Великий розпродаж: чого чекати Україні від приватизації-2021

Велика приватизація, яку торік призупинили через коронавірус, і яку Верховна Рада розблокувала напередодні, може принести додаткові 9 мільярдів гривень до бюджету-2021, інвестиції, а також зменшити поле для корупції. Так оцінює останню зміну до законодавства про приватизацію голова Фонду держмайна України Дмитро Сенниченко.

Недержавні експерти також вважають розблокування приватизації позитивом, однак сумніваються, що держава за рік отримає від неї стільки, скільки планувала. Окрім того, вони згадують про несприятливий інвестиційний клімат в Україні, і через це ставлять під сумнів участь західного капіталу в українській приватизації.

Україна продовжує велику приватизацію, яку поставили на паузу в березні 2020 року – через економічну невизначеність, яку спричинив початок пандемії коронавірусу. Відповідне рішення за поданням Кабміну ухвалила Верховна Рада. 30 березня надвечір вона скасувала норму закону «Про приватизацію державного та комунального майна», яка забороняла велику приватизацію на час карантину. Ідеться про продаж державних активів, які не є стратегічними, і водночас – мають значну вартість: стартова ціна кожного з цих підприємств перевищуватиме 250 мільйонів гривень.

У державному бюджеті-2021 закладені доходи від приватизації: 12 мільярдів гривень, 9 з яких уряд планує отримати за рахунок продажу великих активів.

Ефект від розблокування великої приватизації – це не лише додаткові 9 мільярдів гривень у бюджеті, але й ціла низка корисних ефектів для української економіки, пояснює голова Фонду держмайна України Дмитро Сенниченко.

«Спільними зусиллями президента України, Верховної Ради, уряду і Фонду держмайна ми зможемо подолати шалену корупцію на держпідприємствах, залучити інвестиції і створити нові робочі місця. – Пояснює посадовець. – Що таке велика приватизація? Це об'єкти, в яких сконцентрована велика корупція, які не є стратегічними, і які Фонд держмайна вже підготував до приватизації. Цього року ми можемо принести 12 мільярдів до бюджету, створити додаткові робочі місця і базу для оподаткування».

За словами Дмитра Сенниченка, під час паузи у приватизації великих активів Фонд встиг підготувати низку з них до продажу, тож вони можуть піти «з молотка» значно швидше, ніж очікувалося.

Минулого вересня Кабмін ухвалив так звану «програму пріоритетних дій», якою передбачив можливість готувати великі об'єкти до приватизації попри карантин. В уряді очікували, що карантин завершиться раніше, відтак ще у 2020 році приватизацію великих активів розблокують. Втім, лише у грудні Кабмін ініціював законопроєкт про поновлення великої приватизації: той самий, який народні депутати підтримали 30 вересня.

Що саме продаватимуть?

У Фонді держмайна запевняють: ідеться про продаж великих підприємств, проте жодне з них не є стратегічним: тобто, держава не повинна зберігати над ними контроль заради національної безпеки.

Серед найбільших активів, які держава може вигідно продати новим інвесторам, урядовці називають, зокрема:

• «Президент-готель»
• Підприємство «Більшовик»
• Енергетичну компанію «Центренерго»
• «Вугільну компанію «Краснолиманська»,
• АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»
• «Одеський припортовий завод»
• ДП «Електроважмаш» та інші підприємства.

Загалом Фонд держмайна виділяє 53 найбільші об'єкти, які можна продати у 2021 році в рамках великої приватизації. Ще майже 500 – це активи, які планують пустити «з молотка» в рамках малої приватизації.

Водночас прем'єр Денис Шмигаль назвав найвідоміші з-поміж стратегічних активів, які не продаватимуть ні зараз, ні в перспективі:

• НАК «Нафтогаз України»
• НАЕК «Енергоатом»
• НЕК «Укренерго»
• «Укргідроенерго»
• «Укрзалізниця»
• «Укрпошта»
• «Південмаш»

Загалом ідеться про 659 державних активів: дев'ять держкомпаній, 176 держпідприємств та понад 400 об'єктів у сферах культури, спорту та лісового господарства. Вони перераховані в окремому урядовому законі, який Верховна Рада ухвалила 30 березня, синхронно з рішенням про розблокування приватизації.

Що дасть Україні велика приватизація?

Розблокована приватизація великих активів є позитивом передовсім тому, що державне управління ними майже гарантовано супроводжується великою корупцією, пояснює у розмові з Радіо Свобода голова організації State Watch Гліб Канєвський.

«Велика приватизація – це однозначно позитив для України, яка не має ресурсу, щоб забезпечити якісне, некорумповане управління великими активами. До цього додається також слабкість правоохоронної та судової системи у боротьбюі з корупцією і те, що кожна влада ставить на великі державні підприємства свій менеджмент, який виводить з них кошти, – пояснює Гліб Канєвський. – Так, АТ «Одеський припортовий завод» за кожен рік перебування в державному управлінні втрачає частину своєї вартості. ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» менеджери з оточення Дмитра Фірташа довели до того, що його вартість можна оцінювати «в мінус», а не в плюс»; отже, не виключено, що його приватизують майже задарма».

Радіо Свобода зверталося до пресслужби Дмитра Фірташа із запитанням про його власність, активи та політичний вплив в Україні. Однак відповіді на час виходу цього матеріалу не отримало.

Головний позитивний момент в тому, що приватизовані підприємства більше не множитимуть державні борги, зауважує Радіо Свобода менеджерка програми інноваційних проєктів «Трансперенсі Інтернешнл Україна» Христина Зелінська. Але, додає вона, підготовка великих компаній до продажу – тривалий процес, тому його потрібно розблокувати якнайраніше.

«Заборона великої приватизації фактично не дозволяла просуватися навіть у підготовці активів до продажу. А цей процес може тривати близько року. Ухвалене 30 березня рішення дасть додаткові доходи бюджету. Однак ідеться про підприємства з накопиченими боргами. Тож основну додану вартість там створюватиме вже новий приватний власник», – пояснює Христина Зелінська користь для економіки та державного бюджету від великої приватизації.

Директор аналітичного центру «CASE Україна» Дмитро Боярчук погоджується з таким позитивним ефектом. Але, уточнює він, активи, які залишилися у держави для продажу, важко назвати «великою приватизацією».

«Потрібно розпродавати залишки державної власності. Це сприятиме наведенню порядку в багатьох галузях, зокрема – суттєво зменшить корупцію. Але я не називав би це великою приватизацією, яка в Україні вже завершилася. Це скоріше, найбільші активи, які можна продати в рамках малої приватизації. Називають суму в 9 мільярдів гривень, яку можна за них виручити. Це позитивний чинник, але навряд чи він матиме макроекономічний ефект», – зауважує експерт, маючи на увазі можливий вплив приватизації-2021 на наповнення бюджету та відновлення української економіки.

Хто покупець? Або як створити конкуренцію олігархам

Переважна більшість державних активів, які Україна продавала у минулі роки – належать українському великому бізнесу, передовсім – найвпливовішим олігархам. Так, більшість проданих теплових електростанцій входять до групи компаній Ріната Ахметова, так само як і телекомунікаційний гігант «Укртелеком». Більшість обласних газзбутів (які експерти та частина урядовців вважають місцевими монополістами) належать компаніям, пов'язаним з Дмитром Фірташем.

Кілька великих підприємств, серед яких Нікопольський завод феросплавів, після приватизації перейшли у власність Ігоря Коломойського.

Основний ризик великої приватизації-2021 полягає саме в тому, що за виставлені на продаж підприємства знову ж конкуруватимуть українські олігархи, і західний або місцевий бізнес, не пов'язаний із ними, може програти їм конкуренцію. Про таку загрозу говорить більшість експертів, з якими поговорило Радіо Свобода.

Серед них – економіст «Центру економічної стратегії» Богдан Прохоров.

«Є сформована когорта олігархів, які впливають на інституції. Однак за цього керівництва Фонду держмайна – можливості для такого впливу є меншими, ніж зазвичай, і цим моментом треба скористатися. Є й інший бік проблеми: багато західних інвесторів не прийдуть до України – просто побояться», – говорить Богдан Прохоров.

Перешкодою для західних інвесторів він вважає нереформовані суди, відсутність достатніх гарантій приватної власності та українська корупція, за «правилами» якої західні компанії працювати не готові.

З іншого боку, експерт говорить про те, що в Україні вже є певні правові запобіжники від доступу до приватизації «неякісного капіталу» – офшорного (з невизначеними кінцевими власниками) та російського. Що ж до запобігання появі нових монополій – то тут м'яч на полі Антимонопольного комітету, підсумовує представник «Центру економічних стратегій».

Тим часом Гліб Канєвський припускає, що вплив олігархів виражатиметься не так у тому, що вони будуть основними покупцями, як у спробах заблокувати приватизацію активів, на яких вже працює лояльний до них менеджмент.

«Немає в Україні жодної державної компанії, на якій би олігархи чи політики не заробляли. НАБУ у своїх звітах визнала це однією з найпоширеніших форм корупції. Оскільки тут є інтерес олігархів – то вони будуть оскаржувати результати великої приватизації через суди», – прогнозує експерт.

Але головним чинником великої приватизації є те, що державні підприємства покладають свої збитки на державу, а приватні (хто би не був їхнім власником) – вже не є тягарем для державного боргу.

«Держпідприємства не платять дивідендів до бюджету, доки вони збиткові. Але найгірше те, що всі борги рано чи пізно доведеться платити уряду. Отже, збитки стосуються кожного українця, який рано чи пізно покриватиме їх зі своєї кишені», – наводить експерт свій ключовий аргумент на користь приватизації.

Зі свого боку, Христина Зелінська говорить про те, що мінімізувати ризик «блокування приватизації олігархами» можна за рахунок якісного моніторингу аукціонів та незалежної оцінки їхніх учасників. Зокрема, наголошує експертка, треба буде оцінювати те, чи здатен потенційний переможець конкурсу сплатити за свою покупку, і чи легальними є джерела його коштів.