Армія РФ застосовує у війні проти України чимало мін різних модифікацій. Здебільшого, це старі радянські боєприпаси та їхні модифіковані похідні. Але є і відносно нові зразки. Які комбінації зарядів конструюють окупанти, щоб ввести в оману українських військових, і чи порушують вони міжнародні конвенції – журналістам Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповіли сапери та експерти з мінної безпеки.
«Хаотичне мінування – це коли ти не розумієш, де може бути наступний боєприпас»
ПМН (протипіхотна міна), МОН-50 та МОН-90, ПМД – ці, ще радянські міни, яким вже не один десяток років, армія РФ досі використовує у війні проти України. На складах у країни-агресора таких боєприпасів чимало. Але є й відносно нові розробки, в тому числі – безпосередньо російського виробництва.
«Це ПОМ-3 (протипіхотна осколкова міна) та ПТМ (протитанкова міна). Тобто вони розвиваються, вони на нас тренуються, вони вдосконалюють старі боєприпаси. Якщо розглянути ще радянські міни, то вони всі вкрадені у інших державах, але Росія їх модернізує.
Вже йде комбінація з деяких боєприпасів. Наприклад, протипіхотних, протитанкових, фугасних, осколкових. Тобто вони навіть маленькі площі мінують складно.
Людина бачить нібито стандартний для себе боєприпас, але знизу може знаходитись мінопастка, і сапер, якщо він не знає, як правильно працювати, може підірватись» – розповідає Андрій Гаваза, інструктор з мінної безпеки фонду «Повернись живим».
Трофейні російські міни МОН-50 та МОН-200
Чималу небезпеку бійцям ЗСУ наразі несе дистанційне мінування протипіхотними мінами. Таким чином армія РФ фактично полює на українських захисників на передньому краї. Окупанти вже мають наземні дрони, які за один постріл вистрілюють по 20 касет з подібними боєприпасами.
«Тобто це не підійти на 50 метрів перед окопом і кинути боєприпас. Оператор може виїхати на дистанцію до 500 метрів від позицій, зробити пуск, і ці боєприпаси летять на кілометр, заміновуючи певний квадрат в хаотичному порядку.
Це дуже погано для нас. Радянський підручник з саперної справи, наприклад, вчить, як правильно мінувати територію: в чотири ряди, відстань між мінами стільки-то метрів. А це хаотичне мінування, коли ти не розумієш, де може бути наступний боєприпас, він може бути 10 метрів один від одного, а може бути метр один від одного», – пояснює командир підрозділу саперів 24 окремої механізованої бригади Олександр.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Противник постійно підривається, у противника паніка». Як бойові сапери ЗСУ зупиняють штурми армії РФ?«Заряд вилітає на відстань до 50 метрів і вражає ціль зверху»
Для мінування території окупанти активно використовують повітряні та наземні дрони. Причому постійно експериментують, намагаючись знайти нові методи знищення української піхоти та техніки.
«Нещодавно був такий випадок. Вони закріпили на повітряному дроні протитанкову безкорпусну міну, посадили його на асфальт. В ній був датчик на рух. Тобто підійшла б до неї людина на певну відстань – міна б здетонувала.
В'їхала б техніка, вона б здетонувала. Вони постійно закидають ПОМ-2, ПОМ-3, ПФМ на асфальтовані дороги. Нібито їх там добре видно, але в нічний час, коли відбувається найбільше переміщень техніки, – воно зіграє свою роль», – додає Олександр.
Андрій показує нам макет вже відносно нової російської розумної протитанкової міни ПТКМ-1Р, яка була знайдена і знешкоджена українськими саперами на південному напрямку. Вона формує кумулятивне ядро, яке пробиває броню завтовшки до 10 сантиметрів. Такі боєприпаси Росія виробляє серійно.
Російська протитанкова міна ПТКМ-1Р
«Принцип дії – сейсмічно-акустично-оптичний. Де оптика шукає ціль. Приблизно як Javelin чи NLAW, які нам передають партнери. Тобто ці міни підлітають зверху, фокусуються і б'ють в башту.
Тут є сейсмічний датчик, який відчуває коливання ґрунту, коли підходить танк на певну відстань – далі вже включаються мікрофони. І коли вже міна розуміє, що техніка підійшла ближче, – заряд вилітає на відстань до 50 метрів і вражає ціль зверху».
Армія РФ використовує, в тому числі, протипіхотні міни, заборонені міжнародними конвенціями. В першу чергу – ПФМ-1, або як її називають військові – «Пелюстка». Цей боєприпас спрацьовує, коли на нього наступають.
«Він був придуманий не для того, щоб вбити піхотинця, а для того, щоб зробити його інвалідом. В групі що гірше, коли вона висувається на завдання? Правильно, поранений.
Російська протипіхотна міна «Пелюсток», заборонена Отавськими конвенціями
Усі починають на нього відволікатись. Той, хто загинув – ти йому вже не допоможеш, а пораненого треба рятувати, тож бойова операція вже не зможе бути виконана», – каже Олександр.
Досвід та уважність сапера відіграють чималу роль, підкреслює командир саперів 24-ї окремої механізованої бригади. Щоб розгадати пастку супротивника – потрібно думати, як він, залізти йому в голову. А головне – не поспішати. Бо сапер майже не має права на помилку.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Битва за Донбас: головне 20 листопада (оновлюється)Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.