Чому запровадження ринку землі викликає опір політиків і суспільства?

Гості програми «Ваша Свобода»: генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Роман Сластьон; народний депутат України («Батьківщина») Іван Крулько.

Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроєкт про запровадження в Україні ринку землі. Засідання парламенту супроводжувалося запальними дискусіями, блокуванням трибуни і вигуками «Ганьба!». За законопроєкт проголосували у першому читанні лише депутати з фракції «Слуга народу» і позафракційні.

Ваша Свобода | Ринок землі: що ухвалив парламент?

Віталій Портников: Пане Сластьон, які головні настанови нового законодавства? І чому, на вашу думку, воно викликає такий опір і в людей, і в політичних сил, які в принципі є прихильниками відкриття земельного ринку?

Роман Сластьон: Обіг сільськогосподарських земель буде введений з 1 жовтня 2020 року. Найбільш дискусійними були питання стосовно того, хто матиме право набувати у власність, тобто купувати, землю сільськогосподарського призначення, і скільки саме може громадянин чи юридична особа мати у власності сільськогосподарської землі.

Кожні обмеження будуть обмежувати конкуренцію, попит на землю. І це призведе до зниження ринкової ціни, яка може бути. Заниження ціни буде занижувати і орендну планку, навіть якщо вони й не продаватимуть.

Роман Сластьон

У законопроєкті передбачене переважне право орендаря на викуп земельної ділянки. Це фактично є захист тих сільгосппідприємств і фермерських господарств, які нині орендують сільськогосподарську землю, першочергове право можливості викупу, якщо власник паю захотів продати його. Саме для того, щоб на ній і працювати.

– А чому в законодавстві немає контролю за коштами, за рахунок яких буде земля купуватися? І якщо ми говоримо про купівлю землі, то, як мені здається, треба поставити чітке обмеження для того, щоб землю не купували люди не тільки які не мають громадянства, а й які мають громадянство Російської Федерації, тобто ясно, що це буде обмеження землі іноземцям, але люди, які так чи інакше пов’язані з російським капіталом? А таких людей у нас з українськими паспортами чимало. Чому немає цього механізму контролю?

Роман Сластьон: Комплексно завершення земельної реформи передбачалося і урядом, і комітетом Верховної Ради з аграрної і земельної політики саме в комплексі «пакету» законопроєктів. У законопроєкті передбачений порядок, який має розробити Кабмін, стосовно моніторингу, тобто того, хто і як купує, яким чином відстежувати пов’язаних осіб. У законопроєкті передбачені санкції, проте не визначено конкретний перелік тих осіб, які будуть не допущені, які будуть під цими санкціями. Це тільки початок цього процесу. До 1 жовтня ще потрібно буде зробити дуже багато кроків, зокрема і щодо державного кадастру, його наповнення.

Всі угоди купівлі-продажу будуть зафіксовані у відповідному реєстрі з фіксацією того, хто купує, хто продає, з фіксацією реальної ціни купівлі-продажу. Якщо буде перевищений ліміт або певна норма, такі угоди будуть визнані не дійсними і буде примусове відчуження земельної ділянки попередньому власникові.

(Повна версія програми)

Фермер або фермерство в Україні – це особа або підприємство, яке обробляє від 100 до 1000 гектарів. У Польщі середній розмір фермерського господарства – 10 гектарів. Їхнє фермерство без тієї підтримки, яку виділяє ЄС, просто не конкурентоздатне.

У держави немає коштів на проведення такої діяльності, щоб держава викуповувала державні паї. Ми можемо вмикати станок і друкувати гроші, стимулюючи інфляцію, але до чого це все призведе.

– Пане Крулько, що вас і вашу фракцію не влаштовує саме в законі?

Іван Крулько: Спочатку треба визначитися, який аграрний устрій нам як країні потрібен. Якщо обираємо аграрний устрій – це розвиток фермерського господарства, – тоді держава починає підтримувати фермерські господарства, починає надавати землю фермерам, щоб вони не витрачали обігові кошти, починає створювати умови, щоб були обмеження щодо того, скільки може бути землі в одних руках, чи держава надає преференції своїм українським фермерам, а не латифундіям, а з іншого боку, іноземним юридичним і фізичним особам, у яких зовсім інші цілі стосовно української землі.

Жоден іноземець не зацікавлений у тому, щоб Україна була успішною. І не буде цього робити. Деякі іноземні підприємства, які різними методами працюють в Україні, думаєте, працюють на українську економіку чи вирощену продукцію залишають в Україні? Абсолютно ні!

Іван Крулько

Аргентина зараз намагається скупляти назад свою ж землю, яку вони колись бездумно розпродали, дуже дорого. А є успішні приклади. Наприклад, Польща, яка зробила серйозний ухил на розвиток власного фермерства. І вони зараз мають 2 мільйони фермерських господарств. В Україні – 50 тисяч. От куди нам треба рухатися.

Тому і пропонували свій законопроєкт серед ряду альтернативних, зокрема, щоб фермери або селяни, які хочуть продати свій пай, його продали, але державі, а держава встановила фіксовану ціну на землю, а потім видавала в оренду і на цьому заробляла. Як це відбувається в Британії, Франції, Німеччині.

На жаль, в нас хочуть піти іншим шляхом, тому що сценарії пишуться не в Україні. Мета цих сценаріїв полягає в тому, що (є такий вже мем) «до епохи бідності додається «епоха кріпацтва». Народ має сказати своє слово в питанні землі на референдумі.