Вступ України до Євросоюзу. Про що свідчить урок Боснії?

(Рубрика «Точка зору»)

На останньому саміті Європейського союзу лідери країн-членів ЄС ухвалили рішення про початок перемов щодо вступу із Боснією і Герцеговиною. Для України це також важлива новина, тому що «група друзів Боснії» у Європейському союзі – а це такі країни, як Австрія, Італія, Угорщина, Словенія та Хорватія – навіть поставили процес європейської інтеграції України та Молдови у залежність від початку переговорів із Боснією.

І все ж таки сам цей факт може здивувати українського читача. Як так взагалі може бути, що перемови з Боснією «обмінюють» на європейську інтеграцію України – і це при тому, що країна подала заявку на членство в ЄС ще вісім років тому і всі сусідні країни давно вже ведуть перемовини? І чи означає цей факт, що якщо б не було нападу Росії на Україну і прискорення процесу європейської інтеграції України та Молдови, так не було б і можливості почати переговори з Боснією і Герцоговиною?

Так, можна з впевненістю констатувати: якщо б не це «прискорення історії», боснійцям ще довелося б довго чекати за дверима. Але чому?

А тому що війна у Боснії і Герцеговині була набагато більш драматичною, ніж в інших республіках колишньої Югославії. Сребрениця стала жахливим символом етнічного чищення в країні, але скільки таких трагедій відбулося у часи війни! Війна зруйнувала Боснію і Герцеговину часів соціалістичної Югославії і на її місці було створено фактично зовсім нову державу – але у кордонах колишньої югославської республіки.

І західні миротворці, і боснійські мусульмани та хорвати були прихильниками збереження цієї територіальної цілісності як головного принципу закінчення війни. Однак разом із цим довелося фактично погодитися із демографічними результатами війни, із фактом етнічного чищення – і у відновленій Боснії зʼявилася держава у державі – Республіка Сербська. А для того, щоб дві частини цієї держави не ворогували одна з одною, був запроваджений міжнародний контроль.

В результаті виникла фактично нежиттєздатна країна, одна частина якої орієнтується на європейську інтеграцію, а друга – навіть більше на Москву, ніж на Белград. Чинний президент Республіки Сербської Мілорад Додик відомий своїми хорошими стосунками із Володимиром Путіним.

Зображення лідера боснійських сербів Мілорада Додіка (ліворуч) і очільника Росії Володимира Путіна на автомобілі в Боснії і Герцеговині під час виборів (архівна світлина)

Тільки після лютого 2022 року Додік зустрівся з російським лідером аж чотири рази.

У той час як його колеги з Сараєва, представники мусульманської та хорватської громад, засуджують російську агресію й підтримують Україну.

Президент України Володимир Зеленський і голова Ради міністрів Боснії і Герцеговини Боряна Крішто. Тирана, Албанія, 28 лютого 2024 року

Помилкові компроміси

Урок Боснії має бути вивчений як нагадування про те, що мир, звісно ж, краще ніж війна, але несправедливий мир призводить до відсутності перспектив для цілої нації.

У Путіна є цілий набір політичних інструментів, якими він хотів би зупинити розвиток України навіть в разі припинення бойових дій. Він обирає між агресією і окупацією і… застосуванням боснійського досвіду, коли країні навʼязують стагнацію і життя на периферії в обмін на збереження життя.

І тепер українці можуть апелювати до боснійського досвіду, бо вже той факт, що Україна і Молдова випередили Боснію і Герцеговину у процесі європейської інтеграції, став найкращим доказом помилок, зроблених в процесі врегулювання боснійського конфлікту.

Саме тому друзям Боснії в Євросоюзі варто бути водночас друзями України – щоб унеможливити помилкові компроміси, які стали цивілізаційною пасткою для боснійців.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода