Отруєння Навального та інші злочини. «Нас там немає» ‒ вічна тактика Кремля

Зображення російського президента Володимира Путіна та самовар із «чаєм «Новачок» під час акції протесту біля посольства Росії в Німеччині. Берлін, 23 вересня 2020 року

(Рубрика «Точка зору», спеціально для Крим.Реалії)

Пресслужба ФСБ негайно відреагувала на викриття опозиційного активіста Олексія Навального, який опублікував запис телефонної розмови з одним зі своїх отруйників. Зрозуміло, сама розмова була названа звичайною фальшивкою ‒ якраз у дусі нещодавніх пояснень президента Росії Володимира Путіна, який доводив на своїй пресконференції, що «берлінський пацієнт» лише «легалізував» матеріали іноземних спеціальних служб. Здавалося б, справжня сенсація ‒ коли ще російські чекісти ось так самовикривалися на очах усього світу?

І відповідь на це запитання проста. Самовикриваються ‒ завжди! Хіба після вбивства Степана Бандери агент КДБ Богдан Сташинський не сказав світові правду про цю спецоперацію, як і про те, що «серцевий напад» одного з лідерів українських націоналістів Лева Ребета теж, насправді, був вбивством?! Хіба не вдалося з'ясувати правди про отруєння Олександра Литвиненка ‒ отруйник став депутатом Державної думи Російської Федерації?! А хіба російське керівництво упродовж декількох тижнів не заперечувало участі своїх військ в окупації українського Криму, розповідало побрехеньки про «ввічливих зелених чоловічків» ‒ щоб уже потім, у телевізійному фільмі про анексію, Володимир Путін отримав можливості гордо визнати присутність своєї армії?! Хіба отруювачі Скрипалів не з'явилися у телевізійному ефірі відомої пропагандистки?! Теж було смішно. Теж ‒ сенсація.

Брехун звинувачує у брехні кожного, хто говорить правду

Агенти російських спецслужб не бояться провалених операцій та викриттів із однієї простої причини ‒ їм нічого не загрожує. Хіба що підвищення на службі не буде і відішлють на відпочинок у «не той» санаторій ‒ у Крим, а не в Сочі. Але ніякого судового процесу над убивцями, ніякого вироку, ніякої відплати, будь-якого навіть громадського осуду. Відплата, швидше за все, спіткає тих, хто наважиться сумніватися у правильності їхній дій.

У такій державі хорошим тоном вважається заперечувати свою причетність ‒ «нас там немає»

А чому? А тому, що, впевнений, нинішня Росія залишається державою, де першу скрипку грають силовики, олігархи та бандити...

При цьому в такій державі хорошим тоном вважається заперечувати свою причетність ‒ «нас там немає». Немає ніде ‒ ні в Криму, ні в Солсбері, ні в Сибіру. А якщо з документами та фактами в руках доводять ‒ ні, ви там є ‒ просто сміються в обличчя і звинувачують тебе у брехні.

Брехун безтрепетно звинувачує у брехні кожного, хто говорить правду.

Це і є тотальна безкарність. Те, заради чого вони чіпляються за владу. Те, заради чого вони все це роблять.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Політична карикатура Олексія Кустовського

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Держдепартамент США звинуватив ФСБ в отруєнні Навального
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Яка країна, такі й отруйники» – експерти про розмову Навального зі співробітником «отруювального НДІ»