80 років трагедії Бабиного Яру: що сказав президент, а що – ні?

«Він весь час нагадує, що Бабин Яр – це Голокост. Насправді історія Бабиного яру – це набагато складніша історія. Бабин Яр – це не лише про Голокост, Голокост – це не лише Бабин Яр, – продовжила Тетяна Пастушенко. – Він не згадав, наприклад, ромів. Це теж люди, яких вбивали лише за їхню етнічну приналежність. Тобто показати весь комплекс цієї проблеми і складності пам’яті про Бабин Яр, я думаю, спічрайтерам президента не вдалося. Вони діють так, як і діє більшість, вони б’ють на емоції, але глибинність взагалі цієї складності проблеми Бабиного Яру, складності вшанування, відповідальності, наприклад, держави України за меморіалізацію Бабиного Яру – він так делікатно обійшов, він не сказав, що держава цього року не виділила кошти або неналежним чином фінансувала державний проєкт створення музею пам’яті жертв Бабиного Яру в єдиній меморіальній споруді, яка залишилась з часів війни на території заповідника, в будинку контори єврейського кладовища. Тобто реставраційні роботи незакінчені, недовершені.

І він до когось там звертається, що от неналежним чином там фінансували, тому я вітаю все, що робить приватний проєкт Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». А чи є в нього ідеї, що має бути в Бабиному Яру? В 2016 році вони заявляли, що це має бути меморіальний музей і меморіальний центр. Зараз їхня діяльність обмежилася різними інсталяціями, які множаться і хаотично розміщуються на території Бабиного Яру».

Історик зауважила в ефірі Радіо Свобода, що наразі на території Бабиного Яру є понад 30 різних пам’ятників, але комплексної меморіалізації немає – її не вдалося створили за 30 років незалежності України.

«Хоча після проголошення незалежності, буквально за місяць після того, очевидно, заходи були підготовлені раніше, але пам’ятник, який вшановує пам'ять єврейських жертв, менора, відкрився 29 вересня 1991 року. Але надалі тема Бабиного яру, пам’яті жертв Голокосту в офіційному дискурсі відійшла на другий план, і на передньому залишались 9 травня і героїчна боротьба радянського народу...

Парадокс полягає в тому, що в радянські часи меморіалізація жорстко контролювалася, в часи незалежності держава підтримувала приватні ініціативи, які виникали і пропонували там побудувати памятник дітям, відкрити пам’ятник на території Сирецького табору – різним стейкхолдерам різних категорій жертв, які були вбиті в Бабиному Яру.

Між собою, між колегами ми говоримо, що меморіалізація Бабиного Яру штовхалась і рухалась від Майдану до Майдану. Тобто після 1991 року пам’ятник єврейським жертвам, після «Помаранчевої революції» піднялося питання про створення заповідника. Мало хто знає, що взагалі на території Бабиного Яру є заповідник... І лише після Революції гідності знов піднялось питання комплексної меморіалізації. Скільки можна будувати окремі пам’ятники? Вони не вирішують і не розв’язують проблему меморіалізації. Потрібно не побудувати ще два десятки пам’ятників. Давайте впорядкуємо цю територію і позначимо всі місця пам’яті, пов’язані з Бабиним Яром. Адже заповідник не вміщає всі об’єкти пам’яті, які пов’язані з цією історією».

Тетяна Пастушенко у програмі Радіо Свобода «Свобода Live» розповіла, що в 2017 році на замовлення уряду була створена робоча група з меморіалізації Бабиного Яру, концепцію вже підготували і наразі стартують громадські обговорення.

«Ми пропонуємо, що потрібно впорядкувати територію, але не будувати на ній, а засобами ландшафтного дизайну... Ми пропонуємо створити об’єкти, які б розповідали історію і Бабиного Яру, і історію Голокосту. Концепція є готова, з нею можна ознайомитися на сайті нашого Інституту історії – вона отримала понад 40 відгуків вітчизняних і зарубіжних професійних дослідників... Ми пропонуємо, що це має бути впорядкована територія, на якій не будуть будуватися, на місцях розстрілів і поховань, будь-які будівлі, принаймні мораторій на створення нових будівель, і має бути просвітницький музейний комплекс поза межами розстрілів і поховань, де буде український музей Голокосту і музей історії Бабиного Яру, де б у цих експозиціях професійні люди могли б розказати різним категоріям людей, які туди прийдуть, і про Бабин Яр, і про Голокост в контексті української історії і в контексті історії Голокосту...

Головна ідея нашої концепції – говорячи про минуле, ми звертаємось до майбутнього, і головна цільова авдиторія – українська молодь. І створення меморіалу в Бабиному Яру – це питання створення української політичної нації.

Концепція створена на замовлення уряду, і після громадського обговорення її мав би затвердити Кабінет міністрів і ці напрацьовані ідеї мали б передати відповідним установам, які мали б її втілювати.

Держава має виступити ініціатором і запрошувати всіх охочих до реалізації цієї концепції. Держава має бути тією установою, яка і об’єднає, і примирить різне бачення меморіалізації Бабиного Яру. Яка буде тим арбітром, який об’єднає різні точки зору, і має бути і основною фінансовою структурою, до якої приєднаються і приватні фонди, і приватні донори. А поки що ці заходи показують, що держава радо приєдналась до заходів, які організував Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр».

Віталії Портников, політичний оглядач Радіо Свобода, у програмі «Свобода Live» зауважив: «Для таких місць, як Бабин Яр, дуже важлива тяглість пам’яті. Те, що ми з вами через 30 років після проголошення незалежності України говоримо про те, що має бути в Бабиному Яру, – це певний вирок для нашої державності. Найважливіше, з точки зору того, що українська держава мала сказати, вона сказала вже 30 років тому, коли на церемонії вшанування жертв трагедії виступав тодішній голова Верховної Ради України Леонід Кравчук, буквально через кілька тижнів після проголошення незалежності, і він вперше говорив про це як про відповідальність Української держави. 50 років перед цим по суті Радянський Союз ніколи не брав на себе відповідальність за вшанування жертв Бабиного Яру, і особливо з акцентом на вшанування жертв Голокосту. 1991 року це змінилося. Змінилося так, як мало бути в демократичній українській державі. Але тепер виникає питання: «А далі?»

Три десятиріччя поспіль ми говоримо про те, що це місце має бути вшановане – не тільки в дні скорботи, коли до української столиці приїздять президенти і коли відбуваються церемонії, а кожного дня. Умовно кажучи, «Аушвіц» відкритий щоденно для своїх відвідувачів і «Яд Вашем» теж. І ніхто не буде говорити про те, що найважливіше, що відбувається в «Аушвіці» – це в день річниці. А з Бабиним Яром ми весь час згадуємо про нього тоді, коли до Києва злітаються високі гості і коли там виступають очільники держав. Це невірний підхід.

Вірний підхід – це державна відповідальність за вшанування трагедії як такої, трагедії Бабиного Яру як частини всесвітньої трагедії Голокосту. І, звичайно, водночас вшанування пам’яті тих жертв неєврейського походження, хто також знайшов собі останній притулок у Бабиному Яру».

Поява єдиного комплексного меморіального центру, зазначає Віталій Портников, «це не питання політичної волі, це питання суспільної свідомості». «Якщо немає відповідної суспільної свідомості, ніколи не буде політичної волі, – наголошує він. – Такий «Аушвіц», яким ми його знаємо, з’явився, тому що був запит у польського суспільства на те, щоб чітко сказати: ось цей комплекс концентраційних таборів на нашій землі має бути нагадуванням про злочин, вічним».

Дискусія довкола меморіального центру у Бабиному Яру, каже Портников, «якраз дзеркало суспільної байдужості». «Тому що ця дискусія розпочалася тому, що стало ясно, що, можливо, що російські олігархи продиктують Україні наратив сприйняття цієї трагедії. Але цього б ніколи не сталося, якби не було порожнечі, яку заповнюють такі приватні проєкти. Порожнечі – відсутності суспільного запиту. І порожнечі – державної безвідповідальності, – зауважує політичний оглядач. – От ми дуже часто говоримо, що в нас слабкі інституції в державі – те, що відбувається з Бабиним Яром, якраз демонстрація цієї слабкості і непотрібності інституцій. Тому що я хочу вас переконати: якби Україна була ефективною державою, ми б з вами не обговорювали цю тему, тим більше в день 80-ї річниці трагедії в Бабиному Яру».​

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (МЦГБЯ) був заснований 2016 року як приватний проєкт з ініціативи і коштом російських бізнесменів Павла Фукса, а також Михайла Фрідмана і Германа Хана (останні двоє перебувають у так званому «списку Путіна» Міністерства фінансів США, в який внесені особи, наближені до президента Росії Володимира Путіна, щодо яких можуть бути запроваджені санкції). Художнім керівником проєкту є росіянин Ілля Хржановський.

У травні 2020 року було опубліковано Звернення української культурної та наукової спільноти щодо меморіалізації Бабиного Яру. Його підписали понад 750 осіб, зокрема відомі правозахисники, письменники, історики. Підписантів непокоять зв’язки МЦГБЯ з Росією і загальна концепція висвітлення подій у Бабиному Яру цим центром.

А от Ілля Хржановський кореспонденту Радіо Свобода напередодні церемонії вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру 6 жовтня зазначив: «В якомусь сенсі меморіал уже є, він далі просто розростається. Той факт, що церемонія тут відбувається і на ній буде присутній і президент України, і прем’єр-міністр, і президенти Німеччини і Ізраїлю, доводить, що ми перебуваємо у взаємодії тісній з державою і українським суспільством. Тут все добре. Тому що пам’ять – це пам’ять».

Що демонструє опитування?

Тим часом історик Тетяна Пастушенко нагадує: цього літа фонд «Демократичні ініціативи» проводив опитування: «І понад 50% опитаних ствердно сказали, що вони знають, що таке Бабин Яр, що там відбувалося. І понад 70% висловились про те, що має бути, все ж таки, державна ініціатива, і за державні гроші впорядкована територія, проведена меморіалізація Бабиного Яру. Але на сьогодні приватний проєкт має підтримку Офісу президента України, і тому державна концепція, яку розробили українські історики, немає такої підтримки, тому ми ніби є, але, по-перше, про нас ніхто не знає, по-друге – ніхто не збирається якось всерйоз ставитися до наших напрацювань. А оскільки в Меморіального центру Голокосту є гроші і всі дозволи оформляються заднім числом, то вони минулого року порядкували на своїй орендовані території, цього року вони вже порядкують на території Національного заповідника «Бабин Яр». (Представники меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» можуть прокоментувати цю інформацію – ред.)».