Eкономічний паспорт від Зеленського: замість робити заяви, треба рахувати гроші, кажуть аналітики

Економічний паспорт українця та накопичення на рахунках дітей України коштів від використання надр – ідея гарна з політтехнологічного боку, але з економічного складана для реалізації. Так аналітики оцінюють обіцянку президента Зеленського запровадити програму «Українська мрія». Деякі фахівці вважають, що механізм збагачення громадян, прийнятний для «нафтових» країн, в Україні просто неможливий через банальний брак коштів.

Президент України Володимир Зеленський під час щорічного послання у Верховній Раді анонсував запуск програми «Українська мрія» та подання законопроєкту про економічний паспорт українця.

«Плата за використання наших українських надр накопичуватиметься на персональних рахунках дітей громадян України. Після досягнення повноліття наші діти зможуть використати ці гроші для отримання освіти в Україні чи купівлі власного житла в Україні. Завдяки цим законам наші олігархи стануть справжніми інвесторами в майбутнє наших дітей», – сказав Зеленський, не розкривши деталей.

Також Володимир Зеленський переконує, що економічний паспорт дозволить чесним платникам податків брати кредити під 5 відсотків для придбання нерухомості, електромобілів та оплати освіти. Президент заявляє, що відповідний проєкт закону спрямує на розгляд парламенту до 10 грудня цього року.

Звісно, така заява президента є дуже вдалою з політтехнологічного погляду, зауважує у коментарі Радіо Свобода політичний аналітик Валерій Клочок. Він нагадує, що у світовій економіці існують прецеденти подібних програм, вони реалізовані у країнах, що видобувають і експортують великі обсяги корисних копалин. Втім, Україна від ренти за використання надр отримує не такий вже великий прибуток, відтак для реалізації ідеї потрібні механізми, що примножуватимуть ці кошти або, принаймні, захистять накопичення від інфляції, зазначає аналітик.

«Ідея реалістична. Вона слушна і може бути реалізована. Такі ідеї реалізовані, і не тільки щодо дітей, а щодо усіх громадян, наприклад, у Норвегії. На спеціальний рахунок перераховуються гроші від надр, а потім вони інвестуються у різні проєкти.

Якщо президент має намір ініціювати відповідний законопроєкт, він однозначно буде схвалений парламентом. Але є нюанси – треба розуміти механізм реалізації. Бо, наскільки я зрозумів, першочергово будуть спрямовуватися у цей фонд, чи на ці рахунки, гроші з надр виключно. Тобто рента за користування надрами. Але у структурі бюджету це не такі великі гроші. У нас не ті обсяги видобування копалин.

Тому треба розуміти, що це буде якийсь фонд, який адмініструватиме ці кошти. Ці гроші будуть використовуватися, мабуть, наприклад, для фінансування державного бюджету через облігації внутрішньої державної позики, або інвестування в якісь інфраструктурні чи промислові об’єкти, де можна заробляти на перспективу. Гроші ж не можуть просто лежати, потрібно, як мінімум, покривати інфляцію. Загалом тут багато запитань, але ідея не погана», – каже Клочок.

Ідея не на часі?

Втім, саме обмежені фінансові можливості України як держави ставлять під питання реалістичність програми названої президентом «Українська мрія», наголошує у коментарі Радіо Свобода наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій. За її словами, перш ніж реалізовувати таку ідею, варто визначитися із тим, фінансування яких статей державного бюджету буде скорочене, тим більш, щоб примножити, чи навіть захистити від інфляції гривневі накопичення в Україні, задача доволі складна.

«Не дуже добра ідея. Це існує далеко не в усіх країнах, воно є досить обмеженим. Ми дискутуємо ідею впроваджувати яку можна у дуже різний спосіб. Але те, що можна сказати точно – це те, що ідея не на часі. Тому що Україна тоді втрачає у бюджеті десь 40 мільярдів гривен за рік. Ці гроші треба компенсувати. За великим рахунком, додатково отримати в якихось інших податках навряд чи вийде. Відтак треба чітко розуміти, що ми не будемо фінансувати на цю суму. Тоді можна оцінити переваги і недоліки. Хотілося би, щоб у пояснювальні записці до відповідного законопроєкту не було написано, що не впливає на бюджет, або впливає обмежено, хотілося би побачити економічні розрахунки.

Ще один важливий момент: для того, щоб вберегти ці гроші, потрібно їх кудись вкладати. У нас немає куди вкладати. Знову ті самі ОВДП та банківський депозит. Акцій компаній, у які можна вкладати гроші, у нас немає, тому що у нас немає фондового ринку. Тому питання: ці гроші будуть лежати «мертвим вантажем» на якихось рахунках? Такі ідеї спочатку потрібно обговорювати на підставі розрахунків, а потім вже озвучувати. У державних комунікаціях пора відходити від гасел, й підгодити до обговорення рішень і підходів», – говорить Бетлій.

Популістською і неможливою для реалізації запропоновану президентом програму в коментарі Радіо Свобода називає фінансист Сергій Фурса. На його думку, за бараком коштів, в Україні просто не існує способів реалізації такої ідеї.

«Здається, що це ідея не економістів, а сценаристів «Кварталу 95». Тому що воно виглядає як абсолютно не українська історія. Такі історії працюють у країнах Перської затоки, де є небагато людей і надлишок експортних природних ресурсів, і дійсно частину грошей можуть собі дозволити спрямувати на якісь там паспорти, коли дитина народжується і отримує гроші на рахунок, а коли їй виповнюється 18, вона вже багата. Але це не українська історія, у нас немає грошей на такі речі. Тому це виглядає безглуздо. Немає значення, які механізми реалізації ідеї, якщо немає на це грошей, якщо ідея сама по собі є божевільною», – каже Фурса.

Бюджетна декларація на 2022–2024 роки, схвалена Кабінетом міністрів, передбачає, що рентні платежі в держбюджет у 2022 році зростуть до 45 млрд грн, у 2023 році – до 49,4 млрд грн, у 2024 році–до 51,2 млрд грн.