Із катівень Кремля – на війну: експолітв’язні з Криму через два роки після обміну

Рівно три роки тому в Україну з російського ув’язнення повернулися політв’язні, яких утримували в Росії та анексованому Криму. Внаслідок обміну між Росією та Україною отримали свободу кримчани, за яких правозахисники, влада України та світова спільнота боролися кілька років. Серед них – Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух та Едем Бекіров. Кримські катівні тоді залишив і колишній політв’язень з Енергодару Євген Панов. Де всі вони тепер і що змінилося за цей час у їхньому житті, розповідають журналісти проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії.

7 вересня 2019 року між Росією та Україною відбувся обмін утримуваними особами. Того дня до київського аеропорту «Бориспіль» рейсом із Москви прилетіли 35 громадян України, серед яких – четверо кримчан.

«Борьба не закончена. До победы еще очень далеко». Освобожденные украинцы в Киеве

Усіх їх російська влада звинувачувала у тяжких злочинах із термінами позбавлення волі від п’яти до 20 років. Незважаючи на висновки адвокатів та правозахисників про те, що звинувачення політично мотивовані, кримчан роками утримували у місцях позбавлення волі на анексованому півострові та в Росії. Там вони пережили безліч випробувань: від жорсткого психологічного тиску до побиття і тортур.

Для звільнення колишніх політв’язнів їхнім сім’ям, владі України, журналістам, правозахисникам і міжнародній спільноті довелося роками працювати, щоб Росія нарешті погодилася їх повернути.

Крим.Реалії з’ясували, що відбувається в їхньому житті через два роки після тих подій.

Олег Сенцов. З кінофестивалів на війну

Український режисер із Криму, колишній фігурант справи «кримських терористів» Олег Сенцов після повернення додому спалив тюремну форму та став на облік у київський військкомат. Він заявив, що має намір домагатися звільнення решти політв’язнів Кремля і боротися за незалежність та свободу України.

Олег Сенцов у Києві після обміну утримуваними особами, 7 вересня 2019 року

Згодом режисер презентував у Києві книгу «Маркетер», написану в російському ув’язненні. Йому також вдалося завершити роботу над своїм фільмом «Носорог», який він знімав до арешту російськими спецслужбами у Криму. Фільм отримав головний приз Стокгольмського кінофестивалю у Швеції – бронзового коня, а виконавця головної ролі Сергія Філімонова визнано «Найкращим актором» у рамках цього фестивалю.

У лютому 2021 року Олег Сенцов став батьком утретє – у нього з’явилася дочка Єва.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну він приєднався до Збройних сил України. Спочатку захищав Київ у складі Територіальної оборони, а потім вирушив виконувати бойові завдання на Донеччині. За час своєї служби навчився будувати бліндаж і жити в окопі, освоїв кулемет та гранатомет, а також став оператором шведсько-британської переносної протитанкової ракети NLAW, повідомляє кримчанин у соцмережах.

Кримський режисер Олег Сенцов із кулеметом ПКМ у 204-му батальйоні Територіальної оборони України, 10 березня 2022 року

На початку липня Олег Сенцов побував у короткій відпустці у Києві та встиг одружитися.

День повернення в Україну з російського ув’язнення Олег Сенцов згадує як незабутній.

«День, який неможливо забути. День, за який ти будеш усе життя вдячний тисячам людей. День, коли хочеться побажати лише одного – свободи всім нашим полоненим», – зазначив він 7 вересня, перебуваючи на передовій.

Олександр Кольченко. Зі студентів у солдати

Колишньому фігурантові цієї ж «справи кримських терористів» Олександру Кольченку після повернення з російського ув’язнення вдалося відновити навчання у Таврійському університеті імені Вернадського, відтвореному в Києві. Кримчанин здобував вищу освіту на географічному факультеті за фахом – туризм.

Пресконференція Олега Сенцова та Олександра Кольченка у Києві, 10 вересня 2019 року

Він також продовжив активну громадську діяльність. У серпні 2020 року Олександра Кольченка та ще двох активістів затримали біля будівлі посольства Білорусі в Києві. Вони брали участь у мітингу на підтримку протестів у цій країні проти режиму Олександра Лукашенка. Щодо затриманих були складені протоколи про «дрібне хуліганство» та «злісну непокору правоохоронцям».

Олександр Кольченко у Празі, 12 листопада 2019 року

Олександру Кольченку суд тоді призначив покарання у вигляді 40 годин громадських робіт. Він провину не визнав і заперечував судове рішення.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр Кольченко захищає країну зі зброєю в руках. Він повідомив Крим.Реалії, що навесні проходив бойову підготовку в Києві, а потім підписав контракт із ЗСУ.

«Після звільнення (з російського ув’язнення – ред.) я поїздив Європою з адвокаційною місією – розповідав про політв’язнів, які ще залишаються у російських в’язницях. Потім повернувся до рутини: робота, сім’я, дім. Після повномасштабного вторгнення Росії пішов до військкомату, але були великі черги. Зателефонував київським друзям із Криму, вирішили приєднатися до громади Протасового Яру (громадянська ініціатива, створена активістом Романом Ратушним, який загинув у боях із Росією в Харківській області у квітні – ред.). Ми тренувалися та несли вартову і контрдиверсійну службу в навчальному центрі. Потім частина з нас підписала документи на мобілізацію до ЗСУ. У квітні я одружився. Зараз я на півдні», – розповів колишній політв'язень.

Володимир Балух. «Робота на перемогу»

Кримчанин Володимир Балух після повернення з російського ув’язнення активно зайнявся громадською діяльністю. Брав участь в акціях на підтримку п’ятого президента України Петра Порошенка, коли той став фігурантом кримінальних проваджень, відкритих Державним бюро розслідувань та Офісом генпрокурора України.

У 2019 році підтримував акції руху «Ні – капітуляції», учасники якої виступали проти імплементації Мінських угод за «формулою Штайнмаєра».

Володимир Балух. Київ, грудень 2019 року

Володимир Балух планував балотуватися в депутати Київської обласної ради на місцевих виборах від партії «Європейська солідарність» Петра Порошенка. Але так і не доніс документи до Центрвиборчкому, оскільки постраждав від нападу зловмисників у Києві та був госпіталізований у тяжкому стані. Через проблеми зі здоров’ям брати участь у виборчій кампанії не зміг.

Вийшовши з лікарні, продовжив громадську діяльність.

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну Володимир Балух захищав Київ у складі Територіальної оборони ЗСУ.

Нашивка з написом «Україна або смерть» на рукаві бійця Сил територіальної оборони ЗСУ. Київ, 26 лютого 2022 року

«Мене війна застала в Умані. Я поїхав туди до друзів. 25 лютого повернувся до Києва і цього ж дня ввечері вже був з автоматом у Теробороні. І далі вже продовжую працювати на перемогу України», – розповів Володимир Балух Крим.Реалії.

Наразі кримчанин займається волонтерською діяльністю, забезпечує потреби українських військових на фронті.

«Я буваю у різних регіонах, у тому числі на «нулі» (у зоні бойових дій – ред.). Нещодавно був на Херсонщині, привозив нашим бійцям необхідне. Забезпечую їх зв’язком, зараз машину планую для них пригнати», – каже він.

Перший ювілей без Криму: історія Володимира Балуха в фотографіях (фотогалерея)

Едем Бекіров. Боротьба за життя

Кримськотатарського активіста Едема Бекірова російська влада відправила до СІЗО у 2018 році, незважаючи на інвалідність – незадовго до арешту йому ампутували ногу. Неналежні умови та відсутність кваліфікованої медичної допомоги підірвали здоров’я колишнього політв’язня.

Звільнені під час обміну полоненими Володимир Балух і Едем Бекіров (праворуч) на борту літака перед приземленням у київському аеропорту, 7 вересня 2019 року

Тому після повернення додому він не припиняє боротися за життя.

«Сенцов, Кольченко, Балух, Панов та інші колишні політв’язні тримають зв’язок з Едемом. І коли він сильно захворів наприкінці минулого року, вони вдвічі більше уваги приділяють йому, щоб він піднявся. Хлопці борються на фронті, а ми боремося за життя Едема. Тому що його перебування у в’язниці призвели до дуже негативних серйозних і тяжких наслідків. 7 вересня 2019 року він виходив із літака зовні бадьорим, а 8 вересня його вже поклали на операційний стіл. Три роки він бореться за життя», – розповіла Крим.Реалії дружина експолітв'язня Гульнара Бекірова.

На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну Едем Бекіров проходив лікування в Києві. Коли Росія почала бомбити столицю, його та інших пацієнтів спустили у підвал лікарні. Там йому 20 днів довелося чекати на дружину, яка в цей час шукала можливості виїхати з окупованої Росією Новоолексіївки Херсонської області.

Hanum. Історія Гульнари Бекірової

Після її виїзду російські військові розшукували сім’ю Бекірових та провели обшук у них вдома.

З квітня Едем Бекіров із дружиною перебувають у Туреччині. Там кримчанин продовжує лікування.

«Восени 2021 року Едем уже не мав сил, він піддався хворобі. Потім був «ковід», після якого він у херсонській лікарні перебував 10 днів під апаратами і було мало шансів, що він виживе. Зараз Едем уже бадьорий. Він навіть піднімається на ліжку. Зараз готуємося до операції, після якої, сподіваємося, він одужає», – каже Гульнара Бекірова.​

Євген Панов. Війна та окупація рідного міста

Активіст, волонтер і ветеран АТО з Енергодару, колишній водій Запорізької АЕС Євген Панов майже три роки перебував в ув’язнені у Криму, заявляв про тортури.

Євген Панов після звільнення, вересень 2019 року

Після повернення додому продовжив волонтерську та громадську діяльність, а також пішов у політику. Очолив міський виборчий штаб «Європейської солідарності» Петра Порошенка в Енергодарі, був обраний депутатом міської ради Енергодару.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Євген Панов вирушив захищати Україну у складі військ Територіальної оборони Збройних сил України.

Наразі він командує взводом 113-го батальйону 110-ї бригади Територіальної оборони ЗСУ.

«Після повернення в 2019 році змінилося багато чого. Я почав краще розуміти, де друг, а де... Щось робив, планував ще більше. Був причетний до створення батальйону Територіальної оборони в Енергодарі, і це вдалося. Потім підписав контракт із ЗСУ. Зараз я на війні. Постійно готувався до неї. Хоча багато хто в неї не вірив», – повідомив Крим.Реалії Євген Панов.

Наразі рідне місто Євгена Панова Енергодар окуповане російськими військами. Його сім'ї вдалося залишити місто.​