кіл, після чого вона зникла з офіційних обговорень.

Генеральний секретар ШОС Чжан Мін зустрівся з міністром закордонних справ Китаю Ван І в Пекіні 17 березня 2022 року

ШОС не відповіла на запити Радіо Свобода щодо того, як війна в Україні може вплинути на її майбутнє. Однак Джулія Шьораті, наукова співробітниця Італійського інституту міжнародних політичних досліджень, яка вивчає блок, повідомила Радіо Свобода, що вона вірить, що організація шукатиме нових можливостей, більше зосередиться на Близькому Сході та Південній Азії та переведе увагу на економічні ініціативи, а не на безпеку, на якій вона концентрувалася останні роки.

«Це можливість для Китаю підштовхнути ШОС до нових напрямків, – сказала вона. – Пекін матиме на своїх плечах більше, ніж раніше. Проте в Китаї все ще побутує думка, що ШОС надає китайській владі інші можливості в регіоні та за його межами».

До того, як Чжан став послом Китаю в ЄС, він працював на Близькому Сході та в Африці. Троє чиновників ЄС повідомили Радіо Свобода, що вони розглядають його як одного з архітекторів політики Пекіну на Африканському континенті, де значно зріс китайський економічний вплив.

Через структуру та функції ШОС окремій людині складно надати особисту оцінку організації, але чиновники ЄС, які працювали з Чжаном в Брюсселі, сказали, що його нову посаду слід розглядати як підвищення та ознаку довіри з боку Пекіну.

Як зазначає Ма, професор Університету Фростбурга, цей досвід може мати велике значення, оскільки і Пекін, і ШОС будуть адаптуватися до змін у регіоні та шукати способи оновлення.

«Зараз ШОС втратила свою привабливість, – сказав він. – Проте Чжан має потужне резюме, яке показує, що він міг би допомогти реформувати та переробити організацію у економічний механізм».