Імітація «кипучої» діяльності – Шишкін про справу Медведчука

Віктор Медведчук лишається під домашнім арештом ще на два місяці. Водночас у тому, що кум Путіна буде покараний за державну зраду сумніваються як правники, так і опитані Радіо Свобода політологи.

Печерський районний суд Києва оголосив Вікторові Медведчуку продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, йому інкримінують державну зраду.

До 7 вересня співголова політичної партії «Опозиційна платформа – За життя» повинен цілодобово лишатися за місцем проживання і носити електронний браслет. Рішення ухвалив слідчий суддя Сергій Вовк.

Сам Медведчук стверджує, що сторона обвинувачення в його справі не має законних підстав для продовження запобіжного заходу.

Тим часом подальші перспективи розгляду справи про державну зраду, скоєну кумом російського президента Володимира Путіна, залежать від низки чинників, серед яких як майстерність слідчих і прокурорів, так і політична кон'юнктура, зауважують експерти.

В умовах, коли Україна потерпає від російської збройної агресії, покарання за державну зраду мало би бути невідворотним, але справа Медведчука, є лише одним з епізодів, коли влада емітує захист національних інтересів, вважає перший Генеральний прокурор незалежної України, колишній суддя КСУ Віктор Шишкін.

«Це імітація «кипучої» діяльності з боку влади. Я за те, щоб Медведчук відповідав, але в даному випадку я бачу лише імітацію діяльності. Він повинен відповідати, особливо в умовах війни за зраду батьківщині, але не можу сказати нічого, крім того, що бачу імітацію. Я бачу, як поводить себе влада, захищаючи інтереси України, і вважаю, що це – імітація», – наголошує Шишкін.

Загалом ситуація виглядає так, що обвинувачення має достатньо доказів того, що у діяльності Віктора Медведчука від 2014 року були ознаки державної зради, вважає правник, колишній начальник відділу спеціальний розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк. Водночас, за його словами, правоохоронні органи України не є незалежними від керівництва держави, відтак результат розгляду справи проти Медведчука залежатиме від того, як розгортатимуться політичні події.

«Питання у тому, що правоохоронні органі тільки тепер цим зайнялися, цією темою, цією людиною, саме у такому ракурсі. Але у нас у державі – кожна справа стосовно якихось впливових осіб не відбувається просто так. Вона відбувається за погодженням з вищим керівництвом держави, зокрема з президентом. В таких випадках Генеральний прокурор перед повідомленням про підозру їздить в адміністрацію президента, доповідає, отримує дозвіл.

Я так розумію, у цій справі суд переслідує не тільки мету встановлення справедливості та притягнення до відповідальності, може бути і якийсь вплив на Російську Федерацію, намагання до якихось дій підштовхнути. Але рішення про рух таких справ приймаються не на підставі Кримінального процесуального кодексу, а на підставі рішень керівництва держави.

Відповідно, поки ця справа потрібна, вона буде рухатися. Якщо на якомусь етапі дійдуть до якихось домовленостей, що це вже не вигідно, то вона може вмерти, незважаючи на те, є докази, чи їх немає», – каже Горбатюк.

Один із лідерів проросійської партії ОПЗЖ Віктор Медведчук (праворуч) і президент Росії Володимир Путін. Москва, 6 жовтня 2020 року

Немає підстава сумніватися у тому, що влада у справі Медведчука політику поставить вище за право, вважає політолог Андрій Окара. За його словами, кум Путіна і надалі лишається розмінною монетою для торгу з Кремлем. Володимир Зеленський тиском на Віктора Медведчука намагається змусити таки Володимира Путіна до прямого діалогу, припускає політолог.

«Справа Медведчука має очевидний політичний бік, а правовий її бік викликає багато запитань. Просто дивуєшся, чому ж роблять саме так, а не інакше, хоча є і варіанти, які були би в межах законодавства і правового підходу. Державна зрада має дуже ретельно документуватися, треба мати серйозні докази, а робиться якось не надто якісно. Багато незрозумілого, багато питань до влади.

Зрозуміло, що образити Медведчука – це образити Путіна. Гадаю, що напруження з боку Росії, коли у квітні усі чекали чи буде війна, воно почалося після двох моментів: образа від Байдена у бік Путіна, коли він назвав його вбивцею, і другий – образа Медведчука.

Репресії проти Медведчука означають діалог з Путіним. Путін не хоче спілкуватися із Зеленським, побачимо, чи зміниться щось у цьому діалозі, чи піде Кремль на діалог. Втім, що від такого діалогу може отримати Зеленський також незрозуміло», – каже Окара.

З іншого боку, керівництво держави вже дало правоохоронцям сигнал, що кримінальне переслідування і покарання Віктора Медведчука можливі, переконує політолог Володимир Фесенко. Він звертає увагу на істотну різницю у становищі Медведчука за каденції попереднього президента і тепер.

«Політична воля вже є. Ми це бачимо. Якби не було політичної волі, то не було би санкцій проти Медведчука. Не було би цієї справи. Як не було нічого подібного до лютого поточного року. Не було жодної справи проти Медведчука, жодної. Натяку не було. Було звернення Верховної Ради від депутатів «Народного фронту», але зв’язки Медведчука з Порошенком працювали надійно. Тому жодних загроз для Медведчука не було. А зараз політична воля є.

А от щодо майстерності прокурорів та слідчих СБУ, то важлива майстерність і перших, і других. На жаль, ми бачили і раніше, де прокуратура відверто підігравала сумнівним персонажам. Ми зараз бачимо слабку роботу обвинувачення у багатьох регіональних справах. Тому у мене найбільші побоювання пов’язані із роботою слідства і роботою обвинувачення», – зауважує Фесенко.

Офіс Генпрокурора продовжив до шести місяців (до 11 листопада) термін досудового слідства у справі депутатів Віктора Медведчука і Тараса Козака.

Печерський суд Києва 13 травня обрав запобіжний захід Медведчуку у вигляді цілодобового домашнього арешту та зобов’язав його носити засіб контролю – електронний браслет.

Генеральний прокурор Ірина Венедіктова 11 травня підписала повідомлення про підозру народним депутатам Медведчуку і Козаку в державній зраді та замаху на розграбування національних ресурсів у Криму.

Слідство вважає, що Медведчук домовлявся з державою-агресором для перереєстрації родовища «Глибока» в Чорному морі та видобутку корисних копалин, які є національним ресурсом України.

Також Медведчука підозрюють у державній зраді, яка полягала, за даними слідства, в передаванні агресору секретної інформації про військовий підрозділ Збройних сил України.