V означає «Veritas»: які «методички» для ГПУ й уряду Януковича писали західні лобісти. Частина друга

В останні тижні літа Україна знову опинилась у центрі уваги у Вашингтоні. Величезна піар-кампанія для Віктора Януковича, мільйони доларів «чорної» готівки, таємні домовленості з українськими олігархами – про все це розповіли на суді проти Ґреґа Крейґа, колишнього юриста Барака Обами, а згодом партнера однієї з найповажаніших юридичних фірм Вашингтону Skadden. Крейґа звинувачували в тому, що у 2012 році він не зареєстрував свою роботу на тодішнього президента України Януковича в базі іноземних агентів уряду США і приховав цю інформацію від американського уряду.

Урешті, після двох тижнів слухань, суд присяжних у Вашингтоні визнав Крейґа не винуватим за цим обвинуваченням. Але «Голос Америки» підготував серію репортажів із цього судового слухання.

Чому ми про це розповідаємо? По-перше, зараз в Україні триває розслідування щодо розтрати коштів Мін’юсту в 2012 році – а це та сама справа, в якій фігурує Ґреґ Крейґ. Суд у США розкрив нову інформацію про корупцію в Україні. По-друге, згідно з документами, до проєкту був залучений український бізнесмен Віктор Пінчук, який будь-що хотів залишитись інкогніто. Важливо з’ясувати його роль у схемах Януковича. По-третє, стали відомі нові деталі роботи на тодішню українську владу Пола Манафорта. До цього їх не озвучували.

Кореспондент «Голосу Америки» був єдиним українським журналістом, який два тижні працював безпосередньо в залі суду і детально вивчав усі документи справи. Він отримав листування, «методички» для уряду України, копії договорів і чеків про оплату роботи. Цей матеріал – другий із трьох.

Ґреґ Крейґ під час суду над ним, фото 19 квітня 2019 року

У першій статті ми розповіли про проєкт відбілювання репутації Януковича, який отримав назву «Veritas». У цій публікації розкажемо про грандіозну піар-кампанію, яку розгорнули на підтримку проєкту. В третьому тексті розповімо про джерела його фінансування.

Стратегія з часткою критики

Довіра Заходу до українського уряду була саме тим, що намагався здобути Пол Манафорт. Саме це і було в ядрі проєкту «Veritas» – його основною метою було відбілити репутацію Віктора Януковича, який на той час іще декларував курс України на зближення з ЄС. В 2012 році на заваді цьому стояло ув’язнення Юлії Тимошенко, на Заході постійно говорили про політичні переслідування в Україні. Манафорт намагався змінити це уявлення.

У фундамент цього плану Манафорт заклав звіт від поважної юридичної компанії зі США. На замовлення Мін’юсту України фірма Skadden на чолі з Ґреґом Крейґом провела величезну роботу, аналізуючи судовий процес і зустрічаючись із його ключовими гравцями в Україні. Втім, окрім самого звіту, Skadden працювала і над двома додатковими проєктами. Американські юристи допомагали Генпрокуратурі в другому суді над Тимошенко і консультували Мін’юст у її справі у Європейському суді з прав людини.

Сам звіт опублікували в середині грудня 2012 року. За добу до цього Ґреґ Крейґ на ексклюзивних правах передав звіт у видання New York Times, де на основі нього підготували публікацію.

«Стаття не була найкращою, але принаймні вона вийшла нейтральною. І вона мала свій вплив. З нашої точки зору, успіх був чудовим», – засвідчив у суді партнер Манафорта Рік Ґейтс.

Вплив, про який згадав чоловік, включав у себе хвилю, яку підхопили інші медіа. Це було частиною плану політтехнологів: опублікувати статтю в одному великому виданні, щоб потім журналісти з інших західних ЗМІ розповсюдили її в себе. План спрацював.

Але від самого звіту не було б такого ефекту, якби не величезна піар-кампанія, яка розгорталась паралельно із його написанням. Для цього Манафорт найняв лондонську фірму FTI на чолі з Джонатаном Гокером – на співпраці з ними наполіг сам Ґреґ Крейґ. У суді на цьому наголошували прокурори. Допитуючи топчиновницю Міністерства юстиції США, яка відповідала за реєстрацію лобістів у базі іноземних агентів FARA (Foreign Agents Registration Act), вони вказували на участь Крейґа у розробці стратегії.

– Чи повідомляв Ґреґ Крейґ, письмово або при зустрічі, що для промоції звіту була розроблена піар-кампанія?

– Ні.

–Чи згадував він про те, що зустрічався із піарниками для розробки цього плану?

– Ні.

– Про те, що дав свій звіт журналістам до його офіційної публікації на сайті фірми?

– Ні.

– Чи була б ця інформація важливою для реєстрації іноземним агентом?

– Так, ця інформація була б дуже важливою.

– Дякую, в мене більше немає запитань.

Але суд постановив, що Крейґ не займався прихованим лобізмом у США. Сам Крейґ також наполягав: його компанія не брала участі в піар-кампанії. Над звітом працював він, а от лобізмом і промоцією займався Манафорт. І вже як цей звіт використали – питання до нього.

Своєю чергою, лондонські піарники спільно з Манафортом мали дуже конкретні плани на звіт Крейґа. Політтехнологи розробили витончену стратегію: вони не хотіли, щоб склалося враження, що проєкт шитий білими нитками, тож у звіті Skadden мала бути і частка критики. Ось деякі пункти із їхнього плану комунікацій:

• Звіт замовило Міністерство юстиції, не офіс генпрокурора;
• Звіт зробить висновок, що суд був законним, і що Юлія Тимошенко вчинила злочин, але згадає, що були деякі невідповідності із західним правосуддям;
• Звіт буде містити деяку критику генпрокурора і судді, а наші опоненти цю критику використають.

Втім, уже на початку роботи над проєктом «Veritas» у піар-фірмі FTI виникли розбіжності. Для успішної роботи слід було залучити не лише офіс у Лондоні, а й філії в Брюсселі, Парижі, Берліні та в США. Але, судячи з листування спеціалістів, одностайності не було. «Наша команда в Брюсселі непохитна: вони кажуть, що ми не маємо представляти чинний український режим, що єврокомісари бойкотують футбольний турнір, що участь у проєкті стане самогубством для нашого бізнесу», – мовилось в одному з листів.

Але рішення вже було ухвалене, й FTI почала роботу над своїм планом. Він включав дії як перед публікацією звіту Skadden, так і після неї. В ньому були прописані кроки для уряду України, стратегія роботи зі ЗМІ і спілкування із західними політиками, пояснено, як слід реагувати на критику, що можна говорити, а що ні. Словом, в ньому було прораховано все до найменших деталей.

«Методички» для української влади

Манафорт був зацікавлений у тому, щоб уся робота була на вигляд максимально чистою для журналістів і міжнародної спільноти. Великою мірою це залежало від підготовки українських чиновників. Відтак спеціалісти FTI провели низку медіатренінгів для Генпрокуратури й Мін’юсту і вчили їх, як слід спілкуватись зі ЗМІ і як реагувати на провокаційні запитання.

Пол Манафорт

Пізніше вони розробили детальну «методичку» для всіх ключових сторін. У ній були прописані заяви для Віктора Януковича, депутатів Партії регіонів, Генпрокуратури, судді Кірєєва, Мін’юсту, Міністерства закордонних справ, пенітенціарної служби, а також подані настанови для українських дипломатів у різних країнах світу. FTI визначила, в якому порядку хто має робити заяви, які установи мають зайняти активну позицію, а які лише реагувати на запити медіа, і що робити, якщо з’являться непередбачувані проблеми.

І українські урядовці діяли за цими «методичками». Заява, оприлюднена на сайті Мін’юсту в день публікації звіту Skadden, збігається із тим, що написала для Міністерства піар-служба.

«Доповідь, що публікується сьогодні на сайті Міністерства юстиції України, свідчить про те, що Юлія Тимошенко безпідставно стверджує про політичну мотивацію в цій справі й не надає жодних фактів, які могли б стати причиною для скасування її вироку відповідно до європейських чи американських стандартів. У доповіді також відмічено, що поведінка Ю. Тимошенко в суді була б неприйнятною в інших країнах, і, найімовірніше, це мало б наслідком рішення про неповагу до суду», – мовилося в заяві міністерства. Але цей фрагмент підготували в лондонській фірмі FTI.

Витяг із «методички» для Мін’юсту України

У ГПУ також відреагували згідно з написаною «методичкою». В коментарі Радіо Свобода заступник генпрокурора Ренат Кузьмін сказав: «Якщо й були якісь порушення європейського законодавства щодо Юлії Тимошенко, то це є провиною не прокурорів, суддів чи адвокатів. Це спадок радянської кримінально-правової системи – і старий, недосконалий Кримінально-процесуальний кодекс».

Саме таку відповідь для Генпрокуратури підготували піарники, найняті Манафортом. Вони прописали, що Генпрокуратура має посилатись саме на недосконалий Кримінально-процесуальниий кодекс і пострадянську систему. Кузьмін ці вказівки виконав.

Витяг із «методички» для генпрокуратури України

Крім цього, Генпрокуратурі рекомендували виступити з частковою критикою звіту Ґреґа Крейґа, щоб таким чином дистанціюватись від причетності до його написання. Інакшими словами, зблефувати. Але наголосити на тому, що, попри все, Юлія Тимошенко вчинила злочин і має бути покарана. «Це злочин, жертвами якого є кожен громадянин України. Через цю хитру угоду люди платять за газ більше, ніж будь-які мешканці Європи, і вони прикуті до цього контракту на 10 років», – мовилось у підготованій заяві.

Підготовані відповіді на десятки можливих запитань журналістів написали для всіх ключових відомств. Наприклад, на запитання «Якщо Мін’юст платить Skadden, то як фірма може бути незалежною?» в Міністерстві юстиції мали відповісти так: «Ми просили їх виконати завдання і підготувати незалежний звіт. І цей звіт є абсолютно незалежним». А на запитання «Звіт не робить висновків щодо політичної мотивації. Але це було основною думкою, яку ви хотіли донести. Ви не розчаровані?» в ГПУ треба було відповісти таким чином: «Навпаки, в звіті чітко вказано, що доказів політичного переслідування немає. Тепер це поза всяким сумнівом. І ми дуже вітаємо цей висновок».

Крім цього, окремий акцент робився на роль МЗС і українських посольств за кордоном. Адже звіт готувався не так для українського суспільства, як для міжнародної спільноти. Отже, Манафортові слід було переконатись в тому, що на Заході його прочитають так, як треба.

Зустрічі з іноземними політиками

Саме тому була ще одна дуже важлива частина піар-стратегії. Вона стосувалась прямої комунікації із ключовими західними лідерами, в тому числі й особистих зустрічей із ними. З допомогою посольств України звіт донесли до перших осіб у Брюсселі, Берліні, Парижі, Римі, Лондоні та інших європейських столицях. Крім цього, надіслали його у великі громадські організації та аналітичні центри.

Щодо конкретних політиків у Європі, то йшлось про спілкування з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу, президентом Європарламенту Мартіном Шульцом, представницею ЄС із закордонних справ Катрін Аштон, єврокомісаром Штефаном Філе, а також із євродепутатом Патом Коксом і експрезидентом Польщі Александром Квасневським, які тоді очолювали моніторингову місію Європарламенту.

Їхнім завданням було слідкувати за станом правосуддя в країні. Інакше кажучи, Кокс і Квасневський були очима й вухами Євросоюзу в Україні. Очікувалось, що саме їхнє рішення мало стати вирішальним при підписанні Угоди про асоціацію. Висновки місії були критично важливими для ЄС – а отже, і для Януковича, який тоді ще планував підписати угоду з Євросоюзом.

Александр Квасневський (л) і Пат Кокс (п) на сесії Верховної Ради, осінь 2013 року

Саме Кокса і Квасневського вважали одними з найважливіших людей для успішного сприйняття звіту Skadden на Заході, тому спілкуванню з ними приділили чи не найбільше уваги. Якщо комунікацію з іншими західними лідерами проводили, як правило, через листування або телефон, то в цьому випадку МЗС попросило Ґреґа Крейґа особисто прилетіти у Варшаву й приватно зустрітись із Александром Квасневським.

Але в той час Крейґ був зайнятий іншими справами, відтак до Варшави полетів його партнер. Він зустрівся з президентом Польщі, а також із польським МЗС за день до публікації звіту Skadden. І, схоже, цією зустріччю були задоволені обидві сторони. «Варшава пройшла дуже добре. Квасневський був дуже вражений», – писав у листі Крейґові його соратник.

Крім Європи, роботу провели також у США. Витяги зі звіту донесли до адміністрації Барака Обами, а також до лідера демократів у Сенаті Гаррі Ріда і спікера Палати представників Конгресу, республіканця Джона Бейнера.

На додачу розгорнули велику медіакампанію. Окрім New York Times, яким «злили» звіт іще раніше, інформацію про нього розіслали іншим великим ЗМІ у США і в Європі. Манафорт і фірма FTI здійснили величезну роботу для того, щоб розпіарити звіт Ґреґа Крейґа на Заході з таким сигналом, який був потрібен саме їм.

І певною мірою їм це вдалось. На суді Ґреґ Крейґ засвідчив: «На мою думку, західні медіа неправильно подали наш звіт. Вони сказали, що Skadden не знайшла ніяких порушень».

Втім, на думку Крейґа, був один англомовний ЗМІ, який подав інформацію найбільш коректно. «Це було київське видання KyivPost. Зі всіх вони написали найбільш точну і збалансовану статтю про наш звіт – попри те, що це видання було в опозиції до Януковича і підтримувало Тимошенко», – засвідчив Ґреґ Крейґ.

Масштаби роботи, яку з одного боку виконала Skadden, а з іншого FTI, вражають. Постає логічне запитання: скільки їм за це заплатили? За роботу юристи й піарники отримали мільйони доларів, які їм платили в обхід закону. Частина з цих грошей була з українського бюджету. Іншу частину, згідно з документами й свідченнями, заплатив Віктор Пінчук.

Про деталі фінансування, приховування джерел грошей і проблеми, які з цим виникли у США, читайте в наступному, фінальному матеріалі, який буде опублікований у неділю, 8 вересня.

Перша частина: «V означає «Veritas»: хто і як відбілював Януковича на Заході»