Яким чином війна РФ проти України мотивує Чехію переосмислити свої зв’язки з Китаєм

ПРАГА – Новообраний президент Чехії Петр Павел, який мав 15-хвилинну телефонну розмову з тайванською колегою, порушив десятиліття дипломатичного протоколу і заклав основу для нової ери відносин між Європою і Китаєм – з Чехією як потенційним лідером.

Розмова з президенткою Тайваню Цай Інвень відбулася 30 січня коротко після того, як Павела обрали наступним президентом Чехії, і викликала негативну реакцію з боку Пекіну, який засудив цю розмову і звинуватив Прагу в тому, що вона переступає свою «червону лінію».

Ця розмова позначила відхід від попередніх норм спілкування з високопоставленими політиками самокерованого острова. Офіційні обміни часто очолюють державні службовці та службовці нижчого рівня міністерств. Але Павел став першим обраним главою європейської держави, який безпосередньо поспілкувався з тайванською лідеркою.

Цей крок нового президента Чехії з’явився в той час, коли Європейський союз переосмислює свої відносини з Пекіном. Цей процес прискорився через боротьбу Китаю з пандемією COVID-19, його все більш агресивну дипломатичну риторику та постійну підтримку Росії, незважаючи на її вторгнення в Україну.

«Ми не можемо дозволити Китаю зробити з Тайванем те, що Росія робить з Україною, – сказав в інтерв’ю Радіо Свобода колишній чеський дипломат Петр Колар, нинішній радник Павела з питань зовнішньої політики. – Я вважаю, що те, що відбувається в Україні, пов’язано з відсутністю чіткого меседжу до Росії протягом багатьох років (зі сторони Європи). Це був тривожний дзвінок, і він показує, наскільки важливо з самого початку показати, що такі демократичні країни, як Тайвань, не будуть покинуті».

Тайвань відділився від Китаю під час громадянської війни в 1949 році. Починаючи з 1970-х років, більшість країн встановили офіційні зв’язки з Пекіном, залишивши Тайбей з небагатьма офіційними друзями, оскільки політична та економічна могутність Китаю зростала в усьому світі. Пекін розглядає Тайвань як провінцію ізгоїв і пообіцяв возз’єднати його з материковим Китаєм – навіть силою, якщо це буде необхідно.

Колар заявив, що в цьому новому дипломатичному прецеденті Чехія тепер має всі можливості «вплинути або переконати» інших європейських країн відкрити нові шляхи у відносинах з Тайбеєм. Останніми роками багато європейських законодавців з кількох країн відвідали Тайбей і зустрілися з тайванським керівництвом, що викликало гнів Пекіну.

Павел, колишній генерал НАТО, готується для подальшої роботи з Тайванем. Під час передвиборчої кампанії і після розмови з Цай він пообіцяв зустрітися з президенткою Тайваню особисто – хоча і не уточнив, коли, де і в якому форматі ця зустріч відбудеться.

«Ця [телефонна розмова] створює основу для розмови, – сказав Радіо Свобода Мартін Гала, експерт з Китаю з Карлового університету в Празі і директор проєкту «Sinopsis», який спостерігає за китайським впливом у Європі. – Тепер, коли хтось це зробив, інші, швидше за все, підуть за ним».

Прага – шлях вперед

Зміна курсу Павела щодо Китаю і Тайваню несе з собою явний розрив з його попередником, чинним президентом Чехії Мілошем Земаном, який залишається на посаді до березня.

Протягом 10-річного перебування на посаді, розділеного на два п’ятирічні терміни, Земан намагався зміцнити зв’язки з Китаєм і дотримувався пропекінської лінії в багатьох питаннях прав людини, сподіваючись залучити більше китайських інвестицій. Земан привернув міжнародну увагу і викликав критику на батьківщині, коли призначив Є Цзяньміна, колишнього голову Китайської енергетичної компанії, своїм почесним економічним радником. Мільярдер був затриманий у 2018 році китайською владою, і його місцезнаходження досі невідоме.

Президент Китаю Сі Цзіньпін (ліворуч) і президент Чехії Мілош Земан (праворуч), Прага, Чехія, 30 березня 2016 року

Колар, політичний консультант, який раніше працював послом Праги в Росії, каже, що Павел хоче узгодити свої зовнішньополітичні погляди з посткомуністичною традицією Чехії підтримувати демократію і права людини в усьому світі.

Він сказав, що підтримка Тайваню повинна розглядатися як частина ширшої зміни парадигми в Європі, сформованої російським вторгненням в Україну.

Під час передвиборчої кампанії Павел підтримував сильну європейську допомогу Україні і заявив, що його перша закордонна поїздка на посаді президента відбудеться до Києва разом з президентом Словаччини Зузаною Чапутовою.

«[Вторгнення в Україну] – нагадування про те, що європейські демократії повинні зосередитися на агресії Китаю щодо Тайваню, – сказав він. – Ми повинні продемонструвати підтримку зараз, щоб Пекін не мав спокуси застосувати силу пізніше, так як це зробила Росія».

Згідно з Конституцією Чехії, президент має переважно церемоніальні повноваження, але може мати значний неформальний вплив на ключові рішення, особливо у сфері зовнішньої політики. Ця посада залишається відокремленою від уряду на чолі з прем’єр-міністром, який керує країною і формує політику.

На відміну від Земана, погляди Павела щодо Тайваню, Росії та інших питань зовнішньої політики збігаються з коаліційним урядом прем’єр-міністра Чехії Петра Фіали – це потенційно відкриває виняткову еру єдності.

Тайвань, який є критичним для глобальних ланцюгів поставок, став у Чеській Республіці більшим інвестором, ніж Китай, і тайванські компанії продовжують розширювати свої зв’язки з Європою.

Тайвань виробляє понад 90 відсотків світових напівпровідників, які мають вирішальне значення для виробництва різноманітних повсякденних і високотехнологічних продуктів, які є життєво важливими для економік усього світу.

«Тайвань розуміє, що зараз в них є можливість, оскільки Європа перебуває в процесі переосмислення своїх відносин з Китаєм, – сказала в інтерв’ю Радіо Свобода Жужа Анна Ференці, наукова співробітниця Національного університету Донг Хва в Тайвані і колишня радниця Європейського парламенту. – Окремі країни, які членами ЄС, більш висловлюються і пропонують нові форми підтримки Тайваню. Тайбей сподівається цим скористатися».

Нове в Центральній та Східній Європі

У відповідь на телефонну розмову Павела з Цай Пекін звинуватив Чехію в порушенні «принципу одного Китаю», згідно з яким Пекін вважає себе єдиним законним урядом Китаю і розглядає Тайвань як сепаратистську провінцію.

Лише 13 країн і Ватикан мають офіційні дипломатичні відносини з Тайванем і визнають острів з 24-мільйонним населенням як незалежну країну. Багато західних держав відкрито не заперечують претензії Китаю на Тайвань, але й не підтримують їх теж.

«Це в інтересах Чехії – зміцнювати відносини з Тайванем та іншими демократичними партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні, – заявив міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський в нещодавньому інтерв’ю Politico. – У нас є наша власна політика «одного Китаю». Нічого не змінилося».

Ні Прага, ні інші країни ЄС не планують пропонувати офіційне визнання Тайваню. Але аналітики і чиновники визнають, що країни блоку могли б зайняти сміливішу позицію щодо Пекіну і Тайбея.

Ці зміни почали появлятися в Чеській Республіці та в усій Центральній і Східній Європі (за винятком Угорщини) протягом кількох років. Голова Сенату Чехії Мілош Вистрчіл очолював делегацію до Тайваню у 2020 році, і парламент Чехії та Словаччини приймав міністра закордонних справ Тайваню Джозефа Ву з безпрецедентним візитом у 2021 році.

Міністр закордонних справ Тайваню Джозеф Ву (праворуч) отримує пам’ятну медаль від спікера Мілоша Вистрчіла під час свого візиту до Праги в 2021 році

Так звана ініціатива Пекіну «17+1» – Китай і 17 країн Центральної та Східної Європи – в останні роки зазнала краху. Литва вийшла з неї у 2021 році, Естонія та Латвія наслідували її приклад після вторгнення Росії в Україну та китайської підтримки Москви. Інші учасники, як Чехія та Словаччина, формально не вийшли, але зменшили свою участь у форматі.

«Наші відносини з Китаєм переглядаються, – сказав Липавський в лютневому інтерв’ю New York Times. – Виникла нова геополітична реальність».