КИЇВ – Упродовж місяців після початку повномасштабного вторгнення Росії фраза «пішов добровольцем воювати» весь час звучала в повсякденних розмовах людей в Україні і у ЗМІ. Сотні тисяч чоловіків і жінок шукали способи долучитися до оборони країни, щоб протистояти неспровокованій агресії. І це попри величезні ризики і абсолютно невизначене майбутнє.

Через вісімнадцять місяців жорстокої війни ситуація змінилася. У час, коли поле прапорів на честь загиблих солдатів на київському Майдані Незалежності стає все ширшим і ширшим, поширення набуває фраза «ухилився від мобілізації», а суспільного резонансу набирають історії про порушення жорсткі та неправомірні дії тих, хто роздає повістки.

Після серії корупційних скандалів, президент Володимир Зеленський оголосив про звільнення старших воєнкомів по всій країні. Також пообіцяв зменшити кількість проблем, з якими стикаються військовослужбовці, у яких попереду ще багато місяців бойових дій, оскільки війна затягується, а нинішній контрнаступ України приносить невеликі успіхи.

Але просування реформ – це складний процес, оскільки ресурси обмежені, так само як і кількість людей, які хочуть і можуть воювати. Кінця війні не видно, і різкі зміни в системі можуть стати великим тестом для українського суспільства.

Вілла в Іспанії

На тлі широкомасштабної війни Росії проти України, в якій загинули десятки тисяч військових і цивільних, з’явилася інформація про те, що Євген Борисов, голова Одеського обласного військового комісаріату, придбав віллу на узбережжі міста Марбелья за $4,35 млн доларів, а також офіс в іспанському курортному місті та автомобіль.

Це викликало такий гнів громадськості, що влада вирішила, що вона повинна діяти. Борисов був звільнений з посади та став фігурантом кримінального розслідування.

Докази витрат Борисова під час війни були викриті журналістом Михайлом Ткачем у журналістському розслідуванні «Батальйон Іспанія».

Пізніше Національне агентство з питань запобігання корупції України заявило, що Борисов незаконно отримав 188 мільйонів гривень (5 мільйонів доларів США).

Євген Борисов

За словами Валерія Болгана, головного редактора незалежного медіа «Намір» та юриста Центру громадських розслідувань (антикорупційної громадської організації в Одесі), до 50 000 людей заплатили військкоматам, щоб уникнути призову в армію, щоб виїхати за кордон.

«Якщо помножити це на 5 000 доларів – це середня ціна за «підтвердження» непридатності до військової служби – вийде цілий статок», – сказав він в інтерв’ю Радіо Свобода.

Дехто каже, що Одеса стала гарячою точкою для ухиляння від мобілізації під час війни. Але Болган стверджує, що Одеса не відрізняється від інших міст України, оскільки про зловживання повідомляється в усіх областях.

Після цього скандалу Зеленський оголосив про перевірку українських територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки армії, наступників пострадянських військових комісаріатів з глибоко вкоріненою корупцією, що існувала десятиліттями.

За результатами перевірки Державне бюро розслідувань повідомило, що було відкрито 112 кримінальних проваджень проти посадових осіб військкоматів, вручено 33 повідомлення про підозру та передано до суду 15 обвинувальних актів.

11 серпня Зеленський зробив більш драматичний крок, оголосивши, що керівники військкоматів у кожній області України будуть звільнені.

Він заявив, що системою мобілізації і призову «повинні керувати люди, які точно знають, що таке війна і чому цинізм і хабарництво у воєнний час є державною зрадою», пообіцявши замінити звільнених чиновників військовослужбовцями, які були поранені на фронтах і більше не можуть воювати.

Добровільна мобілізація і «дика»

На початку повномасштабного вторгнення черги перед військкоматами були звичним явищем, оскільки українці хотіли йти захищати свою країну.

За словами міністра оборони Олексія Резнікова, з того часу 40-мільйонна нація створила армію, яка має близько 700 000 військовослужбовців, а також до 250 000 військовослужбовців Національної гвардії, прикордонників і поліцейських.

У той же час, невідома кількість людей дала хабарі військкоматам, щоб уникнути обов’язкової служби. Інші виїхали за кордон, незважаючи на заборону на виїзд з країни майже для всіх українських чоловіків у віці від 18 до 60 років.

За півтора року жорстокої війни, багато хто із тих, хто добровільно пішов воювати, були або поранені, або загинули.

Точна кількість українських втрат не є публічно відомою, але в репортажі від 18 серпня газета New York Times з посиланням на анонімних американських чиновників повідомила, що близько 70 000 українських військових загинули і від 100 000 до 120 000 були поранені.

Це набагато вища цифра за ту, яку оприлюднював офіційний Київ.

Свіжовириті могили на частині цвинтаря, де ховають загиблих українських вояків. Харків, липень 2022 року

Війна затягується, а людей, які добровільно хочуть потрапити на фронт стає все менше. Між тим Україна має постійну потребу в новобранцях, щоб закрити 1500-кілометрову лінію фронту з Росією.

Небажання потрапити на фронт у частини чоловіків призивного віку в поєднанні з традиційною корупцією в системі військкоматів «дикої мобілізації», розказав Радіо Свобода голова Української незалежної фундації адвокатів Ростислав Кравець, який представляє інтереси десятків чоловіків, які стверджують, що їх незаконно призвали або завербували до армії.

З минулої зими, в мережі з’явилися десятки відео, на яких працівники військкоматів роздають повістки сумнівними або явно незаконними способами.

В Одесі працівники військкомату роздавали повістки прямо з машини швидкої допомоги. У Черкасах троє співробітників призовного пункту побили цивільну особу; один з них вдарив його ногою в обличчя.

У Тернополі кілька жінок завадили грубому затриманню чоловіка на вулиці. У Києві група чоловіків, які перебували на вулиці після комендантської години, отримала повістки як форму покарання...

Така практика стала поширеною для підозрюваних у дрібних злочинах або проступках, незважаючи на критику з боку суспільства та самих військових.

Як наслідок, деякі чоловіки по всій Україні стали боятися залишати свої домівки. У великих містах з’являються чат-групи в соцмережі Telegram з анонімними даними про патрулювання офіцерів.

Серед людей поширюються анекдоти про чоловіків, яких забирають з вулиць до армії. Проросійські Telegram-канали та акаунти Tiktok поширюють подібні повідомлення, змішуючи їх з дезінформацією, намагаючись посіяти страх.

За словами Кравця, військові комісари не мають права затримувати чоловіків чи примусово доставляти їх до військкомату, а використовувати повістки як покарання немає жодних законних підстав.

«Але працівники військкоматів роблять це постійно, щоб показати, що вони ефективні, і водночас просто збагачуються за рахунок корупції», – сказав Кравець.

Більше того, послідовні зміни до законодавства України про загальну мобілізацію розширили повноваження призовних пунктів, не забезпечивши більшого контролю над процесом призову. Повістки спочатку мали бути доставлені на домашню адресу, тепер їх можна видавати без географічних обмежень.

Теоретично, вручення повістки не означає негайної відправки на фронт. Але на військову службу можуть призвати всіх чоловіків віком від 18 до 60 років, якщо вони не мають законних підстав для звільнення, таких як хвороба та інвалідність, або специфічна сімейна ситуація, наприклад, одиноке батьківство чи троє або більше дітей.

За словами Юлії Засоби, юриста правозахисної організації «Юридична сотня», чоловіки часто не знають про свої права, а багато призовних пунктів просто мобілізують їх без надання відповідної інформації.

Євген, який бажає залишитися анонімним, вперше пішов воювати добровольцем у 18 років, у 2017 році, і відтоді час від часу бере участь у бойових діях. Після повномасштабного вторгнення він приєднався до підрозділу тероборони Києва, а потім воював у Херсонській та Донецькій областях. Він розповів Радіо Свобода, що не знав, що його офіційно мобілізували, доки йому додому не прийшов лист.

«Тоді я хотів звільнитися з армії, але вже було пізно», – сказав він.

47-річний Віталій, який також бажає залишитися анонімним, був визнаний придатним до військової служби, незважаючи на чотири міжхребцевих грижі, що обмежують рухливість його ніг. Він погодився піти в армію після того, коли йому пообіцяли призначити на посаду в тилу. Після двомісячної підготовки його відправили на фронт у Донецьку область.

«Майже без виходу»

Незалежно від того, наскільки вони виснажені фізично чи морально, військові не можуть звільнитися з армії, якщо військово-лікарська комісія (ВЛК) не визнає їх непридатними до служби. Командири можуть відпустити їх у відпустку до 30 днів на рік за сімейними обставинами або за станом здоров’я. На практиці, як кажуть, є два шляхи з армії: смерть або каліцтво.

Минулої осені Євген почав страждати від постійного кашлю та стиснення в грудях. У нього діагностували астму, але військово-лікарська комісія постановила, що він може продовжувати військову службу. Він самостійно вводить собі стероїди для лікування нападів астми і каже, що «змирився» зі своєю ситуацією і «буде йти до кінця».

Віталій провів на фронті три місяці, після чого був поранений гранатою, випущеною російським безпілотником, і отримав кілька травм кісток, черепно-мозкову травму та втратив зір на одне око. Його родині помилково повідомили, що Віталій дезертирував, і вона не могла його знайти, поки волонтери не допомогли визначити шпиталь, де він проходив лікування.

Засоба розповіла Радіо Свобода, що значна частина проблем військових спричинена іноді непрозорими військово-лікарськими комісіями, які зацікавлені в тому, щоб утримати військових в армії. Навіть якщо комісія визнає військового частково непридатним, командирам часто потрібні місяці, щоб перевести його на менш ризиковану посаду.

Військові лікарі надають першу допомогу пораненому українському вояку поблизу Бахумута в Донецькій області. Травень 2023 року

Жінка, якій понад 50 років і яка попросила не називати її імені, шість років працювала в армії на адміністративній посаді. Вона розповіла, що влітку минулого року у неї стався нервовий зрив, і кілька цивільних лікарів діагностували у неї неврологічні захворювання. Спочатку медична комісія відхилила її прохання про демобілізацію, але відпустила після того, як вона надала їй купу документів і пригрозила привести адвоката.

«Мене відпустили, тому що я жінка; чоловіки перебувають під великим тиском, щоб захищати свої права», – сказала вона Радіо Свобода, додавши: «Величезний фронт України вимагає величезної армії, а ситуація на фронті не дозволяє витратити час на підготовку і лікування людей».

14 серпня Зеленський відвідав війська в Донецькій області і заявив, що обговорив з командирами бригад і батальйонів виклики, з якими стикаються військові. Він сказав, що «багато проблем виникає через низьку якість роботи військово-лікарських комісій», і пообіцяв «підготувати рішення».

Наступного дня віце-прем’єр-міністр Ірина Верещук, керівниця Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, заявила, що «шлях до перемоги буде довгим і важким», оскільки, всупереч сподіванням багатьох українців, війна з Росією не закінчиться до кінця року або до весни наступного року.

«Вирішальний фактор»

Наразі тисячі українських військових задаються питанням, як довго їм доведеться воювати, а ті, хто ще не був мобілізований, бояться, що їх можуть призвати.

«Україна повинна вибирати між потребами армії, потребами економіки і правами людини – не можна мати все», – сказав Кравець в інтерв’ю Радіо Свобода. Він вважає, що обіцянки викорінити корупцію виявляться безглуздими, оскільки вони обмежаться кадровими змінами.

Інші налаштовані більш оптимістично.

Владислав Грезєв, генеральний директор кадрової агенції Lobby X, яка вже майже десять років займається проєктами громадянського суспільства, а зараз проводить набір на деякі вузькоспеціалізовані посади в армії, сказав Радіо Свобода, що система призову на військову службу з початку повномасштабного вторгнення покращилася.

«За наявності політичної волі можлива довгострокова реформа, і вона нам потрібна, тому що ми ніколи не зможемо перевершити Росію кількісно», – сказав Грезєв в інтерв’ю Радіо Свобода.

Українські артилеристи ведуть вогонь з реактивної системи залпового вогню «Вампір» по позиціях російських військ. Неподалік від міста Авдіївки на Донеччині, 31 травня 2023 року

Агентство провело дослідження, яке показало, що приблизно половина військовозобов’язаних готові піти до армії, але вони хотіли б мати більше контролю над процесом призову та своєю потенційною військовою кар’єрою.

«Щоб рухатися далі, нам потрібно спростити переведення військових між частинами, запровадити механізм демобілізації та оптимізувати набір на конкретні посади», – сказав пан Грезєв.

На думку Миколи Белєскова, аналітика Національного інституту стратегічних досліджень у Києві, кадрова політика в українській армії не є ідеальною, але випадок України не є унікальним.

«Багато воєн починалися з добровольців, готових вступити до армії, але призов потім зіграв свою роль». За його словами, набір конкретних людей на конкретні позиції є важливим для морального духу та згуртованості як армії, так і суспільства в цілому, але, вирішальним фактором є шанс повернутися живими, що в кінцевому підсумку залежить від належної підготовки та озброєння.

«Протягом останніх 18 місяців жертви компенсували відсутність вогневої потужності – не дивно, що ентузіазм людей впав», – сказав Белєсков, повторюючи заяви українського керівництва про повільні темпи доставок західної військової допомоги.

«Але ми не збираємося йти на компроміс і будемо робити все можливе, ми будемо продовжувати боротися і підштовхувати союзників, щоб вони підтримували нашу боротьбу. Так, як і минулої весни».

(Оригінал публікації на англомовному сайті Радіо Свобода)