Убивство українського журналіста, засновника і першого головного редактора інтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе, що сталося в цей день 19 років тому, було найрезонанснішим вбивством представника мас-медіа в Україні за роки незалежності. Проте воно не було єдиним – понад 50 українських журналістів загинули через свою професійну діяльність. Згадати про них, знову відкрити їхні історії взялися у газеті Kyiv Post за підтримки міжнародної фундації «Справедливість для журналістів».
У першій же своїй історії, якою, природно, стала справа Георгія Гонгадзе, керівник проєкту «Вмираючи за правду» журналістка Вероніка Мелкозьорова з’ясувала шокуючу новину – засуджений до довічного ув’язнення за вбивство журналіста генерал-лейтенант міліції Олексій Пукач може не лише невдовзі вийти на свободу, але і отримати компенсацію від української держави.
Вероніка Мелкозьорова, керівник проєкту «Вмираючи за правду»
Журналіст-розслідувач Георгій Гонгадзе, який заснував інтернет-видання «Українська правда», зник лише через півроку після цього. Його зникнення та вбивство викликало широкий суспільний резонанс в Україні, а згодом і за кордоном.
У причетності до зникнення журналіста звинувачували тодішнього президента України Леоніда Кучму, який на записах, оприлюднених лідером соціалістичної партії Олександром Морозом, віддавав непрямий наказ «розібратися» з непокірним журналістом, що публічно ставив Кучмі неприємні запитання.
Акція вшанування пам’яті Георгія Ґоґадзе та інших журналістів, вбитих за журналістську діяльність,16 вересня 2016 року
Розслідування справи тривало роками. Троє співробітників департаменту зовнішнього спостереження МВС Валерій Костенко, Олександр Попович і Микола Протасов під час судового процесу зізналися в тому, що у супроводі генерал-лейтенанта міліції Олексія Пукача і за його наказом вивезли Гонгадзе за межі Києва. Двох перших засудили до 12 років, Протасов, засуджений до 13 років ув’язнення, раптово помер у Менській колонії.
Олексій Пукач під час затримання
Головного підозрюваного в організації самого вбивства, але не в замовленні, генерала міліції майора Пукача заарештували лише через 10 років після вбивства. Його засудили до довічного ув’язнення у 2013 році. На замовника убивства слідство так і не вийшло, але ця справа втрачала медійний інтерес.
Яким же ж великим було здивування молодої журналістки Вероніки Мелкозьорової, коли вони з’ясувала, що генерала Пукача незабаром можуть випустити з в’язниці. Працюючи над проектом, вона взяла інтерв’ю в Пукача, який продовжує подавати апеляції.
Якщо колись на суді він казав, що разом з ним у клітці мають сидіти Кучма і Литвин, то тепер Пукач не лише про них не згадує, але каже, що він «просто перевищив свої повноваження»Вероніка Мелкорезова
«Пукач часто змінює свої показання. Якщо колись на суді він казав, що разом з ним у клітці мають сидіти Кучма і Литвин (Володимир Литвин – помічник президента Кучми в той час – ред.), то тепер Пукач не лише про них не згадує, але каже, що він «просто перевищив свої повноваження». Нам в інтерв’ю він уже казав, що вбивав не він, а Попович, який був водієм. До речі, він і Костенко вже вийшли на свободу. А тепер і Пукач може вийти на свободу, бо він подав касацію, щоб йому змінили вирок з довічного на 15 років», – говорить журналістка.
Якщо суд задовольнить касацію і змінить вирок, то Пукач не лише вийде на свободу, але може претендувати і на фінансову компенсацію від державиВероніка Мелкозерова
Але і цих 15 років Пукач може не відсидіти, каже Вероніка Мелкорезова. «Якщо суд задовольнить касацію і змінить вирок, то Пукач не лише вийде на свободу, але може претендувати і на фінансову компенсацію від держави. Бо у 2018 році на прохання адвокатів Пукача йому перерахували строк за законом Савченко (закон передбачав, що один день перебування у СІЗО зараховується за два дні позбавлення волі при обчисленні судом строку покарання, – ред.)», – пояснює журналістка.
Вдова Георгія Гонгадзе Мирослава, дізнавшись про те, що вбивцю її чоловіка можуть випустити, сказала в інтерв’ю проєкту, що ця новина змусила її знову почати активно говорити про цю справу, яка з 2013 року не отримувала вже медійної уваги.
Київ, 16 вересня 2019 року. На майдані Незалежності відбулася символічна акція пам’яті Георгія Гонгадзе. Прийшло 2 людини , які по черзі тримали один плакат
«Коли я дізналася про те, що Пукача збираються випустити і я можу зустріти його на Хрещатику, в мене було відчуття, що не зможу більше приїхати в Україну», – сказала Мирослава Гонгадзе, яка отримала політичний притулок і від 2001 року разом із дітьми живе у США.
Журналіст Григорій Гонгадзе із дружиною Мирославою і дочками-близнюками Наною і Соломією під час відпочинку на пляжі
Як зауважує Мелкозьорова, дійсно про Гонгадзе вже майже не згадують в Україні, тож на тлі цієї інформаційної тиші його вбивці може дійсно вдатися вийти на свободу.
«Останнє засідання у справі Пукача було 4 вересня, і на ньому з журналістів були тільки газета «День» і телеканал «1+1». Засідання перенесли на 9 жовтня, і якщо нам вдасться привернути до цієї справи більшу увагу, то ми сподіваємося, що суд не ризикне задовольнити касацію Пукача», – говорить журналістка.
Георгій Гонгадзе
Вероніка Мелкозьорова, яка вступила до журналістської професії вже після вбивства Гонгадзе, каже, що нинішня риторика керівництва держави не сприяє тому, щоб журналісти, які роблять свою роботу, почувалися в безпеці.
Журналісти – це є ті люди, які контролюють політиківВероніка Мелкорезова
«Те, що голова президентського офісу Андрій Богдан каже, що журналісти непотрібні, що їм треба «відфільтрувати» власну професію, це є недобрий сигнал. Бо журналісти – це є ті люди, які контролюють політиків. Тому політики намагаються дискредитувати журналістів. Вони почуваються так, ніби ми прийшли до темної кімнати і увімкнули там світло, щоб люди змогли побачити, як там все влаштовано. І за це нас ненавидять ті, хто хотів би приховати свою діяльність. В усьому світі ми живемо в епоху інформаційної війни, теорій змов, післяправди, і тільки грамотні і чесні журналісти можуть повідомити і пояснити, що відбувається», – говорить журналістка.
Журналіст Георгій Гонгадзе (1969–2000) очима художника Юрія Журавля
Вероніка Мелкозьорова додає, що безкарність продовжує бути головною причиною того, що ці злочини тривають в Україні.
«З понад 50 випадків вбивства, як вважає Комітет захисту журналістів, лише у 13 випадках цей мотив був підтверджений слідством, а сама поліція навіть не веде статистики щодо вбивств журналістів», – зауважує вона.
Проєкт «Вмираючи за правду» має на меті створити на сайті газети Kyiv Post повну базу журналістів, які загинули за свою професійну діяльність в Україні.
У планах проєкту також – розповісти про ув’язнених і переслідуваних журналістів в окупованих Криму і на Донбасі.