На Харківщині наприкінці березня російські окупанти викрали письменника Володимира Вакуленка – його місцезнаходження досі невідоме. Після деокупації колеги Вакуленка знайшли його щоденник, закопаний за день до арешту, у рідному садку: він знав, що за ним прийдуть. Після розшифровки трьох десятків рукописних листів батьки будуть ухвалювати рішення про публікацію тексту – сам письменник просив віддати його людям, «коли наші прийдуть».
Українського письменника Володимира Вакуленка викрали з рідного села Капитолівка під час російської окупації Ізюмщини. Це сталось 24 березня 2022 року, й відтоді ані в батьків, ані в друзів немає інформації, де зараз перебуває Володимир та в якому він стані. Родина сподівається, що він якомога скоріше повернеться додому.
Володимир Вакуленко
«Говорити важко. Центральна вулиця міста розбомблена. Моє місто, яке любиш. Розбита школа, яку ще за царських часів будували. На вулиці в моїй місцевості 4 житлові будинки як не було. А просто вирва і в крупу цегла. На щастя, люди були в бомбосховищі. Ялинки в центральному парку як хтось обскубав, деякі просто повиривало. Собаки перелякані страшенно - виють, гавкають при кожному різкому звуку. З позитивів - весняні пташки співають, отже буде все добре», – писав Володимир Вакуленко 3 березня. У фейсбуці він розповідав про жахи війни, звітував про зібрані кошти та допомогу військовим, закликав до санкцій проти Росії. Втім, як виявилось нещодавно дописи у фейсбуці – це лише мала частина його спостережень й думок у лютому-березні.
«Сьогодні рівно пів року від викрадення Володимира Вакуленка російськими окупантами», – написала засновниця Нью-Йоркського літературного фестивалю, письменниця Вікторія Амеліна 24 вересня. Вона разом із представниками правозахисної організації «Truth Hounds» документує воєнні злочини російської армії в Україні. В селі Капитолівка вона спілкувалась із батьками та сином Володимира Вакуленка, і під час розмови батько розповів Вікторії про те, що син встиг зробити перед викраденням.
Російські військові «забирали» Володимира Вакуленка двічі. 23 березня його затримали, відібрали документи і телефон на перевірку та швидко відпустили. Втім письменник розумів, що після перевірки окупанти скоріш за все прийдуть за ним вдруге.
«Тому 23 березня під вишнею у своєму саду він закопав свій щоденник, загорнувши його в поліетиленовий пакет. Батько бачив, як він його закопував і після нашої розмови із ним, зрозумівши, що ми «свої», він розповів цю історію і ми власне пішли на його пошуки», – розповідає Амеліна Радіо Донбас.Реалії. Разом із батьком вони почали копати під вишнею і незабаром знайшли щоденник. Після викрадення у будинку був обшук, окупанти відібрали в батьків книжки Вакуленка, отже сховати щоденник виявилось правильною ідеєю.
Щоденник українського письменника Володимира Вакуленка, знайдений в саду письменника. Фото: Вікторія Амеліна
Щоденник оприлюднять після дозволу батьків
Вікторія передала щоденник до Харківського літературного музею на тимчасове зберігання – вони розшифрують записи та будуть зберігати в себе допоки є надія, що Володимир живий та знайдеться. Записи Володимира Вакуленка можуть в тому числі допомогти розслідувати воєнні злочини, припускає письменниця.
«Очевидно, що воля Володимира полягала в тому, щоб ми усі прочитали цей щоденник. Коли він його закопував в переддень свого арешту, затримання, викрадення, він сказав батьку, щоб той його віддав, коли «наші прийдуть», – розповідає Амеліна.
Володимир Вакуленко в основному займався дитячою літературою, розповідає Радіо Донбас.Реалії директорка Харківського літературного музею Тетяна Пилипчук. У музеї добре знали письменника, листувались із ним стосовно можливої співпраці, і звісно погодились взяти артефакт до себе. Про це зокрема просили і батьки Вакуленка.
Щоденник Володимира Вакуленка. Фото: Харківський літературний музей
«Музей поки не взяв цей артефакт на постійне зберігання, ми взяли на тимчасове. Тобто взяли із зобов’язанням зберегти його. Якщо Володя не загинув, якщо Володя повернеться, то ми йому передамо щоденник назад. Ми його розшифруємо, тому що там можуть бути описані злочини, на основі яких можна буде відкривати карні справи і судити громадян Росії, засуджувати режим російський», – говорить Пилипчук. Неможливо було втримати сльози, коли нам передавали цей щоденник, розповідає вона. Трагічна історія щоденника Вакуленка нагадує їй артефакти інших письменників, що приховували свої архіви від інших окупантів. Після розшифровки щоденника записи покажуть батькам, щоб ті вирішили, чи можна його публікувати і у якому об’ємі, розповіла директорка музею.
«Поширю наразі оце: «Усе буде Україна! Я вірю в перемогу». Загалом близько тридцяти щільно заповнених сторінок. Про публікацію решти щоденника думаємо разом з рідними Володимира Вакуленка, українським ПЕН та Харківським ЛітМузеєм, який прийме в колекцію оригінал. В сенсі як, коли і де публікувати», – написала Амеліна у фейсбуці після передачі щоденника до музею. Треба до останнього сподіватись, що Вакуленко знайдеться, говорить письменниця.
Володимир Вакуленко – автор понад десятка книжок, в том числі дитячих, активний учасник Революції Гідності та волонтер. У 2020 році випустив антологію білоруської поезії «Жыве Беларусь! За нашу і вашу свободу!». Активно друкувався в у журналах, часописах і альманахах.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите.