Верхівка УПЦ (МП) – під санкціями: кінець Московського патріархату?

Україна запровадила санкції проти семи ієрархів Української православної церкви (Московського патріархату): включно з найвпливовішими особами в УПЦ (МП). Що це означає? Чи може це бути кінцем Московського патріархату?

Це в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода Live» пояснили митрополит Переяславський і Вишневський Православної церкви України (ПЦУ) Олександр Драбинко та філософиня, релігієзнавиця Ірина Богачевська.

– Наскільки очікуваними або неочікуваними для вас виявилися санкції і взагалі цей санкційний список, люди, які опинилися в цьому санкційному списку?

Олександр Драбинко: В принципі абсолютно очікувано те, що саме ці люди і саме у цьому списку. Для мене, звичайно, перший список, котрий був опублікований трішки раніше, виявився дійсно, як на мою думку, неповним. Він був доповнений двома персонажами останніми в цьому списку – це Лука (Коваленко) і Антоній (Паканич).

Звісно, це дві одіозні фігури, одна з яких являється «сірим кардиналом» Київської митрополії. Це Антоній (Паканич). А Лука (Коваленко) – це настільки одіозна і неоднозначна фігура, що, мабуть, потрібно було все-таки якісь заходи вживати щодо нього, не тільки санкції...

А санкції? А що для них санкції? Санкції можуть бути дієвими для якихось олігархів, для тих, хто займається якоюсь великою політикою. А для людей, які являються церковниками? Єдине, що, можливо, вони не зможуть їздити за кордон і робити неприємності для помісної української церкви і української держави, розповсюджуючи там всякі небилиці про буцімто «гоніння» на українське православ’я.

Екзарх Вселенського патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) і митрополит Переяславський і Вишневський ПЦУ Олександр (Драбинко) (ліворуч) під час презентації книги «Варфоломій І: 30 років Патріаршого служіння в контексті України». Київ, 18 серпня 2021 року

– Ви щойно назвали Антонія (Паканича) «сірим кардиналом» УПЦ (МП). Ви – не єдиний, хто так говорить. Звідки ця теза? Чому ви у цьому переконані? Можете якісь докази навести?

Олександр Драбинко: За доказами далеко ходити не треба. Оскільки саме на цю посаду його було номіновано у 2013 році у травні місяці. Фактично його (Антонія – ред.) протеже став Вадим Новинський і в той час Сергій Льовочкін. Оскільки Янукович хотів його бачити наступником митрополита Володимира, якого свого часу всіма силами намагалися усунути з обійманої посади настоятеля УПЦ (МП). Це для того, щоб можна було маніпулювати церквою.

І, як ми знаємо, це мали зробити до серпня-жовтня 2013 року. Оскільки, як ми розуміємо, на цей час якраз планувався план «Україна-Союзна держава» як така собі «друга Білорусь» мала увійти з Януковичем до складу Російської Федерації. А для того, використовуючи церковний ресурс, потрібно було мати слухняного керівника. От саме в той час, у 2013 році, він і номінувався на посаду.

Після смерті митрополита Володимира, слава Богу, у єпископату вистачило здорового глузду не обрати його предстоятелем церкви. А раніше це не вийшло, оскільки митрополит Володимир, незважаючи на хворобу, все-таки жив і по можливості керував церквою.

На сьогодні він так і залишається з цими правами і обов’язками, які свого часу були йому дані, номіновані і виконує ті ж функції. Митрополит Онуфрій, на жаль, не позбавив його цих «надзвичайних» повноважень, котрі він отримав за Януковича. І він їх використовує.

– Антонія (Паканича) називають палким прихильником єдності з РПЦ. Наскільки це відповідає дійсності?

Київ, 8 квітня 2012 року. На той час предстоятель Української православної церкви (МП), митрополит Володимир (Сабодан) (праворуч) і тодішній його секретар, на той час архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко)

Олександр Драбинко: Я думаю, що це так, дійсно, відповідає дійсності. Оскільки для здійснення його бажання стати предстоятелем УПЦ, яка перебуває у складі Московського патріархату, іншого помічника, аніж патріарх Кирило і лояльність Кремля, у нього немає. Тому він, відповідно, і старається бути якраз у тому середовищі, в якому він є. Тим більше, що він служив у радянській армії, він навчався у Московській духовній семінарії, академії, довгий час працював там. Відповідно, як то кажуть, хто там залишається і працює або звідти виходить, то там колишніх не буває.

– Я заради справедливості просто скажу, що насправді дуже багато українських священнослужителів навчалися в Московській семінарії. Мені здається, він не єдиний такий.

Олександр Драбинко: До речі, у тому числі і я.

– Так, у тому числі і ви. Тому тут таке собі твердження ніби чи доказ.

Московський патріарх Кирило (Гундяєв), ліворуч, і глава УПЦ (Московського патріархату) митрополит Онуфрій (Березовський) під час війни Росії проти України. Москва, 1 лютого 2015 року

Олександр Драбинко: Якщо ви хочете доказ, то я можу апелювати до слів покійного Богуцького Юрія Петровича. Пам’ятаєте, був такий міністр культури, потім він працював в Адміністрації президента. Так от, він у приватних розмовах називав Антонія «консервою». Ви знаєте, що це на сленгу. Тобто людина, котра до пори до часу перебуває в закритому стані, а коли виникає необхідність, вона проявляється як співробітник.

Тобто йому було щось більше відомо. Це було у 2013 році. І така фраза у нього прозвучала. Тобто я довіряю цій людині, яка відійшла сьогодні на суд Божий. Але от така була ситуація.

– РНБО запровадила санкції проти семи архієреїв. Раніше були санкції, запроваджені ще проти низки священнослужителів, зокрема владика Павло під них потрапив, Вадим Новинський. Як так виходить, що проти священнослужителів санкції запроваджують, а проти їхнього керівника, я маю на увазі митрополита Онуфрія, не запроваджують? Чи може так бути, що митрополит Онуфрій, будучи керівником цієї церкви, не знає, що роблять підлеглі цієї церкви, і не може на це впливати? Чи це просто питання часу – санкції, мовляв, доженуть і митрополита Онуфрія?

Довоєнна фотографія. Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) і митрополит Онуфрій УПЦ (Московського патріархату) на церемонії, присвяченій 1025-річчю Хрещення України-Русі. Київ, 27 липня 2013 року

Олександр Драбинко: Справа в тому, що санкції, я так розумію, приймають внаслідок виявлення певних обставин, які викликають ці санкції. Можливо, таких обставин щодо митрополита Онуфрія на сьогодні чи поки що не виявлено, чи їх не існує. Це не мені знати. Це вже повинні відповідні органи дослідити це питання. І я так розумію, що з їхнього подання відбувається саме ця подія, цей акт.

– Тоді, дозвольте, я інакше поставлю питання. Якщо священнослужителі УПЦ (МП) співпрацювали з Росією, з російським урядом, з російськими спецслужбами, чи міг митрополит Онуфрій про це не знати?

Олександр Драбинко: Така ймовірність є. Оскільки він – достатньо духовна людина. І, як мені здається, санкції на нього сам Господь наклав на 32-у річницю його єпископського освячення. Всі ми стали свідками і знаємо про те, що відбулося в Трапезному храмі, коли його підштовхнули і чаша з кров’ю Христовою перелилася на нього (Онуфрія – ред.). До речі, він був в облаченні покійного митрополита Володимира інтронізаційному. Тобто у Бога свої санкції.

А чи знав він, чи не знав? Я думаю, швидше за все, можливо, щось знав, а чогось міг і не знати.

Ірина Богачевська

– Пані Богачевська, чи стали для вас ці санкції несподіванкою сьогодні? Вони торкнулися найвпливовіших представників в УПЦ (МП). І, здавалося, це було нереальним. Що ви скажете?

Ірина Богачевська: (Переклад). Для мене це логічне продовження тієї акції, яка наразі триває по всій країні. І я думаю, що якраз цей список людей свідчить про те, що робота проводиться доволі системна. Я вже говорила, коли спочатку запитували, чому ж всього 10 людей було у цьому списку. Тепер ще семеро. І я думаю, що в ході того, як СБУ проводитиме свою роботу, збиратиметься доказова база, цей список розширюватиметься.

Але, безумовно, сьогодні ми побачили крупні, знакові фігури. Ну і найзнаковіші – це, безумовно, митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) і митрополит Запорозький Лука. Якщо в першій партії санкцій найзнаковішими, так би мовити, на слуху були Новинський і предстоятель лаври Павло (Лебідь), то тепер ми бачимо знову, що дві такі яскраві фігури потрапили під санкції.

– Чи можна вже тоді констатувати, що недоторканних в УПЦ (МП) немає? Раніше ж казали, що вони недоторканні, що і представники СБУ, і вище політичне керівництво були прихожанами УПЦ (МП), і через це вони не насмілювалися ставити якихось зайвих питань. Тепер цього немає? Тепер всі однакові перед законом, виходить?

Ірина Богачевська: (Переклад). Виходить, що так. Судячи з того, як мовиться, «за плодами пізнаєте дерево». Ми бачимо, з дій СБУ це і витікає, що недоторканних людей, які «кришуються» ким це не було би, вже не лишилося.

– Ми зараз бачимо санкції. Вони передбачають блокування активів, отримання ліцензій, позбавлення державних нагород. Якщо говорити про якісь грошові санкції, то це блокування активів і неможливість виводити активи за межі України. Наскільки подібні санкції є болючими для представників УПЦ (МП)? Можна констатувати, що це були дуже заможні люди, які мали великі статки, які мали потреби кудись ці статки виводити за межі України?

Ірина Богачевська: (Переклад). Безумовно. Щодо, наприклад, Новинського, то всі експерти одноголосно сказали, що йому вже простіше вийти з бізнесу, ніж займатися ним під такими санкціями. Тобто ці санкції його бізнес-кар’єрі заважають практично на рівні її призупинення.

Що стосується решти, то тут, ви розумієте, питання набагато тонше. З одного боку, більшість з них за своїм статусом є монахами. А монах не повинен мати жодних матеріальних активів у своєму розпорядженні…

– Пані Богачевська, ми бачили обшуки, якщо це дійсно правда, що демонструвала СБУ, то там долари, гривні, рублі, великі пачки готівки!

Ірина Богачевська: (Переклад). Саме через це церква – це структура, в якій офіційно існують пожертви. Жодні санкції не завадять людям носити до церкви свою копійчину. І з цих копійчин складаються мільйони і так далі.

Я не звинувачую цих ієрархів в тому, що вони безпосередньо залазять у церковні чаші. Але я все-таки думаю, що ресурси і засоби у них залишаються. Тим більше, що я впевнена, що вони не чекали приходу СБУ, склавши руки. І, як мовиться, багато хто вжив заходів щодо захисту своїх капіталів. Десь там у закордонних банках щось на «чорний день», я думаю, лежить.

Напередодні на сайті Офісу президента України повідомили, що президент Володимир Зеленський ввів указом у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 грудня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» стосовно ще сімох представників УПЦ (МП). Як йдеться на сайті ОП, указ набирає чинності з дня його опублікування.

У додатку до указу зазначено, що під санкції потрапляють митрополит Запорізький і Мелітопольський Андрій Коваленко, митрополит Луганський і Алчевський Василь Поворознюк, настоятель Мелітопольського Свято-Савинського чоловічого монастиря Олександр Прокопенко, настоятель Свято-Успенського кафедрального собору Херсона Олександр Федоров, митрополит Бориспільський і Броварський Іван Паканич (Антоній), митрополит Чернівецький і Буковинський Валентин Єгоренко (Мелетій) та архієпископ Костянтинівський Віктор Шинкарьов (Паїсій).

2 грудня президент Володимир Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 1 грудня про санкції щодо афілійованих з центрами впливу в Росії релігійних організацій.

3 грудня СБУ опублікувала перелік з 10 осіб, які потрапили у «церковний список» санкцій РНБО. Серед них, зокрема, клірик УПЦ (МП), ексдепутат Вадим Новинський та намісник Києво-Печерської лаври Павло (Петро Лебідь).

Останніми тижнями СБУ проводить на об’єктах УПЦ (МП) по всій Україні обшуки. У результаті слідчих дій, серед іншого, правоохоронці виявляли «велику кількість антиукраїнських матеріалів», а також документи, які підтверджують наявність російського громадянства у керівництва єпархіальних структур.

В УПЦ (МП) раніше закликали «не розпалювати внутрішню війну», а звинувачення у колабораційній діяльності на адресу деяких священників є «недоведеними та безпідставними».