УПЦ (МП) і велика війна: дії московської церкви в Україні та чи стоїть питання її заборони

Після незначного інформаційного затишшя Українська православна церка, що перебуває в єдності з Московським патріархатом (УПЦ (МП)) знову на вустах в українців. На початку травня Служба безпеки України повідомила про підозру митрополиту УПЦ (МП) із Запоріжжя Луці (Андрію Коваленку) за розпалювання релігійної ворожнечі. А Печерський районний суд Києва у ці дні дозволив зняти електронний браслет із колишнього настоятеля Києво-Печерської лаври Павла (Петра Лебідя). Тим часом у Верховній Раді до другого читання наразі так і не дійшов закон про заборону на діяльність підпорядкованої Московському патріархату релігійної організації.

Радіо Свобода зібрало інформацію:

• про діяльність УПЦ
• чому парламентарі досі не дійшли згоди, чи є підстави заборонити в Україні Московський патріархат
• та як війна впливає на переходи громад від УПЦ (МП) до Православної церкви України (ПЦУ).

СБУ і УПЦ (МП): дружити не вийшло

За час повномасштабної агресії РФ Служба безпеки України, згідно з офіційними повідомленнями, відкрила близько 70 кримінальних проваджень щодо представників УПЦ (МП). 16- із них – щодо митрополитів.

Серед викритих злочинів – 20 фактів держзради та колабораціонізму.

26 фігурантам-представникам УПЦ (МП) було повідомлено про підозру, а ще 19 уже отримали судові вироки.

З останніх підозр, про які повідомила СБУ, зокрема наприкінці квітня, йдеться про підривну діяльність з боку настоятеля Святогірської лаври УПЦ (МП) митрополита Арсенія (Ігоря Яковенка). За даними слідства, клірик «здав» окупантам розташування блокпостів Сил оборони у Краматорському районі на Донеччині.

Світлина СБУ, оприлюднена 24 квітня 2024 року щодо оголошення підозри митрополиту УПЦ (МП) Арсенію (Ігорю Яковенку), настоятелю Святогірської лаври

У самій УПЦ на офіційному сайті тоді написали, що арешт владики є відвертим порушенням прав людини і спрямований на примусове усунення митрополита Арсенія від виконання послуху намісника Святогірської лаври, котра є одним із головних духовних центрів України, і його ізолювання.

Варто відзначити, що днем раніше на тлі арештів і обшуків в УПЦ (МП) на офіційному ютуб-каналі народного депутата Юрія Бойка (принаймні так канал себе позиціонує) вийшло звернення.

У ньому колишній член проросійської Партії регіонів та «Опозиційного блоку» закликав владу «проявити милосердя та братську любов до прихожан і зупинити ці процеси». Він називає це спробами «очорнити УПЦ, у якій мільйони прихожан, які в тому числі є на фронті».

Свято-Успенська Святогірська лавра – православний чоловічий монастир у Святогірську (Донецька область)

Перехід громад від УПЦ (МП) сповільнився

Директор Релігійно-інформаційної служби України (РІСУ) Тарас Антошевський відзначає, що парафії УПЦ (ПМ) й досі переходять до ПЦУ. Утім, активність таких переходів з початку широкомасштабного російського вторгнення зменшилась.

– Найбільше парафій УПЦ (МП) завжди було на Поділлі і Волині. Навіть, скажімо так, у певних областях східних, де було їх достатньо багато. Велика частина з них були, умовно кажучи, лівими, тобто формальними.

Натомість великі, потужні парафії Московського патріархату в Україні були у Вінницькій, Хмельницькій, Рівненській, Волинській, Житомирський і Київській областях.

Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України,

Власне, і в центральній Україні, але насамперед у цих областях. Там і є найбільша кількість переходів, у деяких областях там вже й поза сто давно перейшло громад. У деяких, здається Хмельницька область є серед лідерів. Я не можу сказати точної цифри.

Є також області, де перейшли достатня кількість громад за останній час. Це, наприклад, і в Київській області багато було переходів. Зараз можна сказати, що переходи дещо зупинилися.

Якщо в 22-му році, в травні, могли, наприклад, за один день перейти поза 20 громад, то зараз в місяць десь є 20 з чимось громад. Тобто, не кожного місяця. Тобто, не кожного дня відбуваються переходи.

Чому так? Я думаю, що ті, що вже прагнули перейти, вже переходять. Якщо громада переходить зі своїми служителями, то цей перехід відбувається найспокійнішим, мирним шляхом, менше конфліктів. Якщо десь немає, власне, якихось ініціаторів того переходу, то деколи ті громади переходять за допомогою, скажімо так, людей, які приїжджають і розказують їм, як це зробити перехід.

Так, наприклад, на Хмельниччині, за даними «Суспільного», за два роки з-під впливу Москви вийшли майже 300 релігійних громад.

Чому парламент хоче, але не може заборонити УПЦ (МП)?

Народна депутатка від «Голосу» Юлія Клименко в інтерв’ю Радіо Свобода пояснила, що законопроєкт про заборону релігійної організації УПЦ (МП) після першого читання, в якому був підтриманий Верховною Радою, «таємничим чином застряг в апараті ВР».

Депутатка каже, це при тому, що профільний комітет розглянув усі дві тисячі правок між першим і другим читанням.

Юлія Клименко під час засідання Верховної Ради України. Київ 4 березня 2020 року

«Це не політичний орган. Це абсолютно адміністративний орган, який підтримує роботу депутатів. Тому на даний момент застряг до другого читання. Вже два місяці лежить і ми не виносимо в зал.

Хоча на кожній Погоджувальній раді ми просимо, щоб цей законопроєкт був винесений. І розглянутий в другому читанні. Це стосується всіх релігійних організацій, пов'язаних із РФ. Це не тільки стосується московської церкви. Якщо це будь-яка інша конфесія, пов’язана з Росією, цей закон також буде стосуватися її. Це питання впливу і національної безпеки. Зв’язки з Росією повинні бути порвані у всіх сферах нашої діяльності і життя», – зазначає Клименко.

Причиною того, чому цей законопроєкт «застряг», Клименко називає політичну волю. Каже: є потужна лобістська група депутатів, які лобіюють інтереси російської церкви в Україні.

«Є дуже також інших груп, які, включаючи і канадських, і американських лобістів та юристів, які, власне кажучи, гальмують винесення цього законопроєкту до другого читання як можуть. Це питання лобізму. Це питання грошей. Це питання впливу РФ, який залишається великим в Україні. На політиків, на депутатів, на різні сфери життя», – додає народна обраниця.

Утім, каже Клименко, є воля українців, які вважають, що такий вплив має бути заборонений. Тож депутати мають цю волю виконати.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв у коментарі громадській ініціативі «Голка» розповів, що 2 травня Комітет звернувся до Апарату парламенту.

Обранці вимагають роз’яснити їм, чому протягом місяця так і не оприлюднили на сайті Верховної Ради текст урядового законопроєкту про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій до другого читання.

Що не так з УПЦ (МП)?

Ідею про заборону релігійних організацій, серед яких і УПЦ (МП), народні депутати активно почали обговорювати ще у 2022–2023 роках.

Новим поштовхом у цьому напрямку, безумовно, стало широкомасштабне вторгнення РФ до України.

Окремим священнослужителям УПЦ (МП) закидають і поширення російської пропаганди, і роботу на російські спецслужби.

Непоодинокими були і випадки, коли у регіонах священники УПЦ (МП) відмовлялися відспівувати українських воїнів, які загинули на фронті.

Щоправда, зараз на офіційному сайті УПЦ (МП) можна зустріти багато повідомлень про те, як єпархії освячують паски та пасхальні кошики для ЗСУ і переселенців.

Під час пікету біля собору УПЦ (Московського патріархату) у Дніпрі, 16 квітня 2023 року

У реєстрі релігійних організацій та офіційних документах Українська православна церква не має приставки Московський патріархат.

УПЦ (МП) на Соборі у травні 2022 року ухвалила рішення про адміністративне відокремлення від РПЦ. Утім, згідно з джерелами УП, яке писало тоді про цей Собор, духовне спілкування з Москвою збереглося.

У Державній службі України з етнополітики та свободи совісті у релігієзнавчій експертизі у січні 2023 року теж дійшли висновку: «Прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27.05.2022) та Постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв’язку Української Православної Церкви із Російською Православною Церквою. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним».