П’ять законопроєктів у Верховній Раді щодо мобілізації: в чому різниця?

Станом на сьогодні у Верховній Раді зареєстровано п’ять версій законопроєкту про мобілізацію. Один з них від Кабміну, а чотири – альтернативні.

У парламентських комітетах тим часом триває обговорення основного – урядового – законопроєкту, який спровокував шквал дискусій у суспільстві, зокрема через перспективу обмеження прав громадян. Напередодні, цей законопроект обговорював антикорупційний комітет і який визнав, що документ від уряду містить корупційні ризики.

Свої зауваження також озвучив комітет з соціальної політики Ради – там закликали доопрацювати урядовий законопроєкт про мобілізацію. Найбільше зауважень було стосовно електронних повісток, сказав у коментарі Суспільного депутат і представник комітету Михайло Цимбалюк.

Увесь попередній тиждень законопроєкт про мобілізацію обговорювали у профільному комітету безпеки оборони та розвідки. На комітет приходили військові і представники уряду. Як пише видання НВ з посиланням на неназвані джерела у комітеті, Валерій Залужний виступав проти норми про залучення до армії ув’язнених і судимих, і закликав депутатів аби вони забезпечили військо людьми, а якщо ні – то йшли воювати самі.

Ще один співрозмовник, на слова якого посилається НВ, розповів виданню, що на комітеті також були присутні міністр освіти та науки Оксен Лісовий та голова Нацполіції Іван Вигівський. Вони просили не приймати законопроєкт у такому вигляді, в якому він є зараз. А коли їх спитали, чи підтримували вони документ, коли його ухвалював Уряд, ті сказали «так», бо, мовляв, іншого виходу не було, але документу вони не бачили.

Голова комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич в інтерв'ю РБК Україна заявив, що окремі норми законопроєкту будуть суттєво змінені під час розгляду у Верховні Раді.

Радіо Свобода поговорило з Вадимом Івченком, народним депутатом України, «Батьківщина», членом Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Вадим Івченко

– Завершилося чергове засідання комітету, де ви обговорювали урядовий законопроект про мобілізацію. З чим ви завершили вівторкове засідання? Чи допрацювали ви його?

– Комітет працює безперервно з четверга. Ми працюємо по 8-10, а той 12 годин. У вівтрок комітет національної безпеки, оборони і розвідки так і не зміг приступити до підтримання або до рекомендацій щодо законопроекту, який поданий урядом. Ми погодили, що секретаріат напрацює рекомендації, і тоді ми будемо збиратись. Скоріш за все це буде в середу, після засідання парламенту. На сьогоднішній день пройшли тільки обговорення в робочих групах разом з урядом.

– Що комітет категорично не готовий підтримувати в урядовому законопроекті про мобілізацію?

– Я скажу за себе, тому що коли говорять, що комітет підтримав або не підтримав, потрібно, щоб було голосування. Перше: ми говоримо про дискрецію людей, які на передові, на нулі, і людей в тилу. Тобто ті, хто на передовій, виконували бойові завдання, наприклад, 12 місяців, можуть бути демобілізовані, або їм може бути надана відпустка два роки. Друге: однозначно ми маємо законодавче закріпити те, що третя група інвалідності має залишитись, і ті, хто опікуються цими людьми, мають теж в законі себе бачити. Наступне: обов’язково 60 днів має проходити навчання.

Також всі правоохоронні органи мають бути однаковому середовищі. Тому що одні були на відстрочці, інші на бронюванні. Ми всі правоохоронні органи від поліції до НАБУ, БЕБ, ДБР та інших відправили на бронювання. Наступне – це безпосередня відповідальність або тимчасові заходи обмеження. Вважаю, що ми маємо зняти всі ці пропозиції як такі, що суперечать Конституції України. І багато інших речей, які обговорюються в комітеті і пропонуються робочими групами, щоб були враховані і зняті між першими другим читанням з урядового законопроєкту.

– Чи маєте уявлення, скільки ще часу знадобиться профільному комітету, щоби дорозглянути цей проєкт до кінця і винести його в сесійну залу для голосування?

– В середу ми будемо розглядати і голосувати за рекомендації комітету. Уряд пропонує покращити цей законопроєкт рекомендаціями комітету. Це означає, що ми маємо підготувати рекомендації: що ми залишаємо, що прибираємо, що залишаємо в діючій нормі. Було моє звернення до міністра освіти: «Ви сьогодні прийшли до нас з відповідними пропозиціями. А ви подавали їх на розгляд уряду?» На що він сказав: «Так, подавав. Кожне міністерство подавало». Тобто уряд, отримавши від усіх міністерств пропозиції, не врахував їх і просто передав до Верховної Ради, щоб Верховна Рада вже працювала над цим.

У вівторок комітет національної безпеки, оборони та розвідки фактично є адвокатом Міністерства освіти, Національної поліції, державної служби. В уряді ніхто не працював над відповідним законом. Його просто прийняли і далі відправили Верховній Раді щоб напрацювати комплексний законопроєкт.

Тому ми будемо готувати наше рекомендації, а комітет буде визначатися: або він буде підтримувати законопроект з рекомендаціями, або б ми все ж таки будемо рекомендувати Міністерству оборони забрати законопроєкт назад і подати його заново, але таким, як ми напрацювали в робочих групах, і дали рекомендації від комітету.

Вже було обговорення цього законопроекту на інших комітетах: антикорупційної політики, соціальної політики. Ці комітети теж багато зауважень висловили до до законопроєкту.

Ми як профільний комітет обговорюємо все по суті. Фактично, експертні поради людей, які працюють в комітеті національної безпеки і оборони настільки глибокі, що ми з четверга навіть не почали розгляд. Ми давали поради, працювали в робочих групах, дискутували з генеральним штабом і з міністерством оборони, з іншими міністерствами, в тому числі з міністерством фінансів, міністерством соціальної поліки, міністерством ветеранів тощо.І ми ще навіть не почали розглядати цей законопроект в першому читанні.

– На комітет приходив і уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець. Що ви вирішили з пропозицією обмеження прав громадян? Пропонувалося суттєво обмежити права ухилянтів. Конституційні юристи говорили, що це суттєве порушення конституційних прав громадян. Чи готовий комітет підтримати цю ідею, яка зараз викладена в законопроекті?

– Моя особиста думка, і я буду за це голосувати: скоріш за все ми будемо рекомендувати виключити норми, які суперечать Конституції. Тобто те, що говорив представник комітету з прав людини Дмитро Лубінець. Я буду особисто це підтримувати. Плюс ми надали свої пропозиції щодо того, що потрібно прибратио як таке, що не відповідає Конституції України.

Тому завтра, коли буде голосування за рекомендації, ми побачимо, наскільки «стейкхолдери», в нашому випадку – міністерство оборони, генштаб, – прислухались до пропозиції Лубінця, моїх і комітету, або тих депутатів, які проголосують «за» ці рекомендації.

– Коли була опублікована перша версія цього законопроекту, ваш колега в минулому, народний депутат Ігор Луценко, запропонував такий варіант, щоб показати готовність боронити країну на власному прикладі – 10% депутатів Верховної Ради мають мобілізуватися. Як ви ставитесь до такої пропозиції?

– У нас війна, і кожну родину зачепила мобілізація. У мене в родині брат на Запорізькому напрямку. А у нас два чоловіка в родині – я і він. Батьки – інваліди першої і другої груп. Батько взагалі після двох інсультів, мати не ходить. А брат на сьогоднішній день в лавах ЗСУ, на Запорізькому напрямку. А у деяких родин є навіть загиблі. У нашої колеги брат пішов на передову. Він вже загинув.

Повірте кожну родину сьогодні зачепила ця мобілізація, і ця війна. Я впевнений в тому, що там, де є брати і сестри, де багатодітні сім’ї, там мобілізовані люди теж. Я впевнений в тому що людей багато людей на передових позиціях, в лавах Збройних Сил України. Але при цьому кожен депутат, який бажає, може мобілізуватися і виконувати бойові завдання. Це не проблема для кожного депутата.

Але повірте, кожен депутат виконує свою місію як дипломатично, так і, наприклад, як я з деякими колегами – ми займаємося домовленостями або поставками боєприпасів безпосередньо від наших партнерів з різних країн світу.

Радіо Свобода також поговорила з Олексієм Гончаренком, народним депутатом України, Європейська Солідарність, членом Комітету з питань бюджету.

Олексій Гончаренко

– Станом на сьогодні є п’ять законопроектів про мобілізацію – один урядовий і чотири від депутатів, і ви є автором одного з цих чотирьох. Що вас не влаштовує в урядовому законопроекті і що кардинально інше ви пропонуєте у своєму?

– Серед основних відмінностей перша – термін служби. Рік тому я вперше подав законопроєкт, який мав визначити термін служби. До сих пір це не зроблено, і сам факт того, що нарешті уряд визнав необхідність це зробити в цьому законопроекті – перемога. Але термін 36 місяців, який пропонується, – вважаю його неправильним, особливо для тих, хто безпосередньо воює «на нулі». 36 місяців там – це нереально з усіх точок зору. Тому я пропоную 18 місяців. У вівторок на комітеті, коли я презентував свій альтернативний законопроект, ми обговорювали що мають бути прописані різні умови для тих, хто служив безпосередньо на передовій, і тих, хто був у тилових частинах, бо 36 місяців в цих випадках – абсолютно різне.

Друге – це ситуація по строковиках. Я давно добуваюсь їхньої демобілізації, четвертий рік вони служать, і це вже схоже більше на рабство, ніж на службу. Уряд в цьому законопроекті пропонує протягом 7 місяців їх звільнити, я пропоную зробити це протягом двох місяців.

Третє – це питання осіб з інвалідністю. В урядовому законопроєкті пропонується мобілізовувати інвалідів третьої групи. Я вважаю це абсолютно неправильним, і в моєму законопроекті передбачається залишити відстрочку таким особам.

До речі, Міністерство оборони сьогодні під час дискусії на комітеті підтримало цю пропозицію. Я сподіваюся, що це буде відображено в кінцевому рішенні.

Крім того, що не мобілізовувати інвалідів третьої групи, я пропоную дати право на звільнення інвалідам третьої групи, бо сьогодні вони такого права не мають, як і першої та другої групи – вони такого права не мають.

Четверте: відстрочка для тих, хто здобуває наступний рівень освіти. Там сказано, що за однією спеціальністю сьогодні, але це дуже радянська норма. Якщо людина, наприклад, працівник ІТ, але освіта у нього математична, а сьогодні проходить магістратуру по ІТ – це ніяка не «схема». Це абсолютно не та історія, коли 40-річний чоловік з вищою освітою іде вчитись в ПТУ, щоб «відкосити», ухилитися. Це абсолютно інша ситуація.

Ну і прибрати норми, які протирічать Конституції – надавати можливість ТЦК фактично забрати всі права в будь-якого чоловіка. Це, як на мене, є дуже небезпечним з точки зору корупції, і це є порушенням Конституції. Це і є основні норми. Здається, що як мінімум частина з того, що запропоновано в моєму альтернативному законопроєкті, знайде своє відображення.

– Як ви ставитесь до ідеї відправити 10% депутатів на фронт? Ідею озвучив ваш колега Ігор Луценко, який був депутатом попереднього скликання, а нині він військовий.

– Коли почалося повномасштабне вторгнення, я взяв зброю в руки і долучився до територіальної оборони, поки не були відкинуті російські війська від Києва. Ну давайте візьмемо 10%, це приблизно 40 людей, а якщо взяти тільки від чоловіків відповідного віку, то це буде 25 людей. Давайте будемо чесними – 40 людей абсолютно нічого не змінять на фронті, а в народного депутата є конкретна важлива робота. Давайте тоді призвемо президента. Нехай піде гранатометником, щоб показати приклад. Або в нас є 20 членів Кабінету міністрів – давайте 10%, двох міністрів, відправимо. Є у кожного своя робота.

Зараз пропонуючи ці норми, захищаючи права військовослужбовців і працюючи над законами, я виконую ту роботу, на яку мене уповноважили тисячі людей, проголосувавши за мене і відправивши мене в Верховну Раду.

– На прес-конференції Володимир Зеленський говорив про те що одне питання – це забезпечити справедливі правила мобілізації, інше – де взяти гроші, якщо до війська долучиться 400–500 тисяч людей. У вас є уявлення де брати гроші?

– У мене немає такого уявлення, скажу вам відверто. Я взагалі не розумію цю розмову про 400-500 тисяч людей. Я вважаю, що першим має йти питання стратегії. Що ми робимо? Якщо наша стратегія – по мінних полях штурмувати бетонні лінії росіян, то нам не вистачить ні 400 тисяч людей, ані 1 400 000.

Це взагалі хибна стратегія. Ми не можемо воювати з Росією кількістю людей, ми тоді точно програємо. Їх у п’ять разів більше, ніж нас. І стратегія має бути абсолютно іншою.

Наша стратегія має полягати у збереженні людей. Якщо ви мене питаєте як представника комітету бюджету, я скажу, що мене дуже непокоїть: коли в бюджеті Міністерства оборони на 24-й рік 1,16 трлн грн, і з них майже 80% – більше 800 млрд грн – це грошове забезпечення. На закупівлю зброї, на її ремонт, на купівлю боєкомплекту – 260 млрд грн. Це неправильні пріоритети.

Що нам дасть, якщо ми призвемо 400 000 людей? Ми що, дамо їм списи, як у середньовіччі? Чи автомати Калашнікова радянські, зі складу? Що вони будуть робити, якщо в нас немає дронів, снарядів і техніки?

Тому я в принципі не розумію цей підхід – «а давайте наберемо скількись людей». Як на мене, підхід має бути «яка наша стратегія?». Очевидно, що нас не влаштовують будь-які втрати в співвідношенні меншому, ніж один до восьми з росіянами, бо нас набагато менше, ніж їх. І далі питання: «що ми робимо, які під це потрібні ресурси?». І піраміда має бути перегорнута. Краще мати менше військових, але класно екіпірованих, з класною зброєю і з необхідною кількістю боєкомплекту, чим мати багато військових з «калашниковим», в траншеї, викопаній лопатою. Це точно неправильний шлях.