Спорожнілі інтернатні заклади у час війни: Україна намагається знайти тисячі дітей (оновлено)

12-річна Таня, яка страждає на аутизм і не розмовляє, спостерігає, як інші діти граються в закладі для людей з особливими потребами в Одесі, 7 червня.

Таня, як і дев’ять із десяти дітей, які перебувають під опікою України, є «соціальною сиротою». Це діти, батьки яких не можуть піклуватися про них або позбавлені батьківських прав, відповідно до законодавства України

Таня вперше потрапила в Одеський дитячий будинок у 2018 році у віці 8 років, після того, як її батьки розлучилися, а в матері народилася друга дитина. Посилаючись на те, що не можуть піклуватися про неї, батьки Тані відмовилися від своїх батьківських прав.

Бідність є основною причиною потрапляння дітей до закладів, наголошують фахівці. Починаючи з 1990 року, кількість дітей в інтернатних установах в Україні зросла майже вчетверо, тоді, як у сусідніх країнах ЄС вона залишилася незмінною або знизилася, зазначили експерти.

Коли 24 лютого Росія почала вторгнення, в Україні була мережа з понад 700 інтернатних закладів, у яких перебували понад 100 000 дітей: приблизно 4000 з них – діти-сироти. Про це Радіо Свобода розповіла Аксана Філіпішина, представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання прав дитини та сім’ї.

За даними ЮНІСЕФ, близько половини з тих дітей, що перебували в інтернатних закладах України, мають інвалідність

У зв'язку з війною майже 100 000 дітей були відправлені з інтернатних закладів назад до своїх сімей або передані опікунам. Деякі діти, як, наприклад, ось ця дитина на фото, потрапили до реабілітаційного центру «Лелеченя» у Джурові

У Національній соціальній сервісній службі України, яка наглядає за дотриманням прав дитини, заявили, що зробили «все можливе, щоб зберегти життя і здоров'я дітей і не залишити їх в епіцентрі бойових дій»

Проте працівники із захисту дітей та міжнародні організації повідомили агенції Reuters, що вони стурбовані відсутністю інформації чи ведення записів відповідними відомствами про те, де перебувають діти.

Запису про місце перебування Тані – дівчинки з фото на початку галереї – не було в базі даних впродовж 40 днів

Згідно з даними проєкту «Підтримка державних реформ в Україні» (SURGe), канадського урядового агентства, яке фінансується урядом Канади і уклало контракт з Національною соціальною сервісною службою, державна система обліку в Україні не була в змозі відстежувати дітей, яких відправили додому з інтернатних закладів
 

Натомість у базі даних містилася загальна інформація, наприклад, чи є у дітей брати й сестри, інвалідність чи право на усиновлення. Ситуація з веденням записів ускладнювалася також тому, що ці установи підпорядковувалися трьом різним міністерствам, а відповідальність була розподілена на 24 регіони, сказав представник SURGe

Представники Організації Об'єднаних Націй висловили занепокоєння щодо благополуччя дітей з обмеженими можливостями, які перебувають під опікою України. Окрім «відомих проблем» у системі, за словами експертів Комісії ООН з прав людини, «зараз бракує інформації про місцеперебування дітей». Представники ООН стурбовані тим, що ці діти можуть стати жертвами насильства або торгівлі людьми

Згідно з наказом про евакуацію, 15 червня Таню перевезли з її дому в Одесі, де вона провела чотири роки. Таня та четверо дітей з інвалідністю, які залишилися в притулку, їхали потягом близько 800 кілометрів до іншої державної установи, що розташована далеко від бойових дій, разом з іншими мешканцями місцевих будинків
 

11-годинна подорож потягом закінчилася для Тані в безпечному місці в реабілітаційному центрі «Лелеченя» в Джурові

Однак Україна та ЮНІСЕФ все ще намагаються розшукати близько 26 000 інших дітей