Віктор Орбан замість Шарля Мішеля? У Брюсселі оцінюють шанси угорського прем’єра очолити Єврораду

Після зимових свят, що звично ставлять політичне життя у Брюсселі на паузу, новий політсезон-2024 у столиці ЄС відкрився гучним оголошенням про старт виборчої кампанії до Європарламенту – його зробив один із високопосадовців ЄС. Зміна складу законодавчого органу Євросоюзу – чи не найочікуваніша подія року в Брюсселі, адже розстановка політсил, поглядів і ключових фігур у євроінституціях після виборів буде інакшою. А це своєю чергою незмінно вплине як на внутрішній, так і зовнішній курс об’єднання, зокрема, щодо України.

Про плани балотуватися в депутати Європарламенту на вихідних заявив президент Євроради Шарль Мішель. Політичні амбіції змусять його залишити посаду достроково – у середині липня він складе повноваження, а відтак постає питання, хто наступний. І в Брюсселі всерйоз занепокоєні, що замінити Мішеля може Віктор Орбан, попри його численні суперечки з центром ухвалення рішень у Євросоюзі й претензії до його країни через проблеми там із верховенством права. Радіо Свобода опитало декотрих з провідних аналітиків у Брюсселі, які шанси у прем’єра Угорщини опинитися в кріслі топ-посадовця ЄС.

Збіг обставин

«Я хочу чітко заявити, що в будь-якому випадку в червні має бути ухвалене рішення про мого наступника… Є багато інструментів, щоб уникнути Віктора Орбана, якщо є політична воля», – прокоментував Шарль Мішель побоювання, що його наступником може стати угорський прем’єр.

А виникли вони через дочасну відставку чинного президента Євроради, що збігається в часі з головуванням у Раді ЄС Угорщини. Шарль Мішель оголосив, що висуватиме свою кандидатуру на червневих виборах до Європарламенту, тому залишає посаду достроково. «Хочу бути частиною команди будівельників європейського проєкту і балотуюся, щоб продовжувати служити йому», – цими словами Мішель офіційно запустив кампанію, зауваживши, що вона не повинна вплинути на його поточну роботу.

Його обрання до Європарламенту, як зазначають експерти, вельми ймовірне, зважаючи на впізнаваність політика та його досвід: перед тим, як обійняти топ-посаду в ЄС, Мішель був прем’єром Бельгії, наймолодшим у її історії. А відтак, замість лишатися в кріслі президента Євроради до грудня 2024-го, як передбачено мандатом, посадовець може скласти нинішні повноваження вже в середині липня – рівно тоді, коли складе присягу євродепутата на першій пленарній сесії новообраного Європарламенту.

Таким чином червневі саміти лідерів ЄС (у першому місяці літа їх заплановано два) можуть стати останніми, на яких головуватиме Шарль Мішель. Вони пройдуть після виборів до Європарламенту. Отже, лідери країн-членів уже матимуть уявлення про новий політичний ландшафт у Брюсселі, з яким доведеться мати справу найближчі п’ять років. На самітах вони визначатимуться, хто у залежності від результатів волевиявлення (втім, це не всі параметри, що впливають на вибір ключової «трійці») очолить Єврораду, Єврокомісію, а також дипломатичну місію ЄС у часи, коли над блоком, як зазначав чинний топ-дипломат Жозеп Боррель, нависає «екзистенційна загроза» через російську агресію.

Віктор Орбан може замінити Шарля Мішеля тільки у випадку, якщо лідери не домовляться про наступника на вирішальних червневих самітах, а також – про те, що він заступає на посаду достроково. Правила ЄС передбачають, що в разі відсутності постійного президента Євроради, роль якого – комунікувати з лідерами країн-членів, запрошувати їх на чергові й позачергові саміти, формувати порядки денні та забезпечувати умови для досягнення компромісу, – ці функції бере на себе країна, що головує в цей момент у Раді ЄС, точніше – її лідер. А у другому півріччі 2024-го Бельгія якраз передає естафету Угорщині, чию можливість виконувати цю роль офіційно ставив під сумнів Європарламент, «враховуючи її невідповідність законодавству та цінностям ЄС, а також принципу щирої співпраці».

Віктор Орбан можливість такого повороту у своїй кар’єрі поки не коментував. Але раніше, говорячи про головування Угорщини в Раді ЄС, обіцяв, що воно матиме «більш миротворчу, балансуючу роль, ніж звичайна войовнича Угорщина, яка представляє свої національні інтереси». Орбана запитували, і що він думає про можливе позбавлення його країни права на головування у світлі претензій до його країни. Угорський прем’єр відповів, що його план – не в тому, аби Брюссель покинути, а в тому, щоб його «окупувати». Угорщина, на думку її прем'єра, має представляти у внутрішньому колі свої цінності та переконувати більше країн у їхній правильності.

Угорське вето

Аналітики відверто сумніваються у можливості реалізації угорського сценарію у Єврораді, і на те є кілька причин.

Однією з них опитані Радіо Свобода експерти називають час, що є у запасі лідерів, аби попередньо узгодити кандидатуру, що навіть тимчасово замінить Шарля Мішеля, який, на відміну від президентки Єврокомісії, що офіційно не підтверджувала свої наміри балотуватися на другий термін, усіх попередив про перспективи своєї можливої дочасної відставки влітку, щойно відгриміли новорічні свята.

«У Ради ЄС, на мій погляд, є час, щоб призначити тимчасового лідера на заміну панові Мішелю… Можливо, наступник візьме на себе ці функції з липня, якщо припустити, що Мішеля оберуть, або, можливо, раніше, якщо він хоче мати можливість вести кампанію до кінця свого мандату, який припадає на грудень. У цій ситуації панові Орбану не треба буде втручатися», – сказав Радіо Свобода експерт брюссельського відділення Німецького Фонду Маршалла Джейкоб Кіркегаард.

Ще один фактор, що зводить шанси Віктора Орбана на те, щоб зайняти крісло Шарля Мішеля, до нуля, – відносно нескладний спосіб досягти компромісу, обираючи заміну чинному президентові Євроради. Консенсусу в ЄС потребують насамперед «міжнародні» рішення – чи то щодо його можливого розширення та, відповідно, переговорів з країнами-кандидатами, чи стосовно запровадження чергової «партії» антиросійських санкцій, чи змін у бюджеті ЄС, необхідних, зокрема, для виділення макрофінансової допомоги Україні. Та вибір ключової «трійці» – президентів Єврокомісії та Євроради, а також топ-дипломата чи дипломатки ЄС не вимагають згоди всіх країн-членів – достатньо кваліфікованої більшості голосів - тобто 55% країн-членів ЄС, які складають 65% усього населення Євросоюзу. Отже, угорське вето, що заблокувало фінансову допомогу Україні на 2024-2027 роки, тут безсиле. Більше того, свого часу Орбан намагався не допустити до керування Єврокомісією німкеню Урсулу фон дер Ляєн, яку він регулярно критикує. Спроба провалилася.

Є і репутаційний чинник, що завадить Віктору Орбану обійняти одну з найвищих посад у Брюсселі, нехай і тимчасово. Угорщина не є взірцем демократії та верховенства права в ЄС, через що втратила доступ до частини коштів із так званих фондів згуртованості, призначених для постковідного відновлення європейських економік. Риторика її прем’єра щодо війни Росії в Україні разюче вирізняється на тлі позиції решти Євросоюзу – Орбан неодноразово відверто сумнівався у здатності України перемогти на полі бою, закликаючи колег до «стратегічної дискусії» щодо доцільності її подальшої підтримки, виступав проти її майбутнього членства у ЄС, називаючи «корумпованою», до того ж, став єдиним лідером країни ЄС, що зустрічався з російським президентом Володимиром Путіним і тис йому руку вже у розпал повномасштабного вторгнення, змушуючи за це червоніти багатьох лідерів блоку. Навіть ті, що колись були прихильниками діалогу з російським президентом, нині не бачать жодних ознак, що Путін до нього чи до миру загалом готовий.

«Інші країни-члени дуже зацікавлені в тому, щоб уникнути пана Орбана в ролі президента Євроради… Якби раптом Віктор Орбан міг встати перед телекамерою і говорити від імені всього ЄС, багато хто був би справедливо збентежений, порушуючи питання – що взагалі відбувається? Вважаю, багато хто по праву досить критично ставиться до ЄС, оскільки блок дозволив виникнути нинішній ситуації. Тож не думаю, що це станеться… Значною мірою це порушило б і питання легітимності. Чому люди мають підтримувати ЄС, якщо хтось на кшталт Віктора Орбана, який має погляди, котрі переважна більшість європейців вважають огидними, раптом виступає від імені об’єднання як його лідер? Це абсолютно неприйнятно», – зауважив Кіркегаард.

Навіть якщо лідерам буде складно просунутися з обранням наступника Шарля Мішеля і ним тимчасово таки стане Орбан, нічого катастрофічного, вважають аналітики, не станеться.

«Не думаю, що буде ухвалено багато рішень. Що б пан Орбан не хотів поставити на порядок денний, ніхто інший це не підтримає. Отже, ми не матимемо справи з ситуацією, коли ЄС раптом почне ухвалювати багато проросійських рішень», – резюмував Кіркегаард.

Нове керівництво ЄС

Ключову «трійцю», що очолює Єврораду, Єврокомісію та дипмісію ЄС, зазвичай обирають або переобирають після чергових виборів до Європарламенту, і до уваги беруть не лише їхні результати.

Політична сила, що фінішує на перегонах до Європарламенту першою зазвичай отримує карт-бланш на призначення очільника чи очільниці Єврокомісії. Колишня очільниця німецького Міноборони і чинна її президентка Урсула фон дер Ляєн – ставлениця Європейської народної партії, що має зараз більшість у Європарламенті. Однак, призначаючи топ-посадовців ЄС, країни-члени блоку намагаються досягти балансу між правоцентристами, лівоцентристами і лібералами, а готовність до поступок і вимірюється відсотками, які вони отримали. Важливий і гендерний баланс, а також – географічний. Посади розподіляють між північною, південною, західною та східною частиною ЄС, чого, втім, досить складно досягти. 2019-го євроінституції очолили бельгієць Шарль Мішель, німкеня Урсула фон дер Ляєн та іспанець Жозеп Боррель, таким чином лишивши поза бортом східних політиків.

Зараз ситуація дещо інша: вакантною буде й посада в іншій, не менш впливовій інституції – НАТО. Після десяти років роботи генсекретарем Єнс Столтенберг складає повноваження, з кандидатурою наступника належить визначитися якраз у період, коли проходитимуть вибори до Європарламенту. Формально ці процеси не пов’язані, де-факто – це частина одного великого політичного пасьянсу, адже чимало країн ЄС, що є насамперед економічним об’єднанням, є членами також військово-політичного альянсу НАТО. А отже, географічного балансу досягти певною мірою простіше, аніж 2019-го, що водночас дає підстави сподіватися на менш затяжний переговорний процес.

Серед можливих наступників Шарля Мішеля в політико-експертних колах ЄС називають Каю Каллас. Прем’єрка Естонії раніше була депутаткою Європарламенту і виступає за послідовну підтримку України.

«Вона відповідає профілю, але її також згадували як наступного можливого генерального секретаря НАТО. Це те, що вона дуже активно демонструвала, їздячи в Париж, вихваляючи, наприклад, Макрона. Я маю на увазі, що це були явні ознаки того, що вона справді висувається на посаду генсекретаря НАТО. Інші бачили в ній можливість стати наступним високим представником ЄС із зовнішньої політики, який очолить Європейську службу зовнішніх дій. Але про це дійсно зарано говорити», – наголошує в розмові з Радіо Свобода віцепрезидент аналітичного центру GLOBSEC Роланд Фроденштайн.

Звучить ім’я і колишнього італійського прем’єра Маріо Драгі, якого ще називають «Супер-Маріо» після того, як 2012-го у розпал боргової кризи єврозони він висував ідеї для порятунку євро. Під час повномасштабного вторгнення Росії Драгі активно підтримував Україну і виступав за якомога жорсткіші заходи проти РФ, пропонуючи, зокрема, заморозити її валютні резерви. І виринає припущення щодо чинної прем’єрки Данії Метте Фредеріксен, чию кандидатуру, як повідомляли численні західні ЗМІ, обговорювали також на посаду генсекретаря НАТО.

«Нічого не можна підтвердити на цьому етапі, тому що це буде предметом політичних переговорів. Ходять також чутки, що, наприклад, прем’єр-міністерка Данії (Метте Фредеріксен – ред.) може його (Шарля Мішеля – ред.) замінити. Не можу сказати, що у мене є якась інформація, але припускаю, що перевагу на цій посаді можуть віддати жінці, що... також може спробувати мобілізувати та координувати стратегічно 27 держав-членів», – зазначає політична аналітикиня Центру європейської політики Теона Лаврелашвілі.

Водночас, зауважують експерти, не варто применшувати роль Віктора Орбана під час головування Угорщини в Раді ЄС на ротаційній основі. Країна, що заступає на цю роль, формує порядок денний для міністерських зустрічей у Євросоюзі, в який, утім, має право втручатися президент Євроради з правками, не врахувати які не можна.

«Навіть попри те, що під час головування Угорщини буде новий президент Європейської Ради, Віктор Орбан відіграватиме велику роль. І рішення Мішеля, безумовно, вплине на його видимість, а також забезпечить досить високі шанси того Віктор Орбан буде домінувати або намагатиметься зловживати домінантою у політиці ЄС… Шарль Мішель не оцінив цей ризик належним чином (анонсуючи своє висування – ред.), оскільки, як мені видається, він надто зацікавлений у своїй особистій політичній кар’єрі», – зауважила Лаврелашвілі.

Аналітики водночас одностайні в тому, що з оголошенням Шарля Мішеля європейське політичне життя вступає у нову фазу: передвиборчої кампанії, в яку, аж доки не пройдуть вибори до Європарламенту, сторони, що змагаються, заглиблюватимуться усе більше. А це – додаткові ризики для України, що прагне зберегти міжнародну увагу до себе.

Теона Лаврелашвілі, резюмуючи, нагадує про політичне зобов’язання ЄС допомагати Україні, скільки знадобиться.

«Проблема в тому, що підтримки для України недостатньо. З одного боку, є політичне повідомлення, а з іншого – реальність. І реальність стає все більш, маю сказати, трагічною. Таким чином результати цих виборів визначатимуть ключові елементи, виміри та орієнтири як для підтримки України, так і для глобальної роботи та ролі ЄС на геополітичній арені як актора у найближчі роки».