Вашингтон – Цього тижня Юрій Вітренко, новий голова правління компанії «Нафтогаз України», проводить зустрічі з американськими урядовцями у Вашингтоні. Вітренко, колишній виконувач обов’язків міністра енергетики, просуває в США запровадження санкцій проти проєкту «Північний потік-2».
Ми боремося з проєктом +Північого потоку-2=. Для того, щоб робити це ефективно, нам також потрібно відновити довіру
Кореспондент Радіо Свобода поспілкувався з Вітренком про критику звільнення його попередника на посаді голови «Нафтогазу», про плани розвитку державної енергетичної компанії і про боротьбу зі впливом олігархів на енергетичну промисловість.
– За тиждень до запланованого візиту держсекретаря США Ентоні Блінкена до України в травні український уряд звільнив Андрія Коболєва з посади голови правління «Нафтогазу» і призначив вас на його місце. Яка мета вашого візиту до Вашингтону? Це ваша ініціатива, чи Блінкен запросив вас обговорити зміни в «Нафтогазі»?
– Я б сказав, що це здебільшого наша ініціатива. І одна з головних причин, чому ми тут, – це те, що ми боремося з проєктом «Північого потоку-2». Для того, щоб робити це ефективно, нам також потрібно відновити довіру, тому це прямо пов’язано.
Ніхто насправді не ставив під сумнів мою доброчесність чи мій професіоналізм
Звичайно, коли ми обговорювали мої плани на посаді голови правління, американська сторона хотіла, щоб я приїхав і пояснив їх детальніше. Це ще одна причина, чому я тут. Але здебільшого, відверто кажучи, це наша власна ініціатива боротися з проєктом «Північого потоку-2» і розбудовувати довіру.
– Можете описати ставлення американської сторони до змін у «Нафтогазі»? Очевидно, що Блінкен та інші були дуже розчаровані тим, як відбулися зміни. Що ви їм про це сказали і якою була їхня відповідь на ваші пояснення?
– Я маю дружні стосунки з більшістю людей, із якими тут зустрічаюся. Вони знають мене як реформатора, як людину, що виконала власні обіцянки провести певні реформи. І, наскільки мені відомо, ніхто насправді не ставив під сумнів мою доброчесність чи мій професіоналізм, навіть раніше.
Уряд мав повне право критикувати результати компанії [«Нафтогаз»], бо вона йшла в неправильному напрямку
У них було певне розчарування, якісь суттєві питання, напевно, до уряду про те, як це було зроблено. Зараз немає жодних питань щодо їхньої законності. І зараз справді стає зрозуміло, що ці дії мали добрі наміри, хоча й не відповідали принципам [корпоративного управління] ОЕСР [Організації економічного співробітництва і розвитку] і певним західним стандартам.
Але водночас усе більше стає зрозуміло, що вся ситуація навколо «Нафтогазу» в якийсь момент перестала відповідати вимогам ОЕСР. Це був ланцюжок емоційних реакцій обох сторін на проблему, якої б не було або яку можна було б вирішити, якби реформа корпоративного управління була здійснена у повній відповідності з цими принципами ОЕСР.
– Чому, на вашу думку, зміни в «Нафтогазі» викликали таке обурення на Заході? Ми бачили про це цілі пресрелізи західних урядів, що буває не так часто.
– Я вважаю, що вони просто вдарили по болючому місці. Тому що цю ситуацію з «Нафтогазом» потрібно розглядати в ширшому контексті.
Цей ширший контекст полягає в тому, що вже триває дискусія про інші важливі інституції в Україні і їхню незалежність і про вплив цієї незалежності, наприклад, на ефективність боротьби з корупцією, на податкову реформу, юридичну реформу в таких установах, як Національний банк, Національне антикорупційне бюро та інші. Тобто цей нерв був, як кажуть, уже оголений.
– Звільнення Коболєва уряд пояснив збитками «Нафтогазу» у 2020 році. Які у вас були питання до попереднього керівництва?
– Я публічно критикував попереднє керівництво за певні низькі показники роботи. Якщо поглянути на операційні показники, обсяги виробництва, наприклад, то вони зменшувалися. Хоча планувалося, що «Нафтогаз» буде нарощувати обсяги виробництва, щоб підтримувати енергетичну незалежність України. Тому з цієї точки зору було очевидно, що результати компанії були незадовільними.
Україна має перетворитися на експортера газу, а не імпортера
І якщо порівняти «Нафтогаз» із аналогами, наприклад, схожими національними компаніями в Польщі, Румунії, то ви побачите, що, незважаючи на COVID-19 і проблеми на ринку, ці компанії були прибутковими.
Якщо коротко, показники були неочікуваними й досить поганими. Уряд мав повне право критикувати результати компанії, бо вона йшла в неправильному напрямку. А уряд не може дозволити своїй найбільшій компанії бути збитковою.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Заміна Коболєва на Вітренка. Що буде з цінами на газ та зі збитком «Нафтогазу»– Які у вас плани розвитку компанії? Що ви зміните?
– Я хочу бути впевненим, що компанія є фінансово самодостатньою і прибутковою і показує позитивні операційні результати. Чому це важливо? Тому що «Нафтогаз» є символом реформ на Заході й навіть усередині України, але нам потрібно показати народові України, що реформи приносять йому реальну користь, щось відчутне. Мої дії будуть спрямовані на те, щоб переконатися, що реформи реальні й дають справжні прибутки.
Ми повинні нарощувати виробництво, зменшити неефективне споживання, і тоді Україна має перетворитися на експортера газу, а не імпортера. У середньому ми занадто багато споживаємо – у два рази більше газу, ніж, наприклад, у середньому в Європейському союзі. І ми бідна країна, тому ми маємо споживати менше газу на душу населення, а не вдвічі більше. Тому ми маємо величезний потенціал зменшити споживання. І потенціал для збільшення виробництва в нас також є.
– Але ж українські газові родовища значно вичерпані, тому для цього знадобиться багато грошей.
– Не так грошей, як технологій. Візьмімо, наприклад, американську газову революцію. У США були величезні видобутки багато десятків років тому, але із сучасними технологіями американці можуть видобувати газ із раніше недоступних родовищ і нафту з різних горизонтів у межах одної свердловини. Тож справа в технологіях.
Уряд більш ніж радий, якщо ми витратимо ці гроші, щоб збільшити видобуток газу, інвестувати в енергоефективність і перехід до біомаси
Сьогодні нафтогазовий бізнес – це радше технологічний бізнес, а не просто видобувний. Із усією повагою до моїх співвітчизників, ми просто застаріли з точки зору технологій. Але не можна тільки купити ці технології, тому що вони потребують досвіду управління та ноу-хау про те, як застосувати ці технології, як потрібно керувати людьми із зовсім іншого середовища. Тому що люди з технологічної індустрії відрізняються від людей із видобувної промисловості, які мають сторічні підходи до управління.
– Але, знову ж таки, для цього необхідно багато грошей. «Нафтогаз» зараз не в найкращому фінансовому становищі, хоча має на балансі 2 мільярди доларів США. Чи уряд дасть вам їх використати?
– Уряд буде радий, якщо ми витратимо ці гроші на справжні реформи, а не на розкішні офіси чи премії. Уряд більш ніж радий, якщо ми витратимо ці гроші, щоб збільшити видобуток газу, інвестувати в енергоефективність і перехід до біомаси. Урядові потрібні реальні результати. Урядові потрібно, щоб люди були задоволені результатами, бо від цього залежить їхня політична підтримка.
Тож урядові дуже важко не помічати проблеми корпоративного управління, коли їхні власні політичні прихильники виходять на масові акції протесту проти високих цін на газ і високих зарплат і премій керівників «Нафтогазу». Будь-який уряд у світі мав би з цим проблеми.
– Раніше ви заявлили, що ціни на газ для населення занадто високі. Чи вважаєте ви, що уряд має накладати обмеження цін на газ?
– Обмеження на газ – це була ідея попередьного керівництва пана Коболєва. Моя ідея полягає в тому, що уряд повинен відігравати активну роль на газовому ринку, бо в нас досі є проблема, яку потрібно вирішувати.
Є могутній олігарх Дмитро Фірташ, який домінує в роздрібній торгівлі газом, і уряд не може просто ігнорувати той факт, що він має і зловживає цим домінуванням. Через свої компанії він загалом контролює 75–80% ринку. На обласних ринках він контролює до 95%. Це майже повний контроль.
Тому уряд повинен відігравати активну роль – або через антимонопольні органи, або, наприклад, через національні компанії. Але уряд не може прото сказати людям: «Дивіться, це вільний ринок, і ми нічого з цим робити не будемо». Такий підхід «Дикого Заходу» вже в минулому з поважних причин. Усі компанії західного світу регулюють ринки, коли бачать таке зловживання.
– Чи говорили ви про Фірташа з членами уряду США під час цього візиту?
– Імена Фірташа й Ігоря Коломойського часто згадуються під час наших дискусій з американських урядом. Цього ми разу також згадали про те, що ця ситуація з компаніями Фірташа є неприйнятною. Тому ми над цим працюємо.
Уряд зобов’язаний забезпечити, щоб у нас був належний ринок без зловмисного впливу будь-яких олігархів
І ще, наприклад, ми згадували проблему з Коломойським. На жаль, за попереднього керівництва «Нафтогазу» зупинився відповідний до західних стандартів і стандартів ОЕСР пошук нового голови правління «Укрнафти», який би не був підконтрольний Коломойському. Зараз ми починаємо відновлювати ці пошуки нового голови правління «Укрнафти» – дочірньої компанії, де Коломойський є міноритарним акціонером.
– Ви хочете витіснити Коломойського з «Укрнафти» через розділення його активів, як це збиралося зробити попереднє керівництво? Чи ви хочеше залишити його в компанії?
– Перш за все, ідею розділення його активів запропонував я. Один із варіантів – розділити активи і побудувати вертикально інтегровану компанію з рештою активів, що контролюватимуться державою. І тоді в такий спосіб держава конкуруватиме з активам, що залишаться в Коломойського.
Але інколи в таких галузях промисловості потрібен певний масштаб. Тому альтернативою було б об’єднання цих активів, але тоді потрібно переконатися, що в цій об’єднаній структурі уряд матиме повний контроль, і Коломойський буде просто пасивним акціонером. Або ж ми залучимо якогось міжнародного авторитетного інвестора, і таким чином ми маргіналізуємо Коломойського.
Головна ідея полягає в тому, що уряд не може дозволити Коломойському відігравати таку роль на ринку нафти й нафтових продуктів. Уряд зобов’язаний забезпечити, щоб у нас був належний ринок без зловмисного впливу будь-яких олігархів.