(Рубрика «Точка зору»)
Після вибухів на військовому аеродромі в кримській Новофедорівці російські медіа оприлюднили низку версій про причини того, що сталося. Але при цьому жодна з цих версій не припускала української участі у події.
Здавалося б, усе мало б бути навпаки. У Москві мали б прагнути до того, щоб звинуватити Україну в обстрілах чи диверсіях у Криму і тим самим довести «агресивність» держави, на території якої російські війська здійснюють «спеціальну операцію».
І ось, будь ласка, – докази у Саках. Нате, беріть. А не беруть
Адже напередодні цього нападу президент Росії Володимир Путін стверджував, що головна небезпека українського вступу до НАТО полягає в тому, що Україна претендує на «російський Крим». І якщо, мовляв, захоче звільнити його військовим шляхом, то в цьому випадку конфлікт Росії та НАТО просто неминучий. Але при цьому жодних доказів готовності України звільняти Крим за допомогою військової сили російський президент не наводив. І ось, будь ласка, – докази у Саках. Нате, беріть. А не беруть.
Вибух у Новофедорівці, Крим, 9 серпня 2022 року
Не беруть, хоча роками вишукували українських «диверсантів», звинувачували у нездійснених злочинах навіть кінорежисера Олега Сенцова чи журналістів Миколу Семену та Владислава Єсипенка. Фальсифікували звинувачення, виносили брехливі судові вироки. А коли сталися справжні вибухи – почали пояснювати інцидент недбалістю. Халатністю, а не українською диверсією, після якої можна було б погрожувати сусідній державі чи когось заарештувати за «терористичний акт».
За справжні вибухи відповідають спеціальні служби. Отже, вони не впоралися?
А чому? А, мабуть, тому, що це справжні вибухи, а не інсценування заради чергового показового судового процесу. За справжні вибухи відповідають спеціальні служби. Отже, вони не впоралися? Отже, немає над Кримом жодної надійної системи протиповітряної оборони – якщо це обстріл. Або немає жодних ефективних спеціальних служб – якщо це диверсія. Отже, немає жодної «сакральної» безпеки Криму?
Дим від вибухів на військовому аеродромі в селищі Новофедорівка поблизу міста Саки в окупованому Криму. Фото від 9 серпня 2022 року
Кому ж це, певен, захочеться визнати? Адже за подібне зізнання доведеться відповідати не перед телевізійними глядачами, а перед «глядачем №1», якому навряд чи сподобається, що російські силовики не можуть захистити захоплену територію. Та й якщо сам «головний глядач» усвідомлює реальність, то, як ви думаєте, чи хочеться йому це розуміння демонструвати?
Невдало покурили – і все. Потрібно дотримуватися пожежної безпеки
Ось і виходить, що якщо російські пропагандисти, які спочатку ще не отримали «темників», гарячково назвали вибухи на аеродромі «перебором», то потім версія «халатності», все ж таки, витіснила з інформаційного простору всі інші варіанти пояснення того, що сталося. Невдало покурили – і все. Потрібно дотримуватися пожежної безпеки.
Вибух на авіабазі в окупованому Криму (фотогалерея)
«Ялтинський світопорядок» давно вже зруйнований діями російського президента Володимира Путіна
Залишається тільки зауважити, що якби радянські спецслужби були б настільки ж «ефективними», як їхні наступники на Луб’янці, на аеродромі під Саками навряд чи могли б безпечно приземлитися літаки президента США Франкліна Рузвельта, прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля та голови Раднаркому Сталіна. І знаменита Ялтинська конференція так і не відбулася б.
Втім, «ялтинський світопорядок» давно вже зруйнований діями російського президента Володимира Путіна. Тож для сучасної Росії факт проведення цієї конференції союзників з антигітлерівської коаліції, певен, особливого значення не має. Можна й далі «курити» на аеродромі.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: У ISW пояснили, що не так з офіційною версією Москви про причини вибухів у КримуМасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.